- •Економічні потреби і виробничі можливості суспільства. Економічні інтереси.
- •Система економічних наук і місце політичної економії в ній
- •Політекономія та обґрунтування економічної політики
- •Ієрархія потреб за а.Маслоу
- •Класифікація економічних інтересів
- •Економічна система суспільства
- •Головні критерії
- •Рівні економічної системи та її основні суб’єкти
- •Три головні етапи (Морган)
- •Відносини власності
- •Характеристика економічних відносин щодо фаз відтворення
- •Еволюція форм власності
- •Форми організації суспільного виробництва
- •Вартість: альтернативні теорії
- •Ринок: суть, функції та умови формування
- •Гроші: альтернативні теорії
- •Інфляція
- •Види інфляції
- •Фактори інфляції
- •Характерні ознаки сучасного ринку
- •Суб’єкти ринку
- •Об’єкти ринку
- •Функції ринку
- •Умови формування ринку
- •Типові випадки співвідношення попиту і пропозиції
- •Функції конкуренції
- •Форми конкуренції
- •Класифікація ринків
- •Типи ринків
- •Інший підхід
- •Інфраструктура ринку
- •Функції інфраструктури
- •Інфраструктура
- •Ринок досконалої конкуренції
- •Ринок монополістичної конкуренції
- •Ринок олігополії
- •Ринок чистої монополії
- •Ринок товарів
- •Ринок природних ресурсів. Рента. Ціна землі
- •Ринок капіталів
- •Підприємство і підприємництво
- •Капітал, наймана праця
- •Первісне нагромадження капіталу в Україні
- •Підприємець
- •Теорії капіталу
- •Типи підприємців
- •Витрати виробництва і прибуток
- •Капітал. Сфери обігу
- •Основні принципи кредитування
- •Форми і види кредиту
- •Форми заробітної плати
- •Витрати обігу
- •Підприємництво в аграрній сфері.
- •Держава та її економічні функції.
- •Форми суспільного продукту
- •В процесі відтворення
- •Основні принципи бнг
- •Етапи розвитку
- •Цінні папери як фіктивний капітал сфери обігу. Фондові біржі
- •Домогосподарства як суб’єкт ринкових відносин
- •Національне багатство
- •Економічне зростання та його чинники. Економічні цикли
- •Причини циклу
Рівні економічної системи та її основні суб’єкти
Науково-технічний прогрес може відбуватися еволюційним та революційним шляхами. Останній шлях набуває форми НТР як стрибкоподібного розвитку науки і техніки на основі перетворення науки в продуктивну силу (50 рр. ХХ ст.). Остання зумовлює переворот у структурі і динаміці ПС та дає підстави до нового технічного базису людського суспільства як якісного вдосконалення матеріальних умов життя людини. У процесі суспільного виробництва людина є головною продуктивною силою, оскільки саме вона створює знаряддя праці, відчужує від природи предмети праці та визначає способи їх використання. У продуктивному розвитку та вдосконаленню засобів виробництва розвиваються і розкриваються найістотніші риси людини, формується певний тип працівника. Розвиток автоматизації і комп’ютеризації змінює роль і функції людини, приводить до зростання ролі людського фактора сучасна НТР виводить людину з процесу безпосередньо виробництва, ставить її поряд і над ним. Як головний фактор ПС людина є суб’єктом економічних та інших суспільних відносин.
Важливим елементом є економічні відносини, які є об’єктивними і матеріальними, оскільки:
– складаються незалежно від волі і свідомості людини;
– невід’ємні від буття ПС, являють собою їх суспільну форму.
Усі зміни в економічній системі разом з її матеріальною основою реалізуються через економічні відносини. Водночас економічні відносини не лише наслідок виявлення, а й необхідна умова розвитку ПС. Економічні відносини можна класифікувати за різними критеріями:
за характером і формами привласнення благ;
за фазами відтворення;
за рівнем відносно ПС – техніко-економічні, організаційно-економічні, соціально-економічні;
за рівнем господарювання: мікро- та макрорівень.
У процесі організації виробництва виникають загальні організаційно-економічні відносини, що відбивають певний рівень виробництва.
Організація виробництва – це процес забезпечення єдності, злагодженості, функціонування факторів виробництва, взаємодія людей, що беруть участь у виробництві. Ці відносини пов’язані з процесом праці, поділом праці тощо. Вони формуються у процесі взаємодії відносин спеціалізації, кооперативності, комбінування, концентрації, обміну діяльності між людьми.
Техніко-економічні відносини – відносини, що визначаються технікою і технологією, що застосовуються у процесі виробництва. Вони розвиваються й удосконалюються паралельно з технікою і технологією та індустріалізацією економіки ПС.
Організаційно-економічні і техніко-економічні відносини виражають систему відносин "людина–виробництво" ("людина–природа").
Найскладнішою підсистемою економічної системи і відповідно системи економічних відносин є соціально-економічні відносини.
Соціально-економічними відносинами називають сукупність суспільних зв’язків і відносин між економічними суб’єктами, в які вони вступають у процесі суспільного виробництва і привласнення його результатів. Вони надають суспільству історичної визначеності та соціальної якості. За фазами відтворення (виробництво, розподіл, обмін, споживання), соціально-економічні відносини зумовлюють систему зв’язків "людина–людина".
Економічні відносини (соціально-економічні) є соціально-економічною формою розвитку ПС – це означає, що ПС не існують окремо від відносин, так як і останні не можна відокремити від ПС. Тому суспільне виробництво потрібно розглядати як органічну єдність ПС і економічних відносин. Розвиток і вдосконалення економічних відносин має бути адекватним розвитку ПС.
Господарський механізм узгоджує функціонування і розвиток ланок економічної системи, приводить у відповідність ПС і економічні відносини. Він являє собою сукупність конкретних форм господарювання, організаційно-інституціональних систем, методів та важелів регулювання економічних процесів. Таким чином, цей механізм є сукупністю форм організації та управління суспільними діями економічних суб’єктів, спрямованих на реалізацію економічних законів.
Універсальною закономірністю прогресу економіки є перехід від низьких (нижчих) до вищих ступенів розвитку ПС. В історії розвитку суспільства є декілька етапів, що поступово змінювали один одного. Основними підходами щодо типізації їх є формаційний і загально-цивілізаційний.
Цивілізація – рівень суспільного розвитку матеріальної і духовної культури (антична, сучасна цивілізація). Цивілізація – один з історичних етапів розвитку суспільства, вона визначається як історично-конкретний етап суспільства, що характеризується особливим способом праці, певною суспільно-виробничою технологією, відповідною матеріальною і духовною культурою. Цивілізація відображає органічну сукупність соціально-економічних і культурних характеристик суспільства, рівень ПС, спосіб взаємодії людей з природою.