- •Тема 1. Поняття, предмет, методи та система кримінології
- •Тема 2. Історія становлення кримінології та її сучасний стан в Україні
- •Тема 3. Злочинність та її основні характеристики
- •Тема 4. Причини й умови злочинності
- •Тема5. Кримінологічне вчення про особу злочинця
- •Тема 6. Проблеми віктимології та суїцидальної поведінки
- •Тема 7. Організація та методика кримінологічних досліджень
- •Тема 8. Кримінально-правова статистика та її застосування в практичній діяльності органів внутрішніх справ
- •Тема 9. Загальні проблеми запобігання злочинності
- •Тема 10. Кримінологічне прогнозування та планування боротьби зі злочинністю
- •Тема 11. Організаційні основи діяльності органів внутрішніх справ із запобігання злочинності
- •Тема 2. Історія становлення кримінології та її сучасний стан в Україні
- •Тема 3. Злочинність та її основні характеристики
- •Тема 4. Причини й умови злочинності
- •Тема5. Кримінологічне вчення про особу злочинця
- •Тема 6. Проблеми віктимології
- •Тема 7. Організація та методика кримінологічних досліджень
- •Тема 8. Кримінально-правова
- •Тема 9. Загальні проблеми запобігання злочинності
- •Тема 10. Кримінологічне прогнозування та планування боротьби зі злочинністю
- •Тема 11. Організаційні основи діяльності органів внутрішніх справ із запобігання злочинності
- •Тема 12. Кримінологічна характеристика та запобігання злочинності неповнолітніх
- •Тема 13. Кримінологічна характеристика та запобігання рецидивній злочинності
- •Тема 14. Кримінологічна характеристика та запобігання економічній злочинності
- •Тема 15. Кримінологічна характеристика та запобігання насильницьким злочинам
- •Тема 16. Кримінологічна характеристика та запобігання загальнокримі-нальній корисливій злочинності
- •Тема 17. Кримінологічна характеристика та запобігання організованій злочинності
- •Тема 18. Кримінологічна
- •Тема 19. Кримінологічна характеристика та запобігання необережній злочинності
- •Тема 20. Кримінологічні аспекти
Тема 15. Кримінологічна характеристика та запобігання насильницьким злочинам
15.1. Поняття та загальна характеристика насильницьких злочинів
Значну частину насильницьких злочинів становлять умисні вбивства, умисне заподіяння шкоди здоров'ю, катування, зґвалтування, розбої, грабежі та поєднане з насильством хуліганство, їхній рівень, структура й динаміка характеризують насильницьку злочинність загалом.
Основою об'єднання цих злочинних діянь у кримінологічно значущу групу є такі критерії:
спосіб дій злочинця - фізичне насилля над особою, спроба чи погроза його застосування;
форма вини - умисел;
• об'єкт посягання - фізична особа.
Починаючи з 1988 р. по 1995 р. фіксується зростання кількості насильницьких злочинів. Кількість умисних убивств та умисних тяжких тілесних ушкоджень за період з 1987 р. до 1995 р. збільшилася, відповідно, в 3,5 і 3,3 рази, грабежів і розбоїв - у 6 і 7 разів. Протягом наступних років показники реєстрації умисних убивств, умисних тяжких тілесних ушкоджень, грабежів і розбоїв свідчать про зменшення їхньої кількості.
Для порівняння: в 1995 і 2004 рр., відповідно, було зареєстровано 4896 і 3788 умисних вбивств, 8800 і 5855 умисних тяжких тілесних ушкоджень107.
Аналіз структурних змін насильницької злочинності свідчить про підвищення ступеня суспільної небезпечності деяких категорій насильницьких злочинів. Зросла тяжкість заподіюваних ними наслідків. Збільшується частка організованих, заздалегідь підготовлених злочинів, які вирізняються особливою зухвалістю, витонченістю, жорстокістю.
107 Злочинність в Україні: Статистичний збірник. - К.: Державний комітет статистики України: - 100 с; Експрес-інформація про стан злочинності в Україні за 2004 рік. - К.: МВС України. Департамент інформаційних технологій, 2005. - Лист 3-2.
Протягом тривалого часу приблизно дві третини вбивств і тяжких тілесних ушкоджень відбувалися у сфері побутових відносин на ґрунті міжособистісних конфліктів. До початку 90-х рр. частка умисних убивств, учинених на побутовому ґрунті, знизилася до 40 % за рахунок зростання вбивств з корисливих або інших мотивів. Набули поширення замовні вбивства. Найчастіше жертвами таких злочинів стають підприємці й інші представники бізнесу (46 %), лідери кримінальних угруповань (38 %).
У сферах дозвілля та побуту поширені насильницькі злочини з хуліганських мотивів. Хуліганські спонукання проявляються в прагненні відкрито протиставити свою поведінку суспільному порядкові, продемонструвати грубу силу, помститися за справедливо зроблене зауваження та ін. На сьогодні з хуліганських спонукань учиняється близько 20 % умисних вбивств і близько ЗО % випадків умисного заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю.
Серед насильницьких злочинців збільшується частка рецидивістів. У 2004 р. питома вага рецидивістів, які вчинили умисні вбивства, становила 17 %, з них у складі групи - 24,4 %; розбої -28,9 %; грабежі - 20, 3 %; умисні тяжкі тілесні ушкодження -14,6 %108.
Відзначається збільшення частки злочинців, які мають патологічні відхилення в психіці, що не виключають осудності (дебільність, органічні захворювання центральної нервової системи, психопатії, сексуальні відхилення). Це значною мірою пов'язано з процесами поширення алкоголізму та наркоманії.
Більшість осіб, які вчиняють насильницькі злочини й хуліганські дії, - чоловіки (90-93 %). Це пояснюється соціальними ролями, характерними для чоловіків і жінок, психофізичними особливостями статі. Для поведінки чоловіків під час дозвілля більш характерні випадкові компанії, зловживання алкоголем, що часто створює конфліктні ситуації, які переростають у бійки.
Існують розбіжності в мотивації насильницьких злочинів, учинених чоловіками та жінками. В останніх переважають мотиви ревнощів, помсти, заздрощів, прагнення звільнитися
108 Експрес-інформація про стан злочинності в Україні за 2004 рік. -К.: МВС України. Департамент інформаційних технологій, 2005.
226
227
від потерпілого тощо. Багато насильницьких злочинів учиняються жінками на ґрунті віктимної поведінки потерпілого. В останні роки реєструється зростання частки жінок при вчиненні таких злочинів, як убивства з хуліганських або корисливих спонукань, у ході розбійних нападів та ін., зростає кількість учинених жінками злочинів з особливою жорстокістю.
Основний контингент насильницьких злочинців і хуліганів становлять особи молодого й середнього віку (до 40 років). Найбільш висока кримінальна активність характерна для представників вікової групи 25-29 років. Далі за ступенем кримінальної активності посідають місця вікові групи 18-24 років, 30-39,16-17 років.
Порівняно з дорослими, підлітки та молодь, зазвичай, мають менш розвинуту волю, підвищену вразливість до негативних упливів, імпульсивність, сугестивність, вони легше піддаються шкідливому впливові з боку антигромадських елементів, зокрема й у формі наслідування, підбурювання тощо.
15.2. Причини й умови насильницьких злочинів
До основних криміногенних детермінант необхідно віднести:
утрату особистої перспективи, несприятливі матеріальні та житлові умови, що провокують на агресивні дії;
підвищену поширеність серед певних груп населення уявлення про припустимість насильницьких дій, стереотипів агресивно-насильницької поведінки в конфліктних ситуаціях;
уплив злочинного середовища;
віктимну (легковажну, аморальну, протиправну) поведінку потерпілих, яка стала приводом злочину;
провокаційні взаємини в сім'ї, із сусідами, товаришами по службі;
несвоєчасне виявлення правоохоронними органами криміногенних сімейно-побутових ситуацій, незадовільне реагування на такі конфлікти;
нереагування на погрози розправою щодо потерпілого й інших осіб, побої, нанесення тілесних ушкоджень, катувань, хуліганських вчинків;
недоліки в діяльності правоохоронних органів у боротьбі з рецидивом злочинів;
недоліки в охороні громадського порядку та безпеки громадян, в організації патрульно-постової служби міліції, профілактичної діяльності органів внутрішніх справ;
латентність і безкарність значної частини злочинів проти особи;
неповноту виявлення осіб, які страждають на психічні захворювання чи аномалії психіки;
і» обставини, що сприяли формуванню" антигромадських угруповань молоді;
• недбале зберігання зброї;
• неприйняття заходЦ дцодо припинення незаконного обігу зброї, боєприпасів, вибухових або хімічних речовин;
нереагування довколишніх на факти застосування насилля, хуліганства, іншої аморальної чи протиправної поведінки;
недоліки у виховній роботі за місцем проживання та роботи, в організації дозвілля, культурного обслуговування населення та ін.
15.3. Запобігання насильницьким злочинам
Запобігання насильницьким злочинам залежить від тих перетворень соціально-економічного й політичного характеру, що відбуваються в країні, пов'язаних зі становленням загальнолюдських цінностей, гуманізацією морального клімату, реалізацією принципів соціальної справедливості. Вирішення таких загальносоціальних завдань створює передумови для успішної боротьби з насильницькими злочинами та хуліганством.
Основні напрямки профілактики у сфері насильницьких злочинів:
корекція державного політичного курсу, зміна характеру реформ, приведення їх у відповідність до національних інтересів;
ефективна боротьба з пияцтвом і наркоманією;
своєчасність реагування на правопорушення, вчинені на ґрунті побутових конфліктів, здатних перерости в злочини;
забезпечення ефективної охорони правопорядку в громадських місцях;
228
229
посилення боротьби з розпаленнчм міжнаціональної ворожнечі;
обмеження криміногенних упливів рецидивістів і професійних злочинців на неповнолітніх та молодь;
активізація діяльності щодо виявлення й нейтралізації антигромадських молодіжних угруповань;
своєчасність профілактичного впливу на осіб з підвищеним ступенем віктимно :т і;
активізація боротьби з фактами незаконного виготовлення, збуту, збереження чи носіння холодної та вогнепальної зброї;
забезпечення справедливої відповідальності за насильницькі злочини й хуліганство на основі її диференціації та індивідуалізації;
протидія пропаганді жорстокості й насилля в засобах масової інформації;
розвиток системи профілактики психопатології, що продукує насилля.