Тема 14. Кримінологічна характеристика та запобігання економічній злочинності

14.1. Кримінологічна характеристика еконо­мічної злочинності

У світі немає жодної держави, економіка якої абсолютно була б схожа на економіку іншої держави. В економіці будь-якої держави є суперечності й недоліки, котрі використовує злочинність. Це стосу­ється й економіки України. В 2004 р. розкрито 33 819 злочинів еконо­мічної спрямованості (13 691 злочинів залишаються нерозкрити-ми), серед них у сфері господарської діяльності - 6878 (2343)^ю5.

Економічна злочинність погіршує життя суспільства загалом, а тому боротьба з нею є одним із пріоритетних завдань не тільки правоохоронних органів, а й усіх структур держави. Питання економічної злочинності піднімалися на конгресах ООН із запо­бігання злочинності та поводження з правопорушниками. В одній із резолюцій Сьомий конгрес ООН визначив економічні злочини як особливо небезпечні та вказав на посилення боротьби з ними¹⁰⁶.

Економічна злочинність - це явище, яке:

• властиве будь-якій державі та виникає в результаті високо-інтелектуальної злочинної діяльності осіб з метою незаконного спрямування частини економічних ресурсів на свою користь. У країнах з низьким рівнем ринкових відносин їй додатково сприяє невідповідність законодавчої бази економічним реаліям;

• виникає у сфері управління державним або приватним майном і пов'язана з використанням службового становища з корисливими намірами;

• стримує розвиток ринкових відносин, вільної конкуренції, а в кінцевому підсумку - підриває основи економічної безпеки держави;

• стимулює "тіньовий" капітал, корупцію та організовану злочинність;

• викликає соціальну нестабільність, зневіру законослухня­них громадян у спроможність держави захистити їхні інтереси.

¹⁰⁵ Експрес-інформація про стан злочинності в Україні за 2004 рік. - К.: МВС України. Департамент інформаційних технологій, 2005. - Лист 102

¹⁰⁶ Лунеев В. В. Преступность XX века. - М., 1998. - С. 256.

222

За кримінально-правовою класифікацією економічна зло­чинність поділяється на такі групи:

1. злочини у сфері відносин власності, пов'язані зі службо­вою діяльністю: розкрадання державного чи колективного майна шляхом шахрайства, присвоєння, розтрати або зло­вживання посадовим становищем;

2. злочини у сфері використання бюджету: порушення законодавства про бюджетну систему України; видання норма­тивних актів, які змінюють доходи та витрати бюджету всу­переч визначеному законом порядку;

3. злочини у сфері фінансових відносин: виготовлення чи збут підроблених грошей або цінних паперів; незаконні операції з валютними цінностями; приховування валютної ви­ручки; ухилення від сплати податків; порушення порядку випуску (емісії) й обігу цінних паперів; підробка знаків по­штової оплати та проїзних квитків; незаконне виготовлення, підробка, використання чи збут незаконно виготовлених й одержаних або підроблених марок акцизного збору;

4. злочини у сфері підприємництва: заняття забороненими видами підприємницької діяльності; порушення порядку за­няття нею; фіктивне підприємництво; шахрайство з фінансовими ресурсами; виготовлення спиртних напоїв і торгівля ними; незаконна торговельна діяльність; протидія законній підприєм­ницькій діяльності; приховування банкрутства; фіктивне банк­рутство;

5. злочини у сфері захисту від монополізму та несумлін­ної конкуренції: незаконне збирання з метою використання чи використання відомостей, що становлять комерційну таєм­ницю; розголошення комерційної таємниці; штучне під­вищення та підтримання високих цін на товари народного споживання й послуги населенню; змова про фіксування цін; примушування до виконання або невиконання цивільно-правових зобов'язань;

6. злочини у сфері обслуговування населення: випуск чи реалі­зація недоброякісної продукції; обман покупців; обман замов­ників; одержання незаконної винагороди від громадян за ви­конання робіт, пов'язаних з обслуговуванням населення; по­рушення правил торгівлі;

з*:, 7) злочини у сфері митного регулювання - контрабанда.

223

14.2. Причини й умови, що детермінують економічну злочинність

Соціально-економічні обставини:

• перехід на рейки ринкової економіки відбувався в умовах розвалу колись єдиної країни;

• розірвання виробничих і торговельних зв'язків багатьох економічних партнерів колишніх союзних республік;

• недосконалість господарського механізму щодо викори­стання різних форм власності;

• низька правова культура, що призводить до невиконання своїх обов'язків перед державою, зокрема, щодо повноти сплати податків;

• суперечності між командно-адміністративною системою господарювання, від якої Україна відійшла, та ринковою еконо­мікою, до якої вона ще не дійшла;

• надмірна монополізація економіки (навіть порівняно з іншими республіками колишнього СРСР);

• наявність могутнього, але антиринкового військово-промислового комплексу;

• надмірне адміністративне втручання в економіку, великі витрати на утримання управлінського апарату;

• високий рівень корупції в системі органів державної влади й управління та тінізації економіки;

• надання численних пільг деяким юридичним і фізичним особам;

• надлишковий податковий тиск на суб'єктів господарю­вання, що заганяє їх у тінь;

• відставання правового забезпечення протидії економічній злочинності від швидкості її зростання та необхідності поси­лення боротьби з нею;

• низька платоспроможність більшості громадян;

• правова незахищеність суб'єктів господарювання від зло­вживань, утисків і вимагань з боку чиновників державного апарату на всіх його рівнях.

14.3. Запобігання злочинам у сфері економіки

До основних форм запобігання злочинам у сфері економіки належать:

• своєчасне запобігання, розкриття та розслідування зло­чинів у сфері економіки на підприємствах, в організаціях,

комерційних структурах, фінансово-кредитній та банківській системах;

• відшкодування нанесених збитків;

• захист громадян від злочинних посягань;

• висвітлення в засобах масової інформації стану економіч­ної злочинності в країні та регіонах і напрямів боротьби з нею;

• удосконалення діяльності органів контролю, наділених правами органів дізнання;

• створення нового механізму валютно-митного контролю, який би був заснований на організаційній взаємодії фінансо­вих, банківських та митних органів;

• проведення із залученням практичних працівників відпо­відних міністерств і відомств комплексних перевірок закон­ності здійснення товарно-грошових операцій суб'єктами підприємницької діяльності, що створені при державних підприємствах;

• виявлення фактів одержання прихованих доходів шляхом вилучення з обігу різниці між собівартістю та роздрібними цінами на товари й послуги;

• погашення заборгованості з виплати заробітної плати, для чого запроваджується механізм матеріальної відповідаль­ності підприємств-боржників перед своїми працівниками;

• забезпечення суворого контролю за проходженням бюджет­них коштів аж до безпосереднього їх одержувача, спрямова­них на адресну державну підтримку;

• погашення заборгованості із заробітної плати.

224