61

ЛЕКЦІЯ 17. ОСНОВИ ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА

Загальна характеристика земельного права України: а) предмет та джерела земельного права.

б) види земель та їх правовий статус. Права та форми власності на землю: а) суб’єкти права власності на землю;

б) приватизація землі, набуття і реалізація права власності на землю. Гарантія права власності на землю та охорона земель. Відповідальність за порушення земельного законодавства.

Мета лекції – розглянути та засвоїти поняття, що стосуються земельного законодавства: “земельні відносини”, “суб’єкти земельних відносин”, “об’єкти земельних відносин”, “право власності на землю”, “охорона земель”.

Головними джерелами земельного права України слід визнати Конституцію України і Земельний Кодекс України.

Земельний кодекс України, який був прийнятий 25 жовтня 2001 р. та набрав чинності 1 січня 2002 року, містить 10 розділів, 212 статей. Він є головним нормативним джерелом земельного права України, що регулює земельні відносини. В ньому встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а тому право власності на землю гарантується.

Земельні відносини – це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельний кодекс в галузі земельних відносин первинними вважає повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.

Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Об`єктами земельних відносин є землі в межах України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Право власності на землю – право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Суб`єкти права власності на землю:

а) громадяни та юридичні особи – на землі приватної власності. Громадяни України можуть придбати ділянки землі сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення, іноземні громадяни і особи без громадянства можуть набути право власності на земельні ділянки тільки несільськогосподарського призначення. Земельний кодекс містить перелік земель комунальної і державної власності, що не можуть передаватися у приватну власність (землі загального користування населених пунктів, землі природно-заповідного фонду, транспорту, оборони, та інші);

б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування – на землі комунальноі власності. У комунальній власності перебувають всі землі в межах населених пунктів, а також земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти комунальноі власності;

в) держава, яка реалізує це право через відповідні державні органи державної влади (Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації), – на землі державноі власності. У державній власності перебувають всі землі України, крім земель комунальної і приватної власності.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

-придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни та іншими цивільноправовими угодами;

-безоплатної передачі із земель державної та комунальної власності;

-приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

62

Юридичні особи (засновані громадянами або юридичними особами України), можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:

-придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни та іншими цивільноправовими угодами;

-внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду;

-прийняття спадщини;

-виникнення інших підстав, передбачених законом.

Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі:

-передачі їм земель державної власності;

-примусового відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

-прийняття спадщини;

-придбання за договором купівлі-продажу, дарування та іншими цивільноправовими угодами; виникнення інших підстав, передбачених законом.

Держава набуває права власності на землю у разі:

-відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та суспільних потреб;

-придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни та іншими цивільноправовими угодами;

-прийняття спадщини, передачі у власність комунальної власності територіальними громадами; конфіскації земельної ділянки.

Окрім права власності, Земельний кодекс передбачає право користування, оренди, сервітуту та інші права відносно землі.

Землекористування – використання землі у визначеному законом порядку. Право землекористування є похідним від права власності. Землекористувач користується землею в обсязі і межах, наданих йому власником. Відхилення землекористувача від основного цільового призначення земельної ділянки може стати основою для припинення його права користуватися нею.

Види землекористування:

-постійне користування – це право володіння і користування земельною ділянкою, що перебуває в державній або комунальній власності, без встановленого строку. Суб`єктами такого права можуть бути тільки державні і комунальні підприємства, установи та організації;

-орендне землекористування – це засноване на договорі, тимчасове володіння і користування земельною ділянкою. Яка необхідна орендареві для його діяльності. Сторони в орендних відносинах – орендодавець і орендар. Орендарями можуть бути громадяни та юридичні особи України, іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи Іноземні держави и міжнародні організації. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою (не більше 5-ти років) і довгостроковою (не більше 50-ти років);

-право земельного сервітуту – право обмеженого (платного або безоплатного) користування земельною ділянкою (наприклад, для прокладки комунікацій).

Право на користування орендованою ділянкою виникає після державної реєстрації договору.

Земельні спори – це спори, що виникають між власниками землі та землекористувачами з приводу володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою. Національне законодавство розрізняє власне земельні та майнові спори, пов`язані із земельними відносинами.

До земельних спорів належать:

-спори між громадянами-власниками житлового будинку, інших будівель і споруд та земельної ділянки на праві спільної власності щодо порядку використання й розпорядження земельною ділянкою;

63

-спори з приводу розмежування території сіл, селищ, міст, районів, областей;

-спори з приводу сумісного землекористування громадян;

-спори, пов`язані з вилученням (викупом) земельної ділянки у землекористувача без його згоди;

-спори, пов`язані з відмовою місцевої ради у наданні земельної ділянки.

Більшість земельних спорів вирішується в адміністративному порядку, водночас вони розглядаються і в судах.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність за:

-недійсність угод щодо земельних ділянок, укладених з порушенням встановленого законом порядку;

-самовільно зайняття земельних ділянок;

-використання земель не за цільовим призначенням.

Запитання для самоперевірки:

1.Які види земель передбачені чинним законодавством та у чому пролягає їх правовий статус?

2.Які права та форми власності на землю передбачені Земельним кодексом?

3.Який порядок набуття і реалізації права на землю передбачений чинним законодавством?

4.Який порядок вирішення земельних спорів передбачений чинним законодавством?

5.Хто є суб’єктом управління в галузі використання і охорони земель?

6.Яка відповідальність настає за порушення земельного законодавства?

Нормативні джерелами є: Земельний кодекс України, в якому відображено правове регулювання земельних відносин на сучасному етапі розбудови Української держави та Закон України від 25 жовтня 2001 р.// Відомості Верховної Ради України, 2002, № 3-4. - С. 27. Основою для вивчення земельного права є також: курс лекцій Ковтуна М.Г., який допоможе у вивченні зазначеної галузі законодавства в повній мірі; підручник Правознавство, за редакцією В.В.Копейчикова. - С. 403 – 430; навчальний посібник Основи правознавства України, за редакцією С.В. Ківалова. - С. 314 –322.

64

ЛЕКЦІЯ 18. ОСНОВИ ЖИТЛОВОГО ПРАВА

Житлове право України: поняття і предмет його правового регулювання.

Житлове законодавство України: загальна характеристика. Житловий кодекс України. Житловий фонд України та його види.

Право громадян на житло і форми його реалізації. Порядок надання житла громадянам, які потребують поліпшення житлових умов. Приватизація житла.

Договір житлового найму: поняття, значення та відповідальність за його невиконання. Користування жилими приміщеннями в будинках державного, громадського житлового фонду, службовими жилими приміщеннями та гуртожитками.

Порядок розгляду житлових спорів та особливості юридичної відповідальності за порушення житлового законодавства.

Мета лекції – засвоєння таких понять: “житловий фонд”, “житлові відносини”, “службове жиле приміщення” та ін., визначення правової природи договору житлового найму та особливостей юридичної відповідальності за порушення житлового законодавства.

Житлове право України – це сукупність правових норм, що регулюють житлові правовідносини між громадянами та громадян з державними і громадськими організаціями у процесі реалізації конституційного права людини і громадянина на житло.

Предметом правового регулювання житлового права України є правовідносини, що виникають у процесі: реалізації права на житло; надання людині й громадянину жилих приміщень у користування; користування людиною жилим приміщенням; управління житловим фондом; експлуатації та охорони житлового фонду; капітального та поточного будівництва житла; виключення з житлового фонду жилих будинків і приміщень, що не придатні для проживання; розгляду житлових спорів та ін.

Систему нормативно-правових актів, що регулюють житлові відносини в Україні, складають: Конституція України; Житловий кодекс УРСР; Закон України “Про приватизацію державного житлового фонду” та інші закони; укази Президента України; постанови Кабінету Міністрів України та інші нормативно-правові акти. Житловий кодекс України (УРСР) прийнято 30 червня 1983 р. і введено в дію з 1 січня 1984 р. Він складається з семи розділів (193 статей).

Право громадян України на житло закріплено ст. 47 Конституції України. Воно забезпечується розвитком і охороною всіх видів державного житлового фонду, утворенням ринкової системи житлового забезпечення громадян через приватизацію житла, справедливим розподілом жилої площі під контролем громадськості.

Конституційне право на житло вважається забезпеченим лише тоді, коли громадянин України має житло, що відповідає установленим нормам і придатне для проживання. За відсутності такої жилої площі та потреби в соціальному захисті громадянин визнається таким, що потребує покращення житлових умов і згідно з чинним законодавством може претендувати на одержання відповідного житла, яке надається за правом найму державою чи органами місцевого самоврядування безоплатно, або на забезпечення себе і своєї сім'ї житлом за власний кошт, але за доступну плату.

Житловий фонд – це складний інженерний комплекс, який включає жилі будинки і приміщення в інших будівлях; різноманітне теплоенергетичне обладнання; автоматичні засоби управління та експлуатації; розгалужену мережу комунікацій; протипожежне, ліфтове, санітарно-технічне та інше устаткування.

Житловий фонд на території України складають жилі будинки та інші жилі приміщення. Згідно зі ст. 4 ЖК України розрізняють такі види житлового фонду: державний; громадський; кооперативний (ЖБК); індивідуальний. Державний житловий фонд – це сукупність жилих будинків та інших жилих приміщень, що перебувають у власності місцевих рад, державних підприємств, установ, організацій і призначаються для проживання людини і громадянина. Громадський житловий фонд – це сукупність жилих будинків та інших жилих приміщень, що належать кооперативним організаціям, їхнім об'єднанням,

65

профспілкам та іншим громадським організаціям. Фонд житлово-будівельних кооперативів – це сукупність жилих будинків, що належать житлово-будівельним кооперативам і призначаються для проживання членів ЖБК. Індивідуальний житловий фонд – це сукупність жилих будинків (приміщень), що перебувають в особистій і приватній власності. До житлового фонду включають також жилі будинки і приміщення, що належать державноколгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям. До них застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду. До житлового фонду не включаються нежилі приміщення в жилих будинках, що мають торговельне, побутове та інше призначення непромислового характеру.

Реалізація людиною й громадянином права на житло здійснюється в таких формах: надання жилих приміщень; користування жилим приміщенням; участі в управлінні житловим фондом; здійснення експлуатації та охорони різних видів житлового фонду; утримання від дій, що порушують житлові права інших суб'єктів; володіння, користування і розпорядження житлом відповідно до чинних нормативно-правових актів; вимоги від компетентних державних органів, громадських організацій і посадових осіб застосовувати відповідні норми житлового права і домагатися їх виконання.

Порядок надання житла громадянам України в користування з державного та громадського житлових фондів передбачено у розд. І ЖК України. У ній закріплено право громадян на житло і на його одержання; вказано вік, з якого особа має таке суб'єктивне право; порядок визнання осіб такими, що потребують соціального захисту в питаннях забезпечення житлом.

Згідно зі ст. 31 ЖК України, кожен громадянин України, який потребує поліпшення житлових умов, має право одержати в користування жиле приміщення в будинках житлового фонду (державного і громадського). Жилі приміщення таким громадянам надаються переважно у вигляді окремої квартири на сім'ю.

Законом установлюється вік, з якого громадянин України може здійснювати своє право на одержання житла. Дієздатність щодо реалізації такого права настає в особи з виповненням їй 18 років, а якщо особа зареєструвала шлюб чи стала до роботи в передбачених законом випадках, то й раніше.

Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання житла в будинках державного і громадського житлового фонду. Житлом забезпечуються згідно із загальною чергою, позачергово й першочергово. Право на заселення квартири дає тільки ордер. Ордер на жиле приміщення – це письмове розпорядження на його заселення, що видається на підставі рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування чи місцевої державної адміністрації. Він є єдиною підставою для заселення в надане жиле приміщення, видається лише на вільне жиле приміщення, має чітко встановлену форму.

Окремим засобом забезпечення громадян житлом є приватизація. Приватизація державного житлового фонду – це відчуження, тобто безоплатна передача або продаж з державного житлового фонду у власність громадянам України жилих квартир чи приміщень, які вони займають на правах наймачів, і передача разом з ними господарських споруд, що до них відносяться. Законодавство про приватизацію житла визначає право громадян України приватизувати займане ними житло один раз. Передбачається також, що кожен громадянин України, в разі коли частка житла, яка приватизується, менша за встановлену норму, одержить компенсацію у вигляді житлових чеків. Названі чеки громадянин України може використати для приватизації як житла, так і частки майна державних підприємств або земельного фонду. Порядок здійснення приватизації державного житла в Україні закріплюється Законом України “Про приватизацію державного житлового фонду” від 19 червня 1992 р. До об'єктів приватизації належать: а) квартири в багатоквартирних будинках, що використовуються громадянами на умовах найму; б) незаселені квартири, частини будинків, одноквартирні будинки після закінчення їх будівництва, реконструкції, ремонту та поточного звільнення. Утримання приватизованих квартир (будинків) здійснюється за

66

рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків і прибудинкових територій, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них. Власник приватизованого житла має право розпорядитися квартирою (будинком) на свій розсуд: продати, подарувати, заповісти, здати в оренду, обміняти, закласти, укладати інші угоди, не заборонені законом. Порядок здійснення цих прав власником житла регулюється цивільним законодавством України.

Стаття 61 ЖК України передбачає укладення договору житлового найму приміщення. Право користуватися житлом реалізується на підставі цього договору. Він укладається письмово на підставі ордера між наймодавцем і наймачем (громадянином, на чиє ім'я видано ордер). Типовий договір найму приміщення передбачає правила користування житлом, утримання жилого будинку і прибудинкової території. Умови, що обмежують права наймача і членів його сім'ї врозріз із законом, вважаються недійсними.

Предметом договору найму житлового приміщення може бути окрема квартира чи інше ізольоване жиле приміщення, що складається з одної чи декількох кімнат, або одноквартирний жилий будинок. Не може бути самостійним предметом договору житлового найму приміщення, яке хоч і являє собою окрему кімнату, але її розмір менший від установленого для однієї особи, або є частиною кімнати чи кімнатою, що зв'язана з іншою кімнатою загальним входом, а також підсобне приміщення (кухня, коридор, комірка тощо).

Законодавство передбачає такі права та обов'язки наймача і членів його сім'ї: користуватися жилим і підсобними приміщеннями, санітарно-технічним та іншим обладнанням; залишати за собою житло на визначений законодавством термін у разі тимчасового виїзду; здавати частину житла в піднайом іншим особам; обмінювати жиле приміщення на інше; вимагати розподілу чи об'єднання житла, надання додаткового неізольованого житла (або ізольованого в межах передбаченої законом норми); вселення інших осіб чи виселення їх на законних підставах тощо. Поряд із широкими правами від наймача вимагається і здійснення певних обов'язків: бережливе ставлення до найманого житла; додержання правил користування житлом; економне використання води, електроенергії, газу, теплової енергії; недопущення порушень житлових прав інших суб'єктів та інших необхідних правил поведінки, що передбачені Типовим договором найму житлового приміщення.

Службове жиле приміщення – це окрема квартира чи кімната в комунальній квартирі, що затверджена як службове житло і надається особам, які, з огляду на трудові відносини, мають проживати за місцем роботи чи недалеко від нього. Установлений законодавством порядок заселення і виселення не поширюється на службове житло. Жилі службові приміщення надаються в користування у порядку, встановленому законодавством України, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління, кооперативної чи іншої громадської організації. На підставі такого рішення виконавчий комітет міста (району в місті) чи районної державної адміністрації видає громадянинові спеціальний ордер, який і є єдиною підставою для заселення в службове жиле приміщення (статті 121, 122 ЖК України). Користувач службовим жилим приміщенням не має права на: бронювання такого приміщення (статті 73–76); його обмін (статті 79–83, 85); вимогу надання йому жилого приміщення меншого розміру замість того, що він наймає (ст. 90); вимогу надання в постійне користування іншого жилого приміщення в разі капітального ремонту будинку, в якому знаходиться службове приміщення (ч. 6 ст. 101); вимогу змінити договір найму (статті 103–106). У разі, коли працівник припинив трудові відносини з організацією, виключений з членів колгоспу або вийшов із членів колгоспу за власним бажанням, він підлягає виселенню із службового жилого приміщення разом з усіма особами, які з ним мешкають, без надання йому іншого жилого приміщення (ст. 124 ЖК України).

Гуртожиток – це особливий вид жилого приміщення, що призначене для короткочасного проживання здебільшого одиноких людей, які поселяються у зв'язку з роботою на підприємстві, в установі та організації чи навчанням у навчальному закладі, яким це житлове приміщення належить. Порядок надання жилої площі в гуртожитках громадянам

67

та іншим особам (без громадянства, іноземним громадянам) передбачено ст. 128 ЖК України. Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи чи організації, органу кооперативної чи іншої громадської організації та відповідним профспілковим комітетом. На підставі такого рішення адміністрація підприємства, установи, організації видає особі спеціальний ордер, що є єдиним документом і підставою для вселення у надане жиле приміщення. Мешканці гуртожитків не мають права: обмінювати своє жиле приміщення; переплановувати його; заселяти в свою кімнату інших громадян і тимчасових мешканців. Внутрішній розпорядок для мешканців гуртожитків установлюється адміністрацією підприємства, установи, організації чи навчального закладу за узгодженням з профспілковим комітетом. За проживання в гуртожитку береться плата за встановленими розцінками. У гуртожитках для проведення виховної, культурно-масової, фізкультурної роботи і поліпшення побутових умов складаються Положення про раду гуртожитку. Гуртожиток обслуговує спеціальний персонал (комендант, вихователі, чергові та ін.). Особи, які припинили трудові відносини з підприємством чи закінчили навчання, підлягають виселенню з гуртожитків без надання їм іншого житла.

Одним із засобів здійснення права на захист є право людини на скаргу. В адміністративному порядку скарги розглядаються на підставі ст. 57 ЖК України виконавчими комітетами рад та місцевими державними адміністраціями. Скарги з питань обліку громадян, що потребують покращення житлових умов розглядається виконкомом чи вищестоящою держадміністрацією Скарги на спільні рішення адміністрації підприємств, установ і організацій розглядаються з питань обліку громадян виконкомом чи держадміністрацією залежно від підпорядкування організації, а спори між адміністрацією і профспілкою – вищестоящими адміністраціями чи органами.

У судах розглядають спори, що виникають уже в процесі користування житлом. Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України суди вирішують такі спори: а) про визнання недійсним виданого ордера на жиле приміщення і договору житлового найму приміщення; б) про виселення з займаного житла; в) про виселення зі службових приміщень і гуртожитків; г) про надання жилого приміщення у зв'язку зі знесенням будинку, проведення в ньому капремонту, переобладнання жилого будинку у нежилі приміщення; ґ) про визнання права на жиле приміщення, яке було надане за спільним рішенням адміністрації підприємства і профспілки з наступним повідомлення виконкому про надання приміщення тощо. Суди не мають права приймати до розгляду заяви про спори віднесені до компетенції інших органів та посадових осіб.

Згідно з положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України посадові особи, які завдали житловим правам та житлу, що належить підприємствам, установам, організаціям, шкоди, повинні відшкодувати втрати за правилами, передбаченими гл. 9 КЗпП України.

Житлові спори можуть також розглядатися товариськими, третейськими і господарськими судами: а) про пошкодження жилих і нежилих приміщень у комунальному житлі; б) про порушення правил внутрішнього розпорядку у гуртожитках, комунальних квартирах; в) про використання приміщень загального користування не за призначенням; г) про оплату комунальних послуг та витрат на ремонт; ґ) про користування загальними будівлями, що знаходяться у спільній власності, тощо.

Житловим кодексом України передбачено, що особи несуть кримінальну, адміністративну чи іншу юридичну відповідальність згідно з законом, якщо вони винні: а) в порушенні порядку прийняття і зняття з обліку тих, що потребують житла, порядку надання житла; б) в недотриманні установленого терміну заселення жилих приміщень; в) у порушенні правил користування жилими приміщення ми, санітарних правил утримання місць загального користування, використання їх не за призначенням; г) у порушенні правил експлуатації житла, безгосподарності при його утриманні; ґ) в пошкодженні житла,

68

устаткування і об'єктів благоустрою, та у вчиненні інших правопорушень, передбачених чинним законодавством.

Підприємства, установи, організації та громадяни, що завдали шкоди жилим будинкам, жилим приміщенням, інженерному обладнанню, об'єктам благоустрою і зеленим насадженням на прибудинковій території, зобов'язані відшкодувати завдану шкоду (ст. 190 ч. 1 ЖК України). Мається на увазі цивільно-правова відповідальність за завдану шкоду за нормами цивільного законодавства. Посадові особи й інші працівники, з вини яких підприємства, установи, організації понесли втрати, несуть відповідальність у дисциплінарному порядку і матеріальну відповідальність.

Запитання для самоперевірки:

1.Яке значення має право на житло для громадян?

2.На підставі якого державного документа підтверджується відношення громадянина до житла?

3.Хто має право на приватизацію житла та за яких умов?

4.За умовами якого договору регулюються відносини щодо користування житлом?

5.За положеннями Житлового кодексу України, іншого житлового законодавства обґрунтуйте (або спростуйте) можливість виселення наймача із приміщення за несплату комунальних послуг.

6.Які види правопорушень наймачів житла Вам відомі?

Основні відомості щодо особливостей норм житлового права та їх застосування містяться в: Житловий кодекс України. – Х.: ТОВ “Одіссей”, 2004. – 96 с.; Правознавство: Навч. посіб. / За ред. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – С. 150-155, а також Основи права України / За ред проф.. В.Л. Ординського. – Вид. 2, доповнене і перероблене. –

Львів: Оріяна-Нова, 2005. – С. 263-286.

69

Завдання для студентів заочної форми навчання Варіант № 1

1.Дайте загальну характеристику конституційного права та його джерел.

2.Назвіть екологічні права та обов'язки громадян України та природокористувачів.

3.Порівняйте адмніністративний проступок та злочин, визначте спільні та відмінні риси.

Варіант № 2

1.Дайте загальну характеристику цивільного права та його джерел.

2.Назвіть конституційні права, свободи та обов'язки громадян України.

3.Порівняйте опіку, піклування та патронат в сімейному праві, визначте спільні та відмінні риси.

Варіант № 3

1.Дайте загальну характеристику сімейного права та його джерел.

2.Назвіть та охарактеризуйте механізми волевиявлення народу, передбачені Конституцією України.

3.Порівняйте вибори та референдум, визначте спільні та відмінні риси.

Варіант № 4

1.Дайте загальну характеристику трудового права та його джерел.

2.Назвіть та охарактеризуйте основні види цивільно-правових договорів.

3.Порівняйте загальне та спеціальне природокористування, визначте спільні та відмінні риси.

Варіант № 5

1.Дайте загальну характеристику кримінального права та його джерел.

2.Назвіть та охарактеризуйте основні форми власності в Україні.

3.Визначте особливості правого статусу безробітного в Україні.

Варіант № 6

1.Дайте загальну характеристику адміністративного права та його джерел.

2.Назвіть та охарактеризуйте основні види трудових договорів.

3.Визначте особливості правого статусу іноземців в Україні.

Варіант № 7

1.Дайте загальну характеристику екологічного права та його джерел.

2.Назвіть, дайте визначення та охарактеризуйте основні види злочинів.

3.Охарактеризуйте форму правління, форму державного устрою та форму державноправового режиму в Україні.

Варіант № 8

1.Дайте загальну характеристику земельного права та його джерел.

2.Назвіть, дайте визначення та охарактеризуйте основні складові природно-заповідного фонду.

3.Охарактеризуйте форми взаємодії держави та об'єднань громадян в Україні.

Варіант № 9

1.Дайте загальну характеристику житлового права та його джерел.

2.Назвіть умови та порядок укладання шлюбу за законодавством України.

3.Охарактеризуйте особливості територіального устрою України.

Варіант № 10

1.Дайте загальну характеристику системі органів виконавчої влади в Україні.

2.Назвіть умови та порядок розірвання шлюбу за законодавством України.

3.Охарактеризуйте особливості та основні етапи проведення виборів в Україні.

Варіант № 11

1.Дайте загальну характеристику системі органів судової влади в Україні.

2.Назвіть умови та порядок здійснення загального та спеціального природокористування в Україні.

3.Охарактеризуйте правовий статус Президента України.

70

Варіант № 12

1.Дайте загальну характеристику законодавчої влади в Україні.

2.Назвіть умови та порядок припинення трудових відносин в Україні.

3.Охарактеризуйте особливості внесення змін та введення в дію Конституції України.

Варіант № 13

1.Дайте загальну характеристику органів державної влади в Україні.

2.Назвіть умови та порядок використання та охорони надр в Україні.

3.Охарактеризуйте особливості співучасті у скоєнні злочину.

Варіант № 14

1.Дайте загальну характеристику місцевих органів виконавчої влади в Україні.

2.Назвіть умови та порядок укладання договору житлового найму в Україні.

3.Визначте особливості правового статусу фізичних та юридичних осіб у цивільному праві України.

Варіант № 15

1.Дайте загальну характеристику правил користування жилими приміщеннями в будинках державного, громадського житлового фонду, службовими жилими приміщеннями та гуртожитками.

2.Назвіть умови та порядок укладання трудових договорів в Україні.

3.Охарактеризуйте зобов'язальне право та його систему.

Варіант № 16

1.Дайте загальну характеристику центральних органів виконавчої влади в Україні.

2.Назвіть умови та порядок укладання шлюбного договору в Україні.

3.Охарактеризуйте народовладдя в Україні та форми його здійснення.

Варіант № 17

1.Дайте загальну характеристику джерел права.

2.Визначте особливості контракту як особливого виду трудового договору.

3.Назвіть умови та порядок прийняття, виходу та позбавлення громадянства України.

Варіант № 18

1.Дайте загальну характеристику правоохоронної системи України.

2.Дайте визначення та охарактеризуйте особливості цивільного судочинства в Україні.

3.Охарактеризуйте правові засоби охорони тваринного світу в Україні.

Варіант № 19

1.Дайте загальну характеристику Цивільного кодексу України.

2.Визначте особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх.

3.Охарактеризуйте порядок надання житла громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, в Україні.

Варіант № 20

1.Дайте загальну характеристику Сімейного кодексу України.

2.Назвіть, дайте визначення та охарактеризуйте основні види кримінального покарання в Україні.

3.Дайте визначення та охарактеризуйте особливості цивільно-правових відносин в Україні, їх виникнення, зміну та припинення.

Варіант № 21

1.Дайте загальну характеристику Кодексу законів про працю України.

2.Назвіть, дайте визначення та охарактеризуйте основні види адміністративних стягнень в Україні.

3.Охаратеризуйте суб’єктів та об’єкти цивільно-правових відносин.

Варіант № 22

1.Дайте загальну характеристику Кримінального кодексу України.

2.Визначте особливості дисциплінарної та матеріальної відповідальності в трудовому праві.

71

3. Охарактеризуйте житловий фонд в Україні та його види. Варіант № 23

1.Дайте загальну характеристику Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

2.Визначте особливості та порядок влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування.

3.Охарактеризуйте особливості управління в галузі використання та охорони земель в Україні.

Варіант № 24

1.Дайте загальну характеристику Земельного кодексу України.

2.Визначте особливості та порядок усиновлення дітей, позбавлених батьківського піклування.

3.Охарактеризуйте особливості застосування Сімейного кодексу України до іноземців та осіб без громадянства.

Варіант № 25

1.Дайте загальну характеристику Житлового кодексу України.

2.Визначте особливості та порядок вирішення індивідуальних трудових спорів.

3.Охарактеризуйте апарат держави як систему державних органів в Україні.

Варіант № 26

1.Дайте загальну характеристику Кодексу України про адміністративні правопорушення.

2.Визначте особливості та порядок вирішення колективних трудових спорів.

3.Охарактеризуйте суб'єктів та об'єкти права інтелектуальної власності в Україні.

Варіант № 27

1.Дайте загальну характеристику адміністративного процесу в Україні.

2.Визначте особливості та порядок спадкування в Україні.

3.Охарактеризуйте види робочого часу та часу відпочинку в Україні.

Варіант № 28

1.Дайте загальну характеристику кримінального процесу в Україні.

2.Назвіть основні права та обов'язки подружжя.

3.Охарактеризуйте особливості оплати праці за законодавством Україні.

Варіант № 29

1.Дайте загальну характеристику порядку розгляду житлових спорів в Україні.

2.Назвіть основні права та обов'язки батьків та дітей в Україні.

3.Охарактеризуйте особливості переведення на іншу роботу, переміщення на інше робоче місце та зміну суттєвих умов праці за законодавством України.

Варіант № 30

1.Дайте загальну характеристику порядку розгляду земельних спорів в Україні.

2.Назвіть та охарактеризуйте основні галузі права України.

3.Охарактеризуйте основні напрямки діяльності (функції) держави.

Варіанти завдань для студентів заочного відділення вибираються за двома останніми цифрами залікової книжки. Наприклад: дві останні цифри залікової книжки – 27, тобто номер варіанта також 27. Якщо дві останні цифри номеру залікової книжки складають число, яке більше 30, тоді сума зазначених цифр складатиме номер варіанта. Наприклад: дві останні цифри залікової книжки – 48, тобто номер варіанта – сума цифр 4+8=12.