- •8. Характерні риси і особливості розвитку культури Київської Русі
- •10. Змагання українських князів за політично лідерство
- •11. Галицько-Волинська держава
- •12. Україна проти монголо-татарської навали
- •13. Русь під ігом Золотої Орди
- •14. Приэднання украънських земель до Великого князывства Литовського.
- •15. Польська експансія на Українські землі
- •16. Злиження Литви та Польщі
- •17. Украінські землі у 15-16 ст.
- •18. Люблінська унія.
- •19. Берестейська унія
- •20. Українське козацтво:
- •1. Основні чинники, які створювали умови для появи і формування козацтва. Основними чинниками, які створювали умови для появи і формування козацтва, були:
- •2. Основні причини виникнення козацтва. Основними причинами виникнення козацтва були:
- •21. Запорозька січ:
- •22. Козацько-селянські повстання
- •23. Діяльность гетьмана Сагайдачного
- •24. Українське козацтво у мужнародних відносинах
- •25. Причини, характер, рушійні сили, періодизація національно-визвольної війні українського народу
- •26. Розгортання національно-визвольної війни під проводом Хмельницького
- •27. Утворення української козацької держави.
- •28. Громадянська війна та поділ України на два гетьманства
- •29. Гетьманування п. Тетері та і. Брюховецького
- •30. Гетьманство Петра Дорошенко.
- •31. Іван Самойлович. І. Мазепа
- •32. Гетьман п. Орлик та перша Українська Конституція
- •33. Колоныальна полытика Московського царства
- •38. Російсько-турецькі війни та Україна
- •41. Неукраїнські візвольні рухи на территорії України
- •42. Національне відродження України
- •43. Кирило-Мефодіївське товариство
- •44. Реформи освідченого абсолютизму.
- •46. Руська трійця та її історичне значення
- •47. Революція в 1848 р. Та Західноукраїнські землі
- •56. Українські землі під час Першій Світовій Війні
- •57. Лютнева революція в Росії та її наслідки для України
- •64. Радянська-польська війна і Україна
- •67. Голодомор 1932-1933 рр. В Україні та його наслідки
- •68. Процесс формування тоталітарного режиму в срср
- •75. Звільнення України від німецько-фашистських окупантів
- •80. Головні чинники, що зумовили процес перебудови
- •1. У міжнародній сфері:
- •2. У політичній сфері:
- •3. У соціально-економічній сфері:
- •4. У духовній сфері:
44. Реформи освідченого абсолютизму.
Австрійські правителі, як і їх попередники, бачили у західноукраїнських землях насамперед джерело для поповнення державної казни та армії. Але водночас вони змушені були подбати про забезпечення там хоча б елементарної соціальної справедливості та порядку. Тим більше, що австрійська імператриця Марія-Тереза (1740-1780) та її син Йосиф II (1780- 1790) проводили «модну» тоді серед європейських монархів політику просвітництва, що була, за словами сучасного історика Я.Грицака, сумішшю гуманістичних побуджень з суто прагматичними розрахунками. Вона мала на меті покращити матеріальне становище жителів імперії, дати їм освіту, урівняти їх (наскільки це можливо) у правах, щоб зробити свідомими громадянами та надійними платниками податків. Суспільство таких громадян, згідно з засадами Просвітництва, мало служити гарантією могутності імперії. Одним із головних об'єктів реформаторської політики стала Галичина, де правляча польська шляхта довела місцеве населення до крайнього зубожіння та морального занепаду і яка була потенційним джерелом державних смут і заворушень. Перетворення заторкнули насамперед аграрні відносини, церкву й освіту. Найжаданішою для галицького населення була аграрна реформа. Тому в 1781 — 1782 pp. Йосиф II проголосив своїми,патентами низку змін у цій сфері, які передбачали:!) звільнення селян з особистої залежності від поміщиків; 2) передання права здійснення суду над селянами від пана до спеціально призначеного державного чиновника; 3) заборону збільшувати поміщицькі землеволодіння за рахунок «прирізки» селянських земель; 4) чітке визначення розміру панщини — до ЗО днів на рік; 5) заборону проживати у селі лихварям (як правило, євреям), які відмовлялися займатися сільським господарством тощо. Важливою для західноукраїнських земель була церковна реформа, яка здійснювалася протягом 1770 — поч. 1780-х років. На момент входження Галичини до складу Австрійської монархії греко-католицька церква перебувала в глибокому занепаді. Місцева католицька ієрархія трактувала її як другосортну, спонукаючи греко-католиків, всупереч заборонам Ватикану, переходити зі свого обряду на латинський. До 1777 р. греко-католицькі священики навіть змушені були відробляти панщину. Із запровадженням реформ ситуація корінним чином змінюється на краще. Вони передбачали: 1) зрівняння прав католицької, протестантських і греко-католицької церков та забезпечення віруючим цих віросповідань однакових можливостей вступу до університетів та на державну службу, купівлі-продажу землі тощо; 2) підпорядкування церкви державі та надання священикам статусу державних службовців з відповідною платнею; 3) заборону місцевій верхівці римо-католицької церкви перетягувати греко-католиків на латинський обряд та вживати термін «уніат», що мав образливий підтекст. Тісно була пов'язана з церковною освітня реформа, яка, серед іншого, передбачала: 1) ліквідацію ордену єзуїтів (1773) і його багатолітнього домінування у навчальних закладах та відкриття у Львові на місці єзуїтської колегії університету (1784) (при ньому з 1787 по 1809 р. діяв Руський інститут — Studium rutenum, де на філософському і богословському факультетах навчалися русини-українці); 2) відкриття греко-католицьких семінарій для навчання українського духовенства, зокрема у Відні, Львові, Ужгороді; 3) запровадження системи початкових і середніх шкіл (1777), причому на рівні початкової школи навчання для дітей мало проводитися рідною мовою. Реформаторська діяльність Марії-Терези та Иосифа II була на той час прогресивним явищем, особливо, коли врахувати, що паралельно з ліквідацією найогидніших виявів кріпацтва на західноукраїнських землях — у Східній Україні воно запроваджувалося повторно. Реформи викликали в західноукраїнському суспільстві почуття глибокої вдячності та відданості Габсбурзькій династії. Однак вже незабаром прогресивні нововведення було зведено нанівець наступними австрійськими правителями — Леопольдом II (1790—1792) та Францом (1792— 1835). Єдиною інституцією, яка зберегла всі свої надбання і навіть зміцнила їх після відкриття у 1808 р. Галицької митрополії, була греко-католицька церква.