- •Національна академія державного управління при президентові україни
- •Частина і. Публічна сфера як предметна область проектного менеджменту
- •Взаємодія нно й органів влади в процесі формування рішень.
- •Система підтримки нно органами публічної влади.
- •Основні принципи заснування та функціонування державно-приватних партнерств
- •Основні сфери та критерії оцінки готовності держави до успішного впровадження проектів дпп
- •ССистемний підхід.
- •Проектний підхід.
- •Процесний підхід.
- •Сценарний підхід.
- •5.3.1. Державне регулювання інноваційних процесів
- •5.3.2. Державне управління інвестиційними проектами
- •5.3.3. Правові засади розроблення, затвердження та виконання Державних програм
- •Контракти
- •Оренда / лізинг
- •Концесія
- •Угода про розподіл продукції
- •Договора про спільну діяльність
- •Приклади типових ризиків дпп
- •Оптимальний варіант розподілу ризиків у проектах дпп
- •Порівняльна характеристика традиційної та сучасної регіональної економічної політики
- •Таблиця 8.3. Типова структура стратегії розвитку регіону
- •Загальна структура та зміст основних планово-прогнозних документів щодо регіонального розвитку
- •Порядок розробки програмних документів
- •Типова структура програми соціально-економічного розвитку області
- •Типова структура регіональної цільової програми
- •8.3.1. Територіальний маркетинг, територіальний брендинг: визначення сутності та особливості
- •8.3.2. Державно-приватне партнерство як механізм реалізації проектів територіального маркетингу
- •8.3.3. Інноваційні методи формування територіального бренду
- •Семінарські і практичні заняття
- •Додаток а Визначення ризиків у проектах дпп
- •Додаток б Матриця розподілу ризиків
- •Список рекомендованих джерел
- •Предметний покажчик
- •Безверхнюк Тетяна Миколаївна,
Приклади типових ризиків дпп
Ризик |
Опис |
Ризик якості проекту / технології |
Технологія, запроваджена у даному проекті, на практиці не дає тих результатів, які планувалися |
Ризик вартості будівництва і завершення робіт |
Вартість будівництва виявляється більшою, аніж планувалося, або проект був завершений із запізненням |
Експлуатаційний ризик |
Вартість експлуатації та обслуговування об’єкту проекту виявляється більшою аніж планувалося |
Ризик ринку / попиту |
Попит на продукти проекту з боку кінцевих користувачів або державного органу-замовника є меншою, аніж це планувалося |
Економічний ризик |
Якщо місцева економіка входить у рецесію, попит на продукти проекту може зменшитися з огляду на зменшення доходів людей та уповільнення розвитку економіки |
Ризик збирання оплати |
Користувачі можуть користуватися послугами проекту, але не обов’язково вносити за них оплату |
Політичні та регуляторні ризики |
Можуть бути прийняті нові закони або положення, через які зростає вартість проекту або показники експлуатації стають гіршими, аніж це планувалося |
Ризик обмінного курсу |
Вартість національної валюти значно зменшується відносно вартості таких твердих валют як долар США, Євро, Ієна тощо |
Ризики форс-мажору |
Дії «вищої сили», так як буревії, повені, землетруси, страйки та заворушення тощо |
Екологічні ризики |
Наслідки проекту, які завдають шкоди довкіллю та природним ресурсам |
Наведений перелік ризиків, пов’язаних з інфраструктурою, не є вичерпним, він містить опис тільки найбільш поширених та загальних ризиків. Більш детальний огляд наведено у Додатку А «Визначення ризиків у проектах ДПП».
Оскільки кожна галузь та кожен проект ДПП є різними, коли йдеться про ризики, з якими проект стикається, у кожному окремому випадку існуватимуть свої унікальні виклики. Відтак, проекти будуть мати свої специфічні додаткові ризики (не відображені в таблицях підручнику), які мають бути визначені та піддані аналізу. При аналізі необхідно підходити до рішень про дотичність конкретних видів ризиків до конкретного проекту з гнучкістю і готовністю до адаптації. Результати виконання цього етапу слугують важливими вхідними даними для наступного кроку – розподілу ризиків.
Розподіл ризиків – це процес визначення сторін, які будуть відповідати за взяття на себе наслідків кожного з ризиків проекту, а також за управління і контроль такого ризику. Ідентифіковані ризики мають бути чітко розподілені між різними сторонами проекту, включаючи: приватний сектор, уряд або ж поділ ризиків між цими сторонами між собою.
У стратегіях ДПП часто зазначається, що кожний з видів ризиків має бути віднесеним на відповідальність тієї сторони, яка є найбільше придатною для управління цим ризиком, його контролю та мінімізації. Якщо цього не зробити, сторона буде натикатися на ризик, який вона не здатна контролювати, а відтак – понесе більші видатки для його компенсації, узявши на себе ризик, з яким вона не може впоратися. Матрицю розподілу ризиків наведено у Додатку Б.
Перекладання ризиків з органів влади на приватний сектор не повинно впливати на вартість фінансування проекту. Оскільки органи публічної влади мають змогу розподіляти ризик поміж платниками податків, згідно з традиційними уявленнями, то вони мають перевагу нам приватним сектором з погляду управління ризиками. Однак, приватний сектор здатний розподіляти ризики між різними фінансовими ринками, тому перевага публічного сектору у цьому аспекті є не надто суттєвою, до того ж, фахівці з управління ризиками з приватного сектору можуть бути більш кваліфікованими в проектному менеджменті, ніж аналогічні фахівці – державні службовці.
Таблиця 7.2.