Концесія

За даними Всесвітнього банку концесійні угоди залишаються найпоширенішими формами ДПП, які укладають переважно задля реалізації проектів в інфраструктурних галузях. Це зумовлено тим, що концесійні угоди встановлюють довгострокові, взаємовигідні, стабільні умови для здійснення концесійної діяльності, держава застосовує контроль за належним виконанням концесіонером своїх зобов’язань, широкий обсяг прав та переваг, які отримує концесіонер.

Окрім цього, укладання концесійних угод є альтернативою приватизації, оскільки держава передає концесіонеру тільки право володіння та користування об’єктом концесії, а також здійснює контроль за якістю обслуговування, екологічною безпекою, встановлює тарифи.

Концесійна угода, як форма ДПП, являє собою особливу форму партнерства між адміністрацією та інвестором, з метою ефективного використання державного або муніципального майна, поліпшення та модернізації управління підприємств, які надають послуги населенню. Саме взаємодія держави та інвестора дозволяє зменшити витрати та збільшити рентабельність спільних проектів.

До основних законодавчих актів, якими регулюються концесії в Україні, відносяться: Кодекси та Закони України - Цивільний кодекс України; Господарський кодекс України; Земельний кодекс України; ЗаконУкраїни «Про концесії»; Закон України «Про режим іноземного інвестування»; Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»;Постанови КМУ – «Про реєстр концесійних договорів»; «Про затвердження Порядку визначення об'єктів концесії, концесіонерам яких можуть надаватись пільги щодо концесійних платежів, дотації, компенсації, та умов їх надання»; «Про затвердження Методики розрахунку концесійних платежів»; «Про затвердження Положення про проведення концесійного конкурсу та укладення концесійних договорів на об'єкти права державної і комунальної власності, які надаються у концесію»; «Про затвердження Типового концесійного договору на будівництво та експлуатацію автомобільної дороги»; «Про затвердження Порядку проведення концесійного конкурсу на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг»; «Про затвердження Типового концесійного договору».

У відповідності до Закону України, концесія – це надання права на створення (будівництво) та/або управління (експлуатацію) об’єкту концесії з метою задоволення державних потреб уповноваженим державним органом або органом місцевого самоврядування на оплатній основі і на певний період українським або іноземним суб’єктам підприємницької діяльності (концесіонерам) за умови, що концесіонер візьме на себе певні зобов’язання, відповідальність за майно та внутрішні ризики.

!	Ключові характеристики концесії включають у себе контрактні стосунки державного органу та юридичної або фізичної особи стосовно прав на створення та\або управління певним об’єктом з метою задоволення потреб суспільства.

Загалом, зміст концесійної діяльності можна звести до таких положень:

• власник майна чи системи послуг (держава чи орган місцевого само врядування) укладають на конкурсній основі договір концесії з при ватним партнером, надаючи йому виключне право на експлуатацію свого майна;

• як правило, приватний партнер бере на себе всю відповідальність за здійснення інвестицій, експлуатацію і технічне обслуговування об’єкту;

• приватний партнер звітує безпосередньо власнику або керівному органу, створеному ним для управління роботою за договором концесії;

• власник або уповноважений ним орган залишається відповідальним за надання послуг громадянам, їх якість, безпеку громадян і, зокрема, вартість послуг, що надаються.

Сфери економічної діяльності, у яких реалізуються концесійні угоди, і які мають пряме відношення до потреб суспільства, є наступними:

• водопостачання, відведення та очищення стічних вод;

• послуги громадського транспорту;

• збирання та утилізація сміття;

• послуги з теплопостачання;

• будівництво та експлуатація автотрас, дорожніх об’єктів, дорожньої інфраструктури або інших дорожніх структур;

• будівництво та експлуатація комунікацій;

• будівництво та експлуатація вантажних та пасажирських портів;

• будівництво та експлуатація аеропортів;

• телекомунікаційні послуги, включаючи використання мереж;

• поштові послуги;

• транспорт та постачання природного газу;

• генерація та (або) транспорт електроенергії;

• послуги кетерінгу для населення;

• будівництво житла;

• послуги у сфері обслуговування житла;

• використання соціально-культурних об’єктів;

• послуги муніципальних парків;

• ритуальні послуги;

• будівництво та експлуатація готелів, туристичних комплексів, кемпінгів та інших об’єктів туристичної інфраструктури.

Особливість цієї форми полягає в тому, що держава (муніципальне утворення) в рамках партнерських відносин залишається повноправним власником майна, яке є предметом концесійної угоди, уповноважує приватного партнера виконувати протягом визначеного терміну обумовлені в угоді функції і з цією метою наділяє його відповідною правосилою, необхідною для забезпечення нормального функціонування об’єкту концесії. За користування державною або муніципальною власністю концесіонер вносить плату на умовах, які передбачено концесійною угодою. Право власності на вироблену за концесією продукцію передається концесіонеру.

Концесійна угода укладається на термін, визначений в угоді, який має бути не менше ніж 10 років і не більше ніж 50 років.

Одним із принципів концесійної діяльності є відбір концесіонерів, головним чином, на конкурсній основі. Тендер на надання концесії організується та проводиться концесором. Законодавство не передбачає істотних економічних пільг (переваг) для концесіонера. Єдине, що передбачає законодавство, це те, що концесіонери неприбуткових або низько прибуткових об’єктів, які мають велику соціальну вагу, можуть мати пільги стосовно концесійних виплат, а також право на субсидії, компенсації та пільги у відповідності до угоди. Порядок визначення таких об’єктів, а також умови надання субсидій, компенсацій та пільг встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Всі різновиди концесій, які мають місце на практиці, можна представити принаймні трьома групами:

- на об’єкти інфраструктури, які вже існують;

- на будівництво та модернізацію інфраструктурних об’єктів;

- передача прав управління об’єктами державної власності приватній управляючій компанії.

!	У рамках цих видів можливі варіанти концесійних відносин, які ґрунтуються на різному поєднанні правовідносин власності між державою та приватними концесіонерами, а також припустимих меж їх конкретної підприємницької і інвестиційної діяльності (будівництво, експлуатація, управління).

Для концесійних угод, як форм ДПП, є характерним наявність великої кількості видів концесійних схем – BOT, BOOT, ROT, BTO, BOMT тощо. Цікаво, що такі види концесій часто називають «Формулами Озала». Вважається, що вони були розроблені на початку 80-х років ХХ ст. урядом Тургута Озала (Туреччина) і успішно реалізовані. Особливість цієї класифікації концесійних угод полягає в тому, що вона є досить розгалуженою, оскільки містить доволі велику кількість видів, які часто поєднуються між собою.

BOT (Build, Operate, Transfer – будівництво, управління, передача) – це класичний варіант концесії, коли концесіонер здійснює будівництво та експлуатацію об’єкта, за власний кошт та на власний ризик, окрім випадків, коли відповідно до положень концесійної угоди між державою та концесіонером розподіляються ризики та витрати щодо створення об’єкта концесії. Після спливу визначеного терміну, продовж якого концесіонер отримує прибуток з експлуатації об’єкта та відшкодування збитків щодо будівництва, об’єкт концесії передається у власність державі. Однак у концесійному договорі може бути зафіксовано право концесіонера на продовження управління об’єктом. Концесії BOT зазвичай використовуються для будівництва автострад (Італія, Іспанія, Малайзія, Південна Корея), трубопроводів, електростанцій (Туреччина,Індія, Тайланд), аеропортів (Єгипет, Греція, Канада), тунелів (Франція), стадіонів та інших об’єктів інфраструктури, які потребують значних капіталовкладень. Подібно до BOT є така модель концесії, як ROT (Rehabilitate, Own, Transfer), яка замість створення нового передбачає реконструкцію вже існуючого об’єкта;

BTO (Build, Transfer, Operate – будівництво, передача, управління). Особливість цього виду полягає у тому, що концесіонер одразу після завершення будівництва передає об’єкт у власність держави, а вже потім здійснює експлуатацію або управління з метою повернення всіх витрат, пов’язаних із будівництвом, та отримання прибутку відповідно до договору;

BOOT (Build, Own, Operate, Transfer) та BOO (Build, Own, Operate) є різновидами так званого Greenfield project, специфікою якого є те, що після закінчення строку концесійного договору право власності на об’єкт або зберігається, або передається інвестору. Особливість BOO полягає в тому, що концесійна угода укладається на невизначений термін.

Існує низка причин, чому зарекомендована у світі ідея концесії не спрацьовує в Україні:

• оскільки концесії застосовуються тільки до державного майна, неможливо застосувати концесію до об’єктів, які належать суб’єктам колективної власності із значною державною часткою у статутному фонді;

• відсутність пільг для концесіонерів;

• питання оренди земельних ділянок для концесійної діяльності на території кількох громад не врегульовані;

• перелік об’єктів державної власності, які можуть використовуватись для концесії, не відповідає реальності;

• тривалі терміни окупності концесійних проектів, через які неможливо спрогнозувати повернення інвестицій;

• неприбутковість комунальної сфери;

• відсутність розподілу ризиків між державними та приватними інвесторами;

• для автошляхів – відсутність інших можливостей, окрім запровадження прямої оплати за користування, застосовувати інші моделі компенсації інвестицій;

• загальний інвестиційний клімат у країні.

Беручи до уваги, що концесії вважаються найбільш привабливим інструментом для вирішення масштабних тривалих інфраструктурних проектів в Україні, є доцільним визначити і переваги цієї форми ДПП.

Переваги концесії:

• можливість залучення приватних капіталовкладень у державну чи комунальну інфраструктуру;

• використання потенціалу приватного менеджменту, технічної експертизи і залучення технологічних «ноу-хау» в публічний сектор економіки і соціальну сферу;

• можливість у майбутньому зменшити вартість послуг, що надаються населенню, якщо концесіонер зробить капіталовкладення в більш сучасне обладнання чи інфраструктуру, тобто будуть обраними як тип концесії варіанти «реконструкція-експлуатація-передача» або «будівництво-реконструкція-передача»;

• об’єкти, які передаються в концесію, не підлягають приватизації протягом дії концесійного договору.