2. Форма договору позички.

1. Договір позички речі побутового призначення між фізичними особами може укладатися усно.

2. Договір позички між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою укладається у письмовій формі.

3. Договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до статті 793 цього Кодексу.

4. Договір позички транспортного засобу (крім наземних самохідних транспортних засобів), в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

 

Коментар:

Коментована стаття встановлює правила щодо форми договору позички. Форма договору ставиться в залежність як від суб'єктного складу відносин позички, так і від об'єкта, що передається у безоплатне користування.

Відповідно до частини 1 коментованої статті усна форма договору позички допускається у відносинах між фізичними особами щодо позички речей побутового призначення. Якщо у безоплатне користування передаються речі з метою здійснення підприємницької або іншої діяльності, що не має побутового характеру, такий договір має бути укладений письмово.

В разі якщо хоча б одним із суб'єктів договору позички (позичкодавцем або користувачем) або обома сторонами договору є юридичні особи, договір позички має бути укладений у письмовій формі (частина 2 коментованої статті). Зазначене правило повторює загальне положення статті 208 ЦК, відповідно до якої правочини між юридичними особами та правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, вчиняються у письмовій формі. Недотримання простої письмової форми договору тягнутиме за собою загальні наслідки, передбачені ч. 1 ст. 218 ЦК (неможливість посилатися на свідчення свідків для підтвердження факту укладення договору).

Договір позички будівлі або іншої капітальної споруди оформлюється за правилами, встановленими статтею 793 ЦК для договору оренди. Такий договір має бути укладений в письмовій формі. А якщо договір укладається на строк до трьох років, він підлягає нотаріальному посвідченню.

Письмова форма з нотаріальним посвідченням передбачена також для договору позички транспортного засобу, в якому хоча б однією стороною є фізична особа (частина 4 коментованої статті). Строк договору в даному випадку не має значення. Разом з тим на сьогодні передача транспортного засобу фізичною особою або фізичній особі як правило оформлюється шляхом оформлення тимчасового реєстраційного талону відповідно до п. 6 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою КМУ від 7 вересня 1998 р. N 1388.

3. Сторони та зміст договору позички.

Позичкодавець.1. Позичкодавцем може бути фізична або юридична особа.

Особа, яка здійснює управління майном, може бути позичкодавцем за згодою власника.

2. Юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, не може передавати речі у безоплатне користування особі, яка є її засновником, учасником, керівником, членом її органу управління або контролю.

Коментар:

Коментована стаття визначає суб'єктний склад позичкодавців у договорі позички. Позичкодавцями можуть бути фізична або юридична особа. Під юридичною особою в даному випадку треба розуміти будь-яких юридичних осіб приватного права беззастережно, а юридичних осіб публічного права - із врахуванням їх правосуб'єктності.

Оскільки передача речі в безоплатне користування є одним із способів розпорядження річчю, позичкодавцем може бути особа, яка наділена таким правом. Як правило, це є власник речі. Інші особи, які здійснюють управління майном (на підставі договору управління майном (Глава 70 ЦК), права оперативного управління або повного господарського відання тощо) можуть бути позичкодавцями лише за згодою власника.

Та обставина, що передача речі у користування за договором позички відбувається безоплатно, викликала необхідність обмежити в ряді випадків можливість укладення цього договору. Однією з таких обмежувальних норм є частина 2 коментованої статті, яка забороняє юридичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності, передавати речі у безоплатне користування особі, яка є її засновником, учасником, керівником, членом її органу управління або контролю (головою або членом правління, спостережної ради президентом тощо). Загальною рисою цих осіб є те, що кожна з них може прямо або побічно впливати на формування воли юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності укласти договір позички, спрямований на отримання вигоди особами, перерахованими у частині 2 статті, що коментується, всупереч інтересам самої організації, з якою вони пов'язані. Коло таких осіб визначається виходячи із змісту статутних документів юридичної особи.

Обов’язки користувача.1. Користувач несе звичайні витрати щодо підтримання належного стану речі, переданої йому в користування.

2. Користувач зобов'язаний:

1) користуватися річчю за її призначенням або відповідно до мети, визначеної у договорі;

2) користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено договором;

3) повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

Коментар:

Права та обов'язки сторін за договором позички, як правило, визначаються самим договором. Разом з тим, приблизний перелік обов'язків користувача визначений коментованою статтею.

Так, користувач має нести звичайні витрати щодо підтримання належного стану речі, переданої йому у користування. Мова йде про витрати, які є необхідними та достатніми для підтримання речі у стані такому, в якому вона була передана у користування користувачу, або у іншому стані, визначеному договором позички. До звичайних витрат слід також відносити витрати на проведення поточного ремонту речі. Перелік звичайних дій, спрямованих на підтримання належного стану об'єкта позички, залежить від того, що є предметом позички та про що домовилися його сторони.

Договором позички може бути визначена мета користування річчю, наприклад, використання її для побутових, благодійних або комерційних цілей. В такому випадку користувач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до мети, визначеної в договорі. Якщо договором позички не встановлене цільове використання речі, користувач зобов'язаний використовувати її за призначенням, тобто так, як цю річ використовував позичкодавець або так, як така річ звичайно використовується.

Користувач має використовувати річ особисто. Дане правило стосується як передачі речі у користування третім особам на підставі договору субпозички або оренди, так і допуску до користування річчю третіх осіб на бездоговірних началах (наприклад, використання речі членами сім'ї користувача). Разом з тим договором позички користувачеві може бути надано право передавати річ у користування третім особам.

Закінчення строку договору позички в разі його встановлення сторонами є підставою для повернення речі позичкодавцю. Коментована стаття говорить про обов'язок користувача передати річ в такому саме стані, в якому вона була на момент передання. Але оскільки будь-яке використання речі тягне за собою її амортизацію, тобто нормальне погіршення стану, треба тлумачити положення даної статті таким чином, що користувач має повернути річ у стані, в якому вона була на момент передачі з врахуванням її нормального зносу.

Строк договору позички.1. Якщо сторони не встановили строку користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею.

Коментар:

Незважаючи на те, що однією із кваліфікуючих ознак договору позички є строковість користування річчю, строк не відноситься законодавцем до істотних умов цього договору (також як і договору найму). Тобто в разі невизначення строку, договір не вважається неукладеним, а вступає в силу правило, встановлене коментованою статтею.

Так, якщо сторони не встановили строку користування річчю, даний строк визначається відповідно до мети користування нею. Тобто, наприклад, якщо в позичку передаються стіл та стільці для зустрічі гостей, вони повинні бути повернуті власнику по закінченні зустрічі. Якщо у користування передається книга із бібліотеки, вона повинна бути повернута після того, як буде прочитана читачем тощо.

Якщо строк користування річчю не встановлений в договорі та не може бути визначений виходячи із мети користування річчю, такий договір буде вважатися укладеним на невизначений строк. В даному випадку на відносини позичкодавця і користувача будуть розповсюджуватися положення частини 3 статті 763 ЦК. Тобто кожна із сторін договору позички, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору у будь-який час, попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі позички нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору, укладеного на невизначений строк.