6.Державна підтримка суб’єктів господарювання : поняття ,види та способи. Заохочення малого підприємництва.

Одним з найголовніших інструментів регулювання господарської діяльності є податкова політика держави. Оподаткування відносять до посередніх методів державного регулювання, тобто таких, що ґрунтуються на економічних засобах впливу на відносини, які регулюють державні суб’єкти управлінської діяльності. Вони опосередковуються способом за діяння економічних інтересів без прямого владного примусу та відбиваються на поведінці учасників економічних відносин через створення умов, які впливають на її мотивацію створенням тих чи інших матеріальних стимулів

заохочення.

З метою вирішення найважливіших економічних і соціальних завдань держави закони, якими регулюється оподаткування суб’єктів господарювання, повинні передбачати:

оптимальне поєднання фіскальної та стимулювальної функцій оподаткування;

стабільність (незмінність) протягом кількох років загальних правил

оподаткування;

усунення подвійного оподаткування;

узгодженість з податковими системами інших країн.

Ставки податків мають нормативний характер і не можуть установлюватись індивідуально для окремого суб’єкта господарювання. Система оподаткування в Україні має передбачати граничні розміри податків і зборів, які можна справляти із суб’єктів господарювання. При цьому податки та інші обов’язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб’єктами господарювання незалежно від

результатів їх господарської діяльності.

Як правило, раз на півроку Державна податкова адміністрація видає довідник пільг, наданих чинним законодавством юридичним особам щодо сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів. Крім того, законодавство України може передбачати спрощену систему оподаткування для окремих категорій суб’єктів господарювання. Так, наприклад, ст. 11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» передбачає таку спрощену систему способом заміни сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов’язкових платежів) сплатою єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва.

Держава може надавати дотації суб’єктам господарювання: на підтримку виробництва життєво важливих продуктів харчування, на виробництво життєво важливих лікарських препаратів та засобів реабілітації інвалідів, на імпортні закупівлі окремих товарів, послуги транспорту, що забезпечують соціально важливі перевезення, а також суб’єктам господарювання, що опинились у критичній соціально-економічній або чній соціально-економічній або екологічній ситуації, з метою фінансування капітальних вкладень на рівні, необхідному для підтримання їх діяльності, на цілі технічного розвитку, що дають значний економічний ефект, а також в інших випадках, передбачених законом.

Держава може здійснювати компенсації або доплати сільськогосподарським товаровиробникам за сільськогосподарську продукцію, що реалізується ними державі.

Підстави та порядок застосування засобів державної підтримки суб’єктів господарювання визначаються законом.

Державна підтримка малого підприємництва здійснюється за такими

напрямами:

1) формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва,

організація державної підготовки, перепідготовки та підвищення

кваліфікації кадрів для суб’єктів малого підприємництва;

2) установлення системи пільг для суб’єктів малого підприємництва;

3) запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку

та звітності;

4) фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва;

5) залучення суб’єктів малого підприємництва до виконання

науково-технічних і соціально-економічних програм, здійснення поставки

продукції (робіт, послуг) для державних та регіональних потреб.

7. Державно –приватне партнерство.

Державно-приватне партнерство – це взаємодія центральних чи місцевих органів влади та приватного сектора, заснована на довгостроковій угоді щодо постачання послуг, які традиційно надавались державними /комунальними підприємствами. У деяких типах ДПП вартість використання послуги покриваються виключно за рахунок користувачів послуги (наприклад, плата за користування послугою), а у деяких типах вартість послуги покриваються повністю або частково за рахунок бюджету (державного або місцевого).

Традиційні проекти ДПП реалізують у сфері житлово-комунального господарства та інфраструктури, наприклад водопостачання, водовідведення, централізоване теплопостачання, тверді побутові відходи, транспорт, туризм, спортивна інфраструктура, будівництво доріг, енергоефективність, заклади охорони здоров’я та освіти тощо.

Деякі переваги ДПП порівняно з традиційними шляхами надання комунальних послуг та будівництва об’єктів інфраструктури:

Місцеві органи влади та громада можуть скористатися досвідом та ефективністю, притаманних приватному сектору;

Як результат, підвищується якість отриманих послуг та/або зменшуються витрати на надання таких послуг;

Місцеві органи влади мають змогу залучити додаткове фінансування;

Вивільняється частина співробітників, які можуть бути залучені до вирішення інших важливих проблем громади;

За умови відповідної підготовки та моніторингу ДПП підвищується ефективність управління комунальним майном.

Основним законом, який регулює діяльність таких партнерств в Україні, є прийнятий у липні 2010 року Закон України «Про державно-приватне партнерство».

В Україні вже впроваджуються пілотні партнерства в межах інших проектів. Наприклад, з 2009 року успішно діє Проект USAID «Реформа міського теплозабезпечення в Україні». Одним з напрямків проекту є сприяння залученню приватного сектору до співпраці з місцевою владою у галузі енергозбереження у формі державно-приватного партнерства.

Іншим успішним прикладом є проект “Локальні інвестиції та національна конкурентоспроможність” (ЛІНК), фінансований USAID, одним з завданням якого є також підтримка ДПП в Україні.

Київський економічний інститут є партнером нещодавно розпочатої довготривалої Програми розвитку державно-приватного партнерства, яка фінансується USAID. Ця програма працюватиме впродовж п’яти років і має на меті виконання таких завдань:

Стимулювання розробки державної політики та правового регулювання у сфері ДПП;

Підтримка роботи уповноваженого державного органу з питань ДПП;

Інформаційні підтримка, навчання, підвищення рівня знань та навичок про ДПП;

Підтримка запровадження пілотних проектів на місцевому рівні.

На нинішньому етапі проводиться базове опитування з метою оцінити рівень поінформованості щодо державно-приватного партнерства серед представників центральної та місцевої влади, підприємців та місцевих неприбуткових організацій.