2.2. Організація і планування розслідування

Організація розслідування є достатньо складним поняттям. В літературних джерелах мали місце різні підходи щодо концептуальних підходів до організації розслідування. На сучасному етапі теоретичним засадам планування та організації розслідування злочинів були присвячені й дисертаційні дослідження. Деякі вчені розглядають організацію розслідування поряд з її плануванням, фактично як загальне та окреме. Так, М.П. Яблоков розглядає «планово-організаційне забезпечення криміналістичної діяльності». Він пише, що планування та організація нерозривно пов’язані з діяльністю щодо оптимізації процесу розслідування, слугує її завданням, що робить їх вельми близькими поняттями. Однак предмети їх інтересу не в усьому збігаються. Планування є основним методом організації розслідування, націлено на побудову самої моделі-схеми розслідування, яке розпочалося або продовжується, аж до його закінчення. Організація ж розслідування спрямована на забезпечення найбільш раціональної реалізації розробленого слідчим плану розслідування. Такий підхід викликає певні заперечення. Незрозуміло чим викликана доцільність використання терміну «планово-організаційний», оскільки виходить, що створено певний симбіоз. Навпаки існує необхідність розмежовування організації розслідування та планування. Наведені аргументи не надають чіткого уявлення про зміст цих категорій. Більш того, необхідно заперечити й проти використання такого терміну, як «криміналістична діяльність». Виникають питання про суб’єкта такої діяльності. Більш справедливим є вживання терміну – слідча діяльність, судова діяльність чи прокурорська діяльність.

Існує думка, що планування розслідування злочинів є її програмою організації, що становить творчу розумову діяльність з визначення шляхів і засобів розслідування, обставин, які підлягають встановленню, а також з визначення системи і тактики слідчих дій та оперативно-розшукових заходів для найбільш ефективного досягання цілей розслідування. Такий підхід демонструє взаємозв’язок планування та організації розслідування злочинів. Але цей підхід фактично встановлює знак рівності поміж плануванням та організацією розслідування. Викликає заперечення й те, що автор виносить на один щабель творчу розумову діяльність і програму організації розслідування.

Інші вчені-криміналісти розглядають організацію розслідування як більш широке поняття аніж його планування. В.О. Коновалова зазначає, що до числа принципів організації слідчої діяльності можуть бути віднесені: планування розслідування; поєднання оперативно-розшукових і слідчих дій; використання науково-технічних засобів; економію процесуальних засобів; комунікативність стосунків; специфіку вирішення розумових завдань⁴¹.

Заслуговують на увагу позиції тих вчених, які розглядають певні рівні організації розслідування та визначають її можливі прояви (напрямки).

Р.С. Бєлкін пише, що для правильного визначення поняття організації розслідування злочинів слід чітко розрізняти рівні цієї діяльності. На його думку існує чотири рівні:

1) вищий рівень – специфічна форма діяльності всіх компетентних органів;

2) рівень організації розслідування, де розслідування виступає як основна функція слідчого апарату одного відомства;

3) рівень криміналістичної методики;

4) рівень організації розслідування – це організація проведення окремої слідчої дії або організаційно-технічного заходу в межах конкретного акту розслідування (тактичний рівень організації розслідування)⁴².

У деяких літературних джерелах визначається зміст організації розслідування. Зокрема, І.Ф. Пантєлєєв вказує, що організувати розслідування означає: завчасно розробити узгоджений план заходів місцевих правоохоронних органів (слідчого апарату і оперативно-розшукових підрозділів МВС, прокуратури та ін.); за справами, які порушуються після успішно проведених оперативно-розшукових заходів, розробити за участю оперативного працівника і слідчого план реалізації матеріалів, одержаних в результаті цих заходів; налагодити належну взаємодію в процесі розслідування між слідчим, оперативними співробітниками, спеціалістами та представниками громадськості; забезпечити кваліфіковане керівництво слідчою групою, створеною для роботи по кримінальній справі; проводити регулярні оперативні наради слідчої групи, на яких обговорюють результати і чергові завдання розслідування; налагодити систематичний обмін інформацією та звітністю про результати роботи слідчої групи і кожного слідчого; спланувати роботу слідчого з урахуванням усіх кримінальних справ, що одночасно знаходяться у нього в провадженні, скласти календарний план його роботи; забезпечити технічну озброєність і необхідні умови роботи слідчого; забезпечити своєчасну розробку і чітке виконання планів розслідування, а також використання всіх допоміжних засобів планування; здійснити інші організаційні заходи, необхідні для успішного розкриття злочину.

В.І. Коміссаров встановлює таку структуру організації конкретного акту розслідування: одержання вихідної інформації, її перевірка і вирішення питання про порушення кримінальної справи; з’ясування цілей розслідування, предмета і меж доказування; висунення версій відповідного рівня; планування заходів та засобів їх перевірки; створення оптимальних умов для ефективної реалізації слідчих та інших дій; мобілізація учасників розслідування для якісного виконання ними своїх функцій; координація їх дій; організація провадження слідчих дій, тактичних комбінацій та операцій; заходи щодо узгодження взаємодії з органом дізнання та іншими органами, які приймають участь в розслідуванні злочинів; систематичний контроль за змістом, своєчасністю і ефективністю дій всіх учасників розслідування; організація і проведення завершального етапу розслідування⁴³. Інші вчені-криміналісти називають схожі елементи організації розслідування: розробка плану заходів місцевих правоохоронних органів; налагодження взаємодії у процесі розслідування; створення та здійснення роботи слідчо-оперативних груп чи слідчих бригад; проведення оперативних нарад слідчо-оперативної групи; обмін інформацією між слідчим та оперативно-розшуковими працівниками; використання допомоги спеціалістів (обізнаних осіб); забезпечення належних умов праці слідчого тощо.