- •Право інтелектуальної власності
- •2. Джерела права інтелектуальної власності в Україні
- •3. Законодавство України в сфері інтелектуальної власності
- •4. Міжнародні акти в сфері охорони прав інтелектуальної власності.
- •83. Спадкування прав інтелектуальної власності Правонаступники.
- •67. Правове положення патентознавців. Вимоги щодо патентних повірених. Повноваження повірених у справах інтелектуальної власності.
- •Права патентного повіреного
- •Обов'язки патентного повіреного
- •41. Набуття та припинення права займатися діяльністю патентного повіреного
- •24. Співавторство та його види. Визначення авторства. Регулювання відносин між співавторами.
- •15. Особисті немайнові права авторів
- •14. Майнові права автора. Майнові права володільця.
- •18. Виникнення та здійснення авторського права.
- •19. Об’єкти що охороняються авторським правом.
- •22. Правомірне використання твору без згоди автора.
- •31. Строки охорони авторських прав
- •36. Захист авторських прав в мережі Інтернет.
- •30. Реєстрація авторського права.
- •35. Права виробників фонограм (відеограм) та їх зміст.
- •29. Захист авторських і суміжних прав.
- •20.Колективне управління авторськими та суміжними правами. Функції організацій колективного управління правами.
- •68. Поняття патенту. Строки дії патенту. Визнання патенту недійсним. Припинення дії патенту.
- •39. Порядок отримання патенту на винахід.
- •37. Поняття, ознаки винаходу, строк правової охорони.
- •38. Поняття промислового зразка та умови його патентоспроможності, строк правової охорони.
- •43. Правові наслідки припинення чинності виключних майнових прав на винахід та корисну модель
- •69. Патентування об’єкта промислової власності за кордоном.
- •Визнання патенту недійсним. Патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:
- •42. Дії, які не визнаються порушенням прав на винахід, промисловий зразок, корисну модель.
- •72. Поняття раціоналізаторської пропозиції та її правові ознаки.
- •62. Поняття й ознаки комерційного (фірмового) найменування. Вимоги до комерційного найменування.
- •60. Поняття торгівельної марки і умови їх правової охорони. Строк правової охорони.
- •64. Умови визнання позначення добре відомою маркою.
- •65. Географічне зазначення, його визначення. Види географічних зазначень.
- •66. Реєстрація географічного зазначення та порядок її здійснення. Правові наслідки реєстрації географічного зазначення.
- •57. Поняття сорту рослин та порід тварин. Умови патентоспроможності нових сортів рослин. Об’єкти правової охорони на сорти рослин.
- •Розділ 2 зу «Про охорону прав на сорти рослин» від 21.04.1993 № 3116-XII Стаття 10. Права на сорти
- •Стаття 11. Критерії придатності сорту для набуття прав інтелектуальної власності на нього
- •Стаття 12. Умови державної реєстрації сорту
- •Стаття 13. Назва сорту
- •Стаття 14. Придатність сорту для поширення в Україні
- •56. Компонування інтегральної мікросхеми: поняття, умови патентоспроможності, строк правової охорони.
- •58. Поняття та ознаки комерційної таємниці. Строк правової охорони.
- •47. Примусові ліцензії та порядок їх надання.
- •71. Договір комерційної концесії: поняття, характеристика та особливості.
- •53. Передання майнових прав на секрети виробництва
- •86. Адміністративна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності.
- •87. Кримінальна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності.
53. Передання майнових прав на секрети виробництва
Договір про передачу ноу-хау - це договір, за яким правовласник передає заінтересованим особам право на використання повністю або частково конфіденційних знань, що включають відомості технічного, виробничого, адміністративного, фінансового характеру, використання яких забезпечує певні переваги особі, яка їх одержала.
Основна відмінність договору про передачу ноу-хау від ліцензійного договору полягає в тому, що для ліцензійного договору достатньо надати дозвіл на використання об’єкта інтелектуальної власності, а за договором про передачу ноу-хау необхідно виконати активні дії - розкрити певні знання, що зберігаються в режимі секретності. Тобто розмежування проводиться за об’єктом. Ліцензійний договір укладається стосовно зареєстрованих результатів творчої діяльності (винахід, корисна модель, промисловий зразок, торговельна марка, компонування інтегральної мікросхеми, сорт рослин) чи об’єктів авторського права, а договір про передачу ноу-хау - стосовно секретної інформації. Досить часто ці відомості при бажанні могли б бути запатентовані (наприклад, як винахід чи корисна модель), однак в кожній конкретній ситуації правовласник вирішує чи розкрити ці знання суспільству і отримати охоронний документ, чи доцільніше залишити їх в режимі секретності. Досить наглядним є приклад секрету приготування напою кока-коли. Якби ці відомості свого часу були запатентовані як винахід, то зараз вони були б суспільним надбанням і будь-яка заінтересована особа змогла б їх вільно використовувати. У той же час у випадку залишення відомостей в режимі секретності існує постійна загроза їх припинення у зв’язку з можливістю паралельного винахідництва чи розкриттям іншими особами.
Оскільки предметом договору про передачу ноу-хау є секретні знання, то у зв’язку з цим однією з обов’язкових його умов є дотримання конфіденційності отриманих знань.
Особливість предмета обумовлює специфіку процесу укладення договору про передачу ноу-хау, оскільки, з одного боку, заінтересована особа має розуміти, стосовно яких відомостей вона набуде прав, щоб вирішити питання, чи потрібні вони їй, а з іншого - існує ймовірність розкриття змісту ноу-хау ще на стадії переговорів. Тому в цьому випадку доречно скористатися конструкцією попереднього договору. На практиці стосовно зазначених відносин він отримав назву опціонного. У ньому передбачається, яка частина інформації буде розкрита для вирішення потенційним контрагентом питання про доцільність укладення договору про передачу ноу-хау і плата за цю частину відомостей. У випадку позитивного рішення і укладення договору про передачу ноу-хау плата за попереднім договором зараховується в рахунок платежів за основним договором.
21. Договір щодо управління майновими правами автора або інших суб’єктів авторського права і суміжних прав укладається між володільцем майнових авторських чи суміжних прав і організацією колективного управління. Найбільш повно на сьогодні функцію останнього виконує Державне підприємство «Українське агентство з авторських та суміжних прав» Міністерства oсвіти і науки, молоді та спорту України
Організації колективного управління повинні виконувати від імені суб’єктів авторського права чи суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції: по-перше, погоджувати з особами, які використовують об’єкти авторського права чи суміжних прав, розмір винагороди під час укладання договору; по-друге, укладати договори з заінтересованими особами про використання прав, переданих в управління; по-третє, збирати, розподіляти і виплачувати вибрану винагороду за використання об’єктів авторського права чи суміжних прав суб’єктам авторського права і суміжних прав, правами яких вони управляють; по-четверте, вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб’єктів авторського права чи суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб’єктів (ст. 49 Закону «Про авторське право і суміжні права»).
Договір про порядок розподілу прав на службові об’єкти інтелектуальної власності - це цивільно-правовий договір, що укладається між роботодавцем і працівником стосовно узгодження прав на створені у зв’язку з виконанням трудового договору результати творчої діяльності.
У випадку відсутності такого договору застосовується загальне правило, передбачене ч. 2 ст. 429 ЦК: майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об’єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно.
Аналогічне правило застосовується і при розподілі права інтелектуальної власності на об’єкт, створений за замовленням. Як уже зазначалось, сторонам доцільно у договорі більш детально врегулювати свої права на такі об’єкти. Пояснюється це тим, що застосування загального правила про спільні права на службовий об’єкт у майбутньому може ускладнити взаємини з приводу цього об’єкта, якщо в певний момент працівник і роботодавець не зможуть досягти загальної згоди. З погляду права ідеальною є ситуація, коли на об’єкт має права тільки один суб’єкт. Це спрощує процес реалізації прав.
Суб’єкти інтелектуальної власності вправі укладати й інші договори стосовно об’єктів інтелектуальної власності. Головне, щоб їх умови не суперечили нормативним приписам актів цивільного законодавства України.
88. Цивільно-правова відповідальність за порушення права інтелектуальної власності.
Відповідно до ст. 431 ЦК, порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.
Цивільно-правова відповідальність за порушення права інтелектуальної власності, як і за порушення будь-яких цивільних прав, передбачена ст.ст. 16, 22, 23 ЦК. Тобто, це є загальна цивільно-правова відповідальність.
Цивільно-правова відповідальність за порушення права інтелектуальної власності встановлюється також іншими законами про інтелектуальну власність. Це вже є спеціальна цивільно-правова відповідальність.
Цивільно-правова відповідальність за порушення права інтелектуальної власності може також встановлюватися у договорі. До неї відноситься така цивільно-правова відповідальність, яка не передбачена ні в ЦК, ні в спеціальних законах про інтелектуальну власність. Тобто, вона є додатковою відповідальністю по відношенню до тієї, яка встановлена чинним законодавством.
Порушення права інтелектуальної власності можливе у різних формах: а) у формі дій (посягання на право інтелектуальної власності); б) у формі бездіяльності (невизнання права-інтелектуальної власності органами, через які у встановлених законом випадках має проводитися легітимація результатів інтелектуальної, творчої діяльності); в) у змішаній формі (невизнання права інтелектуальної власності з наступним незаконним використанням тим же суб'єктом результатів чужої інтелектуальної, творчої діяльності).
Порушенням права інтелектуальної власності визнається також ввезення на митну територію України виробів (товарів), в яких використано об'єкти права інтелектуальної власності, що захищаються на території України, без дозволу суб'єкта права інтелектуальної власності, з порушенням цього права незалежно від того, захищалися чи захищаються ці об'єкти в країні походження. Однак навіть за наявності ознак порушення права інтелектуальної власності, дії, які законом визнаються правомірними, порушеннями права інтелектуальної власності не визнаються. Порушником права інтелектуальної власності може бути фізична або юридична особа. Сама по собі вина порушника для кваліфікації дій чи бездіяльності як таких, що є порушенням права інтелектуальної власності, значення не має.
Цивільно-правова відповідальність згідно з положеннями ст. 22 ЦК настає у вигляді відшкодування збитків. Тобто, особа, якій завдано збитків у результаті порушення їх права інтелектуальної власності, як і будь-якого іншого цивільного права, має право на її відшкодування. Крім цього, володілець прав інтелектуальної власності має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав (ст. 23 ЦК).
Матеріальним наслідком порушення права інтелектуальної власності є поява контра-фактних виробів, тобто продукції (товарів), вироблених з використанням об'єкта права інтелектуальної власності і реалізованих у межах України з порушенням права на них. Кон-трафактними вважаються також вироби, які виготовлені законно, але розповсюджені з порушенням права суб'єкта інтелектуальної власності.
Порушення авторських і суміжних прав може відбуватися як у рамках договору, укладеного між правоволодільцем і користувачем, так і в разі позадоговірного використання твору або об'єкта суміжних прав, коли відсутня згода правоволодільця і не сплачено відповідну винагороду. Здебільшого порушниками авторських і суміжних прав є особи, які допускають незаконне використання охоронюваних творів і об'єктів суміжних прав.
До порушень прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки відносяться: порушення авторства, порушення права на подання заявки на видачу патенту, порушення права на авторське ім'я, неправомірне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, захищених патентом, порушення ліцензійного договору, позадоговірне порушення патентних прав, заміна одних ознак іншими в запозиченому об'єкті патентного права та ін. Порушенням прав на торговельну марку є неправомірні дії будь-яких осіб, що обмежують виключне право володільця торговельної марки. На вимогу володільця торговельної марки порушення може бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати володільцеві торговельної марки заподіяні збитки. Вимагати поновлення порушених прав володільця торговельної марки може також ліцензіат, якщо інше не передбачено ліцензійним договором.
Порушенням прав на географічне зазначення є використання неправдивого (фальшивого) зазначення або такого зазначення, що вводить в оману щодо справжнього місцезнаходження товару. У разі порушення прав на ім'я або прав, що випливають із присвоєння імені або спеціальної назви, автор наукового відкриття може вимагати через суд відновлення його порушених прав, а також припинення дій, що порушують його права.
Порушенням прав володільця зареєстрованого компонування інтегральної мікросхеми, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством, є будь-яке посягання на його права, передбачені законом. На вимогу володільця прав на зареєстроване компонування інтегральної мікросхеми порушення має бути припинене, а порушник зобов'язаний відшкодувати володільцю прав заподіяні збитки. Вимагати поновлення порушених прав володільця зареєстрованого компонування інтегральної мікросхеми може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію. Порушенням права на комерційну таємницю вважають заволодіння третьою особою невідомою їй раніше і цінною для неї в комерційному плані інформацією за допомогою незаконних методів.