§ 6. Державні та комунальні унітарні підприємства. Казенні підприємства

Державне (комунальне) унітарне підприємство — це само­стійний суб'єкт господарювання, який утворюється компетентним органом державної влади (місцевого самоврядування) в розпорядчо­му порядку на базі відокремленої і неподільної на частки державної (комунальної) власності, і входить до сфери управління такого органу (ст.ст. 73, 78 ГК України).

Особливі риси унітарного державного (комунального) підпри­ємства полягають у наступному:

-підприємство має цільову правоздатністю, тобто повинно враховувати при визначенні стратегії здійснення господарської ді­яльності державні (муніципальні) замовлення, контракти та інші договірні зобов'язання, які є обов'язковими для виконання;

-таке підприємство створюється компетентним органом дер­жавної влади (місцевого самоврядування) в розпорядчому порядку, тобто для створення такого суб'єкта компетентний орган повинен прийняти управлінський акт (наказ, розпорядження, тощо), що закріплює основні положення правового статусу, повноваження, види діяльності, розмір статутного фонду, які стануть підставою для розробки статуту підприємства і його реєстрації в установле­ному порядку;

-зареєстроване підприємство належить до сфери управління органу, який створив його своїм владним розпорядженням (при цьому орган управління виконує всі функції власника в межах, встановлених законодавчими актами);

-підприємство створюється на базі відокремленої частини дер­жавної (комунальної) власності, як правило, без поділу її на частки, а на момент реєстрації суб'єкта господарювання статутний фонд має бути сформований у повному обсязі (на відміну, наприклад, від ТОВ, при створенні якого достатньо внесення 50% статутного фонду). Мінімальний розмір статутного фонду державного підприємства встановлюється законом, а комунального підприємства — відпо­відною місцевою радою. Наприклад, комунальні підприємства, засновані Одеською міською радою, повинні сформувати статутний фонд у розмірі не менш 5 тис. грн;

-майно належить такому підприємству на праві господарського ведення (державне або комунальне комерційні підприємства) або праві оперативного управління (казенне підприємство, комунальне некомерційне підприємство), право власності на майно зберігаєть­ся за державою або територіальною громадою відповідно. Саме у зв'язку із зазначеним даний вид підприємств визнається вченими різновидом підприємствневласників

-законодавство встановлює спеціальні вимоги до найменування унітарного підприємства — воно повинне містити слова «державне підприємство», «казенне підприємство» або «комунальне підпри­ємство» (наприклад, комунальне підприємство «Обленергоінвест»);

-органом управління унітарного підприємства є одноосібний керівник, який призначається органом управління і підзвітний йому. Законом можуть бути визначені особливості статусу керів­ника, зокрема встановлена підвищена відповідальність керівника за результати роботи підприємства.

Державні (комунальні) унітарні підприємства підрозділяються на 2 групи:

- державні або комунальні комерційні підприємства;

— казенне підприємство або комунальне некомерційне підпри­ємство.

Дані різновиди розрізняються за декількома підставами:

1. державне (комунальне) комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності і діє на принципах підприємництва, а казенне та комунальне некомерційне підприємство — є некомерційним суб'єктом господарювання;

• основна мета діяльності державного (комунального) комер­ційного підприємства — отримання прибутку, а казенного та ко­мунального некомерційного — задоволення інтересів товариства і держави. Виходячи з вказаного, комерційне підприємство діє на свій страх і ризик і несе відповідальність всім або практично всім своїм майном. Водночас казенне (комунальне некомерційне) під­приємство може займатися навіть збитковою діяльністю, і в цьому випадку держава в особі органу управління (або відповідний орган місцевого самоврядування) зобов'язані компенсувати підприємству збитки від такої діяльності;

• комерційне державне (комунальне) підприємство може бути створене за рішенням будь-якого органу державної влади (органу місцевого самоврядування), який уповноважений на створення такого підприємства, а казенне підприємство створюється лише за рішенням Кабінету Міністрів України;

• казенні підприємства можуть бути створені тільки в певних галузях народного господарства (наприклад, якщо законом дозво­лено здійснення такої господарської діяльності тільки державним підприємствам), комерційні підприємства можуть створюватися в будь-якій сфері господарювання;

• державне унітарне комерційне підприємство може бути пере­творене на корпоратизоване підприємство (державне акціонерне товариство) у випадках і порядку, передбачених законом; ст. 24 ГК також передбачає можливість утворення корпоративних комунальних підприємств, якщо у статутному фонді не менш 50% і комунальної власності; відносно казенних підприємств корпоратизація заборонена;

• державному (комунальному) комерційному підприємству майно належить на праві повного господарського ведення, а казенному — на праві оперативного управління.

Майнові права і обов'язки державного комерційного підпри­ємства зводяться до нижченаведеного:

а) підприємство не має права безкоштовно передавати майно, що належить йому, іншим юридичним особам або громадянам, крім випадків, передбачених законом;

б) тільки за попередньої згоди органу управління і, як правило, на конкурентних засадах підприємство має право відчужувати, передавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси своїх струк­турних одиниць і підрозділів;

в) списання з балансу не повністю амортизованих основних фон­дів, а також прискорена амортизація основних фондів державного комерційного підприємства можуть проводитися тільки з відома органу, в сферу управління якого входить дане підприємство;

г) підприємство володіє, користується і розпоряджається пере­даним йому майном із обмеженням правомочності розпорядження;

д) несе відповідальність за наслідки своєї діяльності всім майном, що належить йому, як і будь-які інші суб'єкти господарювання;

є) держава і орган управління не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, крім випадків, передбачених ГК та іншими законами;

ж) підприємство зобов'язане виконувати фінансові плани, які щорічно доводяться до нього, державні замовлення і завдання;

з) для придбання матеріально-технічних ресурсів підприєм­ство зобов'язане застосовувати процедури закупівлі, визначені Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 р. Ме 921 (у редакції від 19.11.2008 р. № 1017).

Майнові права і обов'язки казенного підприємства обмежені додатковим чином:

а) підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями тільки гро­шовими коштами, що знаходяться в його розпорядженні;

б) у разі недостатності таких коштів держава, в особі органу управ­ління, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями казенного підприємства;

в) майно передається підприємству для здійснення некомерційної господарської діяльності. При цьому майно, яке не використовуєть­ся підприємством або використовується ним не за призначенням, може бути вилучене органом управління.

Збитки, заподіяні будь-яким державним підприємствам внаслі­док виконання рішень органів державної влади або органів місцевого самоврядування, які були визнані судом неконституційними або не­дійсними, підлягають відшкодуванню цими органами добровільно або за рішенням суду.

Казенні підприємства є різновидом державних унітарних під­приємств та створюються за рішенням Кабінету Міністрів України в галузях народного господарства, в яких (ст. 76 ГК України):

• законом дозволено здійснення господарської діяльності тільки державним підприємствам;

• основним (понад 50%) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава;

за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників або споживачів;

• переважаючим (понад 50% ) є виробництво суспільно необхід­ної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і харак­тером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним;

• приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом.

Характерними ознаками казенних підприємств є такі:

• найменування повинно містити слова «казенне»;

• створюється виключно за рішенням КМУ з урахуванням об­сягу та характеру основної діяльності підприємства. Перетворення державних підприємств у казенні регулюється постановою Кабінету Міністрів від 30.06.98 р. № 987;

• установчий документ — статут (Типова форма затверджена постановою Кабінету Міністрів від 16.06.98 р. № 914);

• орган, до сфери управління якого входить казенне підприєм­ство, затверджує статут підприємства, призначає його керівника, дає дозвіл на здійснення казенним підприємством господарської діяльності, визначає види продукції (робіт, послуг), на виробництво і реалізацію яких поширюється дозвіл, тобто таке підприємство здійснює господарську діяльність відповідно до виробничих завдань органу, до сфери управління якого воно входить;

• органом управління казенного підприємства є одноосібний ке­рівник, який призначається органом управління і підзвітний йому. Керівник самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком віднесених законодавством або статутом до компетенції органу управління;

• підприємство самостійно організовує виробництво продукції (робіт, послуг) і реалізовує її за цінами (тарифами), які визнача­ються в порядку, встановленому КМУ, якщо інше не передбачене законом. Орган управління не має права втручатися в оперативну діяльність підприємства;

• майно знаходиться у підприємства на праві оперативного управління, і підприємство забезпечує цільове використання за­кріпленого за ним майна та виділених грошових коштів. Порядок розподілу і використання прибутку казенного підприємства визна­чається його статутом відповідно до порядку, встановленого КМУ. У зв'язку з цим крім «звичайної» звітності казенні підприємства також ведуть звітність за формою, встановленою КМУ;

• відповідає за своїми зобов'язаннями виключно в межах гро­шових коштів, що знаходяться в його розпорядженні. У разі їх не­достатності — повна субсідіарна відповідальність держави.