Тема 4а

Вертикальна прив'язка будівлі на конкретній геодезічній підоснові

Вертикальна прив'язка будівель складається в ув'язці відносних висотних позначок будівлі з абсолютними позначками.

Індустріальні методи зведення будівель і споруд і використання типових проектів потребують влаштування майданчиків під будівлі і споруди з мінімальними перепадами висот по кутах.

Напрямок ухилу не завжди збігається з посадкою будівлі, що залежить від функціонально-планувальної і архітектурно-просторової організації території.

Проектні, або червоні позначки – розрахункові кутові позначки землі на рівні цоколю будівлі.

Спочатку визначают чорні (існуючі, фактичні) позначки землі на рівні цоколю будівлі. Існуючі (фактичні) або чорні позначки – кутові існуючі позначки землі на рівні цоколю будівлі. Вони можуть визначатисяся як аналітичним так і графічним прийомами (див. тема 8).

Після визначення кутових існуючих позначок визначают середньопланувальну позначку. Вона дорівнюе:

;

де Н_ср. - середньопланувальна позначка;

Σ_позн. – сума існуючих позначок.

Наступним кроком є визначення існуючих ухилів і₁ та і₂. Для того, щоб визначити існуючії ухили і₁ та і₂ потрібно знайти перевищення h у метрах однієї кутової позначки поверхні землі над іншою заданою кінцевою кутовой позначкою та розділити на відстань між ними по горизонталі:

;

.

В курсовій роботі /розрахунково - графічній роботі/ існуючі ухили дорівнюють проектним. Після визначення існуючих ухилів і₁ та і₂. визначают першу (найвищу) проектну позначку Н_кр.:

;

де і₁ та і₂ – проектни ухили;

L₁ та L₂ – відповідні відстані (габарити будівлі);

Н_ср.- середньопланувальна позначка.

Наступні розрахункові кутові позначки землі на рівні цоколю обчислюються так: знаходиться перевищення у метрах однієї кутової позначки над іншою кутовою позначкою (відстань між позначками множиться на ухил між німи) та віднімається від попередньої позначки.

Нульова позначка - позначка полу першого поверху:

; де Н_цок приймають від 0.8м до 1.5 м.

Приклад визначення червоних і чорних позначок кутів будинку див. мал. 5.

Щодо посадки будівлі гранична висота укосів у насипу визначається висотою фундаментів, зменшеною на 0,5 м, (але не більш 1,8 метра для глибоких фундаментів). Висота укосу для врізу в схил досягає 1,5 - 1,8 метра.

Ширина майданчика, що вирівнюється під будівлю підсипкою звичайно дорівнює його ширині з урахуванням відмосток.

Мал. 8. Вертикальна прив'язка будівлі.

Найкращі умови для обладнання майданчиків під будівлі мають схили з ухилами 0,006 - 0,010. У таких випадках прив'язка типової забудови виконується без істотної переробки цокольної частини будівель, забезпечується належною мірою зв'язок виходів із проїздом і від поверхневих вод.

Приклади вертикальної і горизонтальної прив'язки будівлі на конкретней геопідоснові наведено на мал. И і Г2 Додатку Г.

Тема 5

Побудова рельефу в горизонталях за заданим ухилом

У містобудівній практиці рельеф місцевості підрозділяється на рівнинний

- слабовиражений, без пагорбів і різких знижень;

- сєредній -з невеликими пагорбами, долинами, невеликими ярами;

- гористий - з різковираженими крутими схилами, глибокими долинами, ярами, високими пагорбами, горами.

Найбільше прийнятним для містобудування є рельеф з ухилами в межах від 0,004 - 0,005 до 0,06.

Ухилом називається нахил лінії або поверхні до горизонтальної площини. У містобудівельній практиці ухил і місцевості між заданими точками виражається відношенням перевищення h у метрах початкової точки поверхні землі над іншою заданою кінцевою точкою поверхні до відстані і між ними по горизонталі і обчислюється формулою:

; де і - ухил;

h - перевищення у метрах;

L - відстань по горизонталі

Позначається ухил місцевості у відсотках % (сотих частках), якщо за одиницю протяжності ухилу приймається 100 м, або в промилях ‰, якщо за одиницю протяжності ухилу приймається 1000 м. Ухил може бути позначений відверненим числом - дєсятковим дробом, тому що це число справедливо для будь-якої одиниці виміру.

В курсовой роботі рельеф місцевості зображується на плані горизонталями перетином через 0,5 м. На горизонталях надписують висотні відмітки в метрах, що відраховуються від нуля. При державному нівелюванні за абсолютный нуль приймається рівень Балтійського моря. У окремих випадках за умовний нуль приймається якийсь інший достатньо відомий постійний рівень.

Відстань по нормалі між горизонталями на плані називають закладенням. За розміром закладення можна судити про характер рельефу даної місцевості.

Схили поверхні з однаковим кутом падіння характеризуються рівними відстанями між горизонталями. Пологі схили зображуються на плані рідкими горизонталями, круті - частими горизонталями.

Горизонталі не можуть перетинатися. Злиття горизонталей указуе на стрімке падіння рельефу (вертикальна стіна, обрив).

Падіння рельефу показується, крім цифрових написів, бергштрихами на горизонталях, спрямованих убік ухилу. На мал. 4 зображено сумісно різноманітні форми рельєфу.

Під час проектування заходів щодо вертикального планування території району міста, або населеного пункту незалежно від густоти існуючої забудови дуже рідко передбачаються роботи, які корінним чином змінюють природний рельєф. Поліпшення рельефу, його часткова зміна необхідна в першу чергу для: організації нормального поверхневого водовідводу дощових і поталих вод;

- створення нормальних умов для руху міського транспорту;

- економічної посадки на рельеф будівель, що проектуються;

- організації нормального поверхневого водовідводу дощових і поталих вод;