5. Зміст теми, графік логічної структури заняття.

В етіології іридоциклітів і хоріоідитів лежать ревматизм і інші форми хронічних поліартритів, грип, туберкульоз, сифіліс, токсоплазмоз, гонококова інфекція, діабет, фокальні інфекції, травми, що особливо проникають поранення ока, операції на очному яблуці, гнійні процеси в роговій оболонці.

У патогенезі цих процесів лежить гіперчутливість увеального тракту в зв'язку з загальною сенсибілізацією мікробним антигеном з поза очними вогнищами запалення, аутосенсибілізація увеального тракту при системних аутоімунних захворюваннях організму, гематогенний метастаз збудника в тканині ока.

Клінічні ознаки іридоцикліту.

Клінічно розрізняють три види іридоциклітів: токсично-алергійний, метастатичний, травматичний. Іридоцикліти мають різноманітну клінічну картину, що залежить від факторів, що викликали іридоцикліт. Звичайними симптомами захворювання є болі, що поширюються по ходу трійникового нерва, хворобливість при пальпації ока, поява циліарної (глибокої) лілово-рожевої ін'єкції очного яблука. Райдужна оболонка завжди набрякла, гиперемована, може бути зеленуватого чи іржавого кольору, малюнок її не чіткий, зіниця звужена, нерідко виникають спайки між зіничним краєм райдужної оболонки і передньої капсули кришталика (задні синехії), При серозних іритах і іридоциклітах відзначається незначне помутніння вологи передньої камери, при пластичних – пластівчасті помутніння осаджуються на задній поверхні роговиці або краю зіниці у виді приципітатів, куту передньої камери гіпопіон. Внутришньоочний тиск частіше нормальний чи знижений, рідше – підвищений.

Діагноз ставлять на підставі клінічної картини, анамнестичних даних і результатів клінічних досліджень (крові, сечі, змісту біологічно активних речовин - ацетилхоліну, гістаміну, шкірних реакцій на алергени стрептококу, стафілококу, на туберкулін, токсоплазмін, бруцилін і ін.).

Диференціальний діагноз іридоцикліту і гострого наступу глаукоми

Лікування іридоцикліту.

Ірит і іридоцикліт варто диференціювати від гострого наступу глаукоми.

Виникнення іридоцикліту гостро, раптово. Симптоми: болі, що ломлять, в оці, світлобоязнь, клаустрофобія, сльозотеча, почервоніння ока. Біль при пальпації очного яблука (циліарна хворобливість), перікорнеальна чи змішана ін'єкція (запального характеру) очного яблука. Поглиблення передньої камери, зміна кольору і малюнка радужки, звуження зіниці, преципітати на роговиці, помутніння склоподібного тіла, ВОТ нормальний чи частіше знижений.

Гострий наступ глаукоми розвивається гостро, раптово. Симптоми: сильно ломлять болі в оці, і болі, що ірадиюють в скроню і відповідну половину голови. Можливі болі в області серця. Різке зниження зору. Застійна інфекція очного яблука, порушення прозорості роговиці, дрібна передня камери, розширення зіниці. Високі цифри ВОТ.

Лікування іридоцикліту: місцеве – мідріатик, препарати, що розсмоктують. Протизапальні препарати – антибіотики з дексазоном парабульбарно, усередину антибіотики, саліцилати, сульфаніламіди, неспецифічні протизапальні засоби.

Наслідки іридоцикліту.

Важким ускладненням переднього увеїту варто вважати стрічкоподібну дегенерацію роговиці. Помутніння в кришталику – ускладнена катаракта нерідкий вид ускладнення як передніх, так і задніх увеїтів. До найбільш серйозних ускладнень варто віднести вторинну глаукому. Що стосується зорового нерва, то в ньому на ґрунті увеїту може виникнути запалення диска (неврит).

Клініка хоріоідиту.

За течією розрізняють осередкові і дифузійні хоріоідити, по локалізації - центральні і периферичні. Запальні вогнища можуть бути одиничними і множинними. Скарги – звичайно на зниження зору, фотопсію, метаморфопсію, гемералопію. Обмежені вогнища, розташовані на периферії судинної оболонки не погіршують зір. У початковій стадії на очному дні звичайно видні сіруваті чи жовтуваті вогнища з нечіткими контурами, проминуючі склоподібне тіло.

Лікування: сильні протизапальні і противоалергічні засоби – кортикостероїди, парабульбарні ін'єкції антибіотиків широкого спектра дії, терапія, що розсмоктує (фібринолізин, колалізин). Усі заходи проводяться на тлі загальної терапії з обліком етіології процесу.

Уроджені аномалії судинного тракту.

Уроджені аномалії судинного тракту ока найчастіше виявляються колобомами. Іноді зустрічаються колобоми радужки реснічного тіла і хоріодеї одночасно. Нерідко спостерігається ізольована колобома радужки чи хоріоидеї. До важкої уродженої патології судинного тракту ока варто віднести аниридію – відсутність радужки. Може бути часткова чи майже повна аниридія. Рідко зустрічається справжня і несправжня полікорія, тобто утворення декількох зіниць.

Новоутворення судинного тракту.

Для діагностики застосовують діафаноскопію, ехоофтальмолографію, радіоізотопну діагностику, флюоресцентну ангіографію. До доброякісних пухлин відносяться нейрофібоми, невріноми, невуси і кісти. До злоякісних – меланома.