Акомодація

В природних умовах заломна сила оптики ока постійно змінюється, тобто діє не статична, а динамічна рефракція ока. Око має механізм, здатний посилювати рефракцію, пристосовувати її для того, щоб бачити з різних відстаней. Цей динамічний процес посилення заломлення ока і пристосування його до різної відстані називається акомодацією.

Механізм акомодації такий. Кришталик в оці тримається за допомогою циннової зв’язки, волокна якої йдуть від війкового тіла до екватора кришталика. Війковий м’яз, який перебуває в спокої, тримає циннову зв’язку в певному напруженні, яке й надає кришталику тієї форми, яку він має в оці, що не акомодує, з радіусом кривизни передньої поверхні 10 мм, задньої – 6 мм. При скороченні війкового м’яза циннова зв‘язка розслаблюється, кришталик, звільнившись від напруження, стає більш опуклим, внаслідок чого його заломна сила збільшується. Це класична теорія механізму акомодації, створена Гельмгольцем і визнана більшістю офтальмологів.

Точка, яку око бачить при максимальному напруженні акомодації, називається найближчою точкою ясного зору (punctum proximum).

Та кількість діоптрій, на яку око може посилити свою рефракцію, визначає силу, обсяг, амплітуду акомодації. Обчислюється обсяг акомодації за формулою:

А = Р + R,

де А – акомодація, Р – сила заломлення при установці ока на найближчу точку ясного зору, R – рефракція ока в стані спокою акомодації.

Відстань між найдальшою та найближчою точками ясного зору має назву ділянка акомодації, це поняття лінійне, визначається в одиницях довжини.

Абсолютна і відносна акомодація. Акомодація, що стосується одного ока – це абсолютна акомодація. При розгляданні обома очима предмета, який міститься на скінченній відстані перед оком, до акту акомодації приєднується конвергенція. Та акомодація, на яку здатне око при певній конвергенції, називається відносною акомодацією, вона завжди менша від абсолютної і складається з позитивної та негативної частини. Визначення величини відносної акомодації проводять таким чином. Пацієнт бінокулярно читає текст № 4 таблиці для перевірки гостроти зору на близькій відстані. В пробну оправу послідовно з інтервалом 0,5 дптр ставлять спочатку позитивні, а потім негативні лінзи, аж поки обстежуваний ще може читати. Величина максимальної позитивної лінзи вказує на негативну, витрачену акомодацію, а максимальної негативної лінзи  на позитивну, що залишилася в запасі, частину відносної акомодації. Сума цих показників складає об’єм відносної акомодації.

Співвідношення позитивної і негативної частин відносної акомодації мають велике практичне значення. Чим менше позитивна частина акомодації порівняно з негативною, тим швидше настає втома.

Розлади акомодації

Аномалії рефракції часто супроводжуються різними розладами акомодації. При гіперметропії і астигматизмі, як вже вказувалося вище, виникає акомодативна астенопія, парез війкового м’яза, зменшення обсягу акомодації, проява явної гіперметропії, може розвинутися спазм акомодації.

Спазм акомодації характеризується посиленням рефракції, появою несправжньої міопії, які зникають на висоті циклоплегії (після атропінізації). Спазм акомодації може виникати і при слабкому ступені міопії.

Парез і параліч акомодації спостерігаються при ураженні парасимпатичної частини окорухового нерва при травмах, отруєннях.

З віком об’єм акомодації зменшується, після 40 років розвивається так звана пресбіопія. Вона характеризується віддаленням найближчої точки ясного зору від ока, погіршанням зору на близькій відстані. У 60 років акомодація дорівнює нулю, а найближча точка ясного зору віддаляється до найдальшої, тобто у еметропа вона знаходиться у нескінченності.

Для корекції пресбіопії призначаються збиральні лінзи для близької відстані: у 40 років + 1,0 дптр, у 50 + 2,0 дптр, у 60 і більш років + 3,0 дптр. Якщо наявні аномалії рефракції, до сили скла для відповідного віку добавляється (при гіперметропії) чи віднімається (при міопії) ступінь рефракції.

На закінчення слід особливо підкреслити, що для профілактики рефракційної амбліопії, спазму акомодації та появи і прогресування міопії необхідно раннє виявлення аномалій рефракції та проведення спеціальних вправ для зміцнення тонусу війкового м’язу, загальнозміцнювальне лікування, диспансерне спостереження дітей з аметропією у кабінетах охорони зору дітей.