2.Шлях створення наукової теорії.

Науко́ва тео́рія — це система узагальненого знання, пояснення різнобічності подій, ситуацій, що відбуваються у природі чи суспільстві.Поняття «наукова теорія» має різні значення: для протиставлення практиці або гіпотезі як неперевіреному знанню у формі припущення; узагальнення передової практики відображенням її у мисленні і відтворенням реальної дійсності. Теорія безперервно пов’язана з практикою, яка ставить перед пізнанням завдання і вимагає їх вирішення. Тому практика входить органічним елементом до теорії. Кожна теорія має складну структуру. Так, у економічній теорії можна виділити дві частини: формальні обчислення (економіко-математичні моделі, логічні рівняння та ін.) і «змістовну» інтерпретацію (категорії, закони, принципи). Остання пов’язана з філософськими поглядами, світоглядом ученого, з певними методологічними принципами підходу до дійсності.Наукова теорія як форма організації знань забезпечує розширення сфери знання за межами безпосереднього спостереження, тому вона відрізняється від простої реєстрації спостережень і характеризується наявністю таких елементів: загальних законів і сфери їх застосування, де вона пояснює явища, які відбуваються; сфери передбачення невідомих явищ; логіко-математичного апарату виведення наслідку із законів; визначення концептуальної схеми, без якої неможливе пізнання об’єктів цієї теорії.Економічні теорії зумовлені історичними умовами, в яких вони виникають, рівнем виробництва, соціальними умовами, домінуючими у той або інший період, які сприяють або гальмують їх пізнання. Оскільки теорія виникає як узагальнення пізнавальної діяльності і результатів практики, то вона сприяє перетворенню природи і суспільного життя. Критерієм істинності теорії є практика господарської діяльності людей, зміни у природі, суспільстві. Уникнути хибних течій у науці допомагає також вивчення історії розвитку науки як еволюційним, так і революційним шляхом.Знання, понятійний і якісний опис фактів, що ґрун­туються на емпіричних закономірностях, є передумовою формулювання вихідних, основоположних ідей, теорії або групи теорій. Завдяки ним уможливлюється адекватне відображення в мисленні стану природи та люд­ського буття, наукове бачення картини світу як загаль­ного об'єктивного образу реальності (сукупності об'єдна­них загальними концептуальними ідеями об'єктивних знань, принципів і законів, що функціонують у різних галузях пізнання).Серед багатьох сформованих наукою законів виок­ремлюють спільні (фундаментальні), загальні та част­кові. Спільні закони виявляються в усіх сферах буття (закони і принципи самоорганізації та еволюції). За­гальні закони стосуються деякою мірою суміжних на­укових галузей. Наприклад, закони збереження, спря­мованості процесів, періодичності виявляються в усіх природничих науках і частково в гуманітарних. Част­кові закони діють в окремій галузі, наприклад, закон вектора історичного розвитку — в історії, закон гене­тики — в біології, закони Галілея, Ньютона, Ейнштейна — у фі­зиці.

Галилеевой группой называется группа всех преобразований галилеева пространства, сохраняющих его структуру. Элементыэтой группы называются галилеевымипреобразованиями. Таким образом, галилеевы преобразования являются аффинными преоб­разованиями A⁴, сохраняющими интервалы времени и расстояниямежду одновременными событиями.