1.1.4 Класифікація підприємств

Основні ознаки класифікації підприємств:

• галузева та предметна спеціалізація;

• структура виробництва;

• потужність виробничого потенціалу (розмір підприємства).

При створенні підприємств чітко визначаються для випуску якого конкретного виду продукції (виду робіт) вони призначені.

В залежності від цього підприємства поділяються на:

• промислові підприємства по випуску машин, обладнання, інструментів, видобутку сировини, виробництву матеріалів, виробленню електроенергії та інших засобів виробництва;

• сільськогосподарські підприємства по вирощуванню зерна, овочей, худоби, технічних культур;

• підприємства будівельної індустрії, транспорту.

В зв'язку з тим, що більшість підприємств має міжгалузеву структуру, вони поділяються на вузькоспеціалізовані, багатопрофільні та комбіновані.

Вузькоспеціалізовані – підприємства, які виготовляють обмежений асортимент продукції масового великосерійного виробництва (виробництво чавуну, стального прокату, лиття, зерна, м'яса та ін.).

Багатопрофільні – випускають продукцію широкого асортименту та різного призначення. В промисловості вони можуть спеціалізуватися одночасно на виготовленні комп'ютерів, морських суден, автомобілів, дитячих колясок, холодильників, станків та ін., в сільському господарстві — на вирощуванні зерна, овочів, фруктів та худоби.

Комбіновані підприємствазустрічаються в хімічній, текстильній і металургійній промисловості. Суть їх в тому, що один вид сировини або готової продукції на одному і тому ж підприємстві перетворюється паралельно або послідовно в другий, а потім в третій вид.

В текстильній промисловості — із сировини виготовляють волокно, з волокна - пряжу, з пряжі - полотно.

Класифікація підприємств за потужністю виробничого потенціалу (розміру підприємства) отримала широке розповсюдження. Всі підприємства поділяються на три групи: дрібні, середні, великі.

При зарахуванні підприємств до однієї з указаних груп використовують такі показники:

• чисельність робітників;

• вартісний обсяг випуску продукції;

• вартість основних виробничих фондів.

В СРСР були великі підприємства в промисловості.

Це диктувалося низкою причин:

• з одного центру керувати меншою кількістю великих об'єктів легше, ніж великою кількістю дрібних об'єктів;

• централізована державна система меншою мірою зацікавлена в розвитку малого підприємства ніж ринкова (монополії в рамках народного господарства, нема конкуренції);

• великомасштабне виробництво незалежно від форм власності і державного устрою в принципі ефективніше і стабільніше ніж дрібно масштабноє.

Великі підприємства за рахунок внутрішньої спеціалізації і кооперування мають ряд переваг. Зокрема, для виготовлення продукції у великих обсягах використовується обладнання та технологія, як правило, і з значно вищими економічними та технічними показниками, ніж для виготовлення невеликих партій.

Диверсифікація (розширення різноманітності) виявилася основним напрямком підприємницької діяльності кінця 20 ст.

Дрібні та середні підприємства складають конкуренцію монополіям, які змушені покращувати якість продукції. Малі підприємства є не тільки конкурентами монополій, але й їх сателітами. В такому випадку по домовленості і на основі технологічної документації, розробленої великими фірмами, невеликі підприємства виготовляють для великих фірм потрібні їм комплектуючі вироби. Це вигідно для обох сторін: велика фірма звільнюється від необхідності налагоджувати в себе нормоване виробництво, а дрібний підприємець забезпечується постійними замовленнями та опікунством.