4.3 Особливості баричного поля і поля тенденцій поблизу фронтів. Фронт як бароклинна система

В дійсності фронт є перехідною зоною, а у вертикальній площині – перехідним фронтальним шаром. Якщо як лінію фронту розглядати перетин верхньої межі фронтального шару з поверхнею землі, то навіть біля поверхні землі лінія холодного фронту розташовується трохи попереду осі барич­ної улоговини, а лінія теплого фронту – позаду.

З висотою, з одного боку, теплий сектор розширюється, тобто лінії фронтів зміщаються в бік холодної маси відносно лінії фронту біля поверхні землі, з іншого – відбувається розширення фронтальної зони. Одночасно вісі висотних улоговин зміщуються в бік холодних повітряних мас. Тому в середній та верхній тропосфері спостерігається незбіжність положення ліній висотних фронтів та осей висотних улоговин. Холодні фронти розташовуються далеко у передній частині висотних улоговин, а теплі – у тиловій. При цьому циклонічне скривлення ізогіпс на картах АТ в зоні фронту може бути виражене дуже слабко.

В теплому секторі молодого позатропічного циклона ізобари приблизно прямолінійні і паралельні одна одній. У випадку фронту оклюзії ізобари зігнуті у вигляді улоговини, що звичайно симетрична відносно фронту. З цим значною мірою пов’язані особливості розподілу осередків баричних тенденцій біля різних фронтів.

Попереду теплого фронту звичайно розташовується замкнута область падіння тиску, позаду холодного фронту – замкнута область зростання тиску. Попереду фронту оклюзії часто спостерігається замкнута область падіння тиску, за фронтом – область зростання.

Якщо відзначається не тільки трансляційна, а й еволюційна зміна тиску, то у випадку поглиблення баричної улоговини істотне падіння може спостерігатися й позаду теплого фронту, а також попереду холодного; у випадку заповнення баричної улоговини позаду теплого та попереду холодного фронту може спостерігатися зростання тиску. При повільному зміщенні фронту з поглибленням баричної улоговини може бути пов’язане падіння тиску по обидва боки фронту оклюзії чи навіть холодного фронту, а із заповненням улоговини – зростання тиску по обидва боки фронту оклюзії та навіть теплого фронту. Біля малорухомих фронтів зміни тиску мають тільки еволюційний характер.

В зонах атмосферних фронтів бароклинність атмосфери виявляється найвідвертіше.

Як відомо, в бароклинній атмосфері, що є найкращим наближенням до реальних умов, густина повітря є одночасно функцією тиску і температури ( = (Т, р)), при цьому ізопікнічні, ізобаричні та ізотермічні поверхні перетинаються, утворюючи термодинамічні соленоїди.

В зоні фронту горизонтальні градієнти температури, тиску та деяких інших метеорологічних величин є найбільшими, тобто має місце найбільше згущення термодинамічних соленоїдів, наявність яких характеризує бароклинність атмосфери, а кількість їх визначає величину прискорення, в зв’язку з чим в зоні фронту швидкості вітру більші, ніж у суміжних районах. Також, якщо розглядати просторове положення ізотерм потенціальної температури  (ізентроп), то виявляється, що ізентропічні поверхні в зоні фронту мають нахил, який є близьким до нахилу фронтального шару.