Диплом 5го курса гидропривод / Диплом 5го курса гидропривод / Готовые разделы / 6.1

6 БЕЗПЕКА ЖИТЕДІЯЛЬНОСТІ

6.1.Організація евакуації пасажирів та екіпажу при загрозі гибелі судна

Рішення про залишення судна приймає капітан. Цьому повинен попереджувати серйозний аналіз стану аварійного судна, імовірність його загибелі. Якщо ясна причина, що викликала аварію (зіткнення, посадка на мілину, вибух), то ступінь невизначеності ситуації істотно знижується. Але в ряді випадків причину аварії відразу установити не вдається. Без установлення причини активна боротьба за живучість неможлива.

Боротьба за живучість має на меті вирішення двох задач – порятунок людського життя на морі (екіпажа) і порятунок майна (судна і вантажу). При цьому перша задача (порятунок життя) має незаперечний пріоритет перед усіма іншими. Якщо судно гине, то ймовірність виживання людей у жорстких умовах існування на рятувальному засобі істотно знижується. Тому рішення про залишення судна приймаються тільки тоді, коли всі заходи для порятунку судна прийняті (або відсутні) і розумних надій на порятунок судна більше не залишився.

Розклад по тривогах передбачає наявність спеціальна передбачених людей зі складу екіпажа, в обов'язки яких входить підготовка рятувальних засобів до використання незалежно від того, будуть потрібні ці засоби надалі чи ні. Підготовка рятувальних засобів починається відразу ж після оголошення будь-якої тривоги. При підготовці шлюпки звичайно, спочатку знімають чохол, потім розносять носовий фалінь якнайдалі убік носової частини судна. При цьому потрібно переконатися в тім, що рознесений фалінь кріпиться до носового краю шлюпки за допомогою клеванту. Одночасно з цим віддають тверді кріплення, що фіксують шлюпку й шлюпбалки в похідному положенні, і ввертаються наявні зливальні пробки в днищі шлюпки. Розмотують мусінги і, якщо це необхідно, віддають леїрне огородження ботдека. Роблять спробний запуск двигуна, перевіряють наявність палива в баці. Перевіряють справність стаціонарної радіостанції й джерело харчування. Роблять декомплектацію постачання і засобів життєзабезпечення. Весь комплект шлюпкового постачання по вимогах нормативних документів (Конвенції СОЛАС-74 і Правил Регістру) зберігається в шлюпках на своїх штатних місцях. При підготовці до залишення судна необхідно принести в шлюпку кілька ковдр. Останньою операцією по підготовці шлюпки є зштовхування її з місця шляхом короткочасного ослаблення гальма шлюпкової лебідки. Після того як виконані всі ці операції, шлюпка готова до використання. Якщо капітан прийняв рішення по залишенню судна, по його наказі повідомляється шлюпкова тривога і дається розпорядження про це по примусовому віщанню трансляційної установки. Усі займають свої місця в шлюпках відповідно до розкладу, командири шлюпок перевіряють наявність усіх людей, що повинні бути в їхній шлюпці, і дають команду на спуск, якщо немає відсутніх. Після оголошення шлюпкової тривоги й у процесі посадки в рятувальні засоби старший помічник сам чи на чолі групи охорони порядку контролює, щоб ніхто не залишився в житлових і службових приміщеннях по тим чи іншим причинам (утрата свідомості, травма, заклинювання виходу, ушкодження каналів зв'язку і т.д.). Команду залишити свої місця машинній вахті потрібно дати раніш оголошення шлюпкової тривоги чи одночасно з нею, але не пізніше, у зв'язку з найбільш вилученим розташуванням МВ від розташування рятувальних засобів.

Дуже важливо забезпечити належний порядок при посадці в рятувальні засоби й уникнути паніки при залишенні судна. У панічному стані свідомість блокується інстинктом самозбереження й людина діє не усвідомлено. Паніка настає в групі одночасно в декількох її членів. Починається паніка з когось першого, розповсюджуючи потім на всю групу. Будь-якими засобами паніку необхідно запобігти, тому що зупинити її буває дуже важко, а часом неможливо. Для запобігання паніки командир повинен строго контролювати в першу чергу своє поводження в екстремальній ситуації, ні в якому разі не показати розгубленості. Зупинити паніку можна яким-небудь несподіваним і сильним подразником (звук, біль, особистий приклад, погроза і т.п.). Паніці супроводжує помилкове відчуття правильності своїх дій. Насправді вона приводить до катастрофічних наслідків, знищуючи все досягнуте раніше.

Порятунок екіпажа може відбуватися одним із двох можливих способів: неорганізований порятунок – паніка, кожний рятує сам себе, і організований порятунок – взаємодопомога, чекання відсталих, слабких і т.д.

Статистика катастроф свідчить, що фактор часу при аваріях відіграє визначальну роль у тім змісті, що з його ростом росте і ймовірність загибелі судна.

При паніці ймовірність порятунку

,

де Р_п – імовірність порятунку для кожного при паніці;

n – місткість рятувального засобу або чисельність екіпажа (що менше);

p(t) – густота імовірності загибелі судна;

t – математичне чекання проміжку часу на порятунок одної людини.

При організованому груповому порятунку ймовірність порятунку

,

де P_г – імовірність порятунку для кожного при груповому порятунку;

nt – проміжок часу для порятунку усього екіпажу чи судна рятувального засобу (що менше).

Коефіцієнт ефективності способу порятунку k виходить із P_г = kP_п.

Після математичних перетворень і висновків виходить, що k < n та

.

Вищевикладене дозволяє зробити деякі висновки:

1. Імовірність порятунку максимізується при стратегії групового організованого порятунку.

2. В основі морально-етичних норм поводження лежить їхня доцільність. Іншими словами, дотримання цих норм із позицій теорії ігор вигідно усім: тим, стосовно кого вони дотримуються, і тим, хто їх дотримує, тому що в кінцевому рахунку - це питання оптимальної стратегії дій.

3. При ухваленні рішення про залишення судна, що гине, капітан повинен керуватися нерівністю:

, год,

де Т_г.с. – час загибелі судна;

при цьому середнє квадратичне відхилення ≈1/3nt.

Основна причина паніки – це побоювання про недостачу часу на порятунок, тому паніка не виникає, якщо екіпаж буде довіряти капітанові, а для цього усі повинні знати умови вищеописаної нерівності.

Таким чином, посадка в рятувальні засоби повинна проходити організовано, при цьому в першу чергу потрібно рятувати жінок, дітей, поранених і старих. При посадці в шлюпку третій помічник капітана бере із собою карти даного району, судновий журнал і портфель із судновими документами, паспортами й дипломами членів екіпажа.