1. Внутрішній контроль та його характеристика

У широкому розумінні контроль — це процес забезпечення досягнення організацією своїх цілей. Основними видами контролю є: попередній, поточний, заключний. Процедура контролю має три етапи:

1) відпрацювання (визначення) стандартів і критеріїв;

2) зіставлення з ними реальних результатів;

3) прийняття необхідних коригувальних дій.

Внутрішній контроль на підприємстві здійснюють спостережна рада, правління, рада директорів, ревізійна комісія, керівники функціональних підрозділів, служба внутрішнього аудиту. Система внутрішнього контролю — сукупність політики і процедур, прийнятих керівництвом економічного суб'єкта з метою забезпечення організованого й ефективного ведення господарської діяльності, у тому числі строгого дотримання вимог політики керівництва, збереження активів, запобігання і виявлення випадків обману і помилок, точності і повноти облікових записів, а також своєчасної підготовки надійної фінансової інформації.

Внутрішній контроль є процесом, який визначається і на який впливають особи, наділені повноваженнями управління та найвищого управління, а також інший персонал, який надає обґрунтовану впевненість щодо досягнення цілей суб'єкта господарювання стосовно достовірності фінансової звітності, ефективності діяльності та дотримання відповідних законів і нормативних актів. Це означає, що внутрішній контроль визначається і реалізується для усунення певних ризиків бізнесу, які загрожують досягненню будь-якої з цих цілей.

Внутрішній контроль, містить такі складові: 1.   середовище контролю; 2.    процес оцінки ризиків суб'єкта господарювання; 3.    інформаційні системи, у тому числі пов'язані з ними відповідні бізнес-процеси, що стосуються фінансової звітності, та обмін інформацією; 4.    процедури контролю; 5.    моніторинг заходів контролю. Поділ внутрішнього контролю на п'ять складових забезпечує корисну концептуальну основу для аудиторів і дає змогу вивчити, якою мірою різні аспекти внутрішнього контролю суб'єкта господарювання можуть вплинути на аудит. Основна увага аудитора насамперед полягає у визначенні, як конкретний контроль запобігає (і чи запобігає взагалі) або виявляє і виправляє суттєві викривлення в класах операцій, залишках рахунків або в розкритті інформації та у пов'язаних з ними твердженнях. Спосіб, у який визначається і реалізується внутрішній контроль, може бути різним, залежно від розміру і складності організаційної структури суб'єкта господарювання. Зокрема, менші за розміром суб'єкти господарювання можуть використовувати менш формалізовані засоби і простіші процеси та заходи контролю для досягнення своїх цілей.     Вони можуть, наприклад, активно залучати управлінський персонал до процесів складання фінансової звітності, можуть не мати великого за обсягом опису облікових процедур чи деталізованого письмового викладу політики. Власники-менеджери таких підприємств можуть виконувати функції, які в більших за розміром підприємствах належать до кількох складових внутрішнього контролю. Отже, складові внутрішнього контролю можуть не бути чітко розмежованими в невеликих суб'єктах господарювання, але їх основоположні цілі є такими ж дієвими.