Тема 11. Облік оплати праці, розрахунків з персоналом та соціального страхування

1. Облік розрахунків з оплати праці

2. Утримання із заробітної плати

3. Аналітичний облік заробітної плати

4. Синтетичний облік заробітної плати

1. Облік розрахунків з оплати праці

Для обліку розрахунків з оплати праці використовується рахунок 66 “Розрахунки з оплати праці”. На цьому рахунку узагальнюється інформація про розрахунки з персоналом з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо), а також розрахунки за неодержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами).

Оцінка забезпечення здійснюється за балансовою вартістю ресурсів, необхідних для погашення відповідних зобов’язань на дату балансу.

Кожне забезпечення використовується для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких воно було створене. Саме тому аналітичній облік забезпечень слід вести у розрізі окремих забезпечень.

Підприємство може встановити певний щомісячний норматив відрахувань для створення відповідного забезпечення сплати відпускних.

2. Утримання із заробітної плати

Усі види утримань поділяються на обов ‘язковіі за згодою працівників.

До обов ‘язкових відносять:

Прибутковий податок, відрахування до Пенсійного фонду, утримання збору на загальнообов язкове соціальне страхування, утримання збору на загальнообов язкове соціальне страхування на випадок безробіття та утримання за виконавчими листами за рішенням судових органів.

До утримань за згодою відносять: утримання на підставі його письмової заяви, профспілкові внески, погашення сум дрібних нестач, вартість харчування, невикористані підзвітні суми тощо.

3. Аналітичний облік заробітної плати

Завданням бухгалтерії є перевірка правильності даних у первинних документах і нарахування заробітної плати, документи щодо якої оформляються в певному порядку—за окремими підрозділами та службами; в підрозділах за категоріями персоналу; за табельними номерами працівників.Розрахунково-платіжні відомості складають за кожною одиницею підприємства у розрізі категорій персоналу, табельних номерів. Кожен запис обоснується первинними документами.У платіжну відомость переносять суму до видачі. Касир закриває відомість підсумковим записом. Видача депонованої суми оформляється видатковим ордером.

4. Синтетичний облік заробітної плати

Для відображення нарахування заробітної плати із нарахування, перерахування та утримань призначено рахунок 66 „Розрахунки з оплати праці”, який має субрахунки: 661,662”Розрахунки з депонентами”. Підставою для складання проводок служать підсумкові дані розрахункових відомостей.

Запитання для самоконтролю:

1. Як ведеться облік розрахунків з оплати праці?

2. Як ведеться облік утримання із заробітної плати ?

3. Як ведеться аналітичний облік заробітної плати?

4. Як ведеться синтетичний облік заробітної плати?

Література: [1,3,6,38,39]

Тема 12. Облік власного капіталу

1. Класифікація власного капіталу

2. Облік статутного капіталу, формування статутного капіталу в акціонерних товариствах, облік формування і змін статутного капіталу

3. Облік резервного капіталу , вилученого капіталу та нерозподіленого прибутку

1. Класифікація власного капіталу

Залежно від джерела формування власний капітал підприємства можна поділити на дві групи:

Вкладений капітал – це капітал, сформований за рахунок внесків власників підприємства, а також унаслідок конвертування боргових зобов’язань підприємства в акції або частки (паї).

Накопичений капітал – це капітал, сформований внаслідок господарської діяльності підприємства.

Класифікація власного капіталу за джерелами формування є дуже важливою при визнанні його елементів. Капітал підприємства не може бути сформований іншими шляхами ніж вказані вище. Тому, якщо ми не бачимо у тому чи іншому елементі капіталу, наведених у Балансі підприємства, ознак 1 чи 2 групи елементів капіталу, слід з’ясувати, чи були підстави визнавати їх такими.

Вкладений капітал включає такі елементи:

• зареєстрований капітал (статутний капітал, пайовий капітал);

• додатково вкладений капітал (емісійний дохід, інші внески засновників понад зареєстрований статутний фонд).

До накопиченого капіталу відносяться такі елементи:

• нерозподілений прибуток (непокритий збиток);

• резервний капітал;

• інший додатковий капітал.

Головною ознакою елементів капіталу першої групи є наявність реальних активів, що передані підприємству в обмін на корпоративні права, на можливість брати участь в управлінні та розподілі прибутків, майна підприємства. Із такого підходу до визначення випливає заборона на збільшення власного капіталу за рахунок внесення фіктивних активів, штучного збільшення дебіторської заборгованості і т.ін. Вирішення протиріччя між юридичним оформленням внесків до капіталу та необхідністю виконувати це правило полягає у застосуванні в системі бухгалтерського обліку та фінансовій звітності коригуючих показників:

- неоплачений капітал;

- вилучений капітал.

Ці показники відображають рух власного капіталу у процесі його формування та управління ним. Вони є технічними, регулюючими стосовно суми сплаченого капіталу:

Неоплачений капітал – це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу.

Зареєстрований капітал – юридично оформлена, офіційно об’явлена і належним чином зареєстрована частина внесків власників до капіталу підприємства. У тому числі виділяють:

• статутний капітал – зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства;

• пайовий капітал – сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарської діяльності, а саме: суми пайових внесків членів споживчого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені установчими документами.

Додатково вкладений капітал – це сума внесків засновників понад зареєстровану частину. У складі додатково вкладеного капіталу виділяють:

- емісійний дохід, який пов’язаний з придбанням акцій за ціною, вищою за їх номінальну вартість, у акціонерних товариствах та

- інші внески засновників понад зареєстрований статутний фонд, які вносяться без рішень про зміну розміру статутного капіталу.

Друга група елементів капіталу так чи інакше формується внаслідок діяльності підприємства – це накопичений (зароблений) капітал, головні елементи якого: