Змістовий модуль 1 "основи охорони праці"

Тема 1.2. Промислова санітарія

Лабораторна робота № 1

ДОСЛІДЖЕННЯ показників повітря РОБОЧОЇ ЗОНИ

1. Метаі завдання на підготовку до лабораторної роботи

Мета - набути теоретичні знання за темою "Дослідження показників повітря робочої зони".

Завдання - вивчити та виміряти показники мікроклімату виробничих приміщень, оцінити показники мікроклімату в навчальній аудиторії і порівняти отримані дані з нормативними значеннями згідно [1], зробити висновки.

Студент повинен:

Знати: мету і зміст майбутньої роботи; принципи нормування показників повітря робочої зони; поняття "фізіологічний комфорт", засоби індивідуального захисту, які використовують для захисту від несприятливих значень показників мікроклімату повітря робочої зони.

Вміти: користуватися приладами контролю температури, відносної вологості і швидкості руху повітря, порівнювати показання приладів з даними відповідних нормативних документів, запропонувати заходи щодо поліпшення показників мікроклімату в робочій зоні.

2. Список літератури

1. ДСН 3.3.6.042-99. Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень.

2. Методичні вказівки до виконання самостійної роботи з курсу „Основи охорони праці” для бакалаврів 6.030509, 6.030510, 6.030504, 6.030601, 6.040106, 6.050502, 6.050202, 6.051701, 6.051702, 6.051704, 6.051706, 6.051707, 6.051708, 6.051709, 6.051711, 6.051722 денної та заочної форм навчання / Укл. О.А. Нетребський, І.А. Дюдіна, Н.О. Коваленко - Одеса: ОНАХТ, 2008. - 35 с.

3. Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці: Підручник. 4-е вид./За ред.. М.П.Гандзюка. – К.: Каравела, 2008. – 384 с.

3. Основні теоретичні положення

Стан повітря робочої зони у виробничому приміщенні називають мікрокліматом. Мікроклімат виробничих приміщень – метеорологічні умови внутрішнього середовища цих приміщень, які визначаються діючими на організм людини факторами: температура, відносна вологість, швидкість руху повітря і теплове випромінювання.

Мікроклімат істотно впливає на теплообмін організму з навколишнім середовищем і найчастіше має коливання як по горизонталі, так і по вертикалі приміщення в залежності від особливостей технологічного процесу, виду обладнання, розміру і будівельних особливостей приміщення.

Спільний вплив показників мікроклімату на організм людини може бути як позитивним, так і негативним. Їх несприятливе сполучення, як правило, приводить до порушення терморегуляції організму.

Велика швидкість руху повітря, особливо в умовах низьких температур, викликає збільшення тепловитрат і призводить до сильного охолодження організму.

Вологість повітря визначається вмістом у ньому водяних парів. Розрізняють абсолютну, максимальну і відносну вологість повітря. Абсолютна вологість (А) – це маса водяних парів, що містяться на даний момент у визначеному об’ємі повітря. Максимальна вологість (М) – це максимально можливий вміст водяних парів у повітрі при даній температурі. Відносна вологість (В) визначається співвідношенням абсолютної вологості до максимальної у %, В = 100 А/М.

Санітарно-гігієнічне нормування показників мікроклімату здійснюється згідно [1]. Встановлюються оптимальні і допустимі показники мікроклімату для робочої зони закритих виробничих приміщень

Під робочою зоною мають на увазі простір висотою 2 м над рівнем підлоги або площадки, на яких знаходяться робочі місця постійного чи непостійного (тимчасового) перебування працюючих.

Під оптимальними метеоумовами мають на увазі таку сукупність показників, яка забезпечує відчуття теплового комфорту.

Допустимими метеоумовами вважають таку сукупність параметрів мікроклімату, яка при тривалому і систематичному впливові на людину може викликати перехідні і швидко нормалізуючи зміни функціонального і теплового стану організму. Стан здоров'я не порушується, але можливі дискомфортні теплові відчуття і деяке зниження працездатності. Допустимі норми мікроклімату встановлюються у випадках, коли за технологічними вимогами, технічними і економічними причинами не забезпечуються оптимальні норми на протязі усього робочого часу.

Оптимальні показники температури, відносної вологості і швидкості руху повітря вибираються у залежності від періоду року і категорії роботи [1] (Додаток 1).

Розрізняють холодний і теплий періоди року. Холодний період року характеризується середньодобовою температурою зовнішнього повітря +10 ^оС і нижче. Теплий період року - середньодобовою температурою зовнішнього повітря вище +10 ^оС.

Категорії робіт – це розмежування робіт за ступенем важкості на підставі загальних енерговитрат організму (Вт) [3]. Вони поділяються на легкі фізичні роботи, середньої важкості та важкі.

Легкі фізичні роботи (категорія І). Види діяльності з витратою енергії до 150 ккал/год (не більше 174 Вт). Ці роботи розділяються на наступні категорії: Іа – роботи з енерговитратами 90…120 ккал/год (105…139) Вт та Іб – 121…150 ккал/год (140...174) Вт. До категорії Іа відносяться роботи, що виконуються сидячи і супроводжуються незначною фізичною напругою (ряд професій у сфері керування і т.д.). До категорії Іб відносяться роботи, що виконуються стоячи, сидячи, або пов'язані з ходьбою і які супроводжуються деякою фізичною напругою, але не потребують систематичного напруження або піднімання та перенесення вантажів (контролери, майстри на різних видах виробництва тощо).

Роботи середньої важкості (категорія ІІ). До них відносяться види діяльності з витратою енергії в межах 151…250 ккал/год (175...290 Вт). Фізичні роботи середньої ваги розділяють на категорії: ІІа – енерговитрати від 151 до 200 ккал/год (175…232 Вт); ІІб – енерговитрати від 201 до 250 ккал/год (233…290 Вт). До категорії ІІа відносяться роботи, які пов'язані з постійною ходьбою, переміщенням дрібних (до 1 кг) предметів у положенні сидячи чи стоячи і які потребують незначної фізичної напруги. До категорії ІІб відносяться роботи, які пов'язані з ходьбою, переміщенням і перенесенням вантажів вагою до 10 кг і які супроводжуються помірною фізичною напругою.

Важкі роботи (категорія ІІІ). До них відносяться види діяльності, пов'язані з витратою енергії більше 250 ккал/год (290 Вт) з постійним пересуванням, переміщенням і перенесенням значних вантажів (масою понад 10 кг) і які потребують великих фізичних зусиль.