Страхова компанія Фінансова установа Договір лізингу Договір поставки Трьохстороння страхова угода Кредитний договір Лізингодавець
Рис. 10.4. Схема документопотоків при здійсненні лізингової угоди.
Закон України “Про лізинг” передбачає закінчення договору оперативного лізингу поверненням об`єкта лізингу лізингодавцю, а договору фінансового лізингу – придбанням об`єкта лізингу лізингоодержувачем у власність. Разом з тим, в законодавстві визначені умови повернення об`єкта лізингу в разі банкрутства лізингоодержувача та умови дострокового розірвання договору лізингу.
У разі несплати лізингоодержувачем лізингових платежів протягом двох чергових строків, на вимогу лізингодавця об`єкт лізингу підлягає поверненню у безспірному порядку згідно з виконавчим написом, учиненим у державній нотаріальній конторі.
Дострокове розірвання договору лізингу відбувається у разі банкрутства лізингоодержувача, при односторонній відмові від виконання зобов`язань за договором будь-якої із його сторін та на підставі рішення суду за позовом однієї із сторін договору, якщо не було досягнуто згоди щодо такого дострокового припинення договору.
Лізингоодержувач у разі виконання своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу та з письмової згоди лізингодавця має можливість дострокового викупу об`єкта лізингу. Достроковий викуп оформляється додатковою угодою і може бути здійснений не раніше строку, протягом якого амортизується 60 відсотків вартості об`єкта лізингу. Залишкова вартість об`єкта лізингу на момент дострокового викупу визначається згідно з виплатами за всіма складовими лізингового платежу за відсотковою ставкою, яка діє на період дострокового викупу.
У випадку розірвання договору лізингу, відповідно до чинного законодавства, лізингодавець направляє лізингоодержувачу письмове повідомлення про розірвання цього договору та про вилучення об`єкта лізингу. У повідомленні про вилучення лізингового майна зазначаються дата, час і місце його передачі. Лізингоодержувач зобов`язаний протягом п`яти днів з моменту отримання письмового повідомлення лізингодавця про вилучення лізингового майна привести його в такий стан, який обумовлений в акті про здачу-приймання з урахуванням нормального ступеня спрацювання. В договорі лізингу обумовлюється строк, протягом якого з дня отримання повідомлення про вилучення лізингоодержувач зобов`язаний відправити об`єкт лізингу на адресу, зазначену лізингодацем. Всі ризики та витрати, пов`язані з відправкою, покладаються на лізингоодержувача.
Якщо, незважаючи на умови договору, лізингоодержувач не відправить об`єкт лізингу, то лізингодавець може здійснити її перевезення на власний розсуд за рахунок лізингоодержувача, переклавши на нього відповідальність за всі ризики, пов`язані з перевезенням.
Всі витрати, пов`язані з вилученням (демонтаж, приведення в первинний стан, перевезення тощо), несе лізингоодержувач на користь лізингодавця. Факт вилучення підтверджується актом про вилучення об`єкта лізингу.
В договорі фінансового лізингу може бути передбачено, що якщо лізингоодержувач в обумовлений строк після вилучення об`єкта лізингу погасив повну суму своєї заборгованості (лізингові платежі та штрафні санкції), об`єкт лізингу може бути повернутий йому на попередніх умовах.
Усі суперечки між суб`єктами лізингової угоди по яких сторони не дійшли згоди, розглядаються господарським судом.
Варто підкреслити, що чим детальніше в договорі лізингу будуть викладені умови та зобов`язання сторін, тим з меншими проблемами доведеться мати справу під час його виконання.
10.4. Економічні основи лізингових угод
Організація, ефективний розвиток та функціонування лізингових посередників значною мірою залежать від економічного механізму взаємовигідних відносин між лізингодавцем та лізингоодержувачем (орендарем). Відправним моментом для створення такого механізму є визначення вигод та переваг лізингу для кожного із суб`єктів лізингової угоди. Мотивація до взаємодії лізингодавця і орендаря ґрунтується на конкретних економічних розрахунках. Мета лізингодавця – отримати прибуток за рахунок надходження лізингових платежів за передане в лізинг майно. Мета орендаря – отримати у користування сучасне майно за найбільш вигідних умов його оплати. Відомо, що за відсутності достатніх власних коштів, формами залучення майна для операційної діяльності є їх придбання шляхом купівлі з використанням для цього фінансового кредиту банку, або одержання майна у результаті здійснення лізингової операції.
Величина грошових коштів, необхідних для купівлі майна за допомогою фінансового кредиту банку, включає в собі як складові елементи суми, які погашають заборгованість за кредитом, та суми, що виплачуються банку як плата за одержаний кредит. Остання складова встановлюється в процентах від суми кредиту за відповідний період користування ним. Порядок відшкодування кредиту і нарахованих за ним відсотків установлюється сторонами при укладенні кредитної угоди. Розмір відсоткової ставки визначається банком залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки та інших чинників.
За користування майном, одержаним у лізинг, орендар сплачує лізингові платежі. Лізингові платежі забезпечують відшкодування вартості об`єкта лізингу, зносу, додаткових витрат лізингодавця, пов`язаних з договором лізингу та одержання останнім повного прибутку.
Згідно з чинним законодавством, лізингові платежі включають:
суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об`єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж;
суму, що сплачується лізингодавцю як процент за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу;
платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;
відшкодування страхових платежів за договором страхування об`єкта лізингу, якщо об`єкт застрахований лізингодавцем;
інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.
Розміри, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів та умови їх перегляду визначаються у договорі лізингу за домовленістю сторін. Величина періоду, за який вноситься лізинговий платіж, встановлюється за договором лізингу і може бути нерівномірною.
Порядок здійснення лізингових платежів значно гнучкіший, ніж за кредитними угодами, так як надає можливість лізингоодержувачу розробити графік лізингових платежів, узгоджений з надходженням його доходів.
Лізингові платежі класифікуються за декількома ознаками (рис. 10.5).