1. Методи економічного аналізу

1. Сутність прийому порівняння

Найбільш поширений прийом аналізу для виявлення ступеня використання матеріальних, сировинних, паливно-енергетичних, трудових, фінансових ресурсів на різних рівнях управління; дослідження динаміки; рейтингової оцінки та ін.

Метод порівняння дозволяє оцінити роботу підприємства, виз­начити відхилення від планових показників, встановити причини їх виникнення й виявити наявні резерви.

Основні види порівняння, застосовувані при здійсненні аналізу є такими: - порівняння звітних показників з плановими показниками (обсяг виручки, валовий дохід, показники окремих статей витрат, прибуток тощо); - порівняння планових показників з показниками попередньо­го періоду; - порівняння звітних показників з показниками попереднього періоду; - порівняння показників роботи за кожний день;

- порівняння показників підприємства з показниками діяль­ності конкурентів; - порівняння показників підприємства з середньогалузевими показниками; - порівняння показників технічного рівня та якості послуг да­ного підприємства з показниками аналогічних підприємств (фон­доозброєність, фондовіддача, фондоокупність, коефіцієнти щодо використання обладнання: екстенсивності, інтенсивності, інтег­ральний тощо).

Застосовувані методи порівняння передбачають співставність порівнюваних показників.

Для оцінки ступеня виконання завдань (плану, норми, стандарту): результати, які фактично досягнуті в роботі підприємства (цеху, ділянки, бригади та ін.), зіставляються з плановими показниками за той же період часу (зміна, доба, місяць, квартал, рік)

2. Сутність методу групування

Групування – найважливіша, найголовніша ланка третього етапу стати­стичного дослідження. Воно дає змогу виявити найбільш характерні власти­вості і особливості проявів різних суспільних явищ.

Групування за своєю сутністю полягає у розподілі сукупності на гру­пи за істотними для них ознаками. Метод статистичних групувань передба­чає таку обробку первинного статистичного матеріалу, за допомогою якої усі істотні риси і особливості суспільних явищ одержують найбільш яскраво виражене позначення. Залежно від того, які ознаки були покладені в основу групування, якими принципами керувалися дослідники при розподілі сукуп­ності на групи, можна одержати різні, іноді протилежні результати.

Метод групування часто застосовують при аналізі масових соціально-економічних явищ, факторів і показників. 

Суть групування полягає в розподілі аналізованої сукупності (житловий  фонд, кількість працівників, транспортних маршрутів, комунальних підприємств та ін.) на групи за якісно однорідними для них ознаками.

Типологічні групування дозволяють виділити найхарактерніші соціально-економічні типи, групи явищ, з яких складається неоднорідна аналізована сукупність, визначити істотні відмінності між ними, а також ті ознаки, що є спільними для усіх груп. Ці групування використовують, наприклад, при вивченні розподілу підприємств міського господарства за формами власності, при групуванні міського населення за суспільними групами, розподілі виробництва за економічним призначенням продукції, поділі працівників комунального господарства за рівнем освіти та ін.

Структурні групування характеризують розподіл якісно однорідної сукупності на групи за певною ознакою. Їх використовують у процесі економічного аналізу для вивчення складу, структури та структурних зрушень в якісно однорідних сукупностях, їх розподілу за величиною варіюючої ознаки. Прикладом може бути розподіл працівників комунального підприємства за віком, статтю, національністю, освітою та іншими ознаками; склад міського житлово-комунального господарства за кількістю працюючих, виробництвом продукції (послуг), її собівартістю. Прикладом структурного групування може бути розподіл житлового фонду за рівнем благоустрою, поверховістю будівель, їх зносом та ін.

Структурні групування відрізняються від типологічних лише за метою дослідження, за формою вони повністю збігаються.

Аналітичні групування використовують для вивчення та виявлення взаємозв'язку між ознаками. При вивченні взаємозв'язків розглядають щонайменше дві ознаки: одна з них відображає причину, друга - наслідок. Відповідно до цього розрізняють факторну й результативну ознаки. Аналітичні групування проводяться за факторною ознакою і в кожній групі визначається середня величина результативної ознаки. Якщо між ознаками є зв'язок, то середні групові систематично збільшуються (прямий зв'язок). Наприклад, виділивши окремі групи серед працівників однієї спеціальності за рівнем фаху та підрахувавши для кожної групи середній місячний заробіток або середню продуктивність праці, можна робити деякі висновки щодо наявності зв'язку між цими ознаками (мається на увазі рівень фаху, з однієї сторони, і рівень заробітку, продуктивності праці, з другої).