КМ-2 курс, набір 2012 року (Частина 1)

3.Наказ МВС України № 346 від 21.07.2008 «Про затвердження Положення про підготовку фахівців у вищих навчальних закладах МВС за заочною та дистанційною формою навчання».

4.Положення про організацію навчального процесу в НАВС. – К: НАВС, 2011. – 128 с.

5.Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах : Наказ МОН України N 161 від 02 червня 1993 р. : державна реєстрація: від 23 листопада 1993 р. N 173. – Режим доступу до сайту Верховної Ради України : Законодавство України : http://zakon1.rada.gov.ua/

6.Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах МВС України : Наказ МВС України № 69 від 14 лютого 2008 р. – Режим доступу до сайту НАВС : Навчально-

методична робота : http://www.naiau.kiev.ua/

7.Про затвердження форм документів з підготовки кадрів у вищих навчальних закладах І-ІV рівнів акредитації : Наказ МОНмолодьспорту України № 384 від 29 березня 2012 р. : реєстр в Міністерстві юстиції від 3 травня 2012 р. за № 711/21024

Інші літературні джерела:

8.Абрамян В. Ц. Театральна педагогіка / Міжнародний фонд «Відродження». – К. : Лібра, 1996. – 224 с.

9.Барабаш Ю. Г., Позінкевич Р. О. Педагогічна майстерність: теоретичні й навчально-методичні основи: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – Луцьк : РВВ «Вежа» Волинського держ. ун-ту ім. Л. Українки, 2006. – 472 с.

10.Бєсєдіна Л. М., Сторубльов О. І. Педагогічна майстерність, активні методи навчання та методична робота у навчальних закладах : Методичний посібник. Видання 2-є, перероблене і доповнене. – К. : Логос, 2009. – 204 с.

11.Войнола Р. Методика викладання дисциплін соціально-педагогічного циклу — К.: Центр учбової літератури, 2012. — 140 с.

12.Галай А. О., Стаднік В. В., Іваніш Я. В. Інтерактивні методики викладання у правопросвітній діяльності: Тренінговий комплекс: Навчальний посібник / За ред. А.О.Галая. – Вид. 2-ге, виправл. і доповн. – К., 2007. – 156 с.

13.Грипич, С. Зміст, форми та методи навчання і виховання як об'єкт наукового дослідження [Текст] / С. Грипич // Вища школа. – 2012. – №2. – С. 119-124.

14.Зварич І. Впровадження стандартів оцінювання педагогічної компетентності викладачів у вищих навчальних закладах США [Текст] / І. Зварич // Вища школа. – 2012. – №2. – С. 42-51.

91

15.Зязюн І. А., Крамущенко Л. В., Кривонос І. Ф., Мирошник О. Г., Семиченко В. А. Педагогічна майстерність: підручник / Академія педагогічної майстерності / Іван Андрійович Зязюн (ред.). – 3-тє вид., допов. і переробл. – К. : СПД Богданова А. М., 2008. – 376 с.

16.Кіржнер Л. О. Методика викладання у вищій школі: навч. посібник. – Х., 2008. – 95 с.

/ А. А. Лукашенко // Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти : збірник статей за матеріалами ІХ Ірпінських міжнародних науково-педагогічних читань : Ч. 1. – Ірпінь : Національний університет ДПС України, 2011. – С. 351-361.

18.Методика підготовки та проведення лекцій у Національній академії внутрішніх справ України: Методичні рекомендації /О. Ф.Юрчук, А. М.Завальний, Т. Г.Корж. – К., 2004. – 48 с.

19.Методика підготовки, проведення та оцінки відкритих занять у Національній академії внутрішніх справ України: Методичні рекомендації /О. Ф.Юрчук, А. М.Завальний, Т. Г.Корж. – К., 2004. – 52 с.

20.Можайкіна О. С. Методичні основи викладання юридичних дисциплін у вищих навчальних закладах [Текст] : навч. посіб. / Можайкіна О. С. - Луцьк : Гадяк Жанна Володимирівна : Волиньполіграф [друкарня], 2012. - 174 с.

21.Нагаєв В. М. Методика викладання у вищій школі : навч. посібн. – К.: Центр учбової літератури, 2007 – 232 с.

22.Остафійчук Т.В. Інноваційна діяльність викладача та педагогічна

креативність // Інноваційні технології підготовки правоохоронців [Текст]: матеріали міжвузів. наук.-теорет. конф. (Київ, 22 квітня 2011 р.) – К. : Нац. акад. внутр. справ, 2011. – С. 144-148.

23.Полудьонна Н.С. Оптимізація пізнавальної активності на семінарських заняттях ВНЗ МВС України: педагогічний досвід НАВС. // Інноваційні технології підготовки правоохоронців: матеріали наук.-метод. конф. (Київ, 22 квіт. 2011 р.) / [редкол.: Ю.Ю. Орлов, О.М. Джужа, М.В. Костицький т ін.]. – К.: Нац. акад. внутр. справ, 2011. – 292 с. – СС. 45-48.

24.Полудьонна Н.С. Якість юридичної освіти: аналіз поглядів та досвід // Кадровий вісник – К.: НАВС – № 1, 2012. – СС. 39-48.

25.Полудьонна Н.С. Рейтингова оцінка як елемент системи діагностики якості результату навчання курсантів (студентів) у вищому юридичному навчальному закладі // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми // Зб. наук. Пр.. – Випуск 33 / Редкол.: І.А.

92

Зязюн (голова) та ін.. – Київ-Вінниця: ТОВ фірма «Планер», 2012. –

585 с. – С.446-450.

26.Потапюк, Л. М. Методика викладання [Текст] : навч. посіб. / Л. М. Потапюк. - Луцьк : Луцький НТУ, 2012. - 264 с. -

27.Хуторской А. В. Современная дидактика: Учебник для вузов. – СПб,

2001. – 544 с.

28.Юридична дидактика: Посібник з викладання права та юридичних дисциплін / За ред. Р. О. Стефанчука. – К., 2009. – 191 с.

Internet-джерела

29.Офіційний сайт Міністерства освіти та науки, молоді та спорту України : http: // www.mon.gov.ua

ПЛАНИ ЛЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1-2. Загальні положення методики викладання та педагогічної майстерності. Методична робота кафедри: функції,

завдання, види, вимоги

Лекція – 2 години

1.Методика викладання як галузь педагогічної науки, навчальна дисципліна і складова науково-педагогічної діяльності.

2.Характеристика методичної роботи кафедри.

3.Поняття та структура педагогічної майстерності.

Тема 3. Система методів та форми організації навчання у вищій школі

Лекція – 2 години

1.Поняття методів навчання та методів викладання: загальна характеристика, класифікація.

2.Форми організації навчальних занять у вищій школі.

3.Методика підготовки та проведення занять у ВНЗ.

Тема 4. Педагогічна техніка та її формування

Лекція – 2 години

1.Поняття педагогічної техніки: види та компоненти.

2.Внутрішня техніка викладача та її розвиток.

3.Зовнішня техніка викладача та її розвиток.

4.Шляхи удосконалення педагогічної техніки.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1-2. Загальні положення методики викладання та педагогічної майстерності. Методична робота кафедри: функції, завдання, види,

вимоги

93

Семінар – 2 години

1.Методика викладання у вищій школі як галузь педагогічної науки і навчальна дисципліна.

2.Методичне забезпечення діяльності кафедри та його практичне значення.

3.Педагогічне самовиховання та професійний саморозвиток викладача вищої школи засобами педагогічної майстерності.

4.Шляхи опанування методикою викладання та педагогічною майстерністю.

Література

1; 2; 14; 16; 20; 26; 28

Тема 3. Система методів та форми організації навчання у вищій школі

Семінар – 2 години

1.Загальна характеристика класифікації методів навчання.

2.Порівняльний аналіз методів викладання в умовах традиційної та кредитно-модульної системи навчання.

3.Порівняльний аналіз методів активного та інтерактивного навчання.

4.Проблеми та критерії вибору методів навчання.

Література

4-7; 11; 12; 13; 16; 17-21; 23; 25; 26; 28; 29

Тема 4. Педагогічні техніка та її формування

Практичне заняття – 2 години

Завдання практичного заняття пов’язані із розвитком педагогічної техніки.

Література

8-10; 15; 22; 29

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

1.Місце методики викладання в системі педагогічних наук.

2.Методика викладання як невід’ємна складова науково-педагогічної діяльності.

3.Сучасний стан та розвиток методики викладання у вищій школі.

4.Методика проведення практичних занять.

5.Характеристика навчально-методичного забезпечення діяльності кафедри.

6.Характеристика науково-методичного забезпечення діяльності кафедри.

7.Прикладне значення методичного забезпечення діяльності кафедри.

94

8.Порівняльний аналіз навчальної та робочої навчальної програми дисципліни.

9.Роль кафедри у становленні й розвитку методики викладання профільних дисциплін.

10.Шляхи удосконалення викладання навчальної дисципліни.

11.Аналіз методів викладання в умовах традиційної та кредитномодульної системи навчання.

12.Порівняльний аналіз методів навчання й методів викладання.

13.Порівняльний аналіз індивідуальних та групових методів навчання.

14.Наукові підходи до формування індивідуального стилю діяльності та іміджу викладача.

15.Особливості організації навчальної діяльності з першокурсниками.

16.Особливості організації навчальної діяльності зі студентами випускних курсів.

17.Загальна характеристика інтерактивних методів навчання.

18.Наукові засади класифікації методів навчання та методів викладання.

19.Характеристика основних функцій методів навчання.

20.Загальна характеристика методів продуктивного навчання.

21.Загальна характеристика методів активного навчання.

22.Шляхи удосконалення методів навчання.

23.Методика застосування засобів навчання.

24.Мультимедійні засоби навчання: загальна характеристика.

25.Опорні сигнали у навчанні.

26.Загальна характеристика методів контролю у вищій школі.

27.Тестування як форма перевірки рівня засвоєння знань.

28.Критерії оцінювання знань при традиційній та кредитно-модульній системі навчання.

29.Навчально-методичний комплекс дисципліни: структура, вимоги до укладання.

30.Методика проведення семінарських занять.

31.Діяльність викладача на етапі підготовки до аудиторного заняття.

32.Методика підготовки лекційних занять.

33.Методика підготовки семінарських занять.

34.Методика підготовки практичних занять.

35.Методика підготовки та проведення заліків та екзаменів.

36.Методика організації самостійної роботи студентів.

37.Види практик. Організація практичної підготовки та методика її проведення.

38.Організація й проведення індивідуальної роботи у вищій школі.

39.Критерії педагогічної майстерності та характеристика її рівнів.

40.Загальне поняття педагогічної майстерності.

41.Загальна культура педагога – основа педагогічної майстерності і педагогічної творчості.

95

42.Характеристика професійної компетентності викладача у вищій школі.

43.Характеристика педагогічних здібностей як складової педагогічної майстерності.

44.Гуманістична установка педагога.

45.Метод моделювання педагогічних ситуацій.

46.Елементи акторської майстерності в педагогічній діяльності.

47.Шляхи формування педагогічної майстерності.

48.Педагогічне мовлення, його особливості та функції.

49.Поняття педагогічної техніки: загальна характеристика видів.

50.Розвиток внутрішньої педагогічної техніки.

51.Розвиток зовнішньої педагогічної техніки.

52.Невербальні дії у процесі проведення педагогічної бесіди.

53.Педагогічне спілкування: сутність, вимоги, шляхи удосконалення.

54.Загальна характеристика активних методів навчання.

55.Основні педагогічні вимоги реалізації методу заохочення.

56.Шляхи формування навичок професійної уваги викладача.

57.Професійна увага викладача.

58.Професійне дихання і голос як елементи педагогічної техніки.

59.Особливості педагогічного мовлення.

60.Запровадження передового педагогічного досвіду у навчальний процес.

96

СОЦІОЛОГІЯ ПРАВА

Соціологія права – це галузь соціології. що вивчає функціонування права в системі соціальних інститутів, генезу, динаміку і структуру правових норм, їх роль у суспільстві, механізми їх реалізації в поведінці та діяльності особистості, групи, організації, інститутів, суспільства.

Указ Президента України від 24.04.2001.р.»Про розвиток соціології» інституалізував місце соціології в системі суспільствознавчих наук. Особливе місце в указі присвячено не тільки розвитку науки але і розробці навчальних дисциплін необхідних для підготовки висококваліфікованих спеціалістів. Вивчення соціології права – важлива складова професійної підготовки не лише юристів, а й педагогів, психологів, економістів, кримінологів та інших фахівців.

Актуальність нового наукового напрямку і навчальної дисципліни, викликана перш за все тим, що без всебічного аналізу соціально-правових проблем не можливо розкрити проблеми перспективи розвитку правової системи, її ролі в якісному вдосконаленні соціальних відносин, а також розробити наукову платформу здійснення правової реформи, покликаної забезпечити верховенство права у всіх сферах життя суспільства, посилити механізм підтримки правопорядку на основі розвитку народовладдя.

Мета курсу – навчити майбутніх юристів сприймати право в дії, в розвитку, у процесі утворення і реалізації, взаємодії з іншими соціальними явищами.

На сучасному етапі побудови демократичного суспільства важливо подолати застарілий підхід до права як до застиглої системи норм і розвивати у майбутніх юристів розуміння динамічності правової системи , критичний підхід до чинного права з позицій його відповідності суспільним реаліям, інтересам суспільства і окремо взятої людини. Лише такий підхід до чинного права дає можливість успішно проводити правову реформу.

Предметом навчальної дисципліни « Соціологія права» є відображення взаємних функціональних залежностей між правом і не правовими суспільними явищами (політичними, економічними, тощо), соціальні передумови виникнення відповідних правових норм, об’єктивні вимоги до них і зворотній вплив цих норм на суспільне життя.

Об'єктом соціології права є соціально-правові відносини. Актуальність соціології права полягає в науково-пізнавальному та

практичному аспектах, оскільки без всебічного знання соціальних аспектів формування і дії права неможливі реалізація концепції правової держави, прогнозування перспектив упровадження конкретного правового акта.

Студенти повинні:

Знати:

-основ загальної соціології права, її предмет, структуру, категорії, закони, функції;

97

-історії вітчизняної соціології права;

-теоретичних засад емпіричної соціології права;

-основних концептуальних підходів до вивчення вивчення правотворчого процесу;

-ознак соціальної дії права.

-базових постулатів соціології особистості;

-особливості правової соціалізації особистості.

Уміти:

-аналізувати соціальні правові процеси в суспільстві;

-використовувати отримані знання для реорганізації найближчого соціального середовища;

-розпізнавати осіб з девіантною поведінкою;

-проводити ресоціалізацію девіантних осіб;

-аналізувати результати соціологічних та статистичних досліджень;

-вивчати за допомогою соціологічного підходу актуальних правових проблем, з’ясування цього підходу і до інших проблем, що виникають у юридичній практиці;

-з’ясовувати причини недоліків і помилок у правотворчій і правозастосовній діяльності та висвітлення шляхів їх подолання;

-проводити найпростіші соціологічні дослідження.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ Аномія – стан соціальної системи, за якого значна частина громадян,

знаючи про існування обов’язкових норм, ставиться до них негативно або байдуже.

Валідність (Обґрунтованість) інформації – відповідність результатів саме тим явищам і процесам, які передбачалося дослідити.

Верифікація – перевірка, емпіричне підтвердження теоретичних положень науки шляхом зіставлення їх з об’єктами спостереження, чуттєвими даними, експериментом.

Гендерна соціологія – галузь соціології, що вивчає закономірності диференціації чоловічих і жіночих ролей, статеві відмінності на всіх рівнях та їх вплив на людське існування, співіснування, на особливості соціальної організації.

Девіантна (лат. deviatio – ухилення) поведінка – вчинок, дія людини, групи людей, які не відповідають офіційно встановленим у суспільстві нормам (стандартам, шаблонам).

Електоральна соціологія – галузь соціологічної науки, яка займається вивченням політичної взаємодії суб’єктів суспільства шляхом аналізу механізмів їх політичної участі в житті соціуму, умов та особливостей об’єднання в політичні групи, політичні презентації інтересів у владній боротьбі тощо.

98

Ескалація – поступове розширення, посилення, збільшення, загострення, наприклад: ескалація кризи, ескалація конфлікту.

Етнічна ідентичність – відчуття взаємної тотожності, історичної, соціальної та культурної спільності у представників однієї етнічної групи.

Етнічний стереотип – стандартизований, стійкий, емоційно насичений, ціннісне визначений образ, уявлення про певний об’єкт, продукований під впливом конкретної етнічної культури, актуальний для представників окремої етнічної спільноти.

Інновація – комплексний процес створення, поширення та використання нового практичного засобу (нововведення) для задоволення людських потреб, а також пов’язані з цим нововведенням зміни в соціальному середовищі.

Інституціалізація – процес виникнення і становлення соціальних інститутів як ключових структурних елементів суспільства.

Інтерналізація (інтеріоризація) – засвоєння індивідом вироблених суспільством і різними групами норм, цінностей, установок, стереотипів, уявлень тощо.

Кореляція – визначення функціональних зв’язків між двома ознаками соціальних об’єктів.

Маргіналізація – втрата особистістю належності до певної соціальної групи, норм і цінностей відповідної субкультури без входження до іншої.

Масова комунікація – систематичне та одночасне поширення однотипних повідомлень у великих аудиторіях з метою інформування та здійснення ідеологічного, політичного, економічного, психологічного, організаційного впливу на думки, оцінки і поведінку людей.

Медіація – оптимізація за допомогою третьої сторони процесу пошуку вирішення проблеми задля припинення конфлікту.

Натуралізм у соціології – напрям у соціології, представники якого прагнуть зрозуміти соціальне через біологічне, природне. Пояснює розвиток суспільства різними природними чинниками – кліматичними умовами, географічним середовищем, біологічними і расовими особливостями людей тощо.

Нуклеарна сім’я – проста сім’я. що складається з подружньої пари з дітьми чи без дітей або одного з батьків зі своїми дітьми, які не перебувають у шлюбі.

Опитування – метод збору соціальної інформації про досліджуваний об’єкт під час безпосереднього (інтерв’ю) чи опосередкованого (анкетування) соціально - психологічного спілкування соціолога і респондента (опитуваного) шляхом реєстрації відповідей респондентів на сформульовані запитання.

99

Парадигма – теоретичні схеми, моделі, диспозиції, інші пізнавальні регулятиви, які служать еталоном, взірцем або напрямом при вирішенні проблем.

Патерналізм – 1) концепція, що обґрунтовує соціальну політику в галузі трудових відносин; проявляється в показній « благодійності»; 2) політика великих держав, спрямована на поневолення економічно слаборозвинутих країн під виглядом « спілкування про слабкі народи».

Плюралізм – множинність думок, поглядів, напрямів, партій тощо як фундаментальний принцип побудови правового суспільства.

Правовий нігілізм – правове безкультур’я, відкидання або ігнорування права, юридичних норм, правових цінностей, зневажливе ставлення до правових традицій.

Референтна група – соціальна група , на яку індивід орієнтує свою поведінку, до якої належав у минулому. належить у конкретний час, прагне належати в майбутньому.

Санкція – стимулювання бажаної поведінки і припинення небажаної для забезпечення внутрішньої згуртованості й безперервності суспільного життя.

Сегрегація – спроби збереження власної етнокультурної спадщини за різкого звуження контактів з представниками інших національних утворень.

Соціальні інженерія - вид, напрям діяльності, основним призначенням якої є регулювання соціальних відносин між різними соціальними групами, розв’язання соціальних проблем, забезпечення ефективного впровадження соціальних резервів виробництва тощо на базі застосування результатів і рекомендацій соціологічних досліджень, вироблення соціальних проектів, соціальних технологій.

Соціалізація – процес інтеграції індивіда в суспільство, у різноманітні типи соціальних спільнот (група, соціальний інститут, соціальна організація) шляхом засвоєння ним елементів культури, соціальних норм і цінностей, на основі яких формуються соціально значущі риси особистості.

Соціальна адаптація – вид взаємодії людини, соціальної групи із соціальним середовищем, під час якої узгоджуються вимоги і очікування його учасників.

Соціальна активність особистості – системна соціальна якість, у

якій виражається та реалізується глибина і повнота зв’язків особистості із соціумом, рівень перетворення її на суб’єкт суспільних відносин.

Соціальна атомізація – процес відособлення людей одне від одного, що виникає з розірванням безпосередньо особистісних зв’язків між ними і є виявом зв’язків опосередкованих, безособових, які набувають форми « речі» (грошей, товару).

100