КМ-2 курс, набір 2012 року (Частина 1)

ТЕОРІЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНІВ

Теорія кваліфікації злочинів – одна з найважливіших дисциплін кримінально-правового циклу, що викладається у вищих юридичних закладах освіти. Досконале знання закону про кримінальну відповідальність нашої держави є необхідною умовою успішної роботи за фахом. Це покладає на слухача обов’язок із перших днів занять відмовитися від поверхового засвоєння кримінально-правових інститутів, категорій і понять.

Одним з найважливіших питань при застосуванні закону про кримінальну відповідальність є визначення того, який саме злочин вчинила особа та якою нормою цей злочин передбачено. Це питання вирішується у процесі кваліфікації злочинів. Отож курс теорії кваліфікації злочинів має сформувати у студентів глибокі теоретичні і практичні знання щодо практичного застосування кримінального законодавства України.

Вивчення цього курсу має сприяти вихованню поважного ставлення до Закону про кримінальну відповідальність як важливого засобу захисту людини, її прав та свобод, проголошених Конституцією України, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань.

В умовах дії Кримінального кодексу України зазначений курс має на меті також поєднати знання студентів, здобуті під час навчання, з новими законодавчими положеннями.

Метою вивчення дисципліни є поглиблене з’ясування законодавчих і теоретичних питань, пов’язаних з теорією кваліфікації злочинів; кваліфікації попередньої злочинної діяльності; множинності злочинів; злочинів, вчинених у співучасті; кваліфікації злочинів при конкуренції норм; кваліфікації помилок у кримінальному праві; детальний розгляд судових роз’яснень зі вказаних проблем; тлумачення кримінального закону; вироблення вміння правильної кваліфікації та розмежування злочинів.

Завдання вивчення дисципліни полягає у набутті студентами знань, умінь і здатностей (компетенцій) правильно кваліфікувати злочини; вирішувати завдання професійної діяльності з обов’язковим урахуванням принципів кваліфікації злочинів.

У структурно-логічній схемі навчання дисципліна «Теорія кваліфікації злочинів» вивчається після вивчення дисципліни «Кримінальне право» та основних дисциплін професійно-орієнтованого циклу, коли майбутні фахівці мають достатнє уявлення щодо умов їхньої майбутньої професійної діяльності. Це забезпечує можливість викладання дисципліни «Теорія кваліфікації злочинів» з урахуванням професійної орієнтації студентів.

У результаті вивчення дисципліни « Теорія кваліфікації злочинів» студентів повинні:

Знати:

111

-основні положення про кваліфікацію злочинів;

-принципи кваліфікації злочинів;

-елементи конкретних складів злочину та їх обов’язкові і факультативні ознаки, які впливають на кваліфікацію злочинів;

-правила кваліфікації інститутів Загальної та Особливої частин кримінального права;

-особливості кваліфікації окремих злочинів.

У міти:

-ефективно використовувати положення закону про кримінальну відповідальність та інших нормативно-правових документів при кваліфікації злочинів;

-володіти основними правилами кваліфікації злочинів;

-практично вирішувати ситуативні задачі;

-визначати проблемні питання курсу та формувати шляхи їх подолання;

-досліджувати судову практику та формулювати правила кваліфікації злочинів на підставі її вивчення;

-використовувати отримані теоретичні знання та практичні навички при кваліфікації злочинів.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ Кваліфікація злочину є процес встановлення відповідності

(тотожності) між юридично значущими ознаками злочину (фактичний склад злочину) і ознаками злочину, передбаченими КК (юридичний склад злочину), та формулювання висновку про наявність чи відсутність такої відповідності (тотожності).

Принципи кваліфікації злочинів – це загальні начала, вихідні положення, якими слід керуватися при встановленні відповідності між фактичними ознаками скоєного і ознаками, закріпленими у кримінальноправовій нормі, при пошуку статей кримінального закону, якими передбачена відповідальність за злочин.

Офіційна (легальна) кваліфікація – це кваліфікація злочину, яка здійснюється уповноваженими на те державою особами.

Неофіційна (доктринальна) кваліфікація – це відповідна правова оцінка, яка дається окремими громадянами, адвокатами, журналістами, науковцями у наукових статтях, монографіях, підручниках, навчальних посібниках, у виступах на наукових конференціях тощо.

Значення правильної кваліфікації злочинів полягає в тому, що за допомогою її досягається істина у кожній кримінальній справі, реалізуються цілі та завдання кримінально-правової політики держави, забезпечується додержання законності, здійснюється відповідне правозастосування, виноситься обґрунтований судовий вирок та, в кінцевому рахунку, досягається справедливість кримінального покарання.

112

Структуру кваліфікації злочинів утворюють ті ж елементи, які входять у структури будь-якої людської діяльності це її об’єкт, суб’єкт та зміст.

Об’єкт кваліфікації – це діяння, що підлягає кримінально-правовій

оцінці.

Суб’єкт кваліфікації – це ті органи, що здійснюють кримінальноправову оцінку діяння.

Зміст кваліфікації – це те, що складає її сутність, з приводу чого розпочинається і заради чого здійснюється відповідна діяльність, тобто це оцінка скоєного з точки зору кримінального закону як злочину чи незлочинної поведінки.

Підстави кваліфікації злочинів – це обставини, які в часі мають існувати на момент початку процесу кваліфікації та прямо стосуються оцінки конкретного діяння.

Фактична підстава кваліфікації злочину – обставини справи, які мали місце в реальній дійсності, стали відомими правоохоронним органам, отримали свого процесуального закріплення та, внаслідок цього, підлягають кримінально-правовій оцінці – де, коли, ким, в якій обстановці, з використанням яких знарядь (засобів), яким способом вчинено злочинне діяння, які шкідливі наслідки воно потягнуло, ким вчинено, в чому знайшло вираз суб’єктивне ставлення особи до скоєного тощо.

Юридична (нормативна) підстава кваліфікації злочину – юридичний склад злочину.

Виклад фактичних обставин справи – це формулювання фактичного складу діяння, тобто конкретний опис поведінки особи й інших юридичних фактів, які встановлено (процесуально доведено), які мають кримінально-правове значення та в системному поєднанні утворюють фактичний склад злочину.

Формула кваліфікації – це сукупність буквених (літерних) і цифрових позначень, які вказують на кримінально-правові норми (статті, їх частини та пункти), що підлягають застосуванню.

Юридичне формулювання обвинувачення – це, за суттю,

юридична « розшифровка» і конкретизація формули кваліфікації. Обґрунтування кваліфікації – це діяльність відповідних органів

держави щодо підтвердження прийнятого рішення про кваліфікацію злочину за певною нормою (нормами) КК

Механізм кваліфікації злочинів – комплексна система, котра дає уявлення про основні складові частини, функціональний устрій і порядок процесу кваліфікації злочинів.

Стадії – це певні ступені (фази) у розвитку кваліфікації злочинів. Етапи – це окремі моменти, частини, складові процесу кваліфікації

злочинів.

Конкуренція кримінально-правих норм – це зумовлена наявністю у

113

кримінальному законодавстві принаймні двох кримінально-правових норм, спрямованих на врегулювання одного питання, нетипова ситуація в правозастосуванні, коли при кримінально-правовій оцінці одного суспільно небезпечного діяння на застосування претендують дві (або більше) функціонально пов’язані чинні кримінально-правові норми.

Конкуренція загальної та спеціальної норми – це зумовлена наявністю в кримінальному законодавстві двох норм, одна з яких є загальною (визначає певне коло діянь як злочини), інша - спеціальною (виділяє з цього кола певні діяння як самостійні злочини, спеціалізує кримінально-правове регулювання) нетипова ситуація у правозастосуванні, коли при кримінально-правовій оцінці одного суспільно небезпечного діяння на застосування претендують обидві ці норми.

Конкуренція частини та цілого – це вид конкуренції кримінальноправових норм, при якому вчинений злочин підпадає під дію двох (або більше) кримінально-правових норм, одна з яких - ціле, охоплює вчинене в цілому та разом, а інша (інші) - норми - частини, визнають як самостійні злочини лише частини вчиненого суспільно небезпечного посягання.

Конкуренцієя кількох спеціальних норм – це вид конкуренції кримінально-правових норм, при якому вчинене одне діяння підпадає під ознаки двох (виділених з однієї загальної норми) спеціальних норм, які не знаходяться у підпорядкуванні ні за об’ємом, ні за змістом, але мають спільні ознаки, які можуть одночасно міститися у вчиненому.

Злочин – це передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.

Склад злочину – це сукупність установлених кримінальним законом та іншими нормативними актами юридичних ознак (об’єктивних і суб’єктивних), які визначають суспільно небезпечне діяння як злочин.

Готування до злочину – це підшукування чи пристосування засобів або знарядь, підшукування співучасників чи змова для вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.

Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії чи бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі цієї особи.

Співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

Сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більшої кількості злочинів, передбачених різними статтями чи різними частинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден з яких її не було засуджено.

Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більшої кількості злочинів, передбачених тією ж статтею чи частиною статті Особливої частини КК, а також скоєння двох або більшої кількості злочинів,

114

передбачених різними статтями КК, визнається повторним лише у випадках, передбачених Особливою частиною КК.

Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, що має судимість за умисний злочин.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

Форма підсумкового контролю – залік.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ Нормативно – правові акти

1.Конституція України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до конституції : http:// zakon1.rada.gov.ua

2.Кримінальний кодекс України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до кодексу : http:// zakon1.rada.gov.ua

3.Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (2002–2010). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до постанов : http://www.scourt.gov.ua

Зпитань застосування Загальної частини КК:

115

4.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р.

№1 « «Про судову практику у справах про необхідну оборону».

5.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р.

№2 « «Про умовно-дострокове звільнення від покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким».

6.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р.

№7 „Про практику призначення судами кримінального покарання»

7.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 10 грудня 2004 р.

№18 „Про внесення змін до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 « «Про практику призначення судами кримінального покарання».

8.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р.

№16 « «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості».

9.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р.

№17 „Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 грудня 1996 р. № 15 « «Про практику направлення військовослужбовців, які вчинили злочини, в дисциплінарний батальйон»

10.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р.

№5 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх».

11.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2004 р. № 17 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування».

12.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 8 жовтня 2004 р.

№16 „Про деякі питання застосування законодавства, яке регулює порядок і строки затримання (арешту) осіб при вирішенні питань, пов’язаних з їх екстрадицією».

13.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р.

№12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності».

14.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р.

№2 « «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру».

15.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р.

№8 « «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 « «Про практику призначення судами кримінального покарання».

16.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 11 « «Про внесення доповнення до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 « «Про практику призначення судами кримінального покарання».

116

17.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 р. № 7 « «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки».

З питань застосування Особливої частини КК:

18.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002р. № 3 « «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами».

19.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 4 „Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів».

20.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 5 „Про судову практику у справах про хабарництво».

21.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 „Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров’я особи».

22.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 р. №3 „Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності».

23.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 15 „Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень».

24.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2004 р. № 2 „Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність».

25.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 травня 2004 р. № 9 „Про деякі питання застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв’язку з набранням чинності Законом України від 22 травня 2003 р. « «Про податок з доходів фізичних осіб».

26.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 8 жовтня 2004 р. № 15 «„Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів».

27.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 10 грудня 2004 р. № 17 «„Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля».

28.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 квітня 2005 р.

117

№5 «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом».

29.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 р. № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил».

30.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р.

№13 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями».

31.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р.

№14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».

32.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 р.

№10 «Про судову практику у справах про хуліганство».

33.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 2008 р.

№2 « «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства».

34.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 2008 р.

№4 « «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Пленуму Верховного Суду України».

35.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р.

№5 « «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи».

36.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р.

№18 » «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 року № 8 « «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил».

37.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 р.

№18 « «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 « «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».

38.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р.

№7 « «Про практику застосування судами України законодавства у справах злочини проти безпеки виробництва».

39.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009

118

р. № 10 « «Про судову практику у справах про злочини проти власності».

40.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 8 грудня 2009 р.

№16 «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 4 « «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів».

2.Благов Е. В. Квалификация преступлений (теория и практика) / Благов Е. В. – Ярославль : Ярослав. гос. ун-т, 2003. – 212 с.

3.Бурчак Ф. Г. Квалификация преступлений / Бурчак Ф. Г. – [2-е изд., доп.] – К. : Политиздат Украины, 1985. – 120 с.

4.Вопросы квалификации, регистрации и учета преступлений / Под общей ред. А. И. Лукашова. — 2-е изд., перераб. и доп. — Минск : Академия МВД Республики Беларусь, 2007. — 512 с.

5.Гаухман Л. Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика / Л. Д. Гаухман. – [2-е изд., перераб. и доп.] – М. : Центр ЮрИнфоР,

2003. – 448 с.

6.Грищук В. К. Вибрані наукові праці / Грищук В. К. – Львів : Львів. державний ун-т внутр. справ, 2010. – 824 с.

7.Дудоров О. О. Вибрані праці з кримінального права / Дудоров О. О. ; [Переднє слово д-ра юрид. наук, проф. В. О. Навроцького] / МВС України ; Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е. О. Дідоренка. – Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2010. – 952 с.

8.Зінченко О.І. Одиничні злочини: поняття, види, кваліфікація : Монографія / Зінченко О.І., Тютюгін В.І. – Харків: «Фінм», 2010. – 256 с.

9.Кадников Н. Г. Квалификация преступлений и вопросы судебного толкования: теория и практика : учебное пособие / Кадников Н. Г. – М. : Норма, 2003. – 144 с.

10.Кваліфікація злочинів, підслідних органам внутрішніх справ : [навчальний посібник] / В. В. Коваленко, О. М. Джужа та ін.. – К.: Атіка, 2011. – 648 с.

12.Колосовский В.В. Квалификационные ошибки / Колосовский В. В. – СПб. : Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006.

– 157 с.

13.Корнеева А. В. Теоретические основы квалификации преступлений : учеб. пособие / Корнеева А. В. ; под ред. А. И. Рарога. – М. :

119

Проспект, 2010. –176 с.

14. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів : Навч. посіб. / М. Й. Коржанський. – [Вид. 3-тє доповн. та переробл.]. – К. : Атіка,

2007. – 592 с.

15.Кримінальне право України. Загальна частина : Підручник / [За ред. А. С. Беніцького, В. С. Гуславського, О. О. Дудорова, Б. Г. Розовського. – К. : Істина, 2011. – 1121 с.

16.Кримінальне право України. Загальна частина : Навчальний посібник / За ред. О. М. Омельчука. – К. : Алерта ; КНТ ; ЦУЛ, 2010. – 208 с.

17.Кримінальне право. (Загальна частина) : підручник / [А. М. Бабенко, Ю. А. Вапсва, В. К. Грищук та ін.] ; за заг. ред. О. М. Бандурки ; МВС України, Харків. націон. ун-т внутр. справ. – Х. : Вид-во ХНУВС. – 2011. – 378 с.

18.Кримінальне право України. (Особлива частина) : підручник / [А. В. Байлов, О. А. Васильєв, О. О. Житній та ін.] ; за заг. ред. О. М.

Литвинова. – Х.: Вид-во ХНУВС, 2011. – 572 с.

19. Кримінальне право України : Практикум : навч. посібник / П. П. Андрушко, С. Д. Шапченко, С. С. Яценко, П. С. Берзін та ін. ; за ред. С. С. Яценка. – [3-тє вид., перероб. і доповн.]. – К. : Алерта ; КНТ ; Центр учб. літ-ри, 2010. – 640 с.

20.Кримінальне право України. Загальна частина: навч. посібник / Михайленко П. П., Кузнецов В. В., Михайленко В. П., Опалинський Ю. В. ; [За ред. П. П. Михайленко] – К. : СПД Карпук С. В. – 2006. –

440 с.

21.Кримінальне право України. Загальна частина : Навч. посіб. / Колос М. І. – К. : Атіка. –2007. – 608 с.

22.Кримінальне право України : Загальна частина : [підруч. для студ. вищ. навч. закл.] / [Ю. В. Баулін та ін.] ; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація ; М-во освіти і науки України, Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – 4-те вид., переробл. і допов. – Х. : Право, 2010. – 454 с.

23.Кримінальне право України : Особлива частина: [підруч. для студ. вищ. навч. закл.] / [Ю. В. Баулін та ін.]; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація ; М-во освіти і науки України, Нац. юрид. акад. України ім. Я.

Мудрого. – 4-те вид., переробл. і допов. – Х. : Право, 2010. – 605 с. 24. Кримінальне право України. Загальна частина : [підручник] /

[Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько, О. О. Дудоров та ін.] ; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – [Вид. 5–те, переробл.

та доповн.]. – К. : Атіка, 2009. – 408 с.

25.Кримінальне право України. Особлива частина : [підручник] / [Ю. В. Александров, О. О. Дудоров, В. А. Клименко та ін.] ; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – [Вид. 5–те, переробл. та доповн.].

– К. : Атіка, 2009. – 744 с.

26.Кримінальне право України: курс тестових завдань : [навч. посіб.] /

120