КМ-2 курс, набір 2012 року (Частина 1)

6,10,13,14,15,16,19,21,22,26

Тема 4. Виробничий травматизм і професійні захворювання. Розслідування та облік нещасних випадків.

Практичне заняття – 2 години

1.Виробничий травматизм.

2.Професійні захворювання, порядок їх обліку та розслідування.

3.Нещасні випадки, їх розслідування та облік.

Література

1,2,3,8,13-17,19,22,25

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЕКЗАМЕНУ

2.Принципи державної політики в галузі охорони праці

3.Основні положення Закону України „Про охорону праці».

4.Загальна характеристика законодавства України про охорону праці.

5.Структура державного управління охороною праці

6.Органи державного управління охороною праці та їх компетенція.

8.Місце та роль системи управління охороною праці (СУОП) у системі керування установою (організацією).

9.Функції складових СУОП: прямі і зворотні зв'язки, підготовка, передача, опрацювання інформації, опрацювання рішень.

10.Державний нагляд, відомчий, громадський та регіональний контроль за охороною праці.

11.Специфіка охорони праці жінок та молоді.

12.Сутність державних нормативів з охорони праці.

13.Характеристика законодавства соціального страхування.

14.Основні положення Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

15.Поняття управління охороною праці.

16.Завдання та функції служби охорони праці.

17.Типове положення про службу охорони праці.

18.Організація служби охорони праці об’єднання підприємств.

19.Організація організації служби охорони праці міністерств.

20.Організація служби охорони праці концерну, корпорації та іншого об’єднання підприємств, створених за галузевим принципом.

21.Функції складових служби охорони праці.

22.Планування та фінансування робіт з охорони праці.

23.Звітність з питань охорони праці.

24.Оцінка ефективності функціонування системи охорони праці, показники такої оцінки.

171

25.Нормативне регламентування гігієнічної класифікації умов праці за показником важкості та напруженості.

26.Види адаптації в процесі праці

27.Визначення категорій „важкість праці» та „напруженість праці».

29.Навантаження, притаманні працівникам гуманітарних професій (статичне, динамічне, нервово-психічне).

30.Навантаження та фізіологічні зміни, характерні для розумової праці. Види перевантажень та їх сутність.

31.Втома та перевтома. Вплив втоми на безпеку праці.

32.Фізіологічні та психічні показники розвитку втоми.

33.Засоби профілактики втоми у працівників гуманітарних професій

34.Стрес. Вплив стресу на безпеку праці.

35.Залежність між рівнем стресу та результативністю трудової діяльності.

36.Дистрес, його вплив безпеку праці.

37.Основні види негативно діючих стресорів для фахівців-юристів.

38.Моббінг, причини його появи та характеристика.

39.Виробничий травматизм, його поняття та характеристика.

40.Розподіл виробничого травматизму за причинами і травмуючими факторами.

41.Сутність методів аналізу травматизму та професійних захворювань на виробництві.

42.Стани здоров’я працівника, які підлягають розслідуванню. Нещасні випадки, які визнаються пов’язаними з виробництвом.

43.Перелік нещасних випадків, які не визнаються пов’язаними з виробництвом.

44.Обов’язки роботодавця при отриманні повідомлення про нещасний випадок з працівником.

45.Розслідування та облік хронічних професійних захворювань.

46.Склад та повноваження експертної комісії з розслідування професійного характеру захворювання.

47.Нещасні випадки, які підлягають спеціальному розслідуванню.

48.Нормативне тлумачення поняття „нещасний випадок невиробничого характеру».

49.Розслідування та порядок обліку нещасних випадків невиробничого характеру.

50.Органи, які здійснюють облік та аналіз нещасних випадків невиробничого характеру.

51.Загальні поняття про умови праці.

52.Шляхи компенсації енергетичних витрат при праці.

53.Визначення оптимальних та допустимих мікрокліматичних умов.

172

54.Гігієнічне нормування параметрів повітря робочої зони.

55.Вплив на організм людини вологості повітря, його температури та рухливості.

56.Нормативне регламентування розмірів виробничих приміщень.

57.Виробничий пил та його дія на організм людини.

58.Заходи захисту від тепловипромінювань.

59.Основні поняття та визначення пожежної безпеки.

60.Складові та загальна схема забезпечення пожежної безпеки.

61.Законодавча і нормативно-правові база з пожежної безпеки.

62.Основні причини пожеж.

63.Пожежовибухонебезпечні властивості речовин і матеріалів.

64.Сутність процесу горіння. Повне і неповне згоряння.

65.Негорючі, важкогорючі, горючі матеріали та речовини, їх характеристика.

66.Здатність до горіння горючих матеріалів і речовин різних агрегатних станів (газів, рідин, твердих).

67.Класифікація речовин, що горять.

68.Самозаймання, його види.

69.Система попередження пожеж.

70.Вражаючі фактори, що діють на людину у зоні пожежі.

71.Правила поведінки в зоні пожежі.

72.Основні визначення і актуальність проблеми електробезпеки.

73.Особливості електротравматизму.

74.Дія електричного струму на організм людини.

75.Види електротравм.

76.Чинники, що впливають на тяжкість ураження електричним струмом.

77.Класифікація приміщень за небезпекою електротравм.

78.Основні причини електротравм.

79.Земля як елемент електричної мережі. Напруга кроку.

80.Системи засобів і заходів щодо електробезпеки.

81.Вимоги безпеки до виробничих приміщень для експлуатації ВДТ.

82.Параметри виробничого середовища приміщень з ВДТ.

83.Гігієнічні вимоги до організації та обладнання робочих місць з ВДТ.

84.Вимоги до режимів праці і відпочинку при роботі з ВДТ.

85.Вимоги та оцінка ергономічності виробничого обладнання.

86.Особливості роботи користувачів комп’ютерів з позиції безпеки праці.

87.Естетика як важливий чинник безпеки праці.

88.Роль кольору у виробничому середовищі.

89.Знаки безпеки, принципи їх побудови та роль у виробничій діяльності людини.

173

90.Проблеми збереження здоров’я у сферах діяльності людини, де використовуються інформаційні технології.

91.Параметри естетичного клімату та їх визначення.

174

ПРАВОВА СТАТИСТИКА

Правова статистика – галузь соціальної статистики, яка вивчає кількісну сторону правових явищ, зокрема, злочинів та правопорушень, у нерозривному зв’язку з їх якісними характеристиками, а також результатів діяльності правоохоронних органів

Вивчення курсу «Правова статистика» організовано таким чином, щоб студенти на лекціях, семінарських заняттях, а також під час самостійної роботи могли опанувати основи теорії статистичної науки, ознайомитися з організацією статистичної роботи, формами документів первинного обліку і статистичної звітності в правоохоронних органах, набули навичок статистичного аналізу соціальних процесів.

Значимість правової статистики визначається тим, що вона як одне із найважливіших джерел соціальної інформації про злочинність, правопорушення та інші правові явища, є узагальненим визначенням практики боротьби з нею. Отже, по-перше, статистика — це один із самостійних специфічних методів дослідження соціальних процесів і явищ, які дозволяють виділити тенденції та перейти від їх випадковості до закономірності, по-друге, і це особливо важливо, ефективне управління процесом протидії злочинності передбачає наявність високоякісної (науково-обґрунтованої, своєчасної, достатньої, повної) інформації, яка є результатом реєстрації, узагальнення та ретельного вивчення масиву фактів про правопорушення і заходів боротьби з ними.

Суспільні науки (соціологія, кримінологія, науки окремих галузей права та інші) визначають якість, матеріальну природу явищ, що вивчаються, а саме кількісну їх характеристику дає статистика, зокрема, правова. Без застосування даних статистики неможливе не тільки дослідження сутності соціальних процесів, але й ефективності створених державою систем, які повинні ці процеси контролювати.

Викладання спеціального курсу «Правова статистика» передбачає загальну та спеціальну мету.

Загальна мета передбачає:

формування у студентів науково обґрунтованих уявлень про сучасний стан правової статистики в Україні та світі;

можливість самостійного комплексного аналізу даних правової статистики та розробка на його основі заходів боротьби з правопорушеннями в державі.

Спеціальна мета передбачає:

формування у студентів теоретично і емпірично обґрунтованих уявлень про правову статистику та застосування її досягнень у запобіганні злочинам;

аналіз та прогнозування криміногенної ситуації в Україні;

відпрацювання навичок та умінь аналізу показників правової

175

статистики, як основи для розробки нормативних актів та прийняття управлінських рішень.

Досягнення зазначеної мети забезпечується вирішенням наступних навчально-методичних завдань:

надання слухачам можливостей ознайомлення на лекціях з новітніми науковими та методичними досягненнями в сфері правової статистики;

створення оптимальних організаційних і методичних умов для самостійного вивчення курсу;

закріплення на семінарських заняттях знань про теоретичні основи правової статистики;

розвиток на практичних заняттях навичок опрацювання документів первинного обліку та використання отриманих знань під час аналізу показників правової статистики.

Знати:

історію виникнення та розвитку правової статистики

методи за допомогою яких правова статистика вивчає свій предмет: 1) масове статистичне спостереження; 2) зведення і групування

даних спостереження за кількісно та якісно визначеними ознаками; 3) статистична обробка зведених і розгрупованих показників;

4) всебічний якісний аналіз статистичних матеріалів.

галузі та підгалузі правової статистики;

поняття одиниць сукупності, одиниць виміру, одиниць спостереження і одиниць обліку в кримінально-правовій, адміністративно-правовій і цивільно-правовій статистиці;

форми документів первинного обліку і статистичної звітності в правоохоронних органах;

періодичність та основні способи подання статистичної звітності.

Уміти:

визначити взаємозв’язок правової статистики з іншими науками та галузями права;

аналізувати показники які характеризують роботу правоохоронних органів;

складати статистичні таблиці, діаграми і графіки як допоміжні форми наочного відображення результатів групування і зведення;

розраховувати коефіцієнт криміногенної активності населенні і коефіцієнт інтенсивності злочинності;

використовувати Закон великих чисел при дослідженні генеральної сукупності.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

176

Статистика - це суспільна наука, що вивчає кількісну сторону масових явищ суспільного життя в нерозривному зв’язку з їх якісною стороною в конкретних умовах простору і часу.

Економічна статистика вивчає явища і процеси, що мають місце в економіці, розробляє систему економічних показників і методи вивчення національного господарства країни чи регіону як єдиного цілого. Завданням економічної статистики є розробка і аналіз статистичних показників, що відображають стан національної економіки, взаємозв’язку економічних галузей, особливостей розміщення продуктивних сил, наявність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, досягнутий рівень їх використання.

Соціальна статистика формує систему показників для характеристики життя населення та різних аспектів соціальних відносин; її галузі — статистика народонаселення, політики, культури, охорони здоров’я, науки, освіти тощо.

Галузеві статистики формуються на базі показників економічної або соціальної статистики, розробляють зміст і методи обчислення показників, які відображують особливості окремої галузі господарства (наприклад, статистика промисловості, статистика сільського господарства, правова статистика).

Предметом статистики виступає кількісна сторона масових суспільних явищ і процесів у нерозривному зв’язку з їх якісною стороною, кількісне відображення закономірностей суспільного розвитку в конкретних умовах місця й часу.

Об’єктом вивчення статистики є суспільство, явища і процеси суспільного життя.

Методологія статистичної науки — це система принципів наукового пізнання, які використовуються на шляху розуміння дійсності.

Метод — це конкретний захід або засіб, який застосовується для збирання, оброблення та аналізу статистичної інформації.

Динамічна закономірність — це така, яка виявляється в кожному окремому випадку і не залежить від кількості одиниць, які ми спостерігаємо. Вона притаманна природним явищам. Динамічна закономірність проявляється у фізичних, хімічних, математичних законах.

Статистична закономірність—це така, яка виявляється лише в достатній кількості однорідних одиничних елементів, котрі й утворюють сукупність. Тобто кожний окремий елемент може не підтверджувати існування тієї чи іншої закономірності, тому що існування її в кожному елементі носить імовірний характер. Інакше кажучи, статистична закономірність властива лише сукупності одиниць, яка має назву статистичної сукупності.

Статистична сукупність—це певна множина елементів, поєднаних однаковими умовами існування та розвитку.

177

Закон великих чисел – це математично обґрунтована теорія, відповідно до якої спираючись на знання теорії ймовірностей, можна стверджувати, що спільна дія значної кількості випадкових факторів призводить до наслідків, які не залежать від випадку.

Правова статистика — це заснована на загальних принципах і змісті юридичних наук система положень і прийомів загальної теорії статистики, яка застосовується при вивченні кількісно-якісної сторони правопорушень і пов’язаних з ними явищ та заходів соціального контролю за ними.

Статистичне спостереження – цілеспрямований, науково організований і методично контрольований облік ознак і властивостей масових явищ, подій, фактів.

Статистичне спостереження — це планомірний, науково організований процес збирання даних щодо масових явищ і процесів, які відбуваються в різних сферах життя суспільства, шляхом їх реєстрації за спеціальною програмою, розробленою на основі статистичної методології.

Об’єкт спостереження — це сукупність явищ, що вивчаються в процесі спостереження.

Ценз — це набір певних кількісних обмежувальних ознак, за допомогою яких ті чи інші об’єкти відносять до досліджуваної сукупності.

Одиниця спостереження— це джерело інформації, тобто первинний заклад або установа, від якої одержують необхідні статистичні дані. В правовій статистиці одиницею спостереження є районний суд, відділ внутрішніх справ, прокуратура, виправно-трудова установа, органи РАГС, нотаріату тощо.

Одиниця виміру характеризує, в яких одиницях обчислюється досліджувана сукупність.

Генеральна сукупність—це загальна сукупність одиниць, з якої відбираються одиниці для спостереження.

Вибірковою сукупністю називається відібрана певним способом частина генеральної сукупності, яка підлягає вибірковому спостереженню.

Статистичне зведення — це процес упорядкування, систематизації і наукової обробки первинного статистичного матеріалу для виявлення типових рис і закономірностей явищ і процесів, що вивчаються.

Групування -— це розподіл одиниць суспільного явища, що вивчається, за істотними ознаками.

Статистичне групування – це один з основних методів обробки та аналізу первинної статистичної інформації, що проявляється у розподілі сукупності на групи за істотними для даного дослідження ознаками.

Типологічне групування - це групування, за допомогою якого виділяють із загального масиву інформації типові явища і процеси.

Структурне (варіаційне) групування характеризує розподіл якісно однорідної сукупності на групи за розміром варіюючою ознаки.

178

Аналітичним є групування, що ставить собі за мету виявлення і вивчення взаємозв'язку між окремими явищами та ознаками, які їх характеризують, називається аналітичним.

Просте групування — це групування за будь-якою однією ознакою (наприклад, групування населення на чоловіків та жінок, злочинів — за главами Особливої частини Кримінального кодексу).

Складне (комбінаційне) групування - це групування, здійснене за двома та більше ознаками одночасно, причому кожна група, утворена за однією ознакою, може поділятися на підгрупи за другою ознакою

Первинне групування - це групування, які здійснені на основі безпосереднього узагальнення первинних даних статистичного спостереження.

Вторинне групування - це перегруповування раніше згрупованого матеріалу для забезпечення співставлення даних двох або декількох групувань, порівнянності структур двох сукупностей за однією і тією самою ознакою.

Атрибутивними (кількісними) називаються ознаки, які не мають кількісного вираження і реєструються у вигляді текстового запису.

Кількісні (варюючі) ознаки — це ознаки, які набувають різних цифрових характеристик і виражаються числовими значеннями.

Інтервалом називається різниця між максимальним та мінімальним значенням ознаки в кожній групі.

Нерівними називають інтервали, в яких різниця між верхньою і нижньою межею неоднакова.

Закритими є інтервали, в яких визначені максимальні і мінімальні межі. Відкритими називаються інтервали, у яких максимальні або мінімальні

значення ознаки заздалегідь невідомі.

Статистичний ряд розподілу — це ряд, який характеризує розподіл одиниць сукупності по групах за будь-якою ознакою, різновидності якої розташовані у певному порядку.

Атрибутивні ряди розподілу—це такі, які побудовані за якісною ознакою. Прикладами атрибутивних рядів може бути розподіл засуджених за статтю, родом занять, соціальним станом.

Варіаційні ряди розподілу — це такі, які побудовані за кількісною ознакою.

Статистична таблиця — це форма раціонального викладення числових характеристик досліджуваних суспільних явищ та процесів.

Підметом таблиці є та статистична сукупність, ті об’єкти або їх частини, які характеризуються рядом числових показників.

Присудок таблиці - це показники, що характеризують статистичну сукупність.

179

Простими називаються такі статистичні таблиці, в підметі яких немає групувань.

Перелікові (спискові) - таблиці в яких у підметі дається перелік одиниць, що складають об’єкт вивчення (наприклад, перелік підрозділів ОВС, які здійснюють профілактичні заходи);

Територіальні - такі таблиці у підметі яких дається перелік територій (держав, областей, міст),

Хронологічні - таблиці є такі, в підметі яких наводяться проміжки часу (роки, квартали, місяці) або дати, а в присудку - ряд показників.

Груповими називаються статистичні таблиці, підмет яких утворено в результаті групування одиниць об'єкта за однією ознакою.

Комбінованими називаються статистичні таблиці, в підметі яких групи одиниць за однією ознакою поділяються на підгрупи за однією чи кількома іншими ознаками, які взяті в комбінації.

Графіком у статистиці називають наочне зображення статистичних величин за допомогою геометричних ліній і фігур (діаграм), картосхем (картограм) або того й іншого разом узятих (картодіаграм).

Поле графіка — це простір, у якому розміщуються геометричні або інші графічні знаки.

Графічний образ — це сукупність геометричних або графічних знаків, за допомогою яких відображуються статистичні дані.

Орієнтири простору визначають розміщення геометричних знаків на полі і задаються у вигляді системи координат.

Масштабні орієнтири (масштаб, масштабна шкала і масштабний знак) застосовують для визначення розмірів геометричних та інших графічних знаків.

Масштаб — це умовна міра переводу числового значення статистичної величини у графічну, і навпаки.

Масштабна шкала —це лінія, поділена відповідно до прийнятого масштабу. Масштабна шкала складається з трьох елементів: лінії, яка є носієм або опорою шкали (вісь ординат); позначки шкали (риски або точки, розміщені у певному порядку на носії шкали); числових позначень, які відповідають поділу шкали.

Експлікація графіка — це словесне пояснення розміщених на графіку геометричних фігур та засобів зображення (штрихування, колір, розмір та ін.).

Діаграма — це такий рисунок, на якому статистичні дані зображають за допомогою системи геометричних фігур (ліній, стовпчиків, точок тощо). На картодіаграмі статистичні дані зображають за допомогою різних фігур на географічній карті або плані місцевості.

Картограмою називається географічна карта (як правило, контурна), на якій інтенсивність поширення зображуваного явища

180