(Слайд 31)

Для того, щоб уникнути плутанини і більш чітко відобразити медичні аспекти й механізми дії речовин цього класу, останнім часом у медичній літературі замість терміна «наркотик» усе частіше застосовують термін «опіат» (сам опій або отримані з нього речовини) і «опіоїд» (речовина не опійного походження, але майже схожа з опієм за механізмом дії) є тенденція до розширеного використання терміна «опіоїд» із включенням у нього поняття «опіат».

Механізм дії. У 1858 році німецький фізіолог М. Шифф вперше припустив, що біль - це особливе відчуття, яке передається спеціальними нервовими клітинами (нейронами) у спинний та головний мозок.

Відчуття болю складається з двох компонентів: сенсорного (фізичне сприйняття болю або ноціцепція) та емоційного (страждання).

Опіоїди пригнічують обидва ці компоненти. Тому при застосуванні наркотиків виникає два види залежності: фізична і психічна.

Фізична залежність - це стан адаптації, який виявляється в явних порушеннях фізіології при спробах припинення застосування наркотиків. Це явище відбувається при безпосередній фармакологічній дії на живу клітину. Класичною ознакою прояву фізіологічної залежності є наявність абстинентного синдрому, тобто наркотичного голоду Толерантність проявляється в зниженні інтенсивності реакцій організму на кількість наркотиків, тому з часом доза зростає для досягнення бажаного ефекту.

Психічна залежність - це форма взаємовідносин між наркотиками і особистістю, яка залежить як від специфічності, так і від потреби особистості, яку цей наркотик задовольняє.

Чим швидше наркотик задовольняє ці потреби та викликає очікуваний емоційний стан, тим складніше перебороти звичку вживання цього наркотику. Потреба в наркотику стає найголовнішою в житті наркомана, він перестає виконувати свої обов'язки, кидає сім'ю і друзів, концентруючи всі свої інтереси на добуванні та вживанні наркотиків.

Психічна залежність є головним чинником, пов'язаним із хронічним отруєнням психотропними наркотиками, а в окремих випадках цей чинник може бути єдиним.

Внутрішні ін'єкції наркотиків, які широко застосовують наркомани, можуть призвести до дуже тяжких захворювань, включаючи гепатит, СНІД, бактеріальні інфекції серця та інших органів, а також анафілактичний шок, який може бути викликаний тяжкою алергічною реакцією на домішки, які наявні в нелегально розповсюдженому героїні.

З точки зору психофармакологічного впливу наркотики можна поділити на три групи:

- наркотики, які пригнічують діяльність центральної нервової системи (опіанти, барбітурати);

- наркотики, які збуджують діяльність центральної нервової системи (кокаїн, амфетаміни, гашиш);

- наркотики, які викликають галюцинації (маріхуана, ЛСД та ін.).

(Слайд 32)

Лікування наркоманії - важке завдання внаслідок фізичної та психічної залежності.

Ефективність будь-якого методу лікування наркоманії залежить від індивідуальних особливостей пацієнта. Один вид терапії може бути для нього більш ефективним, ніж інший. Загалом усі методи лікування важкі, і жоден не може гарантувати виліковування. Після виписки з лікарні часто буває корисним участь у різноманітних організаціях самодопомоги за прикладом «Анонімних алкоголіків», де наркомани, які виліковуються, зустрічаються малими групами, щоб допомогти один одному утриматися від застосування наркотиків і поділитися досвідом життя без них.

У багатьох державах прийнято закони, які забороняють виробництво та імпорт психоактивних речовин, які викликають залежність. Національні й міжнародні організації контролюють як виробництво наркотичних засобів, так і торгівлю ними. Імпорт опійного маку і листя коки у вигляді сировини вимагає спеціального договору і визначається потребами медиків і вчених. Контроль за переробкою і продажем наркотичних засобів здійснюється за допомогою системи реєстрації і суворої звітності.