- •1. Поняття адміністративно-процесуального права, його зміст та загальні риси.
- •2. Поняття доказів та їх оцінка при здійсненні провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •3. Предмет і метод адміністративно-процесуального права.
- •4. Заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення.
- •5. Адміністративно-процесуальні норми та адміністративно-процесуальні відносини.
- •7. Суб’єкти та учасники адміністративного процесу.
- •8. Обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення.
- •10. Оскарження і опротестування постанови в справі про адміністративне правопорушення.
- •11. Основні напрямки розвитку адміністративно-процесуального права на сучасному етапі.
- •12. Суть, мета, порядок організації адміністративно-юрисдикційної діяльності.
- •16. Види адміністративних стягнень, які накладаються органами внутрішніх справ.
- •18. Поняття, особливості та види дисциплінарних проваджень.
- •19. Структура адміністративного процесу.
- •20. Порядок здійснення дисциплінарного провадження в системі мвс України.
- •21. Поняття та види проваджень в адміністративному процесі.
- •22. Види дисциплінарних стягнень та їх характеристика.
- •23. Нормотворчі, установчі, правозастосовчі провадження в адміністративному процесі.
- •24. Стадійність в провадженнях адміністративного процесу.
- •25. Поняття та види заходів заохочення в державному управління.
- •26. Поняття стадій та їх характеристика.
- •28. Критерії класифікації проваджень на види.
- •29. Поняття та види заходів адміністративного примусу.
- •30. Різновиди проваджень в адміністративному процесі в наукових працях як вітчизняних так і зарубіжних вчених адміністративістів.
- •31. Порядок застосування заходів адміністративного примусу в діяльності міліції.
- •32. Поняття та зміст провадження по пропозиціях, скаргах, заявах громадян.
- •34. Стадії розгляду скарг, пропозицій, та інших звернень громадян.
- •35. Атестаційне провадження: поняття, зміст та процесуальний порядок здійснення.
- •36. Органи, що розглядають справи по скаргах, їх повноваження, рішення, що виносяться за результатами розгляду скарг та строки розгляду скарг.
- •37. Сутність, мета та підстави застосування міліцією адміністративно-запобіжних заходів.
- •38. Правове регулювання та порядок розгляду та вирішення справ за зверненнями громадян в органах внутрішніх справ.
- •39. Види адміністративно-запобіжних заходів, які застосовуються міліцією, підстави та порядок їх застосування.
- •40. Порядок оскарження результатів розгляду звернень громадян, що здійснювався органами внутрішніх справ.
- •41. Поняття та зміст контролю у сфері державного управління.
- •42. Поняття, завдання та принципи провадження в справах про адміністративні правопорушення.
- •43. Види контролю в діяльності овс України.
- •44. Особи, які беруть участь у провадженні в справах про адміністративні правопорушення, їх основні права та обов'язки.
- •46. Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •47. Поняття та зміст нагляду у сфері державного управління.
- •48. Порядок, мета та підстави адміністративного затримання та доставлення правопорушника.
- •52. Види реєстраційно-дозвільних проваджень.
- •53. Порядок здійснення провадження по видачі свідоцтв на право заняття нотаріальною діяльністю.
- •54. Порядок здійснення провадження по наданню дозволу на керування транспортними засобами.
- •57. Адміністративне судочинство в зарубіжних країн.
- •58. Провадження по реєстрації автомототранспортних засобів та провадження по здійсненню технічного огляду транспортних засобів.
- •62. Поняття виконавчого провадження.
- •63. Поняття адміністративної юстиції та ї зв’язок з адміністративним процесом.
- •66. Правовий статус державної виконавчої служби.
- •67. Система та структура адміністративних судів в Україні.
- •69. Підсудність та компетенція адміністративних судів в Україні.
- •6. Порядок складання та зміст протоколу про адміністративне правопорушення.
- •51. Контрольні повноваження у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та порядок їх реалізації.
- •9. Органи внутрішніх справ, як суб’єкти адміністративного процесу
46. Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Діяльність учасників провадження у справах про адміністративні правопорушення розвивається у часі як послідовний ряд пов'язаних між особою процесуальних дій щодо реалізації прав та взаємних обов'язків. Весь процес складається з кількох фаз розвитку, що змінюють одна одну. Їх прийнято називати стадіями.
Під стадією треба розуміти таку порівняно самостійну частину провадження, яка поряд з його загальними завданнями має властиві тільки їй завдання й особливості. Стадії відрізняються одна від одної і колом учасників провадження, характером проваджуваних дій та їх юридичною роллю.
Розв'язання завдань кожної стадії оформлюється спеціальним процесуальним документом, який ніби підсумовує діяльність. Після прийняття такого акта розпочинається нова стадія. Стадії органічно пов'язані між собою; наступна, як правило, починається лише після того, як закінчена попередня, на новій стадії перевіряється те, що було зроблено раніше.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення за своєю структурою схоже на кримінальний процес, проте, воно значно простіше і містить менше процесуальних дій. Таке провадження має чотири стадії: адміністративне розслідування; розгляд справи; перегляд постанови; виконання постанови.
На першій стадії з'ясовується факт вчинення та обставини правопорушення; дані про винуватця; складається протокол. На другій — компетентний орган розглядає матеріали і приймає постанову. На третій (це факультативна, необов'язкова стадія, її може і не бути) постанова може бути оскаржена громадянином, опротестована прокурором, переглянута за ініціативою вищестоящого органу. Ця стадія закінчується прийняттям рішення про скасування, зміну, або залишення постанови в силі. Четверта — виконання постанови — розпочинається відразу після її прийняття або після розгляду скарги, протесту.
Зазначимо, що не в усіх провадженнях вони досить чітко виражені. Так, при стягненні штрафу на місці всі стадії (розслідування, розгляд справи і навіть виконання постанови) нібито поєднуються, ущільнюються, вміщуються у рамки доволі нечисленних і досить простих дій компетентного представника органа державного управління.
Кожна стадія, у свою чергу, складається з окремих етапів, що являють собою групи взаємопов'язаних дій. Система стадій і етапів провадження може бути представлена таким чином:
1. Адміністративне розслідування: а) порушення справи;
б) встановлення фактичних обставин; в) процесуальне оформлення результатів розслідування; г) направлення матеріалів для розгляду за підвідомчістю;
2. Розгляд справи: а) підготовка справи до розгляду і заслуховування; б) заслуховування справи; в) прийняття постанови; г) доведення постанови до відома;
3. Перегляд постанови: а) оскарження, опротестування постанови; б) перевірка законності постанови; в) винесення рішення; г) реалізація рішення;
4. Виконання постанови: а) звернення постанови до виконання; б) безпосереднє виконання.
47. Поняття та зміст нагляду у сфері державного управління.
Сутність державного контролю полягає у спостереженні та перевірці розвитку суспільної системи йусіх ЇЇ елементів відповідно до визначених напрямів, а також у попередженні та виправленні можливих помилок і неправомірних дій, що перешкоджають такому розвитку. Контроль тісно пов'язаний з іншими видами державної діяльності й може входити до їх складу як певна частина. Водночас як самостійна функція управління контроль має специфічний характер. Тому контроль як певний вид діяльності можна розглядати як самостійне явище або як складову інших видів діяльності держави та функцій її органів.
Поряд з контролем державні органи здійснюють такі близькі до нього види діяльності, як нагляд і моніторинг. З огляду на це необхідно відзначити відмінності між названими явищами. Так, до найбільш характерних особливостей нагляду належать:
- нагляд здійснюється державними органами щодо об'єктів, які їм організаційно не підпорядковані, тоді як контроль стосується організаційно підпорядкованих суб'єктів (хоча в окремих випадках він здійснюється і щодо непідпорядкованих об'єктів);
- у процесі нагляду застосовуються заходи адміністративного впливу, тоді як за результатами контролю можуть застосовуватися і заходи дисциплінарні;
- адміністративний нагляд здійснюється за дотриманням відповідними суб'єктами спеціальних норм і правил, тоді як контроль — за діяльністю підконтрольних об'єктів у цілому чи окремими її аспектами. Отже, нагляд слід розглядати як окремий вид (форму) контролю, застосування якого при виявленні порушень може супроводжуватися заходами впливу державно-владного характеру.
Що ж стосується моніторингу, який на практиці останнім часом знаходить дедалі ширше застосування, то тут ми маємо справу також з різновидом контролю, певною його формою, котру порівняно з наглядом, за наслідками впливу, можна віднести до його пасивної форми.
Застосування моніторингу пов'язують з відслідковуванням ситуації чи процесу в сфері управлінської діяльності, впливу прийнятих управлінських рішень, правових актів на суспільні відносини. При цьому використовуються методи не стільки перевірок, ревізій, скільки спостереження та аналізу.