- •1. Поняття адміністративно-процесуального права, його зміст та загальні риси.
- •2. Поняття доказів та їх оцінка при здійсненні провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •3. Предмет і метод адміністративно-процесуального права.
- •4. Заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення.
- •5. Адміністративно-процесуальні норми та адміністративно-процесуальні відносини.
- •7. Суб’єкти та учасники адміністративного процесу.
- •8. Обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення.
- •10. Оскарження і опротестування постанови в справі про адміністративне правопорушення.
- •11. Основні напрямки розвитку адміністративно-процесуального права на сучасному етапі.
- •12. Суть, мета, порядок організації адміністративно-юрисдикційної діяльності.
- •16. Види адміністративних стягнень, які накладаються органами внутрішніх справ.
- •18. Поняття, особливості та види дисциплінарних проваджень.
- •19. Структура адміністративного процесу.
- •20. Порядок здійснення дисциплінарного провадження в системі мвс України.
- •21. Поняття та види проваджень в адміністративному процесі.
- •22. Види дисциплінарних стягнень та їх характеристика.
- •23. Нормотворчі, установчі, правозастосовчі провадження в адміністративному процесі.
- •24. Стадійність в провадженнях адміністративного процесу.
- •25. Поняття та види заходів заохочення в державному управління.
- •26. Поняття стадій та їх характеристика.
- •28. Критерії класифікації проваджень на види.
- •29. Поняття та види заходів адміністративного примусу.
- •30. Різновиди проваджень в адміністративному процесі в наукових працях як вітчизняних так і зарубіжних вчених адміністративістів.
- •31. Порядок застосування заходів адміністративного примусу в діяльності міліції.
- •32. Поняття та зміст провадження по пропозиціях, скаргах, заявах громадян.
- •34. Стадії розгляду скарг, пропозицій, та інших звернень громадян.
- •35. Атестаційне провадження: поняття, зміст та процесуальний порядок здійснення.
- •36. Органи, що розглядають справи по скаргах, їх повноваження, рішення, що виносяться за результатами розгляду скарг та строки розгляду скарг.
- •37. Сутність, мета та підстави застосування міліцією адміністративно-запобіжних заходів.
- •38. Правове регулювання та порядок розгляду та вирішення справ за зверненнями громадян в органах внутрішніх справ.
- •39. Види адміністративно-запобіжних заходів, які застосовуються міліцією, підстави та порядок їх застосування.
- •40. Порядок оскарження результатів розгляду звернень громадян, що здійснювався органами внутрішніх справ.
- •41. Поняття та зміст контролю у сфері державного управління.
- •42. Поняття, завдання та принципи провадження в справах про адміністративні правопорушення.
- •43. Види контролю в діяльності овс України.
- •44. Особи, які беруть участь у провадженні в справах про адміністративні правопорушення, їх основні права та обов'язки.
- •46. Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •47. Поняття та зміст нагляду у сфері державного управління.
- •48. Порядок, мета та підстави адміністративного затримання та доставлення правопорушника.
- •52. Види реєстраційно-дозвільних проваджень.
- •53. Порядок здійснення провадження по видачі свідоцтв на право заняття нотаріальною діяльністю.
- •54. Порядок здійснення провадження по наданню дозволу на керування транспортними засобами.
- •57. Адміністративне судочинство в зарубіжних країн.
- •58. Провадження по реєстрації автомототранспортних засобів та провадження по здійсненню технічного огляду транспортних засобів.
- •62. Поняття виконавчого провадження.
- •63. Поняття адміністративної юстиції та ї зв’язок з адміністративним процесом.
- •66. Правовий статус державної виконавчої служби.
- •67. Система та структура адміністративних судів в Україні.
- •69. Підсудність та компетенція адміністративних судів в Україні.
- •6. Порядок складання та зміст протоколу про адміністративне правопорушення.
- •51. Контрольні повноваження у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та порядок їх реалізації.
- •9. Органи внутрішніх справ, як суб’єкти адміністративного процесу
38. Правове регулювання та порядок розгляду та вирішення справ за зверненнями громадян в органах внутрішніх справ.
Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на роботу органів виконавчої влади і місцев. самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання свої прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Звернення громадян - викладені у письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Звернення розглядаються і вирішуються не більшн ніж 1 місяць від дня їх надходження.
Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Не допускається безпідставна передача розгляду звернень громадян іншим органам (ст.7, 19 закону Укр. "Про Звернення громадян")
Звернення має винятково добровільний характер.
На сьогодні загальні питання провадження з розгляду звернень громадян регулюються Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України "Про звернення громадян". Свою подальшу конкретизацію вони знаходять у підзаконних нормативних актах Президента України, Каб.Мін. України, центральних органів виконавчої влади.
Стадії розгляду звернень:
1) Порушення справи за зверненням;
2) Розгляд справи;
3) Оскарження рішення у справі;
4) Виконання рішення у справі.
39. Види адміністративно-запобіжних заходів, які застосовуються міліцією, підстави та порядок їх застосування.
адміністративно-запобіжними заходами, які застосовує в своїй правоохоронній діяльності міліція:
1) перевірку документів;
2) взяття на облік і офіційне застереження осіб про неприпустимість протиправної поведінки;
3) огляд - особистий огляд і огляд речей, вантажів, багажу, транспортних засобів, зброї і боєприпасів, різних об'єктів;
4) відвідування підприємств, установ і організацій;
5) входження на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення громадян;
6) внесення подань в державні органи, підприємства, установи, організації, посадовим особам про необхідність усунення причин та умов, які сприяли вчиненню правопорушень;
7) тимчасове обмеження доступу громадян на окремі ділянки місцевості та об'єкти (блокування районів місцевості, окремих споруд та об'єктів);
8) обмеження (заборону) руху транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних шляхів;
9) адміністративний нагляд за особами, звільненими із місць позбавлення волі;
10) використання транспортних засобів, а також засобів зв'язку, які належать підприємствам, установам, організаціям.
Залежно від мети застосування адміністративно-запобіжні заходи можна поділити на дві групи:
а) заходи, які застосовуються для попередження чи виявлення конкретних правопорушень або правопорушень з боку конкретних осіб;
б) заходи, які застосовуються для забезпечення громадського порядку і громадської безпеки за різних надзвичайних обставин.
Більшість заходів адміністративно-запобіжного характеру, які застосовують працівники міліції, належить до першої групи. Завдяки їм або створюються умови для виявлення певних правопорушень і наступного їх припинення, а також встановлення особи порушника і притягнення його до відповідальності (перевірка документів, особистий огляд і огляд речей, обстеження (огляд) вантажів, багажу, транспортних засобів, зброї і боєприпасів, інших об'єктів, відвідування підприємств, установ і організацій, входження на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення громадян), або попереджується вчинення правопорушень конкретними особами (взяття на облік і офіційне застереження осіб про неприпустимість протиправної поведінки, внесення подання до державних органів, підприємств, установ, організацій, посадовим особам про необхідність усунення причин та умов, які сприяли вчиненню правопорушень, адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі).
До другої групи належать тимчасове обмеження доступу громадян на окремі ділянки місцевості (блокування районів місцевості, окремих споруд і об'єктів), обмеження (заборона) руху транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних шляхів, використання транспортних засобів і засобів зв'язку, які належать підприємствам, установам та організаціям). Ці заходи можуть застосовуватися як у зв'язку з правопорушеннями (наприклад, блокування ділянок місцевості в разі втечі осіб з-під варти), але застосовуються вони в цих випадках не до самих правопорушників, а до інших осіб з метою забезпечення їх безпеки, так і за відсутності правопорушень (наприклад, в разі виявлення якихось небезпечних предметів), що буває значно частіше.
Застосування цих мір законодавчо регламентовано.