Тема 66. Відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки

У межах зазначеного питання необхідно вказати, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухонебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак, собак бійцівських порід, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

До обов’язкових ознак джерела підвищеної небезпеки відносяться:

• непідконтрольність відповідної діяльності безперервному і всеосяжному контролю збоку людини;

• високий ступінь вірогідності завдання непередбаченої (випадкової) шкоди.

Потрібно зазначити які, що джерелами підвищеної небезпеки визнаються різні транспортні засоби, устаткування промислових підприємств, будівельна техніка, здійснення вантажно-розвантажувальних робіт, мотоцикли, вибухові, отруйні та займисті речовини. Разом із тим, до цих джерел судова практика не відносить велосипеди, вогнепальну та холодну зброю, свійських тварин, гужовий транспорт.

Підстави відповідальності за шкоду завданої джерелом підвищеної небезпеки, збігаються з загальними об’єктивними підставами відповідальності, що визначені статтею 1166 ЦК України: протиправність діяння, пов’язаної з підвищеної небезпеки для оточення, причинний зв'язок між джерелом підвищеної небезпеки та шкодою, що настала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовуються особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір, адміністративний акт про передачу джерела підвищеної небезпеки в тимчасове користування тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, тощо сприяла недбалість її власника (володільця), то шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Відшкодування завданої шкоди проводиться за умови, коли шкода безпосередньо завдана джерелом підвищеної небезпеки. Якщо ж шкода завдана хоч і під час експлуатації джерела підвищеної небезпеки, але не ним, відшкодування за завдану шкоду виключається (наприклад, судова практика виходить із того, що залізниця не відшкодовує шкоду, завдану пасажирові під час руху потягу твердим предметом, кинутим ззовні).

У межах зазначеного питання необхідно звернутись до ст. 1187 ЦК України, де передбачено обов’язок відшкодувати шкоду виникає незалежно від вини заподіювача шкоди, тобто і за випадково завдану шкоду. У цьому полягає істотна особливість відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки порівняно з відшкодуванням на загальних підставах (ст. 1166 ЦК України).

Для визнання особи відповідальною за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, необхідна наявність цивільно-правових повноважень, що пов’язують особу з використанням, зберіганням або утриманням транспортного засобу, механізму та обладнання; використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних речовин; утриманням диких звірів, службових собак.

Повноваження здійснювати діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, ґрунтуються на підставах, які мають цивільно-правове значення (право власності, інше речове право, договір підряду, довіреність тощо). Трудовий договір до таких підстав не належить. Тому не може бути визнана зобов’язаною відшкодувати шкоду особа, яка працює за трудовим договором (водій, машиніст, кінолог, зоотехнік зоопарку). Виконувана ними робота юридично означає діяльність їхнього роботодавця.

Обставини, що виключають відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки:

• непереборна сила;

• умисел потерпілого;

• неправомірне заволодіння джерелом підвищеної небезпеки іншою особою;

• груба необережність потерпілого, яка тягне повне або часткове звільнення від відповідальності (однак, за наявності вини володільця джерела підвищеної небезпеки, що завдав шкоди, груба необережність потерпілого не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди).

Володілець джерела підвищеної небезпеки звільняється від відповідальності, коли шкода виникла внаслідок непереборної шкоди - надзвичайної і невідворотної за даних умов події. У подібних випадках причинний зв'язок встановлюється між дією непереборної сили і шкодою, що настала.

Що ж до умислу потерпілого, необхідно зазначити на те, що в цивільному праві він визначається як усвідомлення особою суспільної небезпечності своєї поведінки, передбачення її негативних наслідків, бажання такої поведінки або небажання, але свідоме її допущення. Щодо юридичного значення грубої необережності потерпілого, то вона є підставою тільки для зменшення розміру відшкодування за рахунок володільця джерела підвищеної небезпеки.

ЦК України передбачає відшкодування шкоди, завданої взаємодією декількох джерел підвищеної небезпеки (ст. 1188 ЦК). Шкода, завдана взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.