2.1 Структура правосвідомості

Правосвідомість - це система ідей, уявлень, емоцій та почуттів, які виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до права і діяльності, пов'язаної з правом.

В ній відображена правова дійсність у вигляді знань про право, осмислення того, що є правом, яким воно було (ставлення до права минулих років) і яким має бути (ставлення до майбутнього права), а також у вигляді правових настанов поведінки як реакції на оцінку чинного права, роботу правозастосовних органів. Правосвідомість має бути властива не тільки творцям юридичних норм, законодавцям, а й усім громадянам держави.

Ключовий пункт правосвідомості - це усвідомлення людьми цінностей природного права, прав і свобод людини і оцінка чинного права з погляду його відповідності загальнолюдським цінностям, які знайшли закріплення в міжнародних документах про права людини. Правосвідомість не тільки виражає ставлення індивіда до правової дійсності, а й спрямовує її на певні зміни в правовому середовищі, прогнозує і моделює їх.

Від інших форм людської свідомості правосвідомість відрізняється предметом відображення. Предмет відображення правосвідомості - це правова дійсність. Вона включає в себе:

1. право, що формується - на стадії правоутворення і правотворення;

2. право, що вже сформувалось - позитивне право (його норми, принципи, інститути, галузі);

3. право, що реалізується - у поведінці людей, діяльності юридичних осіб, правозастосовних органів - органів внутрішніх справ, прокуратури та інших.

Таким чином, можна зробити висновок, що правова дійсність розглядає право в статистиці та динаміці його буття. Це об’єднання понять про «право в книжках» та «право у житті», тобто про те право, яке повинно існувати і про існуюче право.

Дослідження поняття і змісту правосвідомості передбачає визначення її структури, яка складається з двох взаємозв’язаних і взаємодіючих елементів: правової ідеології і правової психології.

Що стосується правової ідеології то, це сукупність правових поглядів, заснованих на певному соціальному досвіді та наукових знаннях. Існування правової ідеології обумовлюється свідомим ставленням до права. А як систематизований обґрунтований вираз потреб населення, вона пов'язана з пізнанням правових цінностей та їх перетворенням у систему нормативного регулювання поведінки людей в суспільстві. Джерелом виникнення правових ідей та поглядів є об'єктивно існуючі соціально-економічні, політичні відносини в суспільстві, а також юридична практика. Основним завданням правової ідеології є формування правової свідомості, правової культури окремих суб'єктів і суспільства в цілому, підвищення рівня їх правових знань. Провідним елементом правової ідеології є інтелект. Сучасна правова ідеологія ґрунтується на системі теорій, ідей і принципів: теорії соціальної правової держави, принципу поділу влади, теорії народного суверенітету, визнання пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, принципу верховенства права, переваги загальновизнаних норм міжнародного права над нормами національного права та ін.

Щодо правової психології, то як елемент правосвідомості вона відображає правові почуття, настрої, думки, навички і традиції, відіграє важливу роль у формуванні і реалізації права, може бути його стимулятором або гальмом. Правова психологія складається з наступних елементів:

1. суспільного інтересу, мотивів діяльності певних соціальних груп, психологічного укладу (традицій, навичок, переконань тощо), уявлень про право;

2. почуттів, емоцій, настроїв, пов'язаних з правом; способів формування уявлень.

Це сукупність почуттів і емоцій, що виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до права, правових явищ. Це неусвідомлене або не до кінця продумане ставлення до права, правових явищ, що й є правосвідомістю, яка походить з повсякденної практики у процесі зіткнення з конкретними юридичними ситуаціями, а тому формується здебільшого стихійно, безсистемно, тобто правова психологія не осмислена теоретично, не упорядкована логічно. В ній провідним елементом є емоції, а не понятійні форми відображення правової дійсності.

Наприклад, у дореволюційній Росії робітники, виражаючи своє негативне ставлення до фабрично-заводського законодавства, ламали машини, громили заводське обладнання. Вони емоційно реагували на зовнішні, стосовно них правові явища, у даному разі — на законодавство.

Можна сказати, що правова психологія є своєрідним почуттям права і законності. Вона складається стихійно і носить неформальний, несистематизований характер. У той же час у правосвідомості правова психологія має наче первинний характер. Це пов’язано з тим, що, як правило, правові почуття і емоції виникають раніше, ніж правові ідеї. Правова психологія визначає повсякденну ціннісну орієнтацію суб’єктів у правовій сфері.

Аналіз ставлення людей до нормативно-правового акта дозволяє виділити в правосвідомості такі елементи:

1. Інформаційний – наявність у свідомості того чи іншого суб’єкта певного обсягу інформації про закон. Ця інформація може бути як повною і всебічною, так і поверхневою, отриманою з чиїхось слів.

2. Оцінний – отримавши інформацію про нормативний акт, людина якось до нього ставиться, якось оцінює, зіставляє з власними цінностями.

3. Вольовий – дізнавшись про закон і оцінивши його, людина вирішує, що вона буде робити в умовах, передбачених законом.

Зв'язок правової ідеології і правової психології полягає у тому, що правова ідеологія збагачує правову психологію ціннісно-нормативними орієнтирами, а правова психологія є єдиним джерелом для формування правових норм, оскільки, на відміну від правової психології, є більш мобільною, тобто швидко реагує на зміни, що відбуваються в юридичній практиці, відображаючись у почуттях, настроях та поглядах, які, в свою чергу, безпосередньо впливають на усвідомлення особою правових змін. Правова ідеологія і правова психологія можуть містити в собі інтелектуальні та емоційні елементи, але в різних пропорціях, а також як істинні, так і помилкові (міфологізовані) знання про правову дійсність. Так, у СРСР офіційна марксистсько-ленінська ідеологія розглядала права людини як державні дарування, а не як продукт природного розвитку. Це була міфологізована державна ідеологія.

Але було б невірним принижувати значення емоцій і почуттів (правову психологію) порівняно з інтелектом (правовою ідеологією). Емоції та почуття - необхідне тло, на якому виявляються правові погляди, ідеї, теорії. Емоції - сліпі, поки вони не зливаються з об'єктивним підходом до дійсності, її раціональним освоєнням. На рівні правової ідеології це усвідомлення реальності виражається в мотивах, які формуються через цілі. Ціль вплітає усвідомлені інтереси в зміст свідомої діяльності (інтереси служать джерелом цілей), сприяє формуванню правової настанови на правову, тобто правомірну і неправомірну поведінку.