Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

23-ПВ Свистун Влад / Практика_ПВ / Тимченко_Правознавство у схемах

.pdf
Скачиваний:
14
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
3.43 Mб
Скачать

Правове регулювання права користування громадянами житлом державного житлового фонду

Втрата та збереження житла за тимчасово

відсутніми членами сім'ї наймача

Втрата права

Збереження

Судовий порядок

користування

 

Відсутність наймача або членів

його сім'ї строком понад шість місяців

Вибуття наймача та членів його сім'ї

на постійне місце проживання

Систематичне псування чи руйнування

приміщення, використання його не за призначенням чи створення неможливих умов для спільного проживання з ними

інших мешканців будинку.

Тимчасова відсутність

наймача або членів його сім'ї протягом шести місяців

Тимчасова

відсутність наймача або членів його сім'ї понад шість місяців

призов на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову)

службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років

перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців

тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням

поміщення дитини (дітей) на виховання в дитячий заклад, до родичів, опікуна чи

піклувальника - протягом усього часу їх перебування в цьому закладі, у родичів, опікуна чи піклувальника, якщо в будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.

виїзд в зв'язку з виконанням обов'язків опікуна (піклувальника) — протягом усього

часу виконання цих обов'язків

влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей-інвалідів, у будинку-інтернаті та

іншій установі соціальної допомоги — протягом усього часу перебування в них

влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей-інвалідів, у будинку-інтернаті та

іншій установі соціальної допомоги — протягом усього часу перебування в них

виїзд для лікування в лікувально-профілактичному закладі — протягом усього часу

перебування в ньому

взяття під варту або засудження до позбавлення волі — протягом усього часу

перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.

311

Правове забезпечення приватизації житлового фонду Приватизація житла державного житлового фонду – відчуження

квартир (будинків) та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв та ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Приватизація житла державного житлового фонду

Обєкти приватизації

Квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні

будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму

Не є обєктами

Підлягають

приватизації

Квартири-музеї

Квартири (будинки), розташовані на територіях закритих

військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садовопаркового мистецтва, історико-культурних заповідників,

музеїв-заповідників

Кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які

перебувають в аварійному стані (в яких неможливо гарантувати безпечне проживання людей)

Квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому

порядку до числа службових, а також квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення з території, забрудненої внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС

Безоплатна передача громадянам квартир (будинків)

здійснюється з розрахунку загальної житлової площі в межах санітарної норми 21 кв. м загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 кв. м на сім'ю та певним категоріям громадян, що користуються

пільгами.

312

Особливості правового регулювання користування житлом спеціального призначення

Житло спеціального призначення

Службове житло

житло, що надається в користування працівникам підприємств, установ та організацій, які у зв'язку з характером їх трудових відносин мають проживати за місцем роботи або поблизу нього. Правове становище та призначення службового житлового приміщення встановлені у ст. 118 ЖК та постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 року № 37.

Службові приміщення надаються

включеним до переліку працівникам, які постійно проживають у населеному пункті за місцем розташування відповідного підприємства, установи, організації. Працівник подає заяву адміністрації підприємства, установи, організації. До заяви додається довідка змісцяпроживанняпро складсім'ї.

При наданні службових житлових приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими 9 років, крім подружжя, а також особами, які хворіють на тяжкі форми хронічних захворювань, у зв'язку з чим вони не можуть проживати в одній кімнаті з членами своєїсім'ї.

Не допускається заселення квартири, збудованої для однієї сім'ї, двома і більше сім'ями. Службові житлові приміщення надаються у межах 13,65 кв.м.

Гуртожитки

приміщення, призначені для

спільного проживання кількох одиноких громадян, які не перебувають у сімейних стосунках, або для проживання окремих сімей. Правове визначення поняття дається у ст. 127 ЖК та у постанові Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986р. № 208. Гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, громадян у період роботи або навчання.

Житлова площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та відповідного профспілкового комітету. На підставі рішення про надання житлової площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану житлову площу. Ордер може бути виданий лише на вільну житлову площу.

При вселенні ордер здається в житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності — завідуючому (директорові) гуртожитку.

313

Користування житлом в будинках приватного житлового фонду

Вторинні способи набуття права власності на житло

 

 

Договір, за яким продавець зобов'язується передати

Договір

 

житло у власність покупцеві, а покупець зобов'язується

купівлі-

 

 

прийняти житло та сплатити за нього певну грошову

продажу

 

 

суму.

житла

 

 

 

 

 

 

 

 

Сторонами проводиться обмін одного житла на інше.

Договір міни

 

Кожна зі сторін, що бере участь у міні житла,

житла

 

вважається продавцем того житла, яке вона дає в

 

 

обмін, і покупцем житла, яке вона отримує.

 

 

Дозволяється міна житла на інше майно чи послуги.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

За договором довічного утримання (догляду) одна

Договір

 

сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у

довічного

 

власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше

утримання

 

нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність,

 

 

взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати

 

 

відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

 

 

 

 

 

 

 

 

За договором ренти одна сторона (одержувач ренти)

Договір

 

 

передає другій стороні (платникові ренти) у власність

ренти

 

майно, а платник ренти взамін цього зобов’язується

житла

 

періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної

 

 

грошової суми або в іншій формі.

 

 

 

 

 

 

 

 

Договір

 

За договором дарування одна сторона (дарувальник)

дарування

 

передає або зобов’язується передати в майбутньому другій

 

 

стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у

 

 

власність.

 

 

 

 

 

 

 

 

Спадкування

 

Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини)

житла

 

від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших

 

 

осіб (спадкоємців).

 

 

 

314

Відповідальність за порушення житлового законодавства

Кримінальна відповідальність

Адміністративна відповідальність

ст. 167 КК України - зловживання опікунськими правами, полягає у використанні опіки та піклування з корисливою метою на шкоду підопічному — для заняття житлової площі, використання майна тощо.

Ст. 162 КК України - відповідальність за незаконне

проникнення до житла, незаконне проведення в ньому обшуку, незаконне виселення або інші дії, що порушують недоторканність житла громадян.

порушення порядку взяття на облік та строків заселення

житлових будинків і житлових приміщень (ст. 149)

порушення правил користування житловими

будинками і житловими приміщеннями (ст. 150)

самоправне зайняття житлового приміщення (ст. 151)

за порушення правил благоустрою територій міст та

інших населених пунктів, а також недотримання правил щодо забезпечення чистоти і порядку в містах та інших населених пунктах (ст. 152)

за знищення або пошкодження зелених насаджень,

дерев, газонів, квітників та інших об'єктів озеленення в населених пунктах, невжиття заходів для їх охорони, а також самовільне перенесення в інші місця під час забудови кремих ділянок, зайнятих об'єктами озеленення (ст. 153)

за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено

відповідними правилами або понад установлену їх кількість чи незареєстрованих собак; приведення в громадські місця або вигул собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в не відведених для цього місцях (ст. 154)

Цивільна відповідальність

315

Зебезпечення

виконання зобовязання неустойкою

Самочинне

будівництво

Цивільна відповідальність

Ст.549 ЦК - Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума

або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Ст. 376 ЦК

ч2 Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

ч.3. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме

майно.

ч.4. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відшкодування

шкоди

Захист права власності

ч.1 ст.1166 ЦК - Майнова шкода, завдана неправомірними

рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи,

відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

ст. 387 ЦК - Власник має право витребувати своє майно

від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (вендикаційний позов)

ст. 391 ЦК - Власник майна має право вимагати

усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов)

ст. 392 ЦК - Власник майна може пред’явити позов про

визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним

документа, який засвідчує його право власності.

ст. 393 ЦК - Визнання незаконним правового акта, що порушує право власності

Ст. 394 ЦК - Власник земельної ділянки, житлового

будинку, інших будівель має право на компенсацію у зв’язку із зниженням цінності цих об’єктів у результаті діяльності, що призвела до зниження рівня екологічної, шумової захищеності території, погіршення природних властивостей землі.

316

Розділ 6.

ОСНОВИ ТРУДОВОГО ПРАВА ТА ПРАВО СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

Поняття, предмет та метод трудового права

Навчальна дисципліна

Трудове право

Трудове

Галузь юридичної

трудове законодавство

право

науки

 

 

 

Галузь права у системі права України

Предмет трудового права

 

це

 

комплекс

суспільних

 

 

 

 

відносин, які регулює дана

 

 

 

 

галузь права

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Трудові

 

 

 

 

Відносини,

 

тісно

відносини,

що

 

 

повязані з трудовими:

виникають

у

 

 

відносини

 

 

 

з

результаті

 

 

 

працевлаштування;

 

 

 

приводу

навчання

на

укладення

 

 

 

 

 

 

виробництві,

 

 

 

трудового

 

 

 

 

 

 

 

 

 

підвищення кваліфікації

договору

 

 

 

 

 

 

 

 

та

перекваліфікації;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

нагляду і

контролю

за

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

дотриманням трудового

Індивідуальні:

 

 

законодавства;

 

щодо

 

 

вирішення

 

трудових

відносини

 

щодо

 

 

 

 

 

 

спорів

 

 

 

 

 

укладення,

зміни

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

та припинення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

трудового

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Колективні:

 

 

 

договору;

 

 

 

 

 

 

 

нормування

 

 

відносини

соціального

праці

у

рамках

 

 

партнерства;

з участі

трудового

 

 

 

 

трудових

колективів

у

договору;

оплати

 

 

встановленні

 

умов

праці;

робочого

 

 

праці; щодо укладення і

часу

і

 

часу

 

 

виконання

колективних

відпочинку;

 

 

угод

і

колективного

дисциплінарної

 

 

договору;

з

 

приводу

відповідальності

 

 

утворення

об’єднань

працівників

 

 

 

роботодавців;

 

щодо

 

 

 

 

тощо

 

 

 

 

 

діяльності профспілок

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Метод трудового права

характеризується сукупністю відповідних прийомів, що виражається у комплексному поєднанні централізованих (імперативних) та децентралізованих (автономних) засад регулювання правовідносин, що становлять предмет трудовогоправа

Особливості методу:

поєднання централізованого і локального регулювання; поєднання договірного, рекомендаційного та імперативного способів регулювання; участь працівників у правовому регулюванні праці через трудові колективи, профспілкові органи; свобода вибору сторін при укладенні трудового договору; наявність специфічних засобів захисту трудових прав і забезпечення виконання трудових обов’язків

317

Поняття, особливості та класифікація джерел трудового права Джерела трудового права зовнішні форми вираження правових норм,

за допомогою яких забезпечується правове регулювання трудових та тісно пов’язаних з ними суспільних відносин на підприємствах, установах, організаціях чи у фізичних осіб, що використовують найману працю.

Особливості джерел трудового права

Крім актів, виданих на державному (централізованому) рівні, широко застосовують локальні

акти, якірозробляютьсяіухвалюютьсябезпосередньонапідприємствах, вустановах, організаціях

Наявність нормативних актів, які мають так званий конститутивний характер, тобто таких, що

самі не забезпечують регулювання трудових відносин, а передбачають прийняття на їх основі локальних актів, які й виконують регулятивнуфункцію (наприклад, Типові правила внутрішнього трудовогорозпорядку).

Значний ступінь диференціації у правовому регулюванні трудових відносин залежно від

умов виробництва, кліматичних умов, суб’єктних ознак і соціальних груп працівників

Значне місце серед джерел належить актам Міністерства праці та соціальної політики

Застосування і інших, відмінних від нормативно-правових актів джерел, а саме

нормативно-правових договорів (наприклад, Генеральна, галузеві та регіональні угоди, міжнародні договори) та актів вищих судових інстанцій (рішення Конституційного Суду, постанови Пленуму Верховного Суду України).

Класифікація джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Що забезпечують

Такі,

що

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

регулювання

 

 

За видами відносин, які вони

 

 

регулюють

трудові

 

 

 

 

відносин,

тісно

відносини

 

 

 

 

регулюють

 

 

 

пов’язаних

 

з

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

трудовими

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Такі,

що

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Залежно

від того,

якими

 

 

Приймаються

за

приймаються

 

 

 

 

державними

 

 

 

субєктами приймаються

 

 

 

угодою

 

між

 

 

 

 

 

 

працівниками

 

і

органами

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

роботодавцями

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підзаконні

 

 

Закони

 

 

Залежно від юридичної сили

 

 

 

 

 

 

нормативно-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

правові акти

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кодифіковані

 

 

Залежно

 

від

ступеня

 

 

Некодифіковані

 

 

 

 

узагальненості

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

318

Система джерел трудового права

Система джерел трудового права

Конституція України – закріплює найважливіші трудові права людини і гарантії їх

реалізації: ст. ст. 3, 8, 19, 21-24, 36, 43-46, 55-61, 64, 68 та ін. В Конституції України уперше закріплені положення, що передбачають право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, право працюючих на страйк для захисту своїх економічних та соціальних інтересів, право на належні, безпечні й здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, на соціальний захист у разі безробіття з незалежних від громадянина обставин тощо, більшість з яких вважається правовими

принципами у сфері трудового права.

Міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України:

конвенції і рекомендації МОП; акти регіонального європейського; міжнародні двосторонні договори.

Кодекс законів про працю України (КЗпП України) від 10 грудня 1971 р. –

кодифіковане джерело трудового права. Складається з преамбули, 18 глав та 265 статей. Глави III та XVI доповнені додатковими главами III-А та XVI-А. З 1973 р. до КЗпП України були внесені зміни більше ніж 50-ма законами, а також Декретами Кабінету Міністрів України. Внаслідок цього з 265 статей істотних змін зазнала 221 стаття, деякі з них – неодноразово.

Закони: загальні (“Про державну службу” від 16.12.1993 р., “Про статус народного

депутата України” від 17.11.1992 р., “Про статус суддів” від 15.12.1992 р. тощо); спеціальні (“Про зайнятість населення” 1.03.1991 р., “Про охорону праці”, “Про колективні договори та угоди” 1.07.1993 р., “Про відпустки” 15.11.1996 р., “Про оплату праці” 24.03.1995р., “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” 3.03.1998 р., “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” 15.09.1999 р. тощо).

Підзаконні нормативно-правові акти: укази і розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України – видаються з різних питань регулювання суспільних відносин у сфері праці; акти місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування - з питань, передбачених ст. 24 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” та ст. 30 Закону України “Про місцеве самоврядування”; відомчі акти: накази, розпорядження, інструкції Міністерства праці та соціальної політики, а також галузевих міністерств, що містять приписи з окремих

питань регулювання трудових відносин на підприємствах певної галузі.

Акти договірного характеру – приймаються уповноваженими суб'єктами шляхом

підписання двосторонніх або багатосторонніх договорів (угод): міжнародні договори, Конвенції

та рекомендації МОП; Генеральна, галузеві та регіональні угоди, колективний договір.

Особливістю зазначених актів є те, що сторони мають право встановлювати такі правила, які не суперечать чинному законодавству і не спрямовані на погіршення правового становища сторін договоруупорівняннізтимигарантіями, яківжепередбаченіцентралізовано.

Локальні нормативно-правові акти акти, які приймаються на підприємстві в

розвиток централізованого законодавства, повинні пристосовувати загальні умови до вимог конкретного виробництва, характеру і профілю підприємства, є чинними в межах певного підприємства: колективний договір, правила внутрішнього трудового

розпорядку, положення про преміювання, посадові інструкції, інструкції щодо охорони праці, графіки відпусток тощо.

319

Поняття та види трудових правовідносин Трудові правовідносини весь комплекс суспільних відносин,

врегульованих нормами трудового права (як власне трудових, так і пов’язаних з ними).

Види трудових правовідносин

Власне трудові правовідносини

(індивідуально-трудові)

Колективно-трудові правовідносини (соціального партнерства та встановлення умов працінапідприємствах)

правовідносини, що виникають на підставі укладення

трудового договору між працівником і роботодавцем: правовідносини робочого часу і часу відпочинку, оплати праці, трудової дисципліни, охорони праці

існують задля функціонування і обслуговування

власне трудових правовідносин, відрізняються суб’єктним складом та підставами виникнення

 

 

 

 

 

виникають у результаті пошуку роботи громадянином

 

 

 

 

 

і становлять єдність трьох взаємопов’язаних, але

 

 

 

 

 

відносно самостійних правовідносин: між органом

 

 

 

 

 

працевлаштування і громадянином, який звернувся із

Правовідносини

 

 

 

заявою про влаштування на роботу; між органом

працевлаштування

 

 

працевлаштування і організацією, яка потребує кадрів;

 

 

 

 

 

між громадянином і організацією, до якої його

 

 

 

 

 

 

 

 

 

направлено на роботу органом працевлаштування

 

 

 

 

 

 

 

 

Правовідносини

 

 

особливість – вони здебільшого існують водночас

навчання

 

 

і

 

із власне трудовими правовідносинами, не

перекваліфікації

на

 

зупиняючи і не перериваючи останніх; суб’єктний

виробництві

 

 

 

склад такий же, як і у власне трудових

 

 

 

 

 

правовідносин

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Правовідносини,

що

 

 

 

 

 

 

 

 

наявність

зазначених

правовідносин

у

структурі

виникають

з

приводу

 

 

трудових

є гарантією

існування

всіх інших

нагляду і контролю

за

 

 

правовідносин і передусім власне трудових

 

 

дотриманням трудового

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

законодавства

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Правовідносини,

що

 

 

 

 

 

 

 

 

правовідносини, які

виникають при

вирішенні

виникають

з

приводу

 

 

трудових

спорів на етапі

досудового

розгляду, в

розгляду

 

трудових

 

 

 

КТС

 

 

 

 

 

спорів

(процедурно-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

трудовіправовідносини)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

320