23-ПВ Свистун Влад / Практика_ПВ / Тимченко_Правознавство у схемах

Вступають в силу з дати підписання, прийняття

Вступають в силу після офіційного доведення до відома населення у встановленому порядку

Акти органів загального управління

За

характером

компетенції органу, що Акти органів галузевого управління

видає акти управління

Акти управління міжгалузевого управляння

421

Методи державного управління Методи державного управління - це способи, прийоми та засоби

безпосереднього та цілеспрямованого впливу органів виконавчої влади та інших органів державного управління, їх посадових осіб на підпорядкуванні їм об'єкти управління.

Ознаки методів державного управління

Здійснення методів державного управління обумовлене формуванням виконавчої гілки влади та відповідних органів виконавчої влади

Мета використання методів державного управління та його практичне призначення полягають у самому забезпеченні державного управління

Методи державного управління використовуються у процесі публічної управлінської діяльності

Методи держаного управління виступають засобами здійснення суб’єктами державного управління їх компетенції та повноважень

Зміст управлінського впливу у кожному конкретному випадку залежить від специфіки об’єкту управління, щодо якого застосовується метод управління

Методи державного управління забезпечують певний порядок у системі управління, тобто вони мають організаційний характер

Методи державного управління сприяють реальному руху у системі державного управління, виконанню певних функцій та повноважень

Методи державного управління застосовують на основі діючого законодавства

422

Адміністративний примус Адміністративний примус – це владне, здійснюване в

односторонньому порядку і в передбачених правовими нормами випадках застосування від імені держави до суб’єктів правопорушень, по-перше, заходів попередження правопорушень, по-друге, запобіжних заходів щодо правопорушень, по-третє, заходів відповідності за порушення нормативноправових положень.

Ознаки адміністративного примусу

якщо усі види державного примусу рівнозначні за своєю сутністю відповідному виду юридичної відповідальності (наприклад, кримінальний примус практично рівнозначний кримінальній відповідальності), то адміністративній примус і адміністративна відповідальність співвідносяться між собою як ціле й частина, а поняття „адміністративний примус” значно ширше, ніж поняття „адміністративна відповідальність”, інакше кажучи, адміністративна відповідальність є частиною адміністративного примусу

як правило, заходи адміністративного примусу застосовуються органами державного управління та їх посадовими особами

для адміністративного примусу характерна множинність органів і посадових осіб, яким надано право їх застосування

правообмеження, що настають у результаті застосування заходів адміністративного примусу, менш відчутні, менш сурові за силою примусового впливу, ніж ті обмеження, що виникають при

застосуванні заходів кримінального примусу

застосування заходів адміністративного примусу передбачається різними за юридичною силою нормативними документами

заходи адміністративного примусу застосовуються як для фізичних, так і до юридичних осіб

усі заходи адміністративного примусу мають обов’язковий, владний характер

423

Види заходів адміністративного примусу

424

Адміністративна відповідальність та адміністративне стягнення Адміністративна відповідальність – це специфічне реагування державі

на адміністративне правопорушення, що полягає в застосуванні уповноваженим органом або посадовою особою передбаченого законом стягнення до суб’єкта правопорушення.

Ознаки адміністративної відповідальності:

Це один із самостійних видів правової відповідальності (поряд з кримінальною, дисциплінарною та цивільно-правовою)

Це специфічна форма правового реагування з боку держави в особі її компетентних органів на певну категорію протиправних проявів

Це державно-репресивний захід як результат протиправної поведінки особи

Це один із видів державного примусу, зокрема адміністративного його різновиду (одна із ланок заходів адміністративного примусу)

Це водночас правовий обов’язок правопорушника дати відповідь

перед повноважним державним органом щодо своїх неправомірних дій і понести за це певне покарані

Юридичною підставою для настання адміністративної відповідальності є правова норма, а фактичною – вчинення конкретного правопорушення

Адміністративна відповідальність – це своєрідні правовідносини між органами (посадовими особами), що її застосовують та правопорушниками, причому в таких правовідносинах відсутні

елементи службового підпорядкування

Засобами реалізації адміністративної відповідальності є самостійні юридично-репресивні (примусові) заходи – адміністративні

стягнення

Суб’єктами адміністративної відповідальності можуть бути як

фізичні, так і юридичні особи

425

Адміністративний проступок як підстава адміністративної відповідальності

Адміністративне правопорушення (проступок) – протиправна, винна

(умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність (ст.9 КпАП України).

Ознаки адміністративного проступку

дія чи бездіяльність, тобто – діяння, а не думки,

бажання чи інші подібні прояви психічні прояви людей

антигромадська спрямованість (цю ознаку дехто ототожнює з суспільною небезпекою або суспільною

шкідливістю)

протиправність (подібне діяння завжди посягає на загальнообов`язкові правила, встановлені тим чи іншим

нормативним актом)

винуватість (таке діяння, як прояв волі і свідомості особи, повинно бути завжди винним, тобто вчиненим

умисно або з необережності)

адміністративна карність (подібне протиправне,

винне діяння буде визнане адміністративним проступком тільки тоді, коли за його вчинення законодавством передбачено адміністративну відповідальність)

426

Поняття, система та види адміністративних стягнень Адміністративне стягнення – це матеріалізований вияв

адміністративної відповідальності, негативний правовий наслідок неправомірної поведінки особи, яка вчинила адміністративний проступок і повинна відповісти за свої протиправні дії та понести за це відповідне покарання у галузі певних несприятливих заходів морального, матеріального та фізичного впливу.

Характерні риси адміністративних стягнень

адміністративне стягнення має карний характер. Але не має на меті заподіяння фізичних мук чи приниження гідності

правопорушника

адміністративне стягнення за своєю дією в часі звернуто до минулого, оскільки є одним з правових наслідків проступку.

Звідси його характерна риса – ретроспективний характер

адміністративне стягнення має державно-правовий зміст, який виявляється в тому, що воно завжди тією чи іншою мірою є втручанням держави, її органів у сферу правових інтересів

порушника

перелік суб’єктів адміністративної юрисдикції, обсяг їх повноважень щодо накладання адміністративних стягнень

визначені законодавством

принцип індивідуалізації відповідності, що ґрунтується на його особистому характері і виявляється в тому, що об’єктом покарання є конкретна фізична особа. Індивідуалізація виражається й у вимогах встановлення конкретної вини у діях порушника, його індивідуальних якостей, фізичного , матеріального, сімейного стану при визначенні виду і міри покарання

427

Правила накладення адміністративних стягнень

З метою індивідуалізації відповідальності в ч. 2 ст. 33 КпАП вимагає від органу (посадової особи), уповноваженого розглянути справу про адміністративне правопорушення, при накладанні стягнення враховувати ряд факторів: характер вчиненого проступку, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом’якшують або обтяжують відповідальність.

Про характер проступку свідчать його об’єкт, тобто суспільні відносини, на які посягає проступок (наприклад, права і свободи громадян), а також ознаки, що характеризують об’єктивну сторону правопорушення (дія чи бездіяльність), характер і розмір заподіяної шкоди, час, місце, спосіб, засоби вчинення правопорушення тощо.

Особу правопорушника характеризують перш за все ознаки властиві суб’єктові проступку (вік, стать, службовий, соціальний стан, протиправна поведінка в минулому), а також поведінка в трудовому колективі і в побуті, ставлення до сім’ї, колег по роботі, навчанню тощо. Всі ці обставини має бути встановлено органом (посадовою особою), який розглядає справу, щоб мати повну уяву про особу порушника.

Ступінь вини правопорушника залежить від форми вини, з якою вчинено проступок, а також від мотиву і мети його вчинення. Зрозуміло, що вчинення правопорушення умисно відрізняється від вчинення його з необережності. У першому випадку ступінь порушення вищий. Деякі правопорушення можуть бути вчинені тільки умисно. В цих випадках для визначення ступеня вини має значення вид умислу – прямий чи непрямий. Якщо поступок вчинено прямим умислом, то ступень вини порушника може підвищити наявність корисливого або іншого низького мотиву.

Майновий стан правопорушника також має бути враховано при застосуванні окремих адміністративних стягнень: штрафу, конфіскації, позбавлення спеціального права, виправних робіт. При цьому враховується не тільки розмір заробітної плати особи, а й всі інші види її прибутку, який підлягає оподаткуванню, а також наявність або відсутність у неї утриманців.

Обставинам, що пом’якшують і обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, присвячено окремі статті КпАП обставинами, що пом’якшують відповідальність, визнає: щире розкаяння винного; відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; вчинення правопорушення неповнолітнім, вчинення правопорушення вагітною жінкою, або жінкою, яка має дитину віком до одного року. Цей перелік може бути доповнено законодавством, тобто він не вичерпний, відкритий.

На відміну від обставин, що пом’якшують відповідальність, у ст. 35 КпАП дано повний вичерпний перелік обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення, тобто його не може бути розширено органами адміністративної юрисдикції. До таких обставин віднесено: продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимоги уповноважених на те осіб припинити її; повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яку особу було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушень особою, яка раніше вчинила злочин; втягнення неповнолітнього в правопорушення; вчинення правопорушення групою осіб; вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин; вчинення правопорушення в стані сп’яніння.

429

Провадження у справах про адміністративні проступки Поняття, завдання та заходи забезпечення провадження

у справах про адміністративні проступки

Провадження у справах про адміністративні проступки – це визначений законом порядок здійснення процесуальної діяльності, пов’язаної з розглядом та вирішенням справ про адміністративні правопорушення, винесення по них законних та об’єктивних постанов та їх виконання.

Завдання провадження у справах про адміністративні проступки –

своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законодавством, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних проступків, запобігання проступкам, виховання громадян у дусі додержання законів та зміцнення законності.

Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні проступки

Адміністративне затримання

Особистий огляд та огляд речей

Вилучення речей та документів

Відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими та маломірними судами та огляд на стан сп’яніння

Доставляння порушника

Привід порушника

430