- •Київський технікум готельного господарства Циклова комісія загальноюридичних дисциплін Курсова робота
- •1.2.Класифікація та види нормативно правових актів.
- •2.1 Характеристика структурних елементів нормативно-правових актів.
- •2.2.Характеристика індивідуальних юридичних актів
- •Розділ 3.Місце та роль закону в системі нормативно-правових актів.
- •3.1 Поняття та особливості закону.
- •3.2.Стадії прийняття закону
2.2.Характеристика індивідуальних юридичних актів
Індивідуальні акти розв'язують конкретні питання управління й не містять у собі норм права. Тому їх прийнято називати актами застосування норм права. Видання індивідуальних актів спрямовано на їх одноразове застосування відносно конкретних випадків, ситуацій, обставин. Прикладом цього виду актів є розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 вересня 1996 p. такого змісту: «Відкрити пункт пропуску через державний кордон України у Скадовському морському торговельному порту для міжнародного морського сполучення з правом заходження в її порт іноземних невійськових суден». За допомогою індивідуальних актів управління органи виконавчої влади здійснюють безперервне оперативне вирішення численних справ.
Індивідуальні акти управління — це акти, які стосуються конкретних осіб, їх прав і обов'язків. Характерною рисою індивідуальних актів управління є їх очевидний правозастосовчий характер. Головне в цих актах конкретність, тобто вирішення з їх допомогою індивідуальних справ та питань щодо конкретних осіб (особи), виникнення персоніфікованих адміністративних правовідносин, зумовлених цими актами. Різновидом індивідуальних актів є правоохоронні, юрисдикційні рішення. За юридичними наслідками індивідуальні акти можуть бути: а) зобов'язуючими; б) забороняючими; в) правоуповноважуючими; г) такими,які містять відмови. Такі акти не тільки містять точно визначені й персоніфіковані юридичні приписи, а й завжди відіграють роль юридичних фактів, з якими пов'язуються виникнення, зміна та припинення конкретних адміністративно-правових відносин. Говорячи про правозастосовчий характер індивідуальних актів управління, не можна применшувати їх певне регулююче значення. Адже індивідуальні акти на основі та в межах приписів, що містяться в нормативних актах, регламентують ті чи інші управлінські відносини. Але на відміну від нормативних актів, які регулюють будь-які управлінські відносини, індивідуальні акти управління завжди регулюють конкретно визначені відносини.
Розділ 3.Місце та роль закону в системі нормативно-правових актів.
3.1 Поняття та особливості закону.
Закон- це нормативно-правовий акт, прийнятий в особливому порядку органом законодавчої влади або референдумом, володіє вищою юридичною силою та регулює найбільш важливі суспільні відносини.
Теорія закону сформулювала такі основні його ознаки,які відрізняються від інших видів нормативно-правових актів.
1) Закон приймається лише законодавчим органом представницького характеру, або населенням держави в порядку референдуму.
В Україні право приймати закони належить Верховній Раді України та безпосередньо народові шляхом проведення всенародного голосування (референдуму);
2) Порядок його підготовки й видання визначаються Конституцією та Регламентом Верховної Ради України. Закріплена в законах обов'язкова послідовність певних дій зі створення законів називається законодавчим процесом;
3) Володіє вищою юридичною силою, відповідно всі підзаконні акти повинні відповідати йому і ні в чому не суперечити. Це знаходить свій вираз у тому, що акти всіх інших органів держави повинні відповідати закону і не суперечити йому, крім того, закон може бути скасований або змінений лише тим суб'єктом, який його встановлював;
4) Регулює найбільш важливі, ключові, суспільні відносини: основи суспільного і державного ладу, права, свободи і обов'язки громадян, форма держави, повноваження органів державної влади тощо. Зокрема, як передбачено ст. 92 Конституції України: Виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадян ” і т. д.
5)Закон має загальний характер. Він не враховує особливостей життєвих випадків у регульованій ним сфері суспільних відносин.
6)Закон є стабіліни нормативним актом. У разі необхідності він доповнюється,змінюється чи відміняється чітко визначеним колом суб’єктів та у певному порядку.
7)Закон має відповідну структуру,тобто організацію змісту,доцільне розміщення нормативних приписів та правові атрибути.
Елементами структури закону є:
Найменування органу,що прийняв акт;
Назва закону;
Преамбула;
Правові приписи закону та наслідки їх невиконання;
Відміна законом інших нормативно-правових приписів;
Підпис відповідної посадової особи.
Класифікація законів за різними критеріями:
За юридичною силою-конституційні закони,що закріплюють засади суспільного і державного ладу та є юридичною базою поточного законодавства.
За суб’єктами законотворчості-акти прийняті:в результаті референдуму,вищим законодавчим органом держави.
За характером регулювання:
органічні закони,тобто внутрішньо узгоджені,що відзначаються рівнем нормативних узагальнень і спрямовані на комплексне урегулювання суспільних відносин.
Виключні закони,що приймаються за надзвичайних обставин поза планом законотворчих робіт.
За обсягом дії на суб’єктів:
Загальні закони(поширюються на всіх суб’єктів незалежно від їх статусу);
Соціальні закони(регламентують діяльність чітко окреслених груп суб’єктів)які мають особливий статус.