Система закономірностей менеджменту:

1. Відповідність організації та управління стану розвитку суспільства. Ця закономірність відображає об´єктивний характер формування систем управління відповідно до умов функціонування економіки праці.

2. Диверсифікація виробництва та управління. Диверсифікація виробництва виявляється в освоєнні нових галузей і сфер, розширенні асортименту і перетворенні підприємств на багатогалузеві комплекси.

3. Співвідносність керуючої і керованої систем. Полягає вона в досягненні пропорції між усіма елементами керованих і керуючих систем під час їх формування і в процесі функціонування.

4. Децентралізація і демократизація управління. Децентралізація управління передбачає передавання низовим рівням максимуму повноважень і відповідальності у здійсненні управлінських процесів.

5. Визначальна роль людського фактора у виробництві й управлінні. Одним із здобутків світового менеджменту є визнання нової ролі людини у виробництві та управлінні, створення відповідного механізму її активізації.

2. Принципи менеджменту туризму

Принципи менеджменту в туризмі ґрунтуються на класичних принципах менеджменту – найважливіших керівних правилах, положеннях і нормах поведінки, керуючись якими органи управління забезпечують ефективний розвиток організації

Найважливіші принципи ефективного менеджменту:

— цілісність;

— ієрархічність;

— цільова спрямованість розвитку;

— наукова обґрунтованість і оптимальність;

— оптимальне поєднання централізації і децентралізації;

— демократизація.

На сучасному етапі пропонують поділяти принципи управління на основні та часткові.

Основні принципи:

— пристосованості — менеджмент розробляє керівництво до дій для усіх співробітників підприємства;

— системності — менеджмент охоплює всю систему, враховуючи її зовнішні та внутрішні взаємозв'язки, взаємозалежності та відкритість власної структури або системи туризму в цілому;

— багатофункціональності — менеджмент охоплює матеріальні (ресурси, послуги), функціональні (організація праці) та змістовні (досягнення кінцевої мети) аспекти діяльності;

— інтеграції, який передбачає, що всередині системи різні відносини та погляди співробітників повинні інтегруватися, а поза підприємством може відбуватися поділ на різні "світи";

— орієнтації на цінності, яким передбачається, що менеджмент туризму привносить до навколишнього світу певні уявлення про такі цінності, як гостинність, чесні послуги, вигідне співвідношення цін і послуг тощо.

Часткові принципи:

— оптимального співвідношення централізації та децентралізації управління — оптимальне делегування повноважень при прийнятті управлінських рішень. Важливе значення має вміле використання єдиноначальності та колегіальності в управлінні;

— наукової обґрунтованості;

— плановості;

— поєднання прав, обов'язків та відповідальності;

— автономії та свободи;

— ієрархічності та зворотного зв'язку;

— мотивації;

— демократизації управління;

— державної законності системи менеджменту;

— органічної цілісності об'єкта та суб'єкта управління;

— стійкості та мобільності системи управління.

Три групи принципів менеджменту— кібернетичні, організаційні і соціально-психологічні.

Кібернетичні принципи визначають основи роботи з інформацією:

Принцип адекватності означає, що робота з інформацією в системі менеджменту не повинна змінювати, а тим більше викривляти початкову сутність.

Принцип збагачення характеризує процес "очищення" інформації в процесі її перетворення від елементів, які не мають суттєвого корисного навантаження.

Принцип переходу інформації у знання суб'єкта ґрунтується на тому, що відомості, які становлять інформацію, мають відокремлений, абстрактний характер суто інформативного призначення доти, поки вони не будуть усвідомлені і не перейдуть на новий рівень процесу пізнання.

Принцип верифікації передбачає перевірку істинності теоретичних положень на практиці, встановлення достовірності отриманих відомостей і повідомлень, що спрямовано на забезпечення об'єктивності відображення реальності в управлінській діяльності.

Організаційні принципи.

Принцип поєднання централізму й автономності покликаний забезпечувати оптимальне співвідношення вертикальних і горизонтальних зв'язків у системі менеджменту.

Принцип законності означає, що всі дії суб'єкта, його ланок і окремих осіб, які входять до його складу, повинні базуватися на законах і підзаконних актах (наказах, постановах, положеннях, інструкціях, статутах тощо).

Принцип плановості — основа менеджменту, його дотримання є головною умовою досягнення мети будь-якої діяльності. Важливим складником принципу є прогнозування, яке дозволяє передбачити не тільки основні характеристики майбутніх дій суб'єкта чи об'єкта управління, а й умови, за яких вони повинні реалізуватися.

Принцип об'єктивності базується на тому, що управління в будь-якій сфері практично неможливе без пізнання і використання об'єктивних закономірностей основної діяльності.

Принцип основної ланки визначення першочергового на цей момент завдання, яке потрібно поставити перед суб'єктом менеджменту.

Принцип оптимальності й ефективності має комплексний характер. Діяльність, яку потрібно організувати, має бути, з одного боку, оптимальною, що відображає насамперед її економічність, а з іншого — ефективною, тобто забезпечувати у максимально короткий строк максимальний рівень досягнення окреслених раніше результатів.

Принцип регламентації завдань і функцій пов'язаний із визначенням кола завдань, які необхідно вирішувати, а також функціональних обов'язків працівників, котрі беруть участь у їх вирішенні.

Принцип безперервності - тлумачення управління як безперервного процесу.

Соціально-психологічні принципи характеризують як керівництво і стосунки персоналу.

Принцип поєднання єдиноначальності і колегіальності передбачає зважений підхід до використання двох протилежних начал цієї діяльності.

Принцип створення сприятливих умов для роботи – передумова ефективності системи, оскільки головний елемент будь-якої соціальної системи — людина.

Принцип розподілу обов'язків спрямований на забезпечення чіткості в роботі колективу.

Принцип постійного підвищення кваліфікації вимагає підтримки необхідного професійного рівня колективу.

Принцип забезпечення творчої ініціативи означає творчий, нешаблонний підхід до будь-якої справи, тобто керівник повинен створювати в колективі творчу атмосферу, сприяти найбільш повному розкриттю особливостей кожного працівника.

Принцип конкурсного призначення використовується керівником з метою відбору найбільш кваліфікованого персоналу.

Особливості туристичної сфери вимагають додаткових уточнень формулювань і сутності класичних принципів менеджменту.

Принцип багатофункціональності, який характеризує універсальність і можливість застосування принципів класичного менеджменту до будь-яких напрямів діяльності турфірми з урахуванням її зовнішніх і внутрішніх взаємозв'язків, взаємозалежності та відкритості організаційної структури і системи туризму в цілому.

Принцип мотивації. Початковим етапом роботи з будь-яким туристом є виявлення його мотивів подорожі, відповідно до яких і буде формуватися подальша робота з ним. Принцип мотивації виявляється також у стимулюванні персоналу туристичної організації до підвищення професіоналізму і досягнення поставлених цілей.

Принцип орієнтації на цінності потребує від менеджера туризму активного зв'язку з навколишнім світом і втілення у своїй діяльності таких цінностей, як гостинність, висока якість послуг, вигідне співвідношення цін на послуги і якість їх надання тощо. Послідовне дотримання цього принципу дозволяє туристичним організаціям і підприємствам формувати власний позитивний імідж та забезпечувати утворення сегменту постійної клієнтури, адже турист, побажання і вимоги якого виконуються під час подорожі, наступного разу буде очікувати такого самого обслуговування і, швидше за все, звернеться до тієї організації, що пропонує потрібний рівень послуг.

Принцип державної законності означає, що туризм як діяльність і управління ним мають відповідати вимогам законодавства. Права туристів на міжнародному рівні захищаються міжнародними конвенціями із захисту прав людини і громадянина (наприклад, Європейською конвенцією із захисту прав людини) та міжнародними організаціями (ООН, Європейський Союз та ін.). Права українських туристів захищаються положеннями Конституції України про право на відпочинок та іншими положеннями нормативно-правової бази, основні з яких висвітлено в законі про туризм.

Принцип органічної цілісності об'єкта і суб'єкта управління визначає, що управління як процес впливу суб'єкта на об'єкт повинен становити єдину комплексну систему, яка має вхід і вихід, прямий та зворотний зв'язок і зв'язок із зовнішнім середовищем. У туризмі суб'єктом управління є турист, об'єктом управління — туристична організація в широкому розумінні цього терміна. їхня взаємодія здійснюється під впливом великої кількості факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, що зумовлює постійну зміну їхньої поведінки. Тому наявність зворотного зв'язку є необхідною умовою, що забезпечує своєчасне перетворення ресурсів у продукт, який відповідає очікуванням споживачів. Отже, обидва суб'єкти туристичних відносин намагаються досягти органічної цілісності й активно взаємодіяти, що забезпечується зворотним зв'язком.

Принцип мобільності і стійкості системи управління туризмом характеризує, з одного боку, пристосовуваність системи менеджменту до змін у зовнішньому середовищі, а з іншого — її стабільність. Остання гарантує безпеку туризму і формує у туристів упевненість щодо наявності певних елементів обслуговування. Наприклад, багаторічна присутність на ринку деяких туристичних компаній свідчить про їхню стабільність, великий досвід роботи і, відповідно, високу якість послуг, інакше вони не пропрацювали б такий тривалий час.

Зрештою, тільки у взаємозв'язку та єдності принципи управління забезпечують успішність функціонування на туристичному ринку й ефективний розвиток як окремих підприємств і організацій, так і туристичних територій.