- •1. Походження культури. Процес культурогенезу на території України.
- •2. Матеріальна культура землеробів та скотарів.
- •3. Культура скіфо-сарматської доби
- •4. Писемність і освіта. Літописання Київської Русі.
- •5. Виникнення і розвиток укр. Мови у польсько-литовську добу.
- •6. Реформаційний рух, братства та їхні школи. Острозька та Києво-Могилянська академії.
- •7. Українське бароко в архітектурі козацько-гетьманської держави.
- •8. Нова українська література та поезія в часи пробудження української національної свідомості.
- •9. Модернізм в архітектурі початку хх ст.
- •10. Українське національно-культурне відродження 20-х років хх ст.
- •11. Живопис і нові форми мистецтва сучасної української культури.
- •12. Становлення культури як один із аспектів людини та суспільного способу життя.
- •14. Мова, писемність, освіта населення міст-держав Північного Причорномор’я.
- •15. Монументальне мистецтво, іконопис, книжкова мініатюра Київської Русі.
- •16. Архітектура та будівництво України у складі Великого князівства литовського.
- •17. Передумови формування українського театру. Музичне життя в козацько-гетьманську добу.
- •18. Особливості розвитку української культури на початку хх ст. Освітній та науково-технічний рівень.
- •19. Національна культура в умовах панування радянської ідеології 30-50 рр. Хх ст..
- •20. Літературне життя, театр, кінематограф першої пол. Хх ст.
- •21. Постмодернізм як плюралізм стильових напрямків в українському мистецтві сьогодення.
- •22. Культура неолітичного населення України.
- •23. Архітектура Київської Русі.
- •24. Осередки культури в Україні хіу – сер. Ху ст.: освіта, книгописання.
- •25. Книгописання, друкарство, архітектура др. Пол. Хуі – сер. Хуіі ст..
- •26. Малярство монументальне та станкове. Становлення світського живопису та портрету.
- •27. Класична архітектура хіх – поч. Хх ст.
- •28. Скульптура та малярство на поч. Хх ст.
- •29. Поезія та літ-ра др. Пол. Хх ст.
- •30. Українська барокова літ-ра.
18. Особливості розвитку української культури на початку хх ст. Освітній та науково-технічний рівень.
На початку ХХ ст. активізується революційний процес. Його складовоб став творчий доробок як російських, так і європейських митців. В Україну широким потоком входили передові ідеї наукової і філософської думки. Загострилося протистояння між двома великими напрямками прихильників «чистого» мистецтва і прихильників ідейно-революційного спрямування.Прихильники «чистого» мистецтва брали за основу мотиви, пов’язані з ідеалістичним баченням села і селянства. Письменники революційно-демократичного напрямку орієнтували свою творчість на робітничий класта різночинну інтелігенцію. На творчість пролетарських письменників істотно впливали марксистські ідеї.Революційні події 1905-1907 рр. дали багатий матеріал для низки літературних і мистецьких творів. Зокрема повість М.Коцюбинського «Фата Моргана», де він показав становлення революційних виступів, ідеалізм бачення революційного процесу і що це дало за відсутності належної організації. У цій повісті автор показав нерозуміння і протиборство двох соціальних груп щодо ідеї власної свободи.Українське духовенство на початку сторіччя поводилося не найкраще, чим викликало зневажливе ставлення до цієї інституції. Це породило низку літературних творів атеїстичного спрямування, де висміюється й гостро критикується релігійна мораль, якою її бачили сучасники.Гостра ідеологічна боротьба розгорнулася на ниві суспільних наук. Особливо активно працював М.Грушевський.Ідеологія царського уряду не хотіла розуміти й активно ігнорувала потребу в розвитку освіти. Це було характерним для всієї Російської імперії. Україна не була винятком. Вважалося, що підвищення рівня освіченості збільшує вільнодумство. Українська мова була заборонена. Закривалися «Просвіти», видавництва, навчання, театральні вистави українською.
19. Національна культура в умовах панування радянської ідеології 30-50 рр. Хх ст..
30-ті pp. стали складним часом випробувань для українського народу. У цей час в Радянському Союзі було встановлено сталінський тоталітарний режим.Процес відродження української культури, що розгорнувся у 20-х pp., на жаль, був дуже рано перерваний.Під загрозою репресій у різний час деякі митці та вчені виїжджають за кордон (О. Олесь, В. Винниченко, Є. Маланюк, Ю. Клен, О. Теліга, О. Ольжич, О. Кошиць, Д. Антонович, Д. Чижевський та ін.) та своєю діяльністю сприяють посиленню інтересу світової громадськості до української культури.30-i pp. — це час масових репресій у середовищі інтелігенції. У всіх сфабрикованих справах судили не якихось злочинців і контрреволюціонерів, а інтелектуальну, творчо активну частину українського народу. За правління Сталіна відбувалася деінтелектуалізація суспільства, бо жертвами репресій ставала духовна еліта країни — вчені, вузівські викладачі і студенти, митці.Зазнавали переслідувань священнослужителі. У 30-х pp. укорінялася думка про ворожість релігії. Священиків і ченців виселяли, позбавляли громадянських прав, а культові споруди руйнувалися чи передавалися на господарські потреби. У 30-х pp. були заборонені твори значної кількості дореволюційних вчених та митців демократичного напряму, а також твори репресованих письменників (М. Драгоманова, Б. Грінченка, М. Костомарова, М. Максимовича, П. Куліша, В. Винниченка, М. Грушевського).Друга світова війна стала тяжким випробуванням для нашого народу. Військові події забрали мільйони людських життів, були знищені цінні пам?ятки культури, розграбовані музейні та приватні колекції. Тисячі музейних експонатів були вивезені за кордон і не повернуті після закінчення війни.Діячі української культури всі сили присвячували боротьбі з ворогом. У творчості письменників переважала патріотична тематика. Після перемоги у війні в суспільстві з?явилися надії на демократизацію життя, на утвердження поваги до особистості, її людських та політичних прав і свобод. Натомість влада намагалася зміцнити тоталітарний режим. Були повторно репресовані люди, які вже вийшли з місць позбавлення волі, військові, що потрапили до німецького полону.У повоєнні роки відбуваються значні деформації в національно-мовній сфері. Навчальні заклади масово переводяться на російську мову викладання. Партійні і радянські органи, державні установи дедалі більше в практичній діяльності користувалися російською мовою. Характерною рисою в післявоєнні роки стає зменшення сфери вживання української мови. Послідовне скорочення кількості шкіл з українською мовою викладання не відповідало національному складу населення України.