Все к сессии / termini_kult1

Абстракціонізм - абстрактне мистецтво - формалістичний напрям у живопису, культурі та графіці XX ст;абстракціоністи відмовляються від зображення реальних предметів і явищ, їх твори представляють собою поєднання геометричних форм, кольорових плям і ліній.

Авангард - назва ряду течій у мистецтві XX ст., Поривають з існуючими реалістичними нормами і традиціями; авангардизм є крайнім виразом більш широкого напрямку модернізму і відрізняється бунтарським характером.Він розхитує і руйнує традиційні риси і принципи художньої творчості і сприяє відкриттю шляху до пошуку нового історичного якості художньої культури. Великі представники авангарду - Кандинський, Малевич, Пікассо, Матіс, Далі та ін

Авангардизм) — умовна назва антиреалістичних течій та напрямів у художній культурі XX ст. Термін «авангар­дизм» виникає на початку XX ст., стверджується в 50-ті роки. Авангар­дизм відмовляється від гуманістичних та реалістичних традицій, перетворює пошуки нових образотворчих засобів на самоціль. Принципи авангардизму знайшли вирішення в літературно-художніх течіях — експресіонізмі, дадаїзмі, кубізмі, футуризмі, сюрреалізмі.

Ампір — художній стиль, який виник у Франції, набув поширення в інших країнах, орієнтований на римську античність. У ньому копіюються зразки римського декору, елементи розпису, предмети мистецтва Стародавнього Єгипту. В Україні після заборони царським указом 1801 р. будувати храми в стилі українського козацького бароко декілька споруд збудовано в стилі ампір (фонтан «Самсон» на Подолі, колона магдебурзькому праву). Після війни 1812 р. стиль набув поширення в Росії.

Анімізм (від лат.anima - душа) - 1) віра в існування духів, у натхненність усіх предметів, в наявність незалежної душі у людей, тварин, рослин; одна з примітивних форм релігії; 2) філософське вчення, що зводять душу в принцип життя.

Античний (від лат.antiqnus - стародавній) - належить до історії і культури давніх греків і римлян.

Антропогенез) - 1) процес еволюційно-історичного формування людини; 2) розділ антропології - вчення про походження людини.

Архітектера - 1) мистецтво проектувати і будувати будинки,споруди; зодчество; іноді архітектура як мистецтво проектування противополагается будівництва як здійснення проекту в натурі; 2) художній характер будівлі.

Бароко — стиль у європейському мистецтві у 16—18 ст. Батьківщина бароко — Італія, де у визначних мистецьких центрах (Римі, Мантуї, найменше у Венеції і Флоренції) виробили перші зразки бароко в архітектурі, скульптурі, живописі. За висновками науковців, бароко — кризовий стиль, що виникає на хвилі кризи гуманізму і народження маньєризму. Але це не відкидало бажання насолоджуватись дарунками життя, мистецтва і природи, широкого використання насилля, работоргівлі, винищення незвичних культур чи ідейних течій як в самій Європі, так і за її межами (Контрреформація, мільйони винищених індіанців Америки, засилля інквізиції тощо). Якщо Відродження мало незначне поширення в країнах за межами Італії, то з доби бароко почалася справжня навала західноєвропейської цивілізації на відомий світ і включення в орбіту своїх хижацьких інтересів віддалених країн і континентів (доба Великих географічних відкриттів, хижацька колонізація Америки, Південної Азії тощо) Бароко (від італ. Ьагоссо — чудернацький, дивний) — епоха в євро­пейській, українській культурі, охоплює XVI — середину XVIII ст., оп­инилась у філософії, способі мислення, світогляді, літературі, архітек­турі, скульптурі, музиці. Художній стиль бароко характеризується показовістю, багатством, експресивністю, емоційністю, пишністю, драма­тизмом, містичним відчуттям простору. У літературі — пишномовніс­тю, багатством мовних засобів, образністю. В архітектурі — дивовиж­ністю ліпних деталей, декору, динамікою. У філософії — прагненням добра, блага, справедливості, прагненням людської досконалості, істини і світобудови.

Буддизм - одна зі світових релігій (поряд з християнством і ісламом), що виникла в VI ст. до н. е..в Індії і названа по імені свого легендарного засновника Гаутами, що отримав згодом ім'я Будда (просвященного). Буддизм поширився в Південно-Східної і Центральної Азії, а також Середньої Азії і Сибіру.

Відродження (Ренесанс) — епоха в розвитку європейського мистецва XV—XVI ст. Естетичні ідеали Відродження — гуманізм, антропо­центризм, на перший план у світоглядній позиції виступає людина, відбувається переосмислення античності. Це урочиста пісня людині, піднесення її в живописі, літературі до рівня божества. Для архітектурного ренесансу характерна урівноваженість композиції, розвинений каркас, обрамлення дверей і вікон. Ренесанс набув поширення в українській філософії, політичній думці, архітектурі, літературі.

Гутіка (фр.gothique - від назви германського племені готів) - художній стиль, переважно архітектурний, що зародився у XII ст. у Франції і в пізньому середньовіччі поширився по всій Західній Європі;готичне зодчество характеризується стрілчастими склепіннями на ребрах (нервюрах), великою кількістю кам'яного різьблення і скульптурних прикрас, застосуванням вітражів, а також підпорядкованістю архітектурних форм вертикальному ритму.

Гуманізм - сукупність ідей та поглядів, які стверджують цінність людини незалежно від його суспільного становища і право особи на вільний розвиток своїх творчих сил, проголошують принципи рівності, справедливості, людяності відносин між людьми;гуманізм епохи Відродження (Ренесансу, XIV-XVI ст.) - суспільний і літературний рух, що протистояла схоластиці і духовному пануванню церкви, прагнуло до відродження античного ідеалу краси і людяності; гуманізм реальний - міра людяності суспільних відносин.

Декадентство - інакше декаданс - загальне найменування кризових, занепадницького явищ у мистецтві кінця XIX-початку XX ст., Зазначених індивідуалістичним песимізмом, неприйняттям життя, естетизацією небуття.

Донжон - головна башта в європейських феодальних замках. На відміну від веж на стінах замку, донжон знаходиться усередині кріпосних стін (зазвичай в самому недоступному і захищеному місці) і зазвичай не пов'язаний з ними - це як би фортеця усередині фортеці.Поряд з оборонною, донжони зазвичай виконували функцію безпосереднього житла феодалів. Також в ньому часто розташовувалися різні важливі приміщення замку - збройові, головний колодязь, склади продовольства. Крім того, хоча зазвичай замки представляли собою якусь територію, обнесену стінами з баштами і донжоном усередині, багато хто з них по суті складалися лише з самих «центральних» башт (без фортечних стін) - прикладом може послужити замок Вао XIV століття в Естонії. Форми донжонов вельми різноманітні: у Великобританії були популярні чотирикутні башти, але також зустрічалися круглі, восьмикутні, правильні і неправильні багатокутні донжони, а також комбінації з декількох перерахованих форм.Зміна форми донжонов пов'язано з розвитком архітектури і облогової техніки. Кругла або багатокутна в плані вежа краще протистоїть впливу снарядів. Іноді при будівництві донжона будівельники слідували рельєфу місцевості, наприклад, розміщуючи вежу на скелі неправильної форми.

Жанр - 1) історично склалася, стійка різновид художнього твору, наприклад, у живопису - портрет, пейзаж, в літературі - роман, поема; 2) те ж, що жанрова живопис.

Живопис - вид образотворчого мистецтва, твори якого створюються за допомогою фарб, що наносяться на яку-небудь поверхню.Живопис - важливий засіб художнього відображення і тлумачення дійсності, впливу на думки і почуття глядачів, володіє істотним соціальним змістом і різноманітними ідеологічними функціями.

Екзістенціалізм (від лат.existentia - існування) - ірраціоналістіческое напрям у філософії і культурології (особливо німецької та французької); екзистенціалізм вважає, що предметом філософії є ​​унікальність існування людини, яке розглядається лише як непізнаване духовне начало.

Епос (від гр.epos - слово, розповідь, пісня) - 1) оповідна література, один з трьох основних родів художньої літератури (поряд з лірикою і драмою); основні прозові жанри епосу: роман, повість, оповідання;2) героїчний епос - героїчне розповідь про минуле, яке складає героїв-богатирів, що існує в книжковій та усній формі (наприклад, «Іліада», «Одіссея», «Махабхарата», російські билини, саги та ін.)

Імпрессіонізм (фр. impressionisme, від impression - враження) - напрям у мистецтві останньої третини XIX - початку XX ст.;найбільш повне вираження отримало у французькому живописі. Прагнучи зберегти реальний світ у його рухливості і мінливості, домогтися живої достовірності зображення, відтворити єдність людини і навколишнього середовища, імпресіоністи-живописці розробили систему пленеру;вони писали роздільними мазками «чистого кольору» (тобто не застосовували змішаних фарб), точно відтворили рефлекси двоколірні і кольорові тіні.У музиці, скульптурі, літературі, театрі імпресіоністи розробляли способи передачі враження як основного аспекту всякого уявлення, переживання і думки.

Іудизм (Подія) - релігія, поширена переважно серед євреїв; виникла наприкінці 2-го тисячоліття до н. е..; є монотеїстичної з культом бога Яхве; іудаїзм - державна релігія Ізраїлю.

Класицизм - художній стиль і напрям у європейській літературі та мистецтві XVII-початку XIX ст., однією з важливих рис яких було звернення до образів і форм античної літератури і мистецтва як ідеального естетичного зразком. Класицизм (лат. — взірцевий) — художній стиль у євро­пейському мистецтві XVII — початку XIX ст., у якому втілювалось прагнення до відображення героїчних і моральних ідеалів, звернення до форм загалу, почуттів — обов'язку і розуму. В архітектури класицизму характерні чіткість і геометризм форм, хирно терна симетрично-осьова композиція, логічність планування. Творче мистецтво відзначається ясністю, урівноваженістю композиції. Провідний напрям класицизму — містобудування. В Україні класицизм сформувався наприкінці XVIII — на початку XIX ст. Еталонами класи­цизму є корпус Національного університету ім. Т. Г. Шевченка (архітектор В. Беретті), палац К. Розумовського у Батурині, парково-ландшафтні ансамблі «Софіївка» (Умань), «Олександрія» (Біла Церква).

Конструктивізм - напрям у мистецтві XX ст., спадкоємно пов'язане з кубізмом і футуризмом і породило свій художній стиль, який позначився в радянській архітектурі, живопису, прикладному мистецтві і поезії 20-х - початку 30-х рр..;основний установкою конструктивізму було зближення мистецтва з практикою індустріального побуту по лінії форми: геометризація контурів і оголення технічної основи будівництва в архітектурі, функціонально виправдане конструювання в прикладному мистецтві,стилізація документів і відтворення виробничих ритмів в поезії і т.д.

Кубізм — модерністська течія в образотворчому мистецтві, де предметний світ зображувався у вигляді комбінацій правильних і симетричних об'ємів (куба, кулі, циліндра, конуса). Для кубізму характерні темна жорстка аскетичність кольорової гами.

Міф - 1) сказання, передає уявлення давніх народів про походження світу, про явища природи, про богів і легендарних героїв, 2) вигадка.

Модерн (від фран. — сучасний, новий) — стиль у європейсь­кому й американському мистецтві кінця XIX — початку XX ст., який характеризують, наприклад, в архітектурі, національно-романтичні риси, ди­намічність форми, геометрично чіткі ритми будівлі. Гнучкий, пластичниі декор ліній, організованість композиційної побудови, широке застосуван­ня матеріалів, символічна підкресленість твору. Модернізму притаманні здебільшого естетичні риси функціоналізму і конструктивізму. У Києві у стилі модерн збудовано будинок з химерами (арх. Городецький), Бессараб­ський ринок (споруджений у 1910—1912 рр., арх. Г. Гай), залізничний вок­зал (споруджений у 1912—1914 рр., арх. О. Вербицький). Найяскравіше модернізм виявився в образотворчому мистецтві: експресіонізмі, футуриз­мі, дадаїзмі, кубізмі, сюрреалізмі. Поняттям модернізму характеризуються також різноманітні течії нереалістичної літератури: декадентство, «потік свідомості», натуралізм, театр абсурду.

Модернізм - 1) загальна назва напрямів у мистецтві і літературі XX ст., Для яких характерні заперечення традиційних форм та естетики, опора на умовність стилю, пошук нових естетичних принципів, розрив з реалізмом; 2) одна з форм пристосування релігії до нових умов її існування;модернізм переглядає застарілі традиційні релігійні уявлення та поняття, які вступили в очевидне протиріччя з новими науковими уявленнями віруючих, з їх зміненим свідомістю.

Натуралізм - 1) напрям у мистецтві останньої третини XIX ст., Що оформилася у Франції в 2-ій половині XIX ст.;для натуралізму характерно ретельне і безпристрасне відтворення потоку життя; на відміну від реалізму натуралізм стверджував всесилля грубої буденної реальності і підсвідомих імпульсів людини;2) у широкому сенсі - зовнішнє правдоподібність, фотографічне копіювання життєвих явищ, їх протокольне опис без критичного відбору, соціально-філософського осмислення та художнього узагальнення.

Обряд - традиційні дії, що супроводжують важливі моменти життя і виробничої діяльності людського колективу. Обряди, пов'язані з народженням, весіллям, смертю, звані сімейними; сільськогосподарські та інші обряди - календарними.

Поп-арт - поп-мистецтво - напрям в образотворчому мистецтві авангардистському, що виник у 2-ій половині 50-х рр.. XX ст., Що використовує реальні предмети, зображення, рекламу, упаковку товарів і т. д., Вирвані з їхнього природного побутування, для створення довільних комбінацій.

Постмодернізм - характеристика сучасної культури, пов'язана з фундаментальними зрушеннями у формах мислення і в напрямку дослідницьких інтересів. Постмодернізму притаманна критика проекту Просвітництва, раціональності, розуму.

Реалізм - 1) напрям у літературі та мистецтві, що ставить собі завданням дати найбільш повне, адекватне відображення дійсності;2) наївний реалізм - природне, стихійне, засноване на повсякденному досвіді та практиці переконання кожної людини в тому, що речі, світ існують незалежно від нас, від наших відчуттів, від нашої свідомості, в тому вигляді, як ми їх сприймаємо;3) схоластичний реалізм - напрям у середньовічній схоластиці (протилежно ламіналізму), що визнає існування об'єктивну реальність загальних понять - універсалій,існуючих незалежно від окремих речей, 4) критичний реалізм - філософське течія в європейській думки кінця XIX - середини XX ст., Представники якого, критикуючи філософські вчення, що зводять предмет пізнання до досвіду, зокрема концепції суб'єктивного ідеалізму, наполягали на принципову різницю предмета пізнання і його пізнавального образу, який є результатом не відображення,а символізації реальності у свідомості людини;критичний реалізм внутрішньо неоднорідний, в ньому поєднуються елементи природничо-наукового матеріалізму та ідеалізму; критичний реалізм вніс внесок в конкретний аналіз механізмів пізнання, в теорію істинного знання;5) соціалістичний реалізм - творчий метод літератури та мистецтва - естетичне вираження соціалістично усвідомленої концепції світу і людини, зображення життя у світлі соціалістичних ідеалів;6) науковий реалізм - загальна назва ряду навчань, які розвивалися в європейській філософії і вирізнялися антіінструменталізмом і антіконвенціоналізмом у трактуванні наукового знання та його співвідношення з об'єктивною реальністю;згідно з науковим реалізму, наукові дослідження є єдиним засобом досягнення істинного знання; 7) ясне розуміння і врахування умов дійсності при здійсненні чого-небудь.

Ренесанс - 1) Відродження - період в культурному і ідейному розвитку ряду країн Європи (в Італії XIV-XVI ст., В інших країнах-XV-XVI ст.), Що наступив після середньовіччя; на противагу католицькому церковному світогляду і вузькою схоластичної науці середніх століть, епоха Відродження породила життєствердне, гуманістичний світогляд, створила чудові зразки реалістичного мистецтва;епоха Відродження ознаменувалася великими відкриттями і винаходами, а також пробудженням («відродженням») інтересу до літератури та мистецтва Давньої Греції та Риму;найбільші діячі науки, літератури і мистецтва того часу: Петрарка, Бокаччо, Коперник, Джордано Бруно, Мікеланджело, Рафаель, Леонардо да Вінчі і багато інших; період підйому, розквіту у розвитку чого-небудь;2) архітектурний стиль того часу, який змінив готичний і сприйняв елементи греко-римської архітектури.

Рококо - стиль в архітектурі та декоративному мистецтві, що виник на початку XVIII ст. і особливо розвинувся у Франції при Людовіку XV;відрізняється химерної асиметричної орнаментацією і витонченістю форм. Рококо (фр. — черепашковий, чудернацький) — стиль в ар­хітектурному та декоративному мистецтві XVII ст., який відрізняється орнаментом у вигляді черепашок. Уважається пізнім бароко, але більш витончені елегантні мотиви орнаменту справляють особливо святкове враження. Зразки: Андріївська церква, Маріїнський палац (архітектор В. Растреллі), дзвіниця Софійського собору.

Романтизм — ідейний, художній рух в європейській культурі кінця XVIII — початку XIX ст., який характеризується звеличеним піднесенням, культом ідеалів, запереченням буденності, сірості дійсності, мрійливістю, бажанням створити досконалий світ. Романтизм — своєрідний початок у кожному культуротворчому русі чи напрямі в культурі. Сутність романти­чного стилю— визнання гострої драматичної, нерозв'язаної суперечності між дійсністю і високим ідеалом, несумісним з нею.

Символізм — напрям у мистецтві, художнє явище в європейській культурі кінця XIX — початку XX ст., для якого характерним є захоп­лення таємничістю, містичним тлумаченням світу, прагненням досягти якісно нових цінностей через узагальнення, символіку, езопову мову, асоціативність. Символісти вбачають у мистецтві магічну силу онов­лення життя, світогляду і життєдіяльності людей. Відображає кризу су­спільства, життя, світосприймання естетизму.

Синкретизм - 1) злитість, нерозчленованість, яка характеризує початкове, нерозвинене стан чого-небудь, наприклад, синкретизм первісного мистецтва, в якому танець, спів і музика існували в єдності, нерасчлененно;2) змішування, неорганічне з'єднання різнорідних елементів, наприклад, у філософії - поєднання суперечливих, несумісних поглядів, в релігії-різних культів релігійних систем.

Символізм - напрям у європейському та російською мистецтві кінця XIX - початку XX ст., У поетиці й естетиці якого основним був символ, що виражає зв'язку об'єктів і явищ і відбиває їх свідомості, звідси асоціативність, іносказання, особлива роль контексту у творчому методі символістів.

Сюрреалізм— напрям у мистецтві, що сформувався у Франції у 20-ті роки XX ст. Закликав до стихійної творчості, непідконтрольної розуму. Художник має спиратися на підсвідомість, сни, галю­цинації, марення і з допомогою ліній, площин, форм і кольору прагнути досягти вічності і безмежності. Сюрреалістичний твір має бути алогічним, парадоксальним, з особливою ірреальністю.

Українське (козацьке) бароко — стиль, якому притаманні основні риси європейського бароко, але для нього характерна більша стрима­ність, розважливість, поміркованість, урочистість, величність. Бароковий храм чи споруда сприймається як скульптура, у просторово-архітектурно-ландшафтному ансамблі. Зразки бароко: Успенський собор, церк­ви Богородиці, Феодосії, Воскресіння в Печерській лаврі, церква Спаса на Берестові, дзвіниця Степана Ковніра та Йоганна Готфріда Шеделя в Печерській лаврі, Козелецький собор і будинок канцелярії в Чернігові та майже всі храми XVII—XVIII ст.

Фетишизм - 1) релігійне поклоніння фетишам;фетишизм - загальний і постійний елемент багатьох релігій, наприклад, у сучасних релігіях: поклоніння іконам, мощам і т. п.; 2) сліпе поклоніння чому-небудь;3) товарний фетишизм - в марксистській політекономії - породжене умовами товарного господарства, заснованого на приватній власності на засоби виробництва, хибне уявлення про виробничі суспільних відносинах між людьми як про стосунки між речами (товарами);культ речей, наділення їх надприродними властивостями, схиляння перед ними як перед втіленням сили, влади і панування.

Футуризм - одне з авангардистських течій у європейському мистецтві 10-20-х рр.. XX ст., Що заперечувала художнє та моральне спадщина, проповідувала розрив з традиційною культурою, естетику сучасної урбаністичної цивілізації;звідси «динамічне», суміщене зображення різних стадій руху в живопису, телеграфний стиль або «вивільнення» звукового складу слова («заум») в поезії; італійські футуристи естетизував як такі силу, рух, війну;провідні російські представники (Маяковський, Хлєбников, Каменський) підкоряли формалістичні експерименти завданню вираження нового (революційного) змісту; формальні нововведення футуристів відбилися в конструктивізмі.

Цівілізація - 1) у культурно-історичної періодизації, прийнятої в науці XVIII-XIX ст., - Третій ступінь суспільного розвитку, наступна за варварством (перший ступінь - дикість) (введено Л.Морганом, Ф. Енгельсом), 2) рівень розвитку культури, яка характеризується переважно її об'єктним матеріально-речовим втіленням, відчуженням людей один від одного і пануванням одних над іншими.

Відродження (Ренесанс) — епоха в розвитку європейського мистецва XV—XVI ст. Естетичні ідеали Відродження — гуманізм, антропо­центризм, на перший план у світоглядній позиції виступає людина, відбувається переосмислення античності. Це урочиста пісня людині, піднесення її в живописі, літературі до рівня божества. Для архітектурного ренесансу характерна урівноваженість композиції, розвинений каркас, обрамлення дверей і вікон. Ренесанс набув поширення в українській філософії, політичній думці, архітектурі, літературі.

Бароко (від італ. Ьагоссо — чудернацький, дивний) — епоха в євро­пейській, українській культурі, охоплює XVI — середину XVIII ст., оп­инилась у філософії, способі мислення, світогляді, літературі, архітек­турі, скульптурі, музиці. Художній стиль бароко характеризується показовістю, багатством, експресивністю, емоційністю, пишністю, драма­тизмом, містичним відчуттям простору. У літературі — пишномовніс­тю, багатством мовних засобів, образністю. В архітектурі — дивовиж­ністю ліпних деталей, декору, динамікою. У філософії — прагненням добра, блага, справедливості, прагненням людської досконалості, істини і світобудови.

Українське (козацьке) бароко — стиль, якому притаманні основні риси європейського бароко, але для нього характерна більша стрима­ність, розважливість, поміркованість, урочистість, величність. Бароковий храм чи споруда сприймається як скульптура, у просторово-архітектурно-ландшафтному ансамблі. Зразки бароко: Успенський собор, церк­ви Богородиці, Феодосії, Воскресіння в Печерській лаврі, церква Спаса на Берестові, дзвіниця Степана Ковніра та Йоганна Готфріда Шеделя в Печерській лаврі, Козелецький собор і будинок канцелярії в Чернігові та майже всі храми XVII—XVIII ст.

Рококо (фр. — черепашковий, чудернацький) — стиль в ар­хітектурному та декоративному мистецтві XVII ст., який відрізняється орнаментом у вигляді черепашок. Уважається пізнім бароко, але більш витончені елегантні мотиви орнаменту справляють особливо святкове враження. Зразки: Андріївська церква, Маріїнський палац (архітектор В. Растреллі), дзвіниця Софійського собору.

Ампір (фр. — імперія) — художній стиль, який виник у Франції, набув поширення в інших країнах, орієнтований на римську античність. У ньому копіюються зразки римського декору, елементи розпису, предмети мистецтва Стародавнього Єгипту. В Україні після заборони царським указом 1801 р. будувати храми в стилі українського козацького бароко декілька споруд збудовано в стилі ампір (фонтан «Самсон» на Подолі, колона магдебурзькому праву). Після війни 1812 р. стиль набув поширення в Росії.

Класицизм (лат. — взірцевий) — художній стиль у євро­пейському мистецтві XVII — початку XIX ст., у якому втілювалось прагнення до відображення героїчних і моральних ідеалів, звернення до форм загалу, почуттів — обов'язку і розуму. В архітектури класицизму характерні чіткість і геометризм форм, хирно терна симетрично-осьова композиція, логічність планування. Творче мистецтво відзначається ясністю, урівноваженістю композиції. Провідний напрям класицизму — містобудування. В Україні класицизм сформувався наприкінці XVIII — на початку XIX ст. Еталонами класи­цизму є корпус Національного університету ім. Т. Г. Шевченка (архітектор В. Беретті), палац К. Розумовського у Батурині, парково-ландшафтні ансамблі «Софіївка» (Умань), «Олександрія» (Біла Церква).

Модерн (від фран. — сучасний, новий) — стиль у європейсь­кому й американському мистецтві кінця XIX — початку XX ст., який характеризують, наприклад, в архітектурі, національно-романтичні риси, ди­намічність форми, геометрично чіткі ритми будівлі. Гнучкий, пластичниі декор ліній, організованість композиційної побудови, широке застосуван­ня матеріалів, символічна підкресленість твору. Модернізму притаманні здебільшого естетичні риси функціоналізму і конструктивізму. У Києві у стилі модерн збудовано будинок з химерами (арх. Городецький), Бессараб­ський ринок (споруджений у 1910—1912 рр., арх. Г. Гай), залізничний вок­зал (споруджений у 1912—1914 рр., арх. О. Вербицький). Найяскравіше модернізм виявився в образотворчому мистецтві: експресіонізмі, футуриз­мі, дадаїзмі, кубізмі, сюрреалізмі. Поняттям модернізму характеризуються також різноманітні течії нереалістичної літератури: декадентство, «потік свідомості», натуралізм, театр абсурду.

Кубізм (від куб) — модерністська течія в образотворчому мистецтві, де предметний світ зображувався у вигляді комбінацій правильних і симетричних об'ємів (куба, кулі, циліндра, конуса). Для кубізму характерні темна жорстка аскетичність кольорової гами.

Романтизм — ідейний, художній рух в європейській культурі кінця XVIII — початку XIX ст., який характеризується звеличеним піднесенням, культом ідеалів, запереченням буденності, сірості дійсності, мрійливістю, бажанням створити досконалий світ. Романтизм — своєрідний початок у кожному культуротворчому русі чи напрямі в культурі. Сутність романти­чного стилю— визнання гострої драматичної, нерозв'язаної суперечності між дійсністю і високим ідеалом, несумісним з нею.

Символізм — напрям у мистецтві, художнє явище в європейській культурі кінця XIX — початку XX ст., для якого характерним є захоп­лення таємничістю, містичним тлумаченням світу, прагненням досягти якісно нових цінностей через узагальнення, символіку, езопову мову, асоціативність. Символісти вбачають у мистецтві магічну силу онов­лення життя, світогляду і життєдіяльності людей. Відображає кризу су­спільства, життя, світосприймання естетизму.

Сюрреалізм (надреалізм) — напрям у мистецтві, що сформувався у Франції у 20-ті роки XX ст. Закликав до стихійної творчості, непідконтрольної розуму. Художник має спиратися на підсвідомість, сни, галю­цинації, марення і з допомогою ліній, площин, форм і кольору прагнути досягти вічності і безмежності. Сюрреалістичний твір має бути алогічним, парадоксальним, з особливою ірреальністю.