Бухгалтерський облік / Тема 2

Тема 2

Предмети й об’єкти бухгалтерського обліку

1. Предмети й об’єкти бухгалтерського обліку.

2. Принципи бухгалтерського обліку.

Предметом бухгалтерського обліку є господарська діяльність, тобто діяльність, яка здійснюється на регулятивній основі з метою одержання доходу, грошовій, матеріальній і нематеріальній формах.

При здійсненні господарської діяльності використовуються ресурси.

Ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких приведе до збільшення економічних вигод у майбутньому називаються АКТИВАМИ.

Для того щоб той чи інший вид ресурсів можна було зарахувати до складу активів необхідно дотримуватись таких вимог:

1. Повинна фактично відбутись господарська операція, яка спричинила появу активу.

НАПРИКЛАД

15 березня торгове підприємство уклало угоду з заводом на закупівлю товарів.

22.03. згідно з накладною надійшли товари від постачальника на склад торгівельного підприємства.

ОТЖЕ, в бухгалтерському обліку актив – товари визнаються після здійснення операції 22.03.

2. У складі активів обліковуються ресурси, які є власністю даного підприємства, що надає можливість здійснювати їх контроль.

ПРИМІТКА

Можливі винятки – операції з фінансової оренди, коли у складі активів обліковуються об’єкти взяті в фінансову оренду.

3. Ресурси визнаються активами за умови, що вони забезпечать отримання економічної вигоди.

ЕКОНОМІЧНА ВИГОДА – це потенційна можливість отримання грошових коштів від використання активу.

АКТИВИ ПОДІЛЯЮТЬ:

• Оборотні;

До них відносяться грошові кошти та їх еквіваленти, які необмежені у використанні, а також інші активи призначені для використанні або споживання протягом 12 місяців від дати балансу, або протягом операційного циклу, якщо він більше року.

ОПЕРАЦІЙНИЙ ЦИКЛ – це проміжок часу від моменту придбання запасів і до моменту отримання коштів від реалізації готової продукції, яка виготовлена з цих запасів.

До оборотних активів належать:

1. грошові кошти (готівка, кошти на рахунках у банках, кошти в дорозі, грошові документи, путівки)

2. еквіваленти грошових коштів – високоліквідні короткострокові фінансові інвестиції (депозитний сертифікат).

   1. Запаси, в тому числі:

   2. Виробничі (сировина, матеріали, купівельні напівфабрикати, комплектуючі вироби, паливо, тара і тарні матеріали, запасні частини, будівельні матеріали).

   3. Малоцінні та швидкозношувані предмети.

   4. Незавершене виробництво.

   5. Напівфабрикати та готова продукція.

   6. Товари, як об’єкт обліку має місце виключно в торгівлі.

3. Поточні фінансові інвестиції, тобто цінні папери з метою отримання доходу протягом терміну, який не перевищує 12 місяців з дати балансу.

4. поточна дебіторська заборгованість – це кошти, які належать даному підприємству, але тимчасово знаходяться в користуванні інших юридичних або фізичних осіб.

НАПРИКЛАД.

1. 5.05. о 9-00 одержана інформація з банку про те, що залишок коштів на рахунку у банку становить 50.000.

Об 11-00 за розпорядженням керівника бухгалтер платіжним дорученням сплачує постачальнику аванс у сумі 30,000 під поставку товарів.

6.05. згідно з накладною визнано активом товари, які надійшли від постачальника в рахунок сплаченого балансу.

ОТЖЕ, з моменту сплати авансу до моменту отримання товару бухгалтерія обліковувала такий актив як дебіторська заборгованість постачальника за виданим авансом.

2. 30.04. підприємство відвантажило покупцю товари, вартість продажу яких 90,000, оплата від покупця надійшла 5.05.

ОТЖЕ, з моменту поставки товарів до моменту отримання оплати за них необхідно обліковувати дебіторську заборгованість покупців.

3. З метою придбання канцелярських товарів із каси підприємства видано підзвітній особі 300 грн. Наступного дня підзвітна особа передала до бухгалтерії чек, який підтверджує покупку товарів на суму 300 грн.

ОТЖЕ, від моменту видачі авансу до моменту надання підзвітною особою документів, які підтверджують використання готівки за призначенням, бухгалтерія обліковує дебіторську заборгованість підзвітної особи.

Таким чином дебітори – це юридичні або фізичні особи, які є боржниками даного підприємства.

НЕОБОРОТНИМИ – є активи, призначені для використання протягом терміну, який перевищує 12 місяців з дати балансу.

ДО НИХ ВІДНОСЯТЬСЯ:

1. Основні засоби, в тому числі земельні ділянки, будівлі, обладнання, транспортні засоби, передавальні пристрої.

2. Інші необоротні матеріальні активи (бібліотечні фонди, малоцінні необоротні активи, природні ресурси, інвентарна тара).

3. Нематеріальні активи – це активи, які не мають матеріальної форми, але мають вартість і здатність приносити підприємству економічну вигоду (права користування природними ресурсами, інтелектуальною власністю, програмним забезпеченням).

ПРИМІТКА.

Основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, в процесі використання зношуються, тому в бухгалтерському обліку окремо обліковується первісна вартість цих активів і сума зносу. До складу активів нараховується за залишковою вартістю = первісна вартість – знос.

4. Незавершені капітальні інвестиції – це інвестиції у придбання або виготовлення основних засобів інших необоротних матеріальних активів або ж нематеріальних активів.

5. Довгострокові фінансові інвестиції – інвестиції в цінні папери, а також до статутного капіталу іншого підприємства.

6. довгострокова дебіторська заборгованість – дебіторська заборгованість за майно, яке передано у фінансову оренду.

Таким чином, характеристика активів підприємства за складовою частиною надає інформацію користувачам про те, яким майном володіє підприємство, але користувачам необхідна інформація не тільки про складові майна, а й про джерела утворення цього майна.

ДЖЕРЕЛА ПОДІЛЯЮТЬСЯ:

• Власні;

• Залучені.

ОТЖЕ, об’єктами обліку є власний капітал і залучений.

Власний капітал – це частина в активах підприємства за вирахуванням зобов’язань.

До власного капіталу належать:

1. Статутний капітал – зафіксована в установчих документах вартість активів, які є внесками власників.

2. Додатковий капітал – це безоплатно отримані необоротні активи, внески власників у майно понад статутний капітал.

3. Резервний капітал – створено за рахунок прибутку.

4. Нерозподілений прибуток = прибуток – прибуток використаний = доходи – витрати.

ТАКИМ чином, самостійним об’єктом обліку є доходи, витрати, фінансові результати (прибутки, збитки).

На зменшення власного капіталу впливають неоплачений капітал означає наявність дебіторської заборгованості власника з оплати статутного капіталу, а також вилученого капіталу.

ЗОБОВ’ЯЗАННЯ – це кошти, які належать іншим юридичним або фізичним особам, але тимчасово знаходяться у розпорядження даного підприємства.

Зобов’язання поділяються на:

• Поточні – зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. Погашення зобов’язань веде до зменшення активів, які втілюють економічні вигоди.

• Довгострокові.

Підприємство використовує ресурси для ведення господарської діяльності, яка поділяється на наступні господарські процеси:

• На підприємстві, яке займається виробництвом (це процес постачання, процес виробництва, процес збуту).

• На торгових підприємства (процес постачання і процес збуту).

Таким чином, об’єктами бухгалтерського обліку є:

1. наявність та рух ресурсів підприємства за окремими складовими елементами, тобто за окремими видами активів.

2. наявність та рух джерел, утворення (формування) ресурсів підприємства, тобто це складові власного капіталу та зобов’язань.

3. доходи, витрати і фінансові результати діяльності (прибуток або збиток).

4. господарські процеси (постачання, виробництва, збуту).

ПРИНЦИП бухгалтерського обліку – це правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» визначені наступні принципи бухгалтерського обліку:

1. Автономність – означає, що кожне підприємство розглядається як юридична особа, яка відокремлена від власника, і тому майно та зобов’язання підприємства обліковується окремо від майна та зобов’язань власників.

2. Безперервність – означає, що в бухгалтерському обліку оцінка активів та зобов’язань здійснюється виходячи із припущення, що діяльність підприємства буде здійснюватись безперервно.

3. Історичної (фактичної) собівартості – означає, що в бухгалтерському обліку пріоритетною оцінкою є історична собівартість, яка розраховується виходячи із фактичних витрат, пов’язаних з придбанням або виготовленням активів.

4. Нарахування та відповідності доходів і витрат – означає, що доходи та витрати відображаються в бухгалтерському обліку в момент їх нарахування незалежно від дати оплати. При цьому доходи одночасно (в тому ж звітному періоді) що й витрати, які були понесені для отримання цих доходів. Якщо ж доходи відображалися в одному періоді, а витрати в іншому – це призведе до викривлення фінансового результату.

5. Принцип обачності – передбачає застосування методів оцінки, які не дозволяють завищувати оцінку активів і доходів і занижувати оцінку зобов’язань та витрат.

НАПРИКЛАД.

Дебіторська заборгованість в балансі повинна відображатись за вирахуванням резерву сумнівних боргів.

6. Послідовності – означає застосування із року в рік незмінної облікової політики.

7. повного висвітлення – означає, що фінансова звітність повинна нести…

8. Привалювання сутності над формою – означає, що господарський операційний облік перш за все виходячи з їх економічної сутності, а не з юридичної форми.

НАПРИКЛАД.

Об’єкт, одержаний у фінансову оренду, незважаючи на те, що юридично не є власністю даного підприємства, але обліковується у складі його активів, бо до орендаря переходять всі ризики і вигоди пов’язані з цим об’єктом.

9. Періодичності – передбачає розподіл господарської діяльності на окремі звітні періоди з метою складання фінансової звітності.

10. Застосування єдиного грошового вимірника – означає, що інформація звітності узагальнюється в єдиному вимірнику – національній валюті України.