Бухгалтерський облік / Тема 7

Тема 7

Облікова політика, техніка та форми бухгалтерського обліку

1. Облікова політика підприємства.

2. Техніка та форми бухгалтерського обліку.

1

Відповідно до закону «Про бухгалтерський облік» облікова політика означає сукупність принципів, методів та процедур, які використовують підприємства при складанні і поданні фінансової звітності.

Підприємство самостійно визначає облікову політику.

Положення облікової політики фіксуються в наказі, розпорядженні керівника підприємства.

Національними стандартами бухгалтерського обліку встановлені єдині методологічні засади формування інформації про активи, власний капітал та зобов’язання, які повинні застосовуватись на всіх підприємствах, незалежно від форми власності і виду діяльності. В той же час при формуванні власної облікової політики підприємству надано право вибирати:

• Методи нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів.

• Метод оцінки

• Порядок обліку ТЗВ

• Порядок нарахування резерву сумнівних боргів

Крім того підприємство при необхідності може розробляти робочий план рахунків, в якому дозволено вводити додаткові субрахунки, але при цьому має зберігатися нумерація субрахунку, передбачена в типовому плані рахунків.

Підприємство може вводити для забезпечення більш деталізовану інформацію субрахунків 2 і 3 порядків.

Субрахунок 112 ІНМА може доповнюватися субрахунком 2 порядку 11.2.1 ІНМА на складі, 11.2.2 ІНМА в експлуатації.

При формуванні облікової політики підприємство має право:

1. Обирати форму бухгалтерського обліку

2. Визначати порядок документообороту

3. Визначати технологію обробки облікової інформації

4. Розробляти систему управлінського обліку

5. Визначати права працівників на підпис документів

2

При веденні бухгалтерського обліку можна виділити наступні 3 етапи облікового циклу:

1. Первинний облік – передбачає документування господарських операцій.

2. Поточний облік – у процесі якого здійснюється відображення документально-оформлених господарських операцій на рахунках синтетичного і аналітичного обліку.

3. Узагальнюючий – передбачає складання оборотно-сальдових відомостей, балансу та інших форм фінансової звітності.

Для того, щоб на етапі поточного обліку зафіксувати господарську операцію на рахунках використовують облікові регістри.

Обліковий регістр – це таблиця певної форми в якій документально оформлена господарська операція фіксується на рахунках синтетичного і аналітичного обліку з метою накопичення і зберігання інформації про об’єкти обліку.

За зовнішнім виглядом регістри поділяються на книги, картки та окремі аркуші.

За обсягом змісту записів регістри бувають синтетичними, аналітичними і комбінованими.

За видами записів регістри поділяються на хронологічні, систематичні та комбіновані.

Хронологічні регістри призначені

Хронологічними є регістри, в яких господарські операції формуються в календарній послідовності їх виконання.

В систематичних регістрах відображаються однорідні за економічним змістом господарські операції.

Комбіновані поєднуються хронологічні і систематичні записи.

Таким чином облікові регістри призначені для групування інформації за відповідними напрямами.

Господарська операція повинна бути записана в обліковому регістрі за той звітний період, в якому вона виконана.

Система облікових регістрів, порядок і спосіб реєстрації та узагальнення в них інформації визначають форму бухгалтерського обліку.

Останнім часом в Україні активно впроваджується автоматизована форма бухгалтерського обліку. Найбільш поширеним програмним продуктом є програма «1С - Бухгалтерія».

При веденні бухгалтерського обліку вручну, використовується журнально-ордерна форма обліку, при цьому основним обліковим регістром є журнал-ордер, в якому, як правило, поєднується синтетичний і аналітичний облік і хронологічні та систематичні записи.

Журнал-ордер заповнюється за кредитовою ознакою, це означає, що в ньому записується кореспонденція по кредиту основного рахунку і дебету кореспондуючих.

Для того, щоб зафіксувати кореспонденцію по дебету основного рахунку і кредиту кореспондуючих використовуються дебетові відомості до журналу-ордеру.

В кінці місяця місячні підсумки переносяться до головної книги, яка є по суті оборотно-сальдовою відомістю синтетичного обліку.

В головній книзі на кожний рахунок відкривається сторінка, на якій по кожному рахунку проводяться записи по відповідному рахунку протягом року.

При цьому про рахунках зазначається початкове і кінцеве сальдо, дебетовий і кредитовий обороти.

На підставі головної книги складається баланс та інші форми фінансової звітності.

Способи виправлення помилок в облікових регістрах

Розрізняють наступні способи:

• Коректурний

• «Червоне сторно»

• Метод додаткових записів

Коректурний спосіб застосовують до моменту визначення підсумків в обліковому регістрі. При цьому неправильна сума закреслюється однією лінією, робиться надпис «ВИПРАВЛЕНО», який завіряється підписом особи, що складає регістр із зазначенням дати.

Метод «Червоне сторно» застосовується для виправлення неправильної кореспонденції рахунку, а також для виправлення більшої суми на меншу, після підбиття підсумків в облікових регістрах.

Для виправлення помилки за цим методом необхідно: записати неправильну проводку червоним. Таким чином зазначена червоним сума віднімається.

Після цього звичайним способом зазначається правильна кореспонденція рахунків і сума.

Відповідно до накладної, підприємство отримало малоцінні і швидкозношувані предмети на суму без ПДВ 2000, в бухгалтерському обліку була зроблена проводка.

Д201 К631 2000

Для виправлення помилки необхідно цю ж проводку записати методом «червоного сторно»

Д201 К631 [2000]

Після цього робиться правильний запис

Д22 К631 2000,00

Метод додаткового запису застосовується, коли кореспонденція рахунку правильна, але суму занижено. І тому на різницю між правильною більшою сумою і фактично зазначеної робиться додатковий запис.