102. Сутність та сучасні форми прояву глобальної демографічної проблеми

Глобальна демогр. криза набирає обертів з кожним днем, особливо в ниньошньому 2012 році. Суть її полягає в наступному – старіння нації в розвинених країнах, збільшення расових та етнічних конфліктів, загострення війн та протистоянь, світова економічна криза та безробіття та багато інших

У доповіді під назвою Світ праці у 2011 році: змусити ринки створювати робочі місця, МОП наголошує, що відкладене оздоровлення світової економіки вкрай негативно відбилося на ринках праці. За даними експертів організації, з урахуванням сьогоднішніх тенденцій можна зробити висновок, що розвиненим економікам для повернення на передкризовий рівень зайнятості знадобиться не менш як п'ять років - на рік більше, ніж було вказано в прогнозі в торішній доповіді.

Темпи приросту населення світу досягли свого максимуму у 1960-70-х рр. (2% на рік) і скоротилися до 1,17% на рік протягом 2000-х рр. (до 2050-х рр. – 0,36% на рік)

Зменшуватиметься чисельність населення розвинених країн, навіть з урахуванням міграції

В Індії, Пакистані, Нігерії та ДРК приріст населення до 2050 р. перевищить цифру у 100 млн. осіб, ряд країн втратять населення (Росія – 33 млн., Україна – 15 млн., Японія – 25 млн., Німеччина – 8,4 млн., Польща – 7,7 млн.). Крім цього, розвинені країни стикаються з проблемою швидкого старіння свого населення.

МОП зазначає, що подальше занурення світової економіки у кризу може привести до нових соціальних хвилювань в багатьох країнах. У доповідь МОП за 2011р. включено новий "індекс соціальних заворушень", який фіксує рівень суспільного невдоволення браком робочих місць і обурення у зв'язку з тим, що тягар кризи розподіляться несправедливо. Індекс свідчить, що в більш ніж 45 країнах з 118 країн, охоплених дослідженням, ризик соціальних заворушень зростає. Особливо це стосується розвинених економік, зокрема, ЄС, арабських країн і - меншою мірою - азіатського регіону. При цьому ризик соціальних заворушень нижчий або зберігається на одному рівні в країнах Африки на південь від Сахари і в державах Латинської Америки.

103. Стратегічні напрями економічної інтеграції України

Україна - одна з найбільших європейських держав, тому для неї важливою є інтеграція в першу чергу з країнами Європи.

Країни-члени ЄС висловили в своїй Спільній Пропозиції у листопаді 1994 року намір підтримувати незалежність, територіальну цілісність і суверенітет України. Крім того, ЄС і далі висловив підтримку Україні в своєму Плані Дій для України (1996р.) Дві його задачі: 1) продемонструвати політичний сигнал підтримки з боку ЄС; 2) досліджувати засоби для поліпшення розвитку існуючої допомоги та зв'язків між ЄС та Україною.

Залучення міжнародної технічної допомоги та співробітництво з міжнародними фін. організаціями у 2009-12р. здійснюватимуться за такими стратегічними напрямами: 1) підвищення конкурентоспроможності національної економіки на інвестиційно-інноваційній основі; 2) підвищення соціальних стандартів життя та здоров'я громадян, гуманітарний розвиток, розвиток громадянського суспільства і забезпечення верховенства права; 3) усунення інфраструктурних обмежень; 4) сприяння європ. та євроатлантичній інтеграції України; 5) підвищення рівня екологічної, ядерної та радіаційної безпеки, захист держави і громадян