4. Процедури та методи внутрішнього контролю.

Проведення аудиторських процедур призначено для збору достатніх доказів з метою формулювання висновків, на яких ґрунтується думка аудиторів про ефективність системи внутрішнього контролю та її вираження в "Аудиторському звіті" і підкріплення їх відповідними робочими документами.

Однією з основних аудиторських процедур, спрямованих на одержання адекватних висновків про надійність та ефективність функціонування системи внутрішнього контролю бізнесу-процесу, є тестування фактичних процедур керування ризиками, властивих цьому бізнес -процесу.

Тестування надійності системи внутрішнього контролю спрямовано на визначення аудитором імовірності досягнення мети контрольної процедури, за допомогою якої уповноважена особа аналізованого ризику може ефективно управляти даним ризиком. При цьому мета контрольної процедури визначається аудитором або на основі аналізу ВНД по процесу, інтерв'ю із уповноваженою особою процесу, або самостійно на основі "кращих практик" організації даних процесів в аналогічних компаніях.

Як правило, тестування проводиться аудитором вибірковим методом. Обсяг вибірки повинен забезпечувати достатню впевненість аудитора в тому, що висновки, зроблені на основі аналізу вибіркових даних, будуть прийнятні для всього обсягу даних (генеральної сукупності), з якого зроблена вибірка. Обсяг вибірки може визначатися із застосуванням спеціальних формул, отриманих на основі теорії імовірності та математичної статистики, або визначатися на основі професійного судження аудитора.

При проведенні тестування аудитор має у своєму розпорядженні досить широкий спектр інструментів - процедур, виконання яких дозволить сформувати об'єктивні висновки про ефективність служби внутрішнього контролю, як; порівняння /зіставлення, аналіз даних та інше.

Для оцінки системи внутрішнього контролю здійснюється:

1. Тестування системи внутрішнього контролю для виявлення сильних та слабких сторін контролю.

2. Контроль окремих операцій, залишків на рахунках. Перевіряються господарські операції та залишки на рахунках.

3. Перевірка даних обліку як основи даних звітності. Перевіряються господарські операції та залишки на рахунках.

При цьому застосовуються наступні прийоми аудиту:

• інспекція;

• спостереження;

• опитування;

• підрахунок;

• аналіз;

• вивчення.

Розглянемо у табл. 6.1 взаємозв’язок між прийомами аудиту, завданнями аудиторської перевірки та видами аудиторських доказів

Таблиця 6.1

Взаємозв'язок між прийомами аудиту, завданнями аудиторської перевірки та видами аудиторських доказів

Прийоми аудиту	Приклад застосування	Завдання аудиту	Вид свідчень
Прослідковування (від первинного документа до головної книги)	Перевірка повноти відображення документів щодо руху товарів у реєстрах аналітичного і синтетичного обліку	Повнота обліку і оцінка вартості товарів	документальні
Прослідковування (від головної книги до первинного документа)	Підтвердження записів на рахунку реалізації з платіжними документами	Існування і оцінка дебіторської заборгованості	документальні
Інспекція	Інспекція угоди з контрагентом (покупцем, постачальником)	Існування угоди, права, обов’язки і оцінка угоди	документальні
	Інспекція нового складу	Існування складу	фізичні
Розрахунок (підрахунок)	Підрахунок грошових коштів у касі	Оцінка грошових коштів	фізичні
Спостереження	Спостереження за проведенням клієнтом інвентаризації запасів	Існування, повнота обліку і оцінка запасів	фізичні
Опитування	Запит адвоката про судові справи	Оцінка зобов'язань	Письмові пояснення
	Опитування	Оцінка запасів	Усні
Підтвердження	Підтвердження банком залишків на рахунках у банку	Існування, права і оцінка грошових коштів	Підтвердження
Перерахунок	Перерахунок нарахованих відсотків до сплати	Оцінка відсотків до сплати	Математичні
Аналіз	Порівняння запланованого обсягу реалізації з фактичним	Існування, повнота обліку і оцінка продаж	Аналітичні

Спеціальні прийоми контролю представлені на рис. 6.1.

Рис. 6.1. Класифікація спеціальних прийомів контролю

Процеси матеріально-технічного постачання, виробництва, реалізації пов'язані з використанням рахунків бухгалтерського обліку, які необхідні для їх кореспонденції.

Процес матеріально-технічного постачання пов'язаний з використанням рахунків обліку виробничих запасів, товарів, МШП, визначенням їх оцінки, розрахунків з постачальниками, грошовими коштами у касі і на поточних рахунках, відображенням транспортно-заготівельних витрат, розрахунків з підзвітними особами тощо.

Як правило, для даного процесу найбільш типовими є такі групи господарських операцій:

• надходження, наявність, відпуск виробничих запасів у використання, товарів до інших структурних підрозділів (склади, магазини) та на сторону (покупцям);

• оплата рахунків постачальників за отримані виробничі запаси, товари та транспортних організацій - за надані послуги і виконані роботи;

• переоцінка залишків запасів та їх інвентаризація;

• обчислення собівартості придбаних запасів, в т.ч. товарів.

Першу інформацію про надходження та рух виробничих запасів аудитор отримує під час ознайомлення з бухгалтерським балансом. Кореспонденція рахунків у регістрах бухгалтерського обліку (журналах, відомостях до журналів, головній книзі тощо) дає змогу визначити та з'ясувати основні господарські операції, пов'язані з запасами та встановити джерела їх надходження.

Основні джерела надходження товарів:

• постачальники;

• підзвітні особи;

• повернення від покупців;

• безкоштовне надходження.

Підтвердження реальності залишків запасів на дату бухгалтерського балансу здійснюється за даними проведеної інвентаризації, проведеної у встановлені строки (річна інвентаризація).

Залишки аудитор повинен співставити з регістрами бухгалтерського обліку (журналом №3, №5 та відомістю з надходження запасів, головною книгою) та за кількістю — з даними карток (книг) складського обліку. Реальність і достовірність підтвердження залишків матеріальних запасів на дату складання бухгалтерського балансу має відповідати даним головної книги і балансу по кожному рахунку бухгалтерського обліку, на якому обліковуються товарно-матеріальні запаси.

Аудитору потрібно перевірити повноту обліку запасів. З цією метою співставляються дані первинних документів (рахунки-фактури, товарно-транспортні та залізнично-шляхові накладні, прибуткові ордери, податкові накладні, митні декларації, картки складського обліку, звіти матеріально-відповідальних осіб) із залишками журналів по рахункам запасів та головної книги.

Оцінка запасів аналізується згідно з умовами їх отримання. З цією метою аудитор перевіряє порядок складання договорів поставки, платіжні та транспортні документи постачальників і транспортних організацій.

Аудитору необхідно звернути увагу на правильність розрахунку транспортно-заготівельних витрат віднесення їх до фактичної собівартості запасів та списання товарних втрат.

Заключним етапом аудиторської перевірки є співставлення аналітичних і синтетичних даних з обліку МШП. На цьому етапі передбачається звірка сум з обліку МШП, що фактично обліковуються на місцях їх збереження, з обліковими даними, які відображені в регістрах бухгалтерського обліку (журналах, відомостях, Головній книзі тощо). Після підтвердження відповідності цих даних здійснюється співставлення і арифметична перевірка облікових даних у Головній книзі і оборотній відомості по рахунках із звітними даними, відображеними у балансі.

Аудитор перевіряє тотожність відображення даних в активі балансу по рядку "Виробничі запаси" на початок і кінець звітного періоду в співставленні з відповідними кінцевими даними журналу № 5 а також перевірки їх достовірності шляхом порівнювання із сумами інвентаризаційної відомості на дату проведення річної інвентаризації.

Основні завдання аудиту операцій з продажу товарів (робіт, послуг) є:

o перевірка правильності та своєчасності оформлення документів про товарів у матеріально відповідальних осіб;

o контроль за відвантаженням товарів та розрахунками з покупцями відповідно до укладених контрактів;

o контроль за операціями з продажу товарів;

o перевірка правильності оформлення операцій у бухгалтерському і податковому обліку та точності визначення результату з продажу товарів (робіт, послуг).

Основними джерелами інформації аудиту операцій з продажу товарів є:

- накладні;

- вантажні декларації, рахунки-фактури, митні декларації;

- матеріали інвентаризацій;

- картки складського обліку;

- картки кількісно-сумового обліку, звіти;

- оборотні відомості (у розрізі матеріально відповідальних осіб і номенклатурних номерів (асортименту));

- журнали реєстрації виданих доручень;

- відомості аналітичного обліку з покупцями та замовниками;

- журнал-ордер № 5;

- головна книга;

- баланси підприємства та форми звітності.

У деяких випадках підприємства можуть приховувати придбані для продажу товари. Тому під час аудиту необхідно провести повну чи часткову інвентаризацію товарів.

Аудитору також слід перевірити дотримання на підприємстві контрольно-пропускного режиму, вибірково зіставляючи за даними пропусків найменування і кількість товарів та тари, що були вивезені з підприємства з відповідними показниками рахунків-фактур та іншими вантажними документа­ми. За необхідності аудитор повинен особисто провести раптову перевірку вантажів, що відправляються з підприємства, зокрема установити відповідність (невідповідність) показників супровідних товарно-транспортних документів фактичної кількості та асортименту вантажу в транспортному засобі, а також пе­ревірити комплектність товарів, їх упаковку, тару тощо. Організація такого контролю дозволяє попередити випадки розкра­дання товарів засобом надлишкового вкладення її в та­ру. Ефективним засобом виявлення приписок в обсягах товарів, які були відвантажені, є зіставлення даних рахунків фак­тур з даними про завантаженість транспортних засобів, якими відправлено ці товари. Під час аудиту слід перевірити й матеріали інвентаризації дебіторської заборгованості з відвантажених товарів. При цьому особливу увагу приділяють перевірці товарів, які не оплачені покупцями у визначені договорами строки.

Аудитор має також перевірити на підприємстві чинний по­рядок встановлення цін на відвантажені това­ри, надані роботи та послуги

Під час аудиту товарів слід звернути ува­гу на чинний порядок уцінки та продажу залежалих на підприємстві товарів. Уцінці підлягають товари виробничо-технічного призначення, які не мають збуту більш ніж три місяці, а також товари, які частково втратили свої первісні якості. Розмір уцінки товарів має визначатися комісією на підставі експертних оцінок з урахуванням ступеня втрати спо­живчих якостей таких товарів та насиченості ними ринку. Дані про товари, які були уцінені, відображаються в описах-актах. 

Аудитор має перевірити, щоб усі уцінені товари були перемарковані. Перемаркування цін на товарах чи на фабричних яр­ликах, технічних паспортах має бути здійснено комісією, яка про­водила уцінку, закресленням попередньої та позначенням нової ціни на кожній одиниці товару. 

Основні тести підтвердження для окремих запасів відображені у табл. 6.2.

Таблиця 6.2.

Застосування тестів підтвердження, по рахунках бухгалтерського обліку для запасів

Основні завдання фінансової звітності	Конкретизація змісту поставлених завдань для аудиту запасів	Визначені аудитором тести підтвердження
Своєчасність відображення в обліку	Запаси відображені у статтях балансу "Виробничі запаси", "МШГТ", "Товари" дійсно існують на складах підприємства	Проведення вибіркових планових і контрольних інвентаризацій
		Отримання документальних підтверджень відносно запасів, що знаходяться за межами підприємства (у дорозі, на зберіганні, у заставі на складах інших підприємств тощо)
		Перевірка відповідності господарських операцій протягом звітного періоду з метою підтвердження залишків по рахунках обліку з виробничих запасів на кінець року
		Перевірка відповідності залишків запасів у матеріальних звітах, журналу № 3, відомостях обліку залишків матеріальних запасів, ГОЛОВНІЙ книзі
Повнота обліку запасів	Кількісна перевірка на складах (коморах) та відвантажених або списаних	Спостереження за своєчасністю і термінами проведення інвентаризації
		Порівняльний аналіз кількості запасів на початок і кінець звітного періоду, їх надходження та вибуття (згідно балансового методу1)
	Кількісна перевірка запасів, що знаходяться на складах за межами підприємства	Перевірка віднесення операцій із запасами до даного звітного періоду (тести відсічення)
		Підтвердження щодо кількості запасів, які знаходяться за межами підприємства
Права власності підприємства на запаси	Право власності підприємства на запаси, що знаходяться на складах підприємства	Спостереження за своєчасністю проведення інвентаризації запасів, що знаходяться на відповідальному збереженні (не є власністю підприємства)
		Підтвердження запасів, розташованих за межами підприємства
	Запаси, які не належать підприємству - відсутнє його право власності	Перевірка виконання договорів постачання, платіжної дисципліни, своєчасності оприбуткування та відпуску
		Перевірка правильності переходу права власності на запаси протягом звітного року (тести відсічення)
Оцінка	Запаси оцінені за первинною артістю	Перевірка правильності первісної вартості запасів, отриманих від постачальників та розрахунку транспортно-заготівельних витрат і включення їх до первісної вартості; від ліквідації основних засобів, МШП; отримані від підзвітних осіб
	Своєчасність, достовірність переоцінки запасів	Перевірка законності і правильності проведення переоцінки запасів
	Відображення нестач (збитків від подвоєння запасів)	Перевірка правильності віднесення суми нестач за рахунок: - підприємства; - винної особи; - постачальників; - підрядників.
Відображення запасів в обліку	Запаси, що належать підприємству, відображаються в балансі на відповідних рахунках	Перевірка правильності віднесення матеріальних запасів на рахунки обліку (20,22, 28)
	Запаси, що не належать підприємству, їх обліковують за балансом	Перевірка правильності віднесення запасів до позабалансових рахунків (клас 0)

Основні напрями контролю стану складського господарства і дотримання умов зберігання запасів:

1. Перевірка організації зберігання матеріальних запасів на підприємстві.

Під час проведення інвентаризації запасів здійснюється контроль забезпечення надійності їхнього зберігання, а саме:

а) стану охорони складських приміщень (укріплення дверей, наявність ґрат на вікнах і сигнальних пристроїв, реєстрація в жур­налі здавання об’єктів під охорону та їхнього приймання);

б) стану протипожежної безпеки;

в) дотримання санітарних норм, температурних режимів, порядку складування матеріальних цінностей;

г) забезпеченості складів вимірювальними приладами та технікою.

2. Перевірка закріплення матеріальної відповідальності за працівниками, які приймають, відпускають запаси та забезпечують їхнє збереження. При цьому методом обстеження у відділі кадрів підприємства треба перевірити особові справи щодо своєчасності укладення з усіма матеріально відповідальними особами угоди про повну матеріальну відповідальність, а в бухгалтерії — наявність актів приймання-передавання матеріальних цінностей при звільненні з роботи одних та прийнятті на роботу нових працівників.

Методом порівняння даних Книги головних рахунків та обо­ротних відомостей про залишки матеріальних цінностей за матеріально відповідальними особами й аналізу даних про фактично відпрацьований ними час за ревізований період в особових рахунках розрахунків з оплати праці виявляються «фіктивні» матеріально відповідальні особи (фактично звільнені з роботи, які не передали матеріальних цінностей, або особи, що перебувають у декретних відпустках, довгострокових відпустках для догляду за дітьми до трьох років чи на тривалому лікарняному).

3. Перевірка дотримання працівниками встановлених правил щодо приймання і відпуску запасів, своєчасності та правильності ведення записів у картках складського обліку.

4. Перевірка організації пропускної системи на підприємстві при ввезенні й вивезенні матеріальних цінностей (аналіз даних книги реєстрації перепусток, актів перевірки органів правопорядку, наказів про вжиті заходи з ліквідації порушень).

5. Перевірка добору кадрів матеріально відповідальних осіб (чи мають спеціальну підготовку, чи не мають правових обмежень щодо посади за вироком суду).

6. Інвентаризація запасів. Організація, техніка та документальне оформлення проведення інвентаризації визначені Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11 серпня 1994 р. (зі змінами та доповненнями). Систематизація даних про порушення з організації збереження матеріальних запасів дає можливість обґрунтувати критерії для вибору об’єктів інвентаризації під час проведення ревізії підприємства з урахуванням конкретних матеріально відповідальних осіб, видів і номенклатури запасів, де найімовірніші нестачі, крадіжки, факти безгосподарності та витрачання матеріальних цінностей.

Перевірка операцій з надходження запасів починається з ознайомлення ревізора з особливостями організації забезпечення матеріальними ресурсами, технологіями оперативного та бухгалтерського обліку операцій з їхнього надходження, використання і витрачання в разі застосування комп’ютерної техніки.

Джерела інформації, які використовуються при здійсненні ревізії:

первинні документи: господарські угоди, специфікації, прибуткові накладні, рахунки-фактури, акти приймання матеріалів, квитанції тощо, звіти матеріально відповідальних осіб, реєстри прибуткових документів;

облікові регістри: книга реєстрації доручень на отримання матеріальних цінностей, журнал реєстрації вантажів, картки складського обліку, відомість 5.1 аналітичного обліку запасів, оборотні відомості за аналітичними рахунками в розрізі матеріально відповідальних осіб та відповідних синтетичних рахунків, журнали № 3, 5 і 5А, Книга головних рахунків з рахунків 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», 28 «Товари».

Основні напрями та послідовність контролю:

1. Загальна оцінка рівня забезпечення матеріальними ресурсами торговельної програми.

2. Перевірка стану оперативного обліку та контролю у відділах постачання за виконанням угод постачальниками матеріальних ресурсів.

3. Вибіркова перевірка наявності та відповідності даних первинних документів на оприбуткування бухгалтерським записам в облікових регістрах (журнали № 3, 5, 5А, машинограми за дебетом рахунків матеріальних ресурсів).

4. Перевірка відповідності підсумків записів за дебетом субрахунків до рахунків 20, 22, 28 за місяць у відомості 5.1 даним у журналах № 3, 5, 5А чи машинограмах.

5. Перевірка узгодженості записів синтетичного та аналітичного обліку в розрізі матеріально відповідальних осіб.

6. Перевірка повноти оприбуткування матеріальних запасів. Особливо детально, тобто в повному обсязі, а не вибірково, здійснюється:

• контроль даних журналу № 3 щодо наявності товарів у дорозі, на відповідальному зберіганні;

• зустрічна перевірка й аналіз даних обліку та первинних документів, службового листування з постачальниками щодо терміну, причини виникнення, заходів з розшуку, прийнятих управлінських рішень, які випливають з умов договорів про поста­чання;

• нормативна перевірка правомірності відображення в обліку первинних та кінцевих операцій з даних об’єктів такого обліку.

Контролюючи повноту оприбуткування матеріальних цінностей, внутрішні документи підприємства порівнюють з документами постачальників, облікових регістрів на відповідність даних про назви постачальника, номер документа, дату, асортимент, ціну, кількість, вартість, ПДВ, суму до сплати.

Крім того, ревізор повинен перевірити обґрунтованість оформлення актів на розбіжності за кількістю, асортиментом, якістю в документах постачальника і фактично при прийманні, своєчасність висунення претензій до постачальників чи транспортної організації.

Одночасно з перевіркою повноти оприбуткування матеріальних цінностей ревізор вивчає правильність їхньої оцінки (договір­ні ціни, транспортно-заготівельні витрати на придбання матеріальних цінностей, їхній розподіл за групами матеріальних цінностей, облік та розподіл відхилень від облікових цін) та переоцінки матеріальних запасів (дооцінки, уцінки).

Як свідчить практика проведених перевірок, до основних порушень слід віднести: запущеність аналітичного обліку, «вуалювання» операцій про отримання запасів (матеріали в дорозі, на відповідальному зберіганні), несвоєчасність оприбуткування запасів; завищення договірних цін, необґрунтованість включення до складу транспортно-заготівельних витрат, які відносяться на собівартість придбання окремих видів запасів; наявність прихованих нестач, крадіжок, утрат і псування матеріальних цінностей, порушення податкового обліку витрат на придбання матеріальних запасів.

Розрахунки з постачальниками перевіряються на реальність підтвердження даних головної книги та журналу № 3. Достовірність обліку оцінюється згідно з договором поставки, платіжними документами постачальника та документами на оприбуткування запасів.

Оплата рахунків з постачальниками перевіряється співставленням записів платіжних доручень, виписок банку, журналу № 3 тощо. Залишки кредиторської заборгованості повинні бути підтвердженням актом звірки.

Підчас перевірки операцій матеріально-технічного постачання одночасно здійснюється контроль правильності визначення і законності нарахування податкового кредиту з ПДВ.

Документом який підтверджує суму заборгованості по розрахунках з контрагентом (дебіторська чи кредиторська заборгованості) є Акт звірки розрахунків.

Під час перевірки залишків на рахунках витрат головним завданням є підтвердження правильності віднесення витрат, що обліковуються на рахунках 90 "Собівартість реалізації", 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут».

Після тестування залишків на рахунках витрат визначається повнота та своєчасність відображення в обліку суми доходу від реалізації товарів та визначення фінансового результату від реалізації. При цьому необхідно звернути увагу на формування собівартості товарів та оформлення розрахункових документів.

Фінансовий результат діяльності підприємства складається: від основної діяльності, від фінансових операцій, від іншої звичайної діяльності та надзвичайних подій.

Розглядаючи основні аспекти визначення доходу, формування фінансового результату аудитор розглядає своєчасність та достовірність нарахування ПДВ у момент реалізації.

Також слід перевірити рахунки розрахунків з постачальниками, покупцями та рух грошових коштів.

Касові та розрахункові операції повинні бути підтверджені первинними та зведеними документами (прибутковими касовими ордерами, звітом касира, витягів із банку на дату бухгалтерського балансу та регістрами бухгалтерського обліку: журналом № 1 та відомостями № 1, № 2, № 3 до журналу № 1, головною книгою). Залишки на цих рахунках бухгалтерського обліку підтверджуються даними проведеної річної інвентаризації.

Джерела інформації для контролю повноти та якості проведення інвентаризацій запасів і відображення результатів в обліку: накази, розпорядження керівника підприємства про проведення інвентаризації матеріальних цінностей, а про реалізацію матеріалів такого контролю — інвентаризаційні описи, порівняльні відомості, протоколи засідань центральної інвентаризаційної комісії, розрахунки обсягів природного убування та заліку пересортиці з матеріальних запасів у відомості 5.1, журналах № 3, 5, 5А, 6 та Книзі головних рахунків за даними субрахунків 375 «Роз­рахунки за відшкодуванням завданих збитків», 716 «Від­шкоду­вання раніше списаних активів», 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей», 641 «Розрахунки за податками» і за балансового рахунку 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей».

Основні напрями контролю:

1) перевірка стану організації інвентаризаційної роботи на підприємстві, зокрема, щодо призначення планових і позапланових повних чи часткових інвентаризацій матеріальних запасів у структурних підрозділах підприємства;

2) перевірка компетентності інвентаризаційних комісій;

3) перевірка повноти та якості документації з проведеної інвен­таризації матеріальних запасів:

а) оформлення інвентаризаційних описів;

б) повнота відображення об’єктів інвентаризації (найменування марки, сорту, артикулу, інших ознак);

в) чи у всіх матеріально відповідальних осіб здійснено інвентаризацію;

4) перевірка правильності складання й оформлення порівняльних відомостей (перенесення інформації з інвентаризаційних описів та відповідних їм облікових даних з номенклатури запасів стосовно одиниці виміру, кількості);

5) перевірка правильності визначення результатів інвентари­зації:

а) у натуральних показниках;

б) за вартістю окремих об’єктів та в цілому по матеріально відповідальних особах і підприємству;

6) перевірка правильності розрахунку обсягів списання нестач у межах норм природних утрат та заліку наявної пересортиці однорідних за функціональним призначенням запасів;

7) перевірка оформлення виявленого браку продукції, бою тари, псування та непридатності запасів;

8) перевірка дотримання порядку оформлення списання втрат від псування запасів (наявність актів про знищення, накладних про вивезення на смітник чи здачу в утиль, тобто чи не створюються умови для повторного списання);

9) перевірка правильності визначення обсягів нестач, що відносяться за рахунок винних матеріально відповідальних осіб для відшкодування втрат підприємства та на розрахунки з бюджетом;

10) перевірка відображення в обліку результатів інвентаризації запасів:

а) дотримання термінів відображення результатів інвентаризації;

б) правильність кореспонденцій бухгалтерських рахунків і обсягів відображення результатів інвентаризації щодо виявлених надлишків, нестач запасів, які підлягають відшкодуванню матеріально відповідальними особами;

11) перевірка стану контролю за реалізацією матеріалів інвентаризації на підприємстві.

Контроль за цими напрямами здійснюється методом норматив­но-правової перевірки дотримання правил визначення величини нестач, що відносяться за рахунок винних матеріально відповідальних осіб для відшкодування втрат підприємства, перевірки кореспонденцій рахунків, виходячи з аналізу змісту господарських операцій, які відображають результати інвентаризацій.

Розмір збитку, який підлягає відшкодуванню винними особами, визначається згідно з постановою КМУ № 116 від 22 січня 1996 р. «Про затвердження порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей» (зі змінами), зокрема, у разі нестачі:

1. матеріальних цінностей, придбаних у постачальників — виходячи з балансової вартості цих цінностей з урахуванням індексу інфляції за даними Держкомстату України, відповідного обсягу акцизного збору (для підакцизних цінностей), ПДВ та із застосуванням підвищуючого коефіцієнта 2;

2. вузлів, деталей, напівфабрикатів та іншої продукції, виробництво якої не закінчено — виходячи з виробничої собівартості та нарахування середнього відсотка прибутку по підприємству і підвищуючого коефіцієнта 2;

3. спирту етилового, коньячного — виходячи з оптової ціни підприємства — виробника з урахуванням акцизного збору, суми ПДВ та коефіцієнта 3;

4. плодово-ягідних соків — виходячи з оптових цін виробника, ПДВ та коефіцієнта 2;

5. товарів, ціни на які дотуються з бюджету, — виходячи з цін, у яких обов’язково враховуються суми дотації;

6. тварин — за діючими закупівельними цінами на час виявлення нестачі із застосуванням коефіцієнта 1,5;

7. дорогоцінних металів (золота, срібла, платини та ін.), дорогоцінного каміння (природних алмазів, рубінів), алмазних інструментів і алмазних порошків із природних алмазів — виходячи з подвійного розміру їхньої вартості за відпускними цінами на день виявлення нестачі, а обробленого дорогоцінного каміння, ювелірних та побутових виробів, виготовлених з використанням дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння — у потрійному розмірі їхньої вартості за відпускними цінами на день виявлення нестачі.

Треба враховувати, що в разі виявлення нестач та втрат, які виникли внаслідок зловживань, відповідні матеріали необхідно передати в п’ятиденний термін правоохоронним органам, за фактом нестач та збитків подати громадський позов. Крім цього, треба знати, що при відшкодуванні збитків винними особами сума, яка перевищує балансову вартість матеріальних цінностей, підлягає відрахуванню до бюджету.

Основні типові порушення, що виявляються в процесі контролю запасів, які впливають на розрахунки з бюджетом:

а) заниження оцінки обсягу відшкодування збитків у разі виявлення нестач, псування, розкрадання матеріальних цінностей, які підлягають відшкодуванню винними особами (у розрахунках не застосовуються підвищуючі коефіцієнти, не нараховується подат­кове зобов’язання по ПДВ, акцизний збір, несвоєчасне перерахування в дохід бюджету);

б) заниження валового доходу в розрахунку податку на прибуток через порушення порядку заліку пересортиці матеріальних цінностей;

в) порушення правил проведення інвентаризацій щодо термінів їхнього проведення, повноти об’єктів, оформлення документації та результатів інвентаризацій;

г) порушення методики відображення результатів інвентаризацій на рахунках бухгалтерського обліку.