билеты история

- ігнорування конституційних прав людини в СРСР;

- репресії проти інакомислячих;

- видання у Львові В.Чорноволом самвидавничого журналу «Український вісник» (1970 р.).

Основні напрямки дисидентського руху в Україні

1. Правозахисне (демократичне) дисидентство, репрезентоване в Росії А.Сахаровим, О.Солженициним, а в УРСР — Українською Гельсінською Групою (УГГ), тобто групою сприяння виконанню Гельсінських угод щодо прав людини, які були підписані СРСР 1975 р.

2. Релігійне дисидентство, що мало на меті боротьбу за фактичне, а не декларативне визнання свободи совісті. В Україні воно вело боротьбу за відновлення українських греко-католицької та автокефальної православної церков, за свободу діяльності протестантських сект. Найяскравішими представниками цієї течії були Г.Вінс, І.Гель, В.Романюк, Й.Тереля.

3. Національно орієнтоване дисидентство, яке рішуче засуджувало шовінізм, імперську політику центру, форсовану русифікацію, виступало на захист прав і свобод усіх народів та їхню співпрацю в боротьбі за умови життя, гідні цивілізованого світу. До цього напряму належать І. Дзюба, С.Караванський, В.Мороз, В.Чорновіл та ін.

2. Литовські статути – кодекс феодального права Великого Князівства Литовського у 3 редакціях: 1529, 1566, 1588 рр. Поєднано норми правових традицій: Руського права, польського права, німецького права, римського права, звичаєвого (неписаного) права. В основу лягла «Руська правда» Ярослава Мудрого.

Білет № 25

1. Зовнішні і внутрішні фактори, що впливали на розвиток Київської Русі.

Виникнення Давньоруської держави з центром у Києві було закономірним результатом внутрішнього соціально-економічного та політичного розвитку східних слов'ян. Процес їх політичної консолідації зумовлений також рядом інших внутрішніх і зовнішніх факторів: територіальною і культурною спільністю східних слов'ян, економічними зв'язками і їхнім прагненням об'єднати сили в боротьбі з спільними ворогами. Інтеграційні політико-економічні та культурні процеси призвели до етнічного консолідування східних слов'ян, які утворили давньоруську народність. Вони характеризувалися насамперед східністю мови, спільністю території, матеріальної та духовної культури, релігії, певною економічною цілісністю. Етнічному згуртуванню східних слов'ян в єдину народність сприяли й однакові традиції, звичаї, звичаєве право, закон, суд, військовий устрій, спільна боротьба проти зовнішніх ворогів.

У своєму розвитку Давньоруська держава пройшла два основних етапи. Перший етап охоплює кінець IX і Х ст. Тоді Київська Русь була ранньофеодальною державою, у межах якої відбувалося становлення феодального суспільного ладу. У XII ст. Давньоруська держава вступила у другий етап свого розвитку — етап феодальної роздробленості.До періоду феодальної роздробленості відноситься час зародження української, російської та білоруської державності, період правління Ярослава Мудрого. Активізувалася дипломатична діяльність. За допомогою династичних шлюбів Ярослав зміцнив стосунки з кількома провідними європейськими державами.

Значну увагу Ярослав Мудрий приділяв внутрішнім проблемам Київської Русі. За його правління постає перший письмовий звіт норм давньоруського права «Руська правда», які захищали приватну власність і власника.

2. Кріпосне право, кріпацтво—за феодалізму система правових норм, що встановлювала залежність селянина від феодала і неповну власність останнього на селянина. Знаходило юридичний вираз у прикріпленні селянина до землі, праві феодала на працю і майно селянина, відчужуванні його як із землею, так і без неї, надзвичайному обмеженні дієздатності (відсутність у селянина права розпоряджатися нерухомим майном, спадщиною, виступати в суді, права державної присяги тощо).

3.1.Наслідки Полтавської битви (вибрати правильні варіанти відповідей).

Б) Росія стає найвпливовішою в Європі.

3.2. Основні напрямки українізації за Скоропадського.

Новою владою були здійснені спроби українізації держ апарату і системи освіти:

- поряд із російськими гімназіями утворювалися українські, яких восени 1918 р. нараховувалося 150;

- був прийнятий закон про обов'язкове вивчення української мови і літератури, історії та географії України;

- відкрилися нові українські університети, перші у Києві і Кам'янець-Подільському;

- у російськомовних університетах - Київському, Харківському, Одеському почали працювати кафедри української мови, літератури, історії та права.

Білет №26

1. Індустріалізація - процес прискореного розвитку промисловості, у першу чергу - важкої, перетворення господарства країни на індустріальне. У СРСР індустріалізація проводилась форсованими темпами за рахунок надмірної експлуатації населення.

Позитивні наслідки. У роки довоєнних п'ятирічок у надто тяжких умовах тоталітарного режиму трудящі України створили могутню індустріальну базу, що за окремими показниками вивела Україну на рівень економічно розвинутих країн світу. Почали давати промислову продукцію гіганти металургії: «Запоріжсталь», «Азовсталь» і «Криворіжсталь». Кількість промислових підприємств за роки довоєнних п'ятирічок зросла в 11 разів. В

За роки перших п'ятирічок удвічі зросла чисельність робітників. У 1930-ті pp. сформувався національний український робітничий клас і національна технічна інтелігенція.

Негативні наслідки індустріалізації. Економічна могутність держави була спрямована не на задоволення насущних потреб людей, а на зміцнення тоталітарного режиму і затвердження у свідомості людей ідеологічних догм більшовизму, створення військово-економічних ресурсів для «експорту революції». Індустріалізація здійснювалася за рахунок селян, супроводжувалася масовими репресіями.

У цілому форсована індустріалізація України не призвела до підвищення життєвого рівня народу. У 1930-ті pp. знову з'явишся величезні черги, продовольчі картки, дефіцит найнеобхіднішого.

Промисловий потенціал України (як і всього СРСР) формувався диспропорційно: посилювалися і розширювалися традиційні індустріальні райони - Донбас і Придніпров'я, а промисловість досить густо заселеного Правобережжя помітно відставала у темпах розвитку.

2.Хозарська теорія розроблена професором Гарвардського університету (США) Омеляном Пріцаком, виводить коріння Київської держави з Хозарського каганату. На думку проф. Пріцака, поляни не були слов’янами, а різновидом хозар, а їхня київська гілка - спадкоємицею рода Кия, який заснував Київ у VІІІ ст.. Однак ця версія не витримує критичної перевірки. Розкопки стародавнього Києва переконливо свідчать про місцеву слов’янську самобутність його матеріальної культури. Речі хозарської, так званої салтово-маяцької культури, надзвичайно рідко і становлять частину від загальної кількості знахідок.

3.1 Брестський мирний договір

3.2. Білоцерківський договір 1651 — договір між польським урядом і гетьманом України Богданом Хмельницьким, укладений в Білій Церкві 18 (28) вересня 1651 року після невдалої для селянсько-козацьких військ Берестецької битви.

Умови договору були важкими для України. За Білоцерківським договором Україна залишалася під владою шляхетської Польщі.

Білет №27

1. Господарство в Україні 1945-1953

Березень 1946 р. – затвердження Верховною Радою СРСР п’ятирічного плану відбудови і розвитку народного господарства на 1946-1950 рр.

Сільське господарство:

- відновлення колгоспного ладу;

- надзвичайно складні умови відбудови сільського господарства (скорочення посівних площ, поголів’я худоби, нестача робочих рук, техніки);

- мізерні капіталовкладення (7% від загального обсягу асигнувань);

- важке становище селян (мізерна оплата праці, високі податки на підсобне господарство, відсутність паспортів у селян, несплата пенсій тощо);

ГОЛОД 1946 – 1947 рр.

Причини голоду:

- спустошення країни внаслідок війни;

- розширення посівних площ і виконання планів хлібозаготівлі за всяку ціну;

- посуха 1946 р.;

- відбудова промисловості за рахунок сільського господарства;

- продаж хліба за кордон;

- репресивні заходи щодо селян;

- відновлення дії «Закону про п’ять колосків»;

- невизнання факту голоду радянським керівництвом.

Наслідки:

- голодом була охоплена більша частина східних і південних областей України;

- великі людські втрати (1 млн. чол.).

Сільське господарство залишалося у важкому стані. бракувало не тільки придатних для роботи тракторів, комбайнів, автомашин, а й навіть найпростіших землеробських знарядь, тягла. Багато земель за часи війни були занедбані. Зменшувалося поголів’я худоби у тваринництві, гостро бракувало кваліфікації кадрів. Хоча на кінець 1945 р. посівні площі дещо розширились, Україна продала державі зерна на 40% менше ніж до війни. Капіталовкладення в сільське господарство були недостатніми, та й ці кошти часто не доходили до села і направлялись в інші галузі, зокрема на оборону. Пріоритет надавався відбудові промисловості. В результаті технічна оснащеність колгоспів залишалися на низькому рівні

2.Декабри́сти — перші російські дворяни-революціонери, які 14 (26) грудня 1825 року збройною силою прагнули встановити в Росії конституційний лад.

Вони боролися за повалення царату та скасування кріпацтва. Основні гасла декабристів були гаслами буржуазної революції, яка змітає феодалізм і дає можливість розвинутися ; учасники російського дворянського опозиційного руху, члени різних таємних товариств другої половини 1810-х - першої половини 1820-х, які організували антиурядове повстання 14 грудня 1825 і отримали назву по місяцю повстання.

Білет № 29

1. Розкрийте питання: Брестський мир. Гетьманат та Директорія в українській революції 1917 – 1920 рр.

Делегація УНР на переговорах в Брест-Литовському оголосила, що ЦР перебуваю у важкому стані і вимагає негайної допомоги. 9 лютого 1918 Брест-Литовський мирний договір був підписаний. Кордон між Україною і Автро-Угорщиною провели по старому кордону Російської імперії. Окрім цього Австро-Угорщина зобов’язувалась передати УНР окуповані Волинь і Холмщину. В свою чергу Україна повинна була експортувати в країни Четвертинного союзу декілька мільйонів тон продовольства.. Брестський мирний договір поклав початок міжнародному визнанню незалежної України. 29 квітня 1918 р. Центральна Рада ухвалила Конституцію УНР, а Всеукраїнський хліборобський з'їзд проголосив П. Скоропадського гетьманом України. Внаслідок майже безкровного державного перевороту Центральна Рада була розпущена і в українських землях виникло нове державне утворення — гетьманат «Українська держава».

Суть перевороту полягала в спробі шляхом зміни демократичної парламентської форми державного правління на авторитарну створити нову модель української держави, яка була б здатною зупинити радикалізацію, дезорганізацію і деградацію суспільства, стала б творцем і гарантом стабільного ладу, що ґрунтувався б на приватній власності та дотриманні правових норм. Очоливши гетьманат, П. Скоропадський зосередив у своїх руках усю повноту влади. У цей час було налагоджено грошовий обіг, вдосконалено грошову систему, створено державний бюджет, відкрито кілька українських банків, засновано нові акціонерні компанії, відроджено промислові підприємства та біржі. За доби гетьманату помітними були зрушення і в галузі культури та освіти.

У травні 1918 р. партії просоціалістичної орієнтації утворили опозиційний гетьманові Український національно-державний союз (з серпня Український національний союз). Було вирішено не поспішати з відновленням Української Народної Республіки, а визначити оптимальну форму державного правління після перемоги повстання. Для керівництва виступом обрали тимчасовий верховний орган УНР — Директорію — у складі В. Винниченка (голова), С Петлюри, Ф. Швеця, О. Андрієвського, А. Макаренка.

Проголошений наступного дня гетьманом курс на федеративний союз з небільшовицькою Росією прискорив розвиток подій. Члени Директорії спішно прибувають до Білої Церкви, де була зосереджена їхня головна ударна сила — формування Січових стрільців, і переходять до активних бойових дій. Після розгрому під Мотовилівкою (18 листопада 1918 р.) найбільш боєздатних сил гетьмана питання про владу було вирішене: на початку грудня армія УНР контролювала майже всю територію України. Проте вже через півтора місяця вона змушена була під ударами зброй-них формувань радянської Росії залишити українську столицю.

2. Військо Запорозьке—у 16ст офіційна назва козацького війська з центром у Запорозькій Січі, а з середини 17ст—української козацької держави на чолі з гетьманом. Через руїну всередині цієї держави, розділилося на Військо Запорозьке Городове — власне Гетьманщину або Наддніпрянську Україну та Військо Запорозьке Низове — Запорозьку Україну з Січчю.

3.1. З тактичних міркувань Бандера і Провід ОУН навесні 1941 року домовився з німецьким військовим командуванням про вишкіл Дружин Українських Націоналістів (батальйони «Нахтіґаль» і «Роланд»), які мали воювати на території України проти СРСР за відновлення державності. Вони створювалися з розрахунком, що у майбутньому зможуть стати базою для формування регулярної української армії. Німецьку адміністрацію та війська ставили перед фактом, що місцеве населення вже обрало своїх голів міст, сільських війтів, сформували українську поліцію, а у Львові 30 червня 1941 року ОУН проголосила Акт відновлення Української Державності та створено уряд – Українське Державне Правління.

3.2. Документ, де треба було дописати слово "незалежність".

Білет №30

1.Періодизація – це поділ історичного процесу на великі проміжки часу, які різняться між собою важливими змінами в житті суспільства. М.Грушевський розробив власні підходи до історичного минулого України, які відрізнялися від панівної офіційної російської історіографії.

Перший розбив періодизацію на 4 етапи М. Грушевський у 1904р:

1)Княжа доба – 1ст н.е. – 1349, завершується процес розселення «українських племен».

2)Литовсько-польська доба – 14ст-перша половина 16ст, пов’язана із завершенням політично-державної самостійності укр. земель і захоплення їх Польщею, Литвою, та іншими державами.

3)Козацька доба – др. пол. 17ст-18ст всі верстви єднаються у формі козацтва для досягнення власних нац. інтересів.

4)Оформлення укр. нації 19ст, коли історичне й духовне життя українців відбувається під впливом демократичних європейських ідей.

2. Тоталітаризм

Тоталітарний політичний режим характеризується всеохопним репресивним примушуванням громадян до виконання владної волі, здійснюється цілковитий державний контроль за діяльністю окремих громадян, їх об´єднань, соціальних груп . Суспільне життя ґрунтується на адмініструванні, примушуванні й заборонах, на бюрократичній системі управління.

Тоталітарному політичному режимові притаманні:

1.надцентралізована структура влади

2.монопольний політичний контроль над економікою та іншими сферами суспільства,

3.влада належить масовій політичній партії, що організована недемократично.

4.політизація, регламентація і санкціонування всієї життєдіяльності суспільства.

5.терористичний поліційний контроль за поведінкою громадян;

6.вимога до громадян активно виявляти відданість режимові і підтримку його;

7.ліквідація конституційних прав і свобод особи (особистості);

8.репресії як засіб державної політики.

Про зміцнення тоталітаризму в Україні:

1)утвердження комуністичної форми тоталітарної ідеології, яке йшло через безкомпромісну боротьбу з релігією. У 1930 р. унаслідок «організаційних заходів» автокефальна православна церква припинила своє існування.

2)монополізація влади більшовицькою партією, усунення з політичної арени інших політичних партій;

3)зрощення правлячої партії з державним апаратом;

4)установлення жорсткого контролю держави над суспільним життям.

Тоталітарна система підпорядкувала духовне життя суспільства. Перед інтелігенцією, суспільствознавцями, ставилося головне завдання - теоретично обґрунтувати більшовицький режим, прославляти Сталіна як «вождя всіх часів і народів».

Білет № 31

1. Сутність економічних і політичних реформ 1950-60 років.

У середині 50-х рр, подолавши противників, Хрущов прибрав усю повноту влади в СРСР до своїх рук. Як і його попередник Сталін, він почав правління від здійснення «гігантських» планів будівництва комунізму. Проте, на відміну від Сталіна, Хрущов провів ряд реформ у промисловості, сільському господарстві й суспільно-політичному житті країни. Бажаючи покінчили з хронічною нестачею продуктів харчування, партія під його керівництвом почала «битву» за освоєння цілинних і перелогових земель у Казахстані та Західному Сибіру. Були розорані величезні площі, що дорівнюють території сучасної Німеччини. З України виїхало туди 100 тис. молодих людей, чимало з яких і донині живуть у Казахстані. Освоєння цілинних та перелогових земель дало змогу на деякий час забезпечити населення СРСР хлібом і хлібо-булочними виробами, але не вирішило проблему хронічного відставання сільського господарства. У лютому 1956 р. на XX з'їзді КПРС М. Хрущов насмілився офіційно проголосити засудження культу особи Сталіна, що поклало початок оновленню радянського суспільства. Проти хрущовських реформ, курсу на засудження культу особи Сталіна виступила верхівка ЦК партії. Вважаючи, що М. Хрущов у викритті Сталіна пішов надто далеко, група членів політбюро ЦК КПРС вирішила усунути його від влади. Змовники не підтримані КДБ і армією, зазнали невдачі. Разом з тим М. Хрущов, який багато зробив для подолання культу особи, поступово й сам опинився в полоні цієї небезпечної «хвороби». На з'їздах компартії України, пленумах її ЦК, зборах республіканського і місцевих активів дедалі частіше звучали слова «особисто товариш Хрущов», «вірний ленінець» тощо. Згодом він зовсім відійшов від дальшої демократизації суспільства. У 1957 р. почали реформувати управління народним господарством. Існуючі надцентралізовані галузеві міністерства, на думку М. Хрущова, були неспроможні забезпечити швидке зростання промислового виробництва. Замість них утворили територіальні управління — ради народного господарства. Ідея децентралізації управління економікою для такої великої країни як СРСР спочатку отримала позитивні відгуки. Проте в характерному для командно-адміністративної системи дусі автори пропонували цю реформу як чудодійний одномоментний акт, спроможний змінити економічну ситуацію в країні. Правда, організація раднаргоспів дала деякий ефект. Поменшало безглуздих зустрічних перевезень вантажів, були закриті сотні дрібних підприємств, які дублювали одне одного, ліквідовані окремі міністерства. Вивільнені площі використали для виробництва нової продукції. Прискорився процес технічної реконструкції багатьох підприємств. Зокрема, в Україні у 1956— 1960 рр. почали виробництво багатьох типів нових машин, агрегатів, приладів. Значно скоротили адміністративно-управлінський апарат.

2.Українська Гельсінська група-об'єднання діячів українського правозахисного руху, утворене в Україні 9 листопада 1976. Мета та завдання діяльності: •збирати докази порушення тих постанов та скарги постраждалих; •доводити факти порушення прав людини та націй в Україні до відома ширших кіл української та міжнародної громадськості, до урядів держав, які підписали Заключний акт.

3.1. Назвіть першу політичну партію в Наддніпрянській Україні та її засновника.

Перша політична партія в Наддніпрянській Україні - Революційна українська партія заснована 29 січня 1900р у Харкові діячами студентських громад Д.Антоновичем, М.Русовим, Г.Андрїєвським, Л.Мацієвичем та ін.

Білет № 32

1. Період Гетьманщини 18 ст. та її ліквідація.

ГЕТЬМАНЩИНА - уславлена в науковій літературі назва української національної держави, відновленої внаслідок національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького, що існувала впродовж 1648-1782. Офіційна назва держави - Військо Запорізьке. Царський уряд уникав вживання терміну Гетьманщина і в офіційних документах називав її - Малоросією. Столицями в різні часи були м. Чигирин, Гадяч, Батурин, Глухів. На початковому етапі існування Гетьманщина була залежною від Речі Посполитої, а її територія обмежувалась Київським, Чернігівським та Брацлавським воєводствами. Однак фактично вона була незалежною, а влада гетьмана поширювалася на значно більшу територій.

Після Переяславської Ради і укладення Березневих статей 1654 між Україною і Росією, московський уряд розпочав систематичне обмеження прав та привілеїв Гетьманщини, звівши її до стану автономії, повноваження якої постійно звужувалися. У 1663 Гетьманщина поділилася на лівобережну (під контролем Росії) та правобережну (під контролем Речі Посполитої).

Із 70-х pоків XVIII ст. царський уряд Катерини II починає поетапну ліквідацію Запорозької Січі.

Основні причини

• Успішне завершення російсько-турецьких війн.

• Перенесення кордону Російської імперії на південь до Чорного моря.

• Втрата Запорозькою Січчю свого військового значення в боротьбі з турками та татарами.

• Участь козаків у повстаннях проти Речі Посполитої та Російської iмпepiї (гайдамацький рух, селянська війна під керівництвом Є. Пугачова, селянські повстання проти феодального гніту).

• В абсолютистській централізованій державі, якою була Росія, недоречними були демократичні порядки та республіканська форма правління, які мала Січ.

• Зміцнення в Pociї феодальних порядків (прагнення старшини та дворян захопити велику кількість родючих земель, закріпачити козаків).

У ceрпнi 1775 р. в царському маніфесті Катерини II офіційно оголошувалося про ліквідацію запорозького козацтва та самої назви «запорозький козак». Запорозькі козаки або перетворювалися на кріпаків, або переселялися. Землі Запорозької Січі були роздані у володіння дворянам та старшині.

2.Декларація про державний суверенітет-політико-правовий документ, у якому проголошувалися державний суверенітет України, самостійність, повнота і неподільність влади в межах її території та незалежність, рівноправність у зовнішніх відносинах. 16 липня 1990р. ВР УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет. Декларація заклала юридичні основи для розгортання державотворчого процесу та реалізації на практиці укр. нацією свого невід’ємного права на самовизначення.

3.1.Геноцид — цілеспрямовані дії з метою знищення повністю або частково окремих груп населення чи цілих народів за національними, етнічними, расовими або релігійними мотива

3.2. Перерахувати країни , що ввійшли до складу СРСР 30 грудня 1922р.

Російської СФРР(РСФРР), Української СРР(УСРР), Білоруської СРР(БСРР), Закавказької СФРР(ЗСФРР—Грузія, Азербайджан і Вірменія).

Білет № 33

1. Інкорпорація України-Руси Литвою.

Початок добі Литовській політичної зверності над південною Руссю був покладений 1340р., коли син Геденіна Любарт закнязював на волині й у Галичині. Остання після 40-річної запеклої бородьби перейшла до Польши. Отже, Волинь стала першим реальним надбанням Литви на українських землях. Більшість українських земель було приєднано до Литви за часів співправління князів Ольгера й Кейстута(1345–77)

1385р. була укладена Кревська унія.Це угода, укладена між Королівством Польским та Великим Княжевством Литовським, Руським, і Жемайтійським 14 серпня 1385р.у м.Крево(Білорусь). Угода передбачала обєднання Литви і Польщі в єдину державу шляхом шлюбу польської королеви Ядвіги і литовського князя Владислава Ягайла, при чому головною умовою було поверненя до польської королеви всіх відоргнутих земель,і приєднання назавжди Литви і Литовської Русі. Кревська уніє сприяла обєднанню польсько-литовських сил для боротьби проти Тевтовського ордену. Польські феодали намагалися використати Кревську унію для загарбання українських і білоруських земель,що були під владою Литви. Проти Кревської унії виступала литовсько-українська опозиція на чолі з князем Вітовтом, двоюрідним братом Ягайла, яка домоглася збереження ВКЛ як окремоі незалежної держави (За Городельською унією 1413).У 1392р. за Острівською угодою Ягайло був змушений визнати Вітавта своїм намісником, а 1398 Вітовт проголошує себе повновладним Великим князем Литовським під зверхнестюпольського короля, чим фактично розриває Кревську унію.

2. Ординація Війська Запорізького–постанова польського сейму, ухвалена в січні 1638. Видана після придушення національно-визвольного повстання 1637-1638рр. Згідно з ординацією було скасовано виборність козацької старшини і ліквідовано козацький суд. Козацький реєстр зменшувався до 6 тисяч осіб. До реєстру вносили тількі тих козаків, які не брали участі у повстанні. Лише сотники та отамани могли бути обрані з козаків, які мали заслуги перед Річчю Посполитою. Усі виключені з реєстру повинні були повернутися до свого попереднього стану. Замість гетьмана призначали старшого комісара козацького війська, який підлягав безпосередньо коронному гетьманові Польщі. Йому віддавалась уся військова і судова влада в реєстрі.

3.2. Грецька колонізація. Давньогрецька колонізація, часто Велика грецька колонізація(VIII—VI ст. до н. е.)—процес заснування грецькою державою нових поселень на чужих землях.

Білет №34

1.Рух опору в Україні.

22 червня 1941 p. Німеччина та її союзники без оголошення війни напали на Радянський Союз. Розпочалася Велика Вітчизняна війна. З перших днів окупації на території України розгорнулася антифашистська боротьба.

Причинами розгортання руху: 1)окупація батьківщини іноземними загарбниками; 2)жорстокий окупаційний режим, який хотів перетворити українські землі на колонії Німеччини та її союзників, а українців частково знищити, а решту перетворити на рабів.

Форми опору були різноманітними:

—саботаж (випуск бракованої продукції, невиходи на роботу, виведення з ладу верстатів та устаткування, псування продовольства);

—відмова співпрацювати з окупаційними властями;

—антигітлерівське підпілля;

В антифашистському русі Опору існували дві течії:

—радянська (партизанські загони, радянське підпілля), представники якої боролися за визволення України від німецько-фашистських загарбників, відновлення Радянської влади;

—націоналістична (ОУН(Б), ОУН(М), бульбівці, ОУН-УПА), представники якої боролися за визволення України від німецько-фашистських загарбників, створення незалежної Української держави.