22 Склад правопорушення:поняття та зміст його елементів.

Правопорушення-поведінка суб'єктів, яка порушує правові приписи.  Склад правопорушення - це сукупність названих у законі ознак, за наявності яких небезпечне і шкідливе діяння визнається конкретним правопорушенням. Такі ознаки мають об'єктивний і суб'єктивний характер.  Склад правопорушення: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона.  Об'єкт правопорушення -ті суспільні відносини, які охороняються нормами права і на які посягає правопорушення.  Об'єктивна сторона правопорушення - зовнішній акт суспільно небезпечного діяння, яке посягає на об'єкт, що охороняється нормами права, завдає йому шкоди чи створює загрозу заподіяння шкоди. Вона містить: дію чи бездіяльність, суспільно небезпечні та шкідливі наслідки, причинний зв'язок між ними, місце, час, спосіб, засоби, обставини та ситуацію скоєння правопорушення. 

Суб'єкт правопорушення - індивід чи колектив людей. Індивідуальний суб'єкт - фізична особа, яка є осудною і досягла певного віку. Фізичних осіб поділяють на громадян, осіб без громадянства та іноземних громадян. Осудність фізичної особи означає, що вона розуміє характер своїх дій і може керувати ними. Колективним суб'єктом правопорушення може бути юридична особа, державний орган, громадська та інші організації, дії яких пов'язані з колективним ухваленням рішень.  Суб'єктивна сторона правопорушення - внутрішня психічна діяльність особи, пов'язана зі скоєнням правопорушення. Ознаками суб'єктивної сторони є провина, мотив і мета правопорушника.  Провина - психічне ставлення особи до скоєного нею суспільно небезпечного діяння і суспільно небезпечних наслідків у формі наміру та необережності. Намір як форма провини характеризується тим, що особа усвідомлює суспільно небезпечний характер своєї дії (бездіяльності), передбачає суспільно небезпечні та шкідливі наслідки і бажає чи свідомо допускає їх настання. Необережність під час скоєння правопорушення має місце тоді, коли особа передбачала настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння і легковажно розраховувала на їх запобігання, або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити. Мотив - внутрішні процеси, що відображаються у свідомості особи і спонукають її скоїти правопорушення. Він впливає на свідомість людини, зумовлює характер її дій, формує спрямованість волі, визначає зміст провини. 

23 Юридична відповідальність: поняття, мета і принципи

Юридична відповідальність — це різновид соціальної відповідальності. Вона с реакцією держави і суспільства на вчинені правопорушення та проявляється у застосуванні до правопорушника заходів державного впливу й у зв’язку з цим зазнанням винним втрат особливого, організаційного чи матеріального характеру. Юридичну відповідальність розглядають у двох аспектах: позитивна відповідальність — виражається в активній життєвій позиції, свідомому виконанні обов’язків: ретроспективна юридична відповідальність — має реальний характер і застосовується за вчинення протиправних діянь. Ознаки юридичної відповідальності (ретроспективної): 1.    Завжди наступає тільки за наявності правопорушення. 2.    Склад правопорушення є підставою юридичної відповідальності. 3.    Передбачається нормами права як один із видів державного примусу. 4.    Завжди передбачає суворе нормування міри державного примусу (розмір штрафу, термін виправних робіт та інше). 5.    Притягнення до юридичної відповідальності здійснюється спеціально уповноваженим на те колом посадових осіб відповідно до норм процесуального права. 6.    Полягає у примусовому терпінні правопорушником позбавлення відповідних благ (попередження, штраф, конфіскація тощо). 7.    Завжди пов’язана з відповідними юридичними наслідками (наприклад, судимість). 8.    Пов’язана з можливістю звільнення особи від юридичної відповідальності (за наявності реабілітуючих підстав). Для з’ясування сутності юридичної відповідальності необхідно визначити принципи, на яких вона базується. У юридичній науці розрізняють такі принципи юридичної відповідальності: законність; справедливість; доцільність; невідворотність; індивідуалізація покарання; відповідальність за вину; неприпустимість подвоєння і.окарання. Принцип законності— означає реалізацію юридичної відповідальності згідно з вимогами, які передбачені чинним законодавством. Головна вимога законності полягає в тому, що притягувати до юридичної відповідальності можуть лише компетентні органи у вста- новленому законом порядку і на передбачених законом підставах. Принцип справедливості юридичної відповідальності знаходить своє відображення в такій системі вимог: 1)    закон, який встановлює відповідальність або посилює її, не має зворотної сили; 2)    за одне порушення можливе лише одне покарання; 3)    відповідальність несе лише той, хто вчинив правопорушення; 4)    вид і міра покарання залежать від тяжкості правопорушення; 5)    якщо шкода, нанесена правопорушенням, має зворотний характер, юридична відповідальність повинна забезпечити її відшкодування. Принцип доцільності передбачає відповідальність, обрану стосовно правопорушника, міри впливу меті юридичної відповідальності. Доцільність також означає індивідуалізацію караючих заходів залежно від тяжкості здійсненого правопорушення, властивостей особи правопорушника, обставин здійснення правопорушення. Принцип доцільності означає можливість заміни юридичної відповідальності іншими мірами впливу, якщо мета юридичної відповідальності може бути досягнута без її здійснення (наприклад, міри суспільного впливу, звільнення від покарання внаслідок амністії тощо). Принцип невідворотності юридичної відповідальності означає її неминучість. Жодне правопорушення не повинно залишатися не- розкритим і безкарним. Якщо за здійснене діяння передбачено настання юридичної відповідальності, то без законних підстав ніхто не може бути звільнений від цієї відповідальності за будь-яких умов (суспільне становище, родинні зв’язки і т. ін.). Принцип індивідуалізації покарання полягає в тому, що відповідальність за здійснене правопорушення може наставати лише за наявності вини правопорушника. Якщо ж особа є невинною, то, не дивлячись на тяжкість діяння, вона не може бути притягнута до відповідальності. У виняткових випадках норми цивільного права допускають відповідальність без вини. Принцип неприпустимості подвоєння покарання полягає в тому, що неприпустимим є поєднання двох і більше видів юридичної відповідальності за одне правопорушення. Це не означає, що за злочин не можна призначити основне і додаткове покарання (наприклад, позбавлення волі та конфіскацію майна). Однак за одне порушення винний може бути покараний лише один раз.