Міністepствo oсвіти і нaуки Укpaїни

Київський нaціoнaльний тoproвeльнo-eкoнoмічний унівepситeт

Кафедра економ. теорії і конкурентної політики

КУPСOВA POБOТA

з Мікроекономіки

нa

тeму: «Первинний та вротинний ринок цінних паперів.Фондова біржа.»

Студeнтa 2 куpсу 13 rpупи

Нaпpяму підroтoвки «Eкoнoмікa Підпpиємствa»

Пpoфeсійнoro спpямувaння «Eкoнoмікa підпpиємствa»

Хілька Владислава Олександровича

Нaукoвий кepівник: Лагутін Василь Дмитрович

Нaціoнaльнa шкaлa ______

Кількість бaлів___________Oцінкa ЄКТС_________

Члeни кoмісії____________ _____________________________________

(підпис) (пpізвищe тa ініціaли)

____________ _____________________________________

(підпис) (пpізвищe тa ініціaли)

____________ _____________________________________

(підпис) (пpізвищe тa ініціaли)

Київ 2015

План

Вступ

1.Первиниий ринок цінних паперів та його основні характеристики.

2.Вторинний ринок цінних паперів його структура,особливості.

3.Принципи,функції та ознаки фондової біржі.

4.Фондові біржі на світовому фондовому ринку.

5.Ринок цінних паперів і фондові біржі в Україні.

Висновки.

Список використаних джерел.

Додатки

Введення  Фондовий ринок, або ринок цінних паперів, становить систему відносин купівлі-продажу різноманітних фінансових активів або фондових цінностей і поділяється на первинний і вторинний. На первинному ринку здійснюється продаж, первинне розміщення нових випусків (емісії) цінних паперів.Після того як цінні папери розміщені на первинному ринку, вони стають об’єктом продажу.Перепродаж цінних паперів здійснюється на так званому вторинному ринку.

Як на первинному, так і на вторинному ринку є багато способів продажу і купівлі цінних паперів. Основним з них є торгівля цінними паперами на фондовій біржі.

Фондова біржа – це організаційно оформлений постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами та іншими фінансовими інструментами.

Фондова біржа в Україні, згідно з чинним законодавством, створюється як акціонерне товариство, що зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу.

Враховуючи важливість та актуальність даної теми, метою курсової роботи є визначення ролі фондової біржи.

Для її досягнення слід вирішити такі завдання:

• дати загальну характеристику фондової біржи;

• проаналізувати;

• розглянути особливості становлення та розвитку фондової біржи в Україні;

При написанні даної роботи були використані офіційні джерела інформації: Закон України Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” і Закон України „Про цінні папери і фондову біржу”.

Робота складається із вступу, основної частини, висновків, списку використаної літератури.

1.Первинний ринок цінних паперів.

Випуск цінних паперів — це продаж їх емітентом і придбання учасниками ринку цінних паперів. Відносини, що виникають у процесі первинного продажу і придбання цінних паперів, називаються також ще первинним ринком цінних паперів.

Таким чином, поняття «випуск цінних паперів» має на увазі їх випуск для продажу на первинному ринку. І, навпаки, реалізація договорів купівлі-продажу цінних паперів на первинному ринку передбачає те, що згадані угоди здійснюються в межах випуску цих паперів.

Повний продаж емітентом цінних паперів у певних кількісних та часових межах означає завершення випуску. Якщо у передбачений законодавством чи установчими документами час необхідна частина цінних паперів залишилася непроданою, то вважається, що їх випуск не відбувся.

Це означає, що первинні ринки окремих цінних паперів існують як відносно нетривалі ринкові відносини, іншими словами вони є тимчасовими ринками. Водночас первинні ринки з'являються щоразу, коли здійснюється випуск будь-яких нових цінних паперів. І в цьому розумінні вони підтримують своє існування постійно. Терміном «нові» цінні папери в даному розумінні охоплюються різні випадки: коли цінні папери одного й того ж виду, наприклад, акції, облігації або депозитні сертифікати випускаються різними емітентам; або коли цінні папери різних видів, скажімо, акції і облігації, облігації і переказні векселі випускаються одним і тим же емітентом кілька разів. Тобто в останньому випадку емітент здійснює кілька випусків цінних паперів одного й того ж виду, і тоді називають облігації чи акції емітента першого, другого, (і наступних) випусків.

При випуску акцій термін «нові» цінні папери має деякі особливості. Відмінною рисою договорів купівлі-продажу акцій, які укладаються на первинному ринку, є те, що всі вони здійснюються емітентом з метою формування власного статутного капіталу. Припустимо, що емітент здійснив випуск усіх дозволених видів акцій і що всі вони були придбані інвесторами (як правило, це відбувається з акціями відомого і високоприбуткового емітента). У цьому випадку слід вважати, що випуск акцій було реалізовано на первинному ринку. Через деякий час з метою збільшення статутного капіталу емітент здійснює додатковий випуск акцій. У цьому випадку поняття «нові» цінні папери буде стосуватися тільки акцій нового (вже другого) випуску.

На первинному ринку емітент може здійснювати продаж цінних паперів безпосередньо або за допомогою посередників. За допомогою до посередників емітенти змушені звертатися з ряду причин: невпевненість у тому, що випущені цінні папери будуть продані; недостатнє інформування емітентом потенційних інвесторів; намагання досягти економії в часі і зусиллях тощо.

Випуск цінних паперів в обіг може здійснюватися шляхом підписки на них або безпосередньо купівлі-продажу за готівку. Підписка за змістом також є своєрідною угодою купівлі-продажу, виконання якої відстрочене в часі. Тобто між продавцем цінних паперів та покупцем укладається угода, яка передбачає, що оплата вартості куплених цінних паперів здійснюватиметься частинами протягом певного періоду. Безпосередня купівля-продаж їх може здійснюватися в результаті переговорів, обміну листами або участі в аукціоні.

Слід нагадати, що в Україні до 1996 року тривав розвиток первинного ринку, який характеризувався такими параметрами, як передача державної власності через приватизаційні майнові та компенсаційні сертифікати, акціонування та приватизацію суспільного виробництва, розвиток ринкових відносин, створення фондового ринку, зміна системи управління виробництвом, зміна суспільної свідомості тощо. І лише в 1996 році, з прийняттям Закону «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», зроблено перший важливий крок на шляху створення вторинного ринку цінних паперів, його подальшого формування і розвитку.

Ринок цінних паперів, як і будь-який інший ринок, являє собою систему економічних відносин із приводу купівлі-продажу, де зіштовхуються попит та пропозиція і визначається ціна. Величина ринку, як відомо, безпосередньо зв'язана зі ступенем спеціалізації суспільної праці. Цьому цілком відповідає ринок цінних паперів, що теж розвивається внаслідок росту спеціалізації емітентів і інвесторів, тобто продавців і покупців товару "цінний папір". З одного боку, росте число емітентів, що здійснюють емісії цінних паперів; з іншого боку, усе більш диференціюються їхні види, збільшуються масштаби їхнього звертання, розширюється коло інвесторів.

Ринок цінних паперів безпосередньо складається з первинного і вторинного ринків.

На первинному ринку здійснюється емісія державних і муніципальних облігацій, а також акцій і облігацій, що випускаються різними акціонерними компаніями як фінансового, так і нефінансового профілю. Безпосередніми інвесторами на первинному ринку цінних паперів виступають комерційні й інвестиційні банки, власне біржові фірми, страхові компанії, пенсійні фонди, нефінансові корпорації (інституціональні інвестори) і приватні особи (індивідуальні інвестори), що здобувають чи безпосередньо за допомогою біржових фірм і інвестиційних банків акції й облігації. Вторинний ринок цінних паперів являє собою нецентралізовану чи централізовану (фондова біржа) купівлю-продаж емітованих цінних паперів. Існування нецентралізованого ринку цінних паперів зовсім не означає стихію торгівлі ними. Дрібні акціонерні компанії, як правило, розміщають свої цінні папери серед невеликого кола відомих облич. Гнітюча частина середніх і великих корпорацій, що не котирують свої цінні папери на фондових біржах, найчастіше вдаються до допомоги брокерсько-дилерських фірм комерційних банків, що здійснюють торгівлю цінними паперами, користаючись сучасними системами зв'язку.

У розвитих країнах з ринковою економікою масштаби емісії облігацій значно більше масштабів емісії акцій. Це визначається двома основними причинами: по-перше, емітентами акцій виступають тільки корпорації, а емітентами облігацій - не тільки вони, але і держава, муніципалітети, різні некорпоративні установи; по-друге, для самих корпорацій емісія облігацій за інших рівних умов більш вигідна, оскільки обходиться дешевше і дає більш швидке розміщення серед інвесторів, не збільшуючи при цьому числа акціонерів.

У цінних паперів мається одна характерна риса, завдяки якій вони відрізняються від інших видів приміщення позичкового капіталу: це оборотність, тобто можливість для власника в будь-який момент звернути їх у гроші. Можливість оборотності цінних паперів у вирішальній ступені залежить від ліквідності ринку, на якому вони виступають об'єктами купівлі-продажу.

Ця ліквідність тим вище, чим вище обертається цінний папір, чим більше актів купівлі-продажу з нею відбувається.

Характерні риси ринку цінних паперів і самого цінного папера як об'єкта угод на цьому ринку, розглянуті вище, знаходять прояв і на міжнародному ринку цінних паперів, але з деякими особливостями. Міжнародний ринок цінних паперів - це насамперед первинний ринок. Вторинний ринок поки що не одержав адекватного розвитку. Тому під міжнародним ринком цінних паперів розуміється випуск останніх, виражений у так званих євровалютах і здійснюваний емітентами поза рамками якого-небудь національного регулювання емісій. У більш широкому плані міжнародний ринок цінних паперів розглядається як сукупність власне міжнародних емісій і іноземних емісій, тобто випуску цінних паперів іноземними емітентами на національному ринку інших країн. В даний час міжнародний ринок цінних паперів включає як ринок акцій, так і ринок облігацій.

Отже, формування і розвиток первинного ринку в умовах складного економічного становища сприятиме: по-перше, залученню фінансових ресурсів для розвитку виробництва підприємств у процесі їх акціонування; по-друге, збільшенню обсягу ринку цінних паперів і, зокрема, зростанню обсягів його капіталізації; по-третє, появі та розвитку вторинного ринку цінних паперів.

Процедура емісії цінних паперів  Відповідно до ФЗ «Про ринок цінних паперів» емісія цінних паперів - встановлена ​​законом послідовність дій емітента з розміщення емісійних цінних паперів. Потрібно відзначити, що розміщатися можуть тільки емісійні цінні папери, а саме акції та облігації.  Процедура емісії цінних паперів регулюється національним законодавством і включає ряд обов'язкових етапів. Так, основними етапами емісії є:  - Прийняття рішення про випуск паперів,  - Затвердження рішення і підготовка проспекту емісії,  - Реєстрація проспекту емісії в державному органі,  - Реєстрація випуску емісійних цінних паперів,  - Розміщення цінних паперів,  - Державна реєстрація звіту про підсумки емісії.  Рішення про випуск акцій або інших паперів у суспільстві має бути затверджене уповноваженими особами. Це рішення повинно бути зареєстроване в органі державної реєстрації цінних паперів і містити дані, достатні для встановлення обсягу прав, закріплених цінним папером. Так, законодавство РФ вказує обов'язковий обсяг інформації, який повинен бути в рішенні про випуск цінних паперів.  Особливо виділяється ситуація, коли компанія вперше планує випустити акції. Ця процедура називається первинним відкритим розміщенням акцій (initial public offering - IРО) і являє собою найбільш складну задачу  Державна реєстрація випуску емісійних цінних паперів супроводжується реєстрацією їх проспекту у разі розміщення емісійних цінних паперів шляхом відкритої підписки або шляхом закритої підписки серед кола осіб, число яких перевищує 500. Проспект - це опублікована спеціальна декларація, що містить достовірну і повну інформацію про характер діяльності акціонерного товариства, її керівників, капіталі, доходи, заборгованості та інші показники фінансового стану. Після реєстрації проспекту документ вивчається для виявлення упущень.  Проспект емісії складається з кількох розділів.  У першому наводяться найбільш загальні відомості про емітента: назва та організаційно-правова форма компанії, особи, відповідальні за достовірність наданих у проспекті емісії даних.  У другому розділі міститься інвестиційна декларація, в якій визначаються цілі інвестицій та напрямки інвестиційної політики, тобто дається короткий опис передбачуваної діяльності емітента на ринку цінних паперів.  У третьому розділі проспекту емісії містяться відомості про майбутній випуск цінних паперів. У їх числі - розмір статутного капіталу при заснуванні підприємства з урахуванням додаткового випуску акцій, вид випущених цінних паперів, їх номінал і початкова ціна підписки, дата початку та закінчення розміщення акцій і т.д.  У наступних розділах проспекту емісії наводяться відомості про попередні випуски цінних паперів, засновників емітента, органах управління із зазначенням прізвищ керівників, їх частки в статутному капіталі, переліком всіх займаних посад в даний час і за останні п'ять років, у тому числі поза органів управління емітента. Крім того, повідомляється про судові позови та санкції, пред'явлених до емітента на момент реєстрації проспекту, наводиться звіт про фінансовий стан і результати діяльності компанії.  У завершальних розділах проспекту емісії викладаються умови придбання прав власників цінних паперів, а також інша інформація, що представляє інтерес для інвесторів.  У законодавстві перераховані основні вимоги до змісту проспекту .  Емітент та гаранти випуску (якщо такі є), а також інвестиційні інститути, які виробляють за угодою з емітентом продаж цінних паперів першим власникам, зобов'язані забезпечити кожному покупцеві можливість ознайомлення з умовами продажу і проспектом емісії до моменту покупки даних паперів. Тому публікація проспекту емісії є обов'язковою.  Емітент та інвестиційні інститути, які виробляють продаж акцій першим власникам, зобов'язані також забезпечити всім їм рівні цінові умови придбання (ціна акцій одного випуску в цьому випадку повинна бути однаковою).  Реєстрація випуску цінних паперів. Випуск цінних паперів здійснюється під жорстким контролем з боку державних органів. Всі випуски повинні пройти реєстрацію у ФСФР і отримати державний реєстраційний номер, в іншому випадку ФСФР вправі оголосити випуски цінних паперів не відбулися, припинити їх, відмовити в реєстрації у випадках, коли емітенти або інвестиційні компанії, що виробляють продаж цінних паперів, вказують у проспектах емісії недостовірні відомості які відомості, які потребують роз'яснень, а також порушують у процесі випуску вимоги чинного законодавства.  Обмеження державної реєстрації випуску стосуються не тільки акцій, але і інших видів цінних паперів, насамперед облігацій. Так, за чинним російським законодавством випуск облігацій не проходить державну реєстрацію в наступних випадках:  - До повної оплати статутного капіталу організації-емітента;  - До реєстрації звіту про підсумки зареєстрованого раніше випуску облігацій тієї ж серії;  - До реєстрації звітів про підсумки всіх зареєстрованих раніше випусків акцій та внесення відповідних змін до статуту акціонерного товариства-емітента;  - Якщо сума номінальних вартостей випускаються облігацій у сукупності з сумою номінальних вартостей усіх непогашених облігацій емітента перевищує розмір його статутного капіталу або величину забезпечення, наданого йому третіми особами.  Розміщення емісії. Розміщення цінних паперів на первинному ринку може відбуватися у формі розподілу, передплати або конвертації. При розподілі мова йде про розподіл додаткових цінних паперів товариства серед їх власників. При конвертації емітовані цінні папери обмінюються на раніше випущені облігації або на акції з більшою чи меншою номінальною вартістю.  Ринкове розміщення випущених цінних паперів відбувається в основному за передплатою, два інші способу практично не дають можливості змінити склад власників цінних паперів компанії.  Серед акцій, що розміщуються шляхом підписки, виділяють акції компаній, які вже присутні на ринку, і перші відкриті підписки на акції. У другому випадку мова йде про перетворення закритої компанії у відкриту і про залучення зовнішніх, сторонніх »акціонерів. Це характернопрактично для всіх акціонерних товариств, які досягли певної стадії розвитку і бажають мобілізувати додатковий капітал.