- •Питання, що виносяться на іспит
- •24.Поняття та характеристика видів доказів у судовому процесі.
- •25. Підстави звільнення від доказування.
- •26. Повноваження господарського суду у сфері доказування.
- •27 Поняття і види строків в господарському процесі.
- •28. Обчислення процесуальних строків. Закінчення процесуальних строків.
- •29. Зупинення процесуальних строків. Відновлення та продовження процесуальних строків.
- •30 Поняття та склад судових витрат.
- •31. Державне мито та порядок його сплати.
- •32. Звільнення від сплати державного мита. Повернення державного мита.
- •33. Витрати, пов’язані з розглядом справи.
- •35. Поняття та елементи позову. Порядок подання позову.
- •37. Порушення провадження у справі та підготовка матеріалів до розгляду у першій інстанції.
- •38. Об’єднання позовних вимог. Об’єднання справ.
- •39. Поняття та порядок подання і розгляду зустрічного позову.
- •40. Забезпечення позову.
- •41. Склад господарського суду. Строк вирішення спору.
- •42. Зупинення провадження у справі. Залишення позову без розгляду. Припинення провадження у справі.
- •44. Протоколи у господарському процесі.
- •46. Ухвала господарського суду: поняття, зміст, порядок винесення і надсилання учасникам судового процесу.
- •47. Прийняття і набрання чинності судовим рішенням.
- •48. Окрема ухвала та повідомлення господарського суду.
- •49. Апеляційне оскарження рішень та ухвал суду першої інстанції.
- •50. Перегляд судових рішень у касаційному порядку.
- •51. Перегляд судових рішень Вищого господарського суду України Верховним судом України.
- •52. Перегляд рішень,ухвал,постанов господарського суду за ново виявленими обставинами
- •53. Поняття,учасники і стадії виконавчого провадження.
- •54. Система органів Державної виконавчої служби служби України.
- •55. Порушення виконавчого провадження.
- •56. Загальні засади здійснення виконачого провадження.
- •57. Відстрочка, розтрочка виконання рішення, зміна , зміна способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду.
- •58. Зупинення ,поновлення і поворот виконання рішення,постанови суду.
- •59. Оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби.
- •60. Поняття та загальна характеристика банкрутства.
- •61. Стадії провадження у справах про банкрутство.
- •62. Види та правовий статус учасників справ про банкрутство.
- •63. Підстави та порядок порушення справ про банкрутство.
- •64.Підстави та порядок припинення провадження у справах про банкрутство.
- •65. Процесуальні права іноземних підприємств і організацій.
- •66. Компетенція господарських судів у справах за участю іноземних підприємств і організацій. Судовий імунітет.
- •67. Правові основи співробітництва і взаємодопомоги арбітражних (господарських) судів.
- •68. Угоди між країнами снд з питань господарського судочинства. Правовий статус Економічного Суду снд.
- •69. Визнання та виконання рішень іноземних судів.
33. Витрати, пов’язані з розглядом справи.
При організації діяльності судів по розгляду й вирішенню спорів по здійсненню даної діяльності держава несе значні витрати, які складаються із витрат на утримання судової системи, матеріально-технічне забезпечення судів. Крім того, до судочинства залучаються особи, які сприяють здійсненню правосуддя: посадові особи, працівники організацій, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, судові експерти, перекладачі, діяльність яких потребує матеріальної компенсації, здійснюються процесуальні дії, які потребують додаткових витрат.
Повністю покласти на державу, а саме на платників податків витрати, пов’язані з функціонуванням судової системи, було б невірним. Тому законодавством на осіб, в інтересах яких розглядаються й вирішуються спори в судах, покладено обов’язок частково відшкодовувати витрати на судочинство. Слід підкреслити, що до таких осіб віднесені суб’єкти матеріально-правових відносин, щодо яких виник спір, що розглядається судом, а саме сторони, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору.
До того ж сплата витрат покладається на, умовно кажучи, несумлінну сторону, тобто позивача, який звертається до суду з необґрунтованими вимогами, або відповідача, який добровільно не виконує своїх обов’язків перед другою стороною, що й призвело до появи справи у суді. Тому існування судових витрат покликане виконувати певною мірою превентивну функцію, пов’язану з попередженням необґрунтованого звернення до суду, сприянням добровільному виконанню сторонами своїх обов’язків, усуненням порушень прав та інтересів, які охороняються законом. Отже, судові витрати — це відповідні грошові кошти, які витрачаються у зв’язку з розглядом та вирішенням справ у порядку господарського судочинства і покладаються на сторони, третіх осіб із самостійними вимогами з метою їх відшкодування державі та спонукання заінтересованих осіб до врегулювання спорів згідно із законом без втручання суду.
Існують два види судових витрат. Згідно зі ст. 44 ГПК України до складу витрат входять:
а) державне мито;
б) судові витрати (затрати).
Державне мито — це обов’язковий платіж за дії, які здійснює господарський суд по розгляду, вирішенню, перегляду господарських справ. Розмір державного мита визначений законом і залежить від характеру та ціни позову. Державне мито сплачується чи стягується в дохід державного бюджету.
Судові витрати (затрати) є сумами, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, за відшкодування витрат, пов’язаних з оглядом і дослідженням доказів у місці їх знаходження, оплатою послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних із розглядом справи. Розмір судових витрат прямо не залежить від характеру спору та ціни позову і визначається окремо по кожній конкретній справі залежно від фактично здійснених витрат. Грошові суми судових витрат виплачуються особам, для яких призначені.
34. Розподіл і відшкодування судових витрат.
Під судовими витратами розуміють грошові затрати, які пов’язані з розглядом справи в господарському суді й покладаються на сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Участь деяких суб’єктів у господарському процесі пов’язана для них з певними витратами, держава гарантує їх відшкодування.
До судових витрат належать суми, що підлягають сплаті за проведення експертизи, призначеної господарським судом (ст. 41 ГПК), за участь у розгляді справи перекладача (ст. 48 ГПК), а також суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (ст. 30 ГПК), за проведення огляду і дослідження доказів у місці їх знаходження (ст. 39 ГПК), витрати за послуги адвоката (ст. 48 ГПК) тощо. Також, відповідно до статті 47-1 ГПК до судових витрат віднесено витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розмір яких встановлено: для позивачів, звільнених від сплати державного мита, — за нульовою ставкою; для всіх інших позивачів — за ставкою 118 гривень.
Відповідно до ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, визначаються господарським судом. Судовим експертам і перекладачам відшкодовуються витрати, пов’язані з явкою до господарського суду, в розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Головний принцип, який законодавством застосовується при розподілі господарських витрат, — це принцип покладення витрат на сторону, яка заявила безпідставний позов, або на сторону, яка затіяла безпідставний спір у господарському суді. За наявності заподіяння шкоди з боку кожної сторони господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно. Зазначене правило розподілу господарських витрат застосовується при вирішенні як майнових, так і немайнових спорів. Розподіл господарських витрат проводиться згідно зі ст. 49 ГПК.