Документ Microsoft Word
.docДіалектичний погляд - розвиток включає в себе і старе, тобто все те, що необхідне для дальшого розвитку нового.
Діалектика бачить джерело розвитку у наявності внутрішніх протиріч, метафізика - у зовнішніх факторах.
Завдання 3.
А) «Знання – це …сила(Ф. Бекон):
Б) Свідомість – це …здатність людини відображати світ в ідеальних образах.
ВАРІАНТ № 16
Завдання 1.Розкрийте сутність сучасної світової цивілізації та проаналізуйте її характерні особливості та протиріччя.
При всій правильності в оцінках існуючих бездуховних та антикультурних тенденцій у сучасному суспільстві така позиція нас не може задовольнити, тому що, заперечуючи будь-який культурний зміст у сучасній цивілізації, ми зводимо цивілізацію і культуру до непримиренного конфлікту, пророчимо загибель культури. Так, ми не зможемо вже буквально "відродити" у наші дні, скажімо, давньослов'янську й античну культуру, адже в історії усе буває лише раз, однак зберігати і використовувати культурні надбання попередніх епох і поколінь ми можемо й повинні. Тому актуальним завданням зараз є не відлучення сучасної цивілізації від культури, не спроба повернути "колесо історії" назад, а виявлення культурного змісту нашої цивілізації, його реалізація. Мабуть, варто сприймати цивілізацію і культуру не як ворогів, а як союзників. І якщо ми хочемо мати майбутнє, то повинні прагнути до розумного компромісу між теперішністю та минулим. Будь-яка спроба відірвати культуру від цивілізації перетворює в утопію ідею культурного відродження народу, адже культура потребує цивілізації, мов душа — тіла. Цивілізація — це тіло культури, її матеріальний носій, який має не природне, а соціальне походження. Бездуховна цивілізація — жахлива річ, а культура, позбавлена матеріальної оболонки, — річ неможлива. Як засвідчує досвід, у найгіршому стані перебуває культура в країнах, які позбавлені благ сучасної цивілізації. Всім відомо, як в індустріально розвинутих країнах Заходу і Сходу (наприклад, в Японії) вміють шанувати давнину, зберігати пам'ятки історії та культури, підтримувати народні традиції, звичаї. Культурний вандалізм, манкуртизм притаманні країнам, які не засвоїли навичок цивілізованого життя, не здатні існувати за нормами цивілізованого суспільства.
"Ми занадто цивілізовані, але ще недостатньо культурні", — так колись оцінював видатний німецький мислитель І.Кант стан сучасної йому Європи. На його думку, шлях від цивілізації веде до вищої культури, пов'язаної з моральною досконалістю кожної людини. "Ми занадто цивілізовані, щоб бути культурними", — заперечував О.Шпенглер, оцінюючи цивілізацію як смерть культури. "Ми поки що недостатньо цивілізовані, щоб оцінити велич нашої національної культури, зберегти та нагромадити її", — так можна охарактеризувати те, що відбувається зараз з нами. Не можна зберегти історичний зв'язок з минулим, здійснити культурну спадкоємність, залишаючись на місці, у стані соціально-економічної нерухомості. Вірність традиціям не може бути забезпечена зневагою до потреб реального життя людей, до вимог часу. Узгодженість нашої культурної традиції з тим цивілізованим напрямом розвитку, до якого ми повинні повернутись, і становить ту головну проблему, яка сьогодні постає перед народом України на шляху його національно-культурного і духовного відродження та розбудови суверенної демократичної держави.
Завдання 2.Визначте сутність науково-технічної революції.
Науково-технічна революція. Вона є однією зі стадій чи форм НТП, коли останній набуває прискореного, стрибкоподібного характеру. Проявом науково-технічної революції є докорінна перебудова всієї технічної і технологічної основи виробництва, його організації й управління, які здійснюються на базі практичного використання фундаментальних відкриттів сучасної науки.
Завдання 3.
А) Закон єдності та боротьби протилежностей виражає.. сутність процесу ..розвитку.
Б) Суб’єктивний ідеалізм – це напрямок філософії, який…… оводить, що в світі існують лише наші відчуття, ідеї, людський дух. А матерія або не існує, або її існування та форми прояву є лише нашими власними відчуттями, уявленнями та поняттями. Для суб’єктивного ідеалізму світ існує лише в наших відчуттях, другими словами - наші відчуття творять світ для нас. Поза нашими відчуттями немає ніякої матерії, ніякого духу, ніякого світу. Є лише наш суб’єктивний (утворений нашими відчуттями, уявленнями та поняттями) світ.
ВАРІАНТ № 17
Завдання 1. Розкрийте сутність основних філософських концепцій походження та існування релігії.
Релігія — духовний феномен, що постає як форма самовизначення людини у світі, виражає її віру в надприродне Начало — джерело буття всього існуючого, є засобом спілкування з ним, входження в його світ, причетності до нього.
Поняття «релігія» безпосередньо пов'язане з поняттям «Бог». Релігії без уявлення про Бога не існує.
Відмінність між філософським і науковим підходами в дослідженні релігії виявляється як у предметній сфері, так і в методах дослідження. Предметною сферою філософії є дослідження дійсності під кутом зору світоглядних проблем. Тому філософія акцентує увагу на світоглядних аспектах релігії.
Залежно від концептуальних засад сформувалися різні теорії походження релігії.
Теологічні теорії походження релігії. Вони ґрунтуються на твердженнях про надприродні причини та обставини походження релігії.
Традиціоналістська теорія. Згідно з нею релігію відкрив людям безпосередньо Бог.
Традиціоналістська теорія не потребує доведення, оскільки ґрунтується на вірі. Теїстична теорія. Ідейним джерелом її є теїзм, який визнає буття Бога як істоти, принципово відмінної від світу речей і явищ, істоти абсолютної, вищої за людину і природу, тобто надлюдської й надприродної. Бог є джерелом усього, а отже, і релігії.Усі варіанти теїстичної концепції єдині в головному — релігія є результатом розумового розвитку людства.
Споглядальний теїзм. Започаткувавши його, німецький філософ Іммануїл-Герман Фіхте (1797—1879) вважав, що релігія як ставлення людини до Бога є комплексом певних почуттів, породжених усвідомленням людиною скінченності свого буття. З цього народжується благоговіння.
Функції релігії — способи, рівень, напрями впливу релігії на соціум, його структурні елементи, особистість.
Функції релігії тісно пов'язані із структурою релігії, кожен елемент якої визначає їх специфіку, дають змогу глибше, всебічніше пізнати її особливості, вплив на соціум. Вони виявляють себе явно чи приховано (латентно), постійно чи тільки на певних етапах історії, виражаючи можливості релігії та її роль у суспільстві. Якщо функції релігії окреслюють і характеризують форми, способи, напрями, рівень впливу релігії в суспільстві, то роль релігії є наслідком реалізації релігією своїх функцій.
Релігія задовольняє різноманітні потреби людини, але жоден із соціальних феноменів не здатен замінити її. Саме це і визначає особливість її функцій, серед яких виділяються: компенсаційна, терапевтична, втішальна, світоглядна, регулятивна, комунікативна, інтегративна, дезінтегруюча, ідеологічна, політична, правова, культуроформуюча, легітимуюча. Це дає підстави стверджувати, що релігія є поліфункціональ-ним феноменом. Кожна із функцій релігії є відображенням духовних потреб, інтересів індивідів, спільнот.
Завдання 2. Дайте визначення субстанції як філософської категорії.
Під субстанцією у філософії розуміють дещо незмінне на противагу змінним станам і властивостям, те, що існує завдяки самому собі і в самому собі, а не завдяки іншому і не в іншому. В залежності від характеру і загальної спрямованості філософської концепції, виділяється одна субстанція (дух або матерія) - монізм (від грецької monos - один), дві субстанції - дуалізм (від латинської - dualis - двоїстий), наприклад, дух і матерія одночасно (Рене Декарт), і, нарешті, множина субстанцій - плюралізм (від латинської - pluralis - множинний), наприклад, монади у німецького філософа Готфріда Лейбніца.В історії філософії існували різні підходи до розуміння субстанції: як суттєва властивість, субстрат, конкретна індивідуальність, логічний суб'єкт та іи. В античній філософії називалися різні субстанції, наприклад, чотири стихії Емпедокла. Арістотель під субстанцією розумів першу суть і розглядав її як основу, невіддільну від індивідуальності речі. Пізніше англійський філософ Френсіс Бекон під субстанцією розумів граничну основу буття, що ототожнює її з формою конкретних речей. У сучасній філософії під субстанцією розуміють матерію.
Завдання 3.
А) Закон заперечення заперечення відтворює та відображає … цілісну форму і внутрішню структуру процесу розвитку завдяки взаємозв´язку його основних фаз.;
Б) Поняття «невидима рука ринку» у науковій обіг ввів…Адам Сміт
ВАРІАНТ № 18
Завдання 1. Розкрийте сутність закону заперечення заперечення та проаналізуйте його значення для розвитку сучасного світу.
Закон заперечення заперечення є одним з основних законів діалектики, який відображає поступальність.
Сутністю закону заперечення заперечення є відображення напряму і форми процесу розвитку в цілому, а також напряму і форми розвитку внутрішніх етапів окремого циклу розвитку явища. Він відбиває спадкоємність як характерну рису процесу розвитку, бо в кожному новому ступені розвитку зберігається те позитивне, що було на попередніх стадіях розвитку у вихідному пункті та в його запереченні.
Водночас кожний новий ступінь розвитку являє собою не просте, механічне поєднання позитивного змісту попередніх стадій розвитку, а виступає як діалектична єдність, в якій переборюються однобічності попередніх стадій розвитку і утверджується більш багатий і всебічний зміст, відбувається перехід у вищу фазу розвитку.
Закон заперечення заперечення відображає вихідний характер розвитку, поступовість руху; розвиток, який ніби повторює пройдені вже ступені, але повторює їх інакше, на вищій фазі. Ця форма зумовлена особливостями зв'язку між етапами в розвитку явища, що виступають як стадії руху внутрішніх суперечностей від їхнього зародження до розв'язання. Остання стадія, стадія розв'язання суперечностей, перебуває в такому зв'язку з вихідною, що вона є ніби поверненням до неї, поверненням старого, але повторенням на новій вищій основі.
В об'єктивній дійсності закон заперечення заперечення діє не в чистому вигляді, а прокладає собі шлях через безліч випадковостей Багатосистемність предметів і явищ вимагає конкретного підходу до аналізу різних умов, суперечностей, тенденцій.
Завдання 2. Визначте структуру свідомості.
Свідомість не зводиться до психіки людини. Поняття свідомості більш вузьке порівняно з поняттям "психіка людини". Психіка складається із таких духовних утворень, як свідоме і несвідоме, що є багатомірними і перебувають у постійній взаємодії. Свідомість — це насамперед знання. Без знання свідомості не існує. Ось чому в сучасній філософській літературі більшість дослідників вказують на важливу роль пізнавальної (ког-нітивної), емоційної та мотиваційно-вольової форм діяльності свідомості. Логічна структура когнітивної діяль-ності людини складається із чуттєво-сенситивного, абстрактно-мисленного та інтуїтивного рівнів. На цих рівнях виникають чуттєві й понятійні образи, які становлять предметно-змістовну основу мислення. До пізна-вальних здатностей людини належить також увага і пам'ять.
Емоційна сфера свідомості — складне, мало досліджене явище. Спроба виділити її структури і типологізувати їх не вдалась. Емоції — це відображення об'єкта у формі психічного переживання, хвилювання. Емоційну сферу становлять почуття (радість, горе, любов, ненависть та ін.), афекти (лють, жах, відчай), пристрасті та самопочуття.
Мотиваційно-вольова сфера свідомості складається із мотивів, інтересів, потреб суб'єкта в єдності зі здіб-ностями у досягненні цілей.
Поряд із свідомістю у "внутрішньому світі" людини існує рівень несвідомого. До несвідомого належать сновидіння, гіпнотичні стани, явища сомнамбулізму, стани неосудності, а також інстинкти та запорогові почуття.
Важливою складовою свідомості є самосвідомість. Вона орієнтована на аналіз, усвідомлення, цілісну оцінку людиною власних знань, думок, інтересів, ідеалів, мо-тивів поведінки, дій, моральних властивостей та ін.; за допомогою самосвідомості людина реалізує ставлення до самої себе, здійснює власну самооцінку як мислячої істоти, здатної відчувати.
Завдання 3.
А) Людина, на яку направлене пізнання, визначається як …суб’єкт
Людина, яка пізнає оточуючий світ і саму себе, визначається як…об’єкт.
Б) «Соціальний дарвінізм» – це напрямок у позитивізмі, який розповсюджує … закони еволюції видів тварин на закони розвитку суспільства
ВАРІАНТ № 19
Завдання 1. Розкрийте основні ідеї твору Рене Декарта «Міркування про метод» та обгрунтуйте її роль у розвитку теорії пізнання.
Р. Декарт формулює "головні правила методу".
В основі першого правила лежать принципи очевидності, "ясності й виразності" в судженнях і уявленнях про предмети. Не слід приймати за істинне нічого такого, яке б не було попередньо визнаним безумовно істинним. Треба старанно уникати поспішності та упередженості у своїх судженнях. Друге правило передбачає розчленування на частини труднощів, що зустрічаються, щоб легше було їх подолати. Трете правило наукового методу полягає в керуванні ходом своїх думок, починаючи з предметів найпростіших і таких, що легко пізнаються, і підніматися поволі, як по східцях, до пізнання найбільш складних, від доведеного до недоведеного (рух від простого до складного). Четверте правило вимагає ретельного огляду поля дослідження і порядку його (дослідження) проведення, щоб не допустити ніяких втрат і випадіння логічних ланок. По суті, основні правила наукового методу зводяться до наступного: починати з простого й очевидного; шляхом дедукції отримувати більш складні висловлювання; діяти при цьому так, щоб не пропустити жодної ланки, тобто зберігати безперервність ланцюга умовиводів.Проблематикою пізнання в філософії Декарта тісно пов»язане питання про метод досягнення найбільш істиного,достовірного знання. Цим иетодом є раціональна дедукція,яка і висвітлюється в творі «Міркування про метод», цінність якохї визначається такими правилами: достовірність , очевидність пізнання, аналітичність, вистовки з думок.
Завдання 2. Визначте національне та загальнолюдське в культурі.
кожній реально існуючій культурі наявні загальнолюдські виявлення, що оцінюються в якості світової культури, та унікальність і неповторність їх продукування і виразу, що постає в окресленнях національної культури. Відокремити їх неможливо, як неможливо відокремити акт дії та результат, але і ототожнювати не виправдано, оскільки при цьому втрачаються реальні аспекти культурного діалогу та людського спілкування. У зв'язку з цим у змісті кожної національної культури умовно можна виділити кілька її змістовних елементів.Національне в культурі цете що може являти інтерес та бути зрозумілим лише тим, хто заглиблений у дану культуру, також існує елемент що слугує грунтом для діалогу та культурної дискусії.
Завдання 3.
А) Світогляд – це сукупність поглядів людини на … це своєрідна інтегративна цілісність знання і цінностей,розуму і почуття, інтелекту і дії, критичного сумніву і свідомої недосконалості.
В) Онтологія – це вчення про…. розділ сучасної філософії, що вивчає фундаментальні принципи буття, найбільш загальні сутності і категорії існуючого. Під існуючим розуміється сукупність різноманітних проявів буття, тобто будь-яка річ або явище в аспекті їх причетності до буття.
ВАРІАНТ № 20
Завдання 1.Розкрийте сутність основних теорій історичного процесу.
Можна виділити кілька філософських і науково-філософських підходів до аналізу історичного процесу.
I. Формаційних теорія. Формаційних теорія була розроблена К.Марксом і Ф.Енгельсом. Спочатку вона призначалася для аналізу і прогнозування історії народів Європи». В основі кожної СЕФ лежить певний спосіб виробництва. Сутність кожної формації утворюють взяті в сукупності відносини з приводу виробництва і розподілу матеріальних благ - виробничі відносини.. В результаті класової боротьби виникають нові класи і нові типи виробничих відносин, що виходять за рамки даного способу виробництва. Наступна формація дозріває в лоні попередньої. Перехід здійснюється стрибкоподібно у формі соціальної революції.
Вся історія з'являється як послідовна зміна ряду суспільно-економічних формацій: первинної безкласової (архаїчною первісною), вторинної класової, що розпадається на рабовласницький, феодальний, капіталістичний і соціалістичний способи виробництва, третинної комуністичної, також безкласової. Первісне суспільство є безкласовим, але саме в ньому виникає інститут приватної власності, який і стає підставою експлуатації і соціального розшарування. Три наступних формації є класовими і антагоністичними. Безпосередні виробники в них позбавлені власності на засоби виробництва і в тій чи іншій мірі відчужені від результатів своєї праці. Соціалістична ОЕФ виникає після пролетарської революції. Соціалізм - перехідний щабель до зовсім безкласової комуністичної ОЕФ. Як відомо, прогностична частина формаційної теорії себе не виправдала.
II. Цивілізаційний підхід. Виник в Росії в середині XIX століття (Н. Я. Данилевський, «Росія і Європа», К. Н. Леонтьєв, «візантизму і слов'янство») та поширився в Європі першої половини ХХ (О.Шпенглер, «Занепад Європи», А . Тойнбі, «Осягнення історії»). В його основі лежить ідея видовий, а не родової визначеності людини (Данилевський). Виходить, що можна говорити про розвиток не людства в цілому, а лише окремих культурно-історичних типів, якихось суперетносів, культурно-історичні типи і виникаючі на їхній базі цивілізації не співставні між собою, і тому саме поняття історичної динаміки застосовне лише до їх внутрішнього розвитку. Шпенглер взагалі надав поняттю «цивілізація» негативний зміст, оцінивши його як період занепаду і загибелі, у порівнянні з культурою як періодом розвитку і розквіту. Розвиток культурно-історичного типу, як і раніше мислилося органістіческой, але стало двофазним (підйом - занепад).Тойнбі вибудовує теорію розвитку цивілізації, в якій вирішальну роль відіграє творча меншість, еліта, що знаходить відповіді на виклики середовища. Якщо знайдений нею відповідь адекватний висновку, то внутрішній і зовнішній пролетаріат) виконують її, якщо ні - в результаті внутрішнього повстання і зовнішніх ударів руйнують цивілізацію..
III. Лінійно-хвильові концепції. Обмеженість обох підходів спробував подолати К.Ясперс («Витоки і мета історії»). У своїй концепції він поєднує періоди роздільного розвитку людства з періодами єдиної історії. Він виділив наступні етапи: доісторичний час, час великих імперій давнини, осьовий час, науково-технічну епоху. Все міняє осьовий час, коли людство робить інтелектуальний прорив до усвідомлення своєї єдності. Форма цього прориву - поява філософії та створення світових релігій, підкріплювані регулярними контактами культур (Однак початок технічної ери (15 століття) знову поставило усвідомлення єдності під удар. Почалася нова доісторична - технічна епоха, що характеризується розривом між реальним єдністю людства і відсутністю його усвідомлення. Вона повинна привести до формування нових замкнутих імперій, а потім - до нового осьовому часу.
IV. Концепції стадій економічного зростання. В принципі, є лінійними. Їхнє головне завдання - історично осмислити сучасний етап у розвитку суспільства. Вперше подібну концепцію сформулював Д.Белл, але найбільш розробленою є концепція Елвіна Тоффлера. Історія людства укладається Тоффлером в рамки трьох великих періодів, що виділяються за характером виробничої діяльності людей і визначених нею інститутів:
«Перша хвиля» (аграрне або традиційне суспільство), яке не знає індустріального виробництва культурних благ. Головні інститути - церкву і армія. Характерний традиційний тип культури, заснований на панівною формою релігії.
«Друга хвиля» (індустріальне суспільство), засноване на масовому виробництві культурних благ. Головний інститут - промислово-фінансові корпорації. Характерна масова культура.
«Третя хвиля» (постіндустріальне суспільство) характеризується наступними ознаками, сформульованими вперше також Д.Беллом:1) створення економіки послуг;2) домінування шару науково-технічних фахівців;3) центральна роль теоретичного знання як джерела нововведень і політичних рішень в суспільстві;4) можливість самопідтримки технологічного зростання;5) створення нової «інтелектуальний» техніки.
Домінуючу роль у соціальному устрої цього періоду відіграють університети. На зміну масовій культурі приходить нескінченне індивідуальне технологічне творчість.«Хвилях» передує архаїчне суспільство, засноване на присвоюється типі господарства.
V. Когнітивно-ціннісні моделі. Такий погляд на історію припускає, що основою її розвитку є або еволюція пізнавального ставлення до світу, або ціннісного.
Перший тип представлений «законом трьох стадій історичного розвитку» О.Конта. Людство, по Конту, проходить у своєму розвитку теологічну стадію, коли явища світу пояснюються виходячи з надприродного початку і надприродним чином, метафізичну стадію, коли світ починають пояснювати з себе самого, але роблять це умоглядним чином, і позитивну стадію, коли способом пізнання світу стає експериментальна наука.
Ціннісну модель історичного процесу висунув П.А.Сорокин. Історія - це зміна трьох типів культур (ідеаціональной, ідеалістичної і чуттєвої), кожна з яких володіє своєю власною філософією, мистецтвом, релігією, політичними та економічними організаціями, формує власний тип особистості. Неважко помітити, що логіка історії в Конта має прогресуючий характер, а у Сорокіна - регресує.
VI. Світ-системний аналіз. Найбільш яскраво представлений в роботах І.Валлерстайна і його послідовників. Його специфіка - в опространствленіі історії, розгляді кожної культури в геоісторичного плані, в якому суспільство невідривно від того середовища, в якій воно живе.Однією з найважливіших є тенденція прискорення і вдосконалення суспільних процесів, яка виявилася з початку минулого століття.
Завдання 2.Визначте основні риси сучасної цивілізації.
Суттєвою особливістю нашого часу є те, що темпи життя сучасних народів, в тому числі і конкретних індивідів, постійно зростають.. Процес глобалізації - об'єктивне і закономірне явище в історії людства, адже світ рухається в напрямку посилення його цілісності у всіх сферах функціонування. Ослаблення національно-державного чинника.1Перехід до нового типу раціональності. Глобалізація несе в собі нову нормативно-теоретичну парадигму, що, з одного боку, припускає свободу різноманіття і тому знаходить своє втілення в теорії "мультикультуралізму", 2Зміна системи цінностей. 3Глобалізація породила ланцюг "глобальних проблем людства": екологічних, демографічних, політичних... У кожній сфері життя суспільства глобалізація активізує цілий комплекс проблем:
у виробничо-економічному вимірі це - лібералізація ринку і символіка фінансової сфери, а також необхідність захисту стратегічно важливих галузей від економічної неефективності;в соціальній сфері це - динаміка багатства і бідності, проблема нерівності, безробіття, неконтрольована міграція та "викачка мізків", демографічні, а також викликані техногенною дію-льністю екологічні проблеми;в політичному вимірі - деетатізація (тобто проблема прозорості державних кордонів), протистояння глобалізму і антиглобалізму, феномен міжнародного тероризму;в культурному вимірі - проблеми культурної, релігійної та національної ідентичності, проблема віртуалізації, уніфікація і такі її наслідки як массовізація і соціокультурна шаблонізаціі.
Завдання 3.
А) Футурологія – це … галузь наукових знань, що охоплює перспективи розвитку соціальних процесів: вчення про майбутнє...;
Б) Категорія «міра» розкриває сутність закону … закон взаємного переходу кількісних змін у якісні. .
ВАРІАНТ № 21
Завдання 1. Розкрийте основні концепції та історичні типи цивілізацій.
Історичні типи цивілізації За критерієм національної цивілізації(китайська, індійська, єгипетська, грецька, російська, українська, японська.) критерій майбутнього у розвитку сучасного людства(постіндустріальна, інформаційна, комуністична). Критерій історичних умов(західна східна, арабська, латиноамериканська, африканська, європейська) за критерієм розподілу народів за релігією( християнська, мусульманська, буддійська) за критерієм рівня розвитку(до індустріальна, індустріальна, постіндустріальна, технотронна, інформаційна.)
Завдання 2. Сформулюйте основні функції філософії.
Функції філософії:
1. Світоглядна ф-я. (сприяє формуванню цілісної картини світу, уявлень про будову світу, місця людини в ньому)
2. Методологічна ф-я (виробляє основні методи пізнання довколишнього світу (дійсності)
3. Гносеологічна ф-я (має на меті правильне й істинне пізнання навколишньої дійсності, механізми істинного пізнання)
4. Аксіологічна ф-я (ціннісна) дає можливість адекватно оцінювати предмети, явища й процеси об’єктивної дійсності з погляду цінностей (етичних, естетичних, соціальних тощо) конкретного історичного періоду.
5. Критична ф-я (спрямована на критику різноманітних систем знань про світ, пошуки нових істин через розв’язання суперечностей між тим, що вже пізнане, й тим, що ще не пізнане.
6. Виховна, гуманітарна ф-я (сприяє генеруванню гуманістичних цінностей та ідеалів сучасної цивілізації, створенню соціальних умов для їх реалізації на рівні окремої особи, розвитку гуманітарної культури, допомога окремій людині знайти себе)
7. Прогностична ф-я (дає змогу осмислити перспективу розвитку світу)
Завдання 3.
А) Діяльність – це…ктивна взаємодія людини з навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, яка виникла внаслідок прояву у неї певної потреби.
Б) Поняття «економічна людина» у науковій обіг ввів…А.Сміт
ВАРІАНТ № 22
Завдання 1.Розкрийте сутність суб’єктів та рушійних сил суспільного розвитку.
У соціальній філософії рушійними силами розвитку суспільства вважають різні суспільні явища: об'єктивні суспільні суперечності, продуктивні сили, спосіб виробництва та обміну, розподіл праці, дії великих мас людей, народів, соціальні революції, потреби та інтереси, ідеальні мотиви тощо. Вони, таким чином, пов'язуються з суперечностями суспільного розвитку та їх вирішенням, з соціальним детермінізмом, з об'єктивними та суб'єктивними чинниками історії, з діяльністю людей або ж є комплексом усіх цих чинників. Кожний із вказаних підходів правомірний, відображає якусь долю істини. Рушійні сили розвитку суспільства пов'язані насамперед з діяльністю людей.
Найважливішими проблемами в широкому спектрі проблематики рушійних сил є аналіз суб'єкта суспільного життя, характеристики його діяльності, її умов, причин, цілей, завдань, її результатів, діалектики об'єктивного та суб'єктивного, творчого і репродуктивного та ін. в цій діяльності, її піднесень та спадів.
Що ж є рушійною силою дій кожної людини, будь-якої соціальної групи (стану, професійної групи, покоління), суспільства в цілому надзвичайно велику амплітуду коливань — від думки Б.Рассела про те, що якби сто найвидатніших людей Європи були вбиті в дитинстві, то вся світова історія склалася б по-іншому, ніж це було насправді (що є абсолютизацією ролі видатних особистостей в історії, формою прояву волюнтаризму) до погляду видатного історика Франції Моно, який вважав, що хоч більшість істориків і звикли звертати виключну увагу на блискучі та голосні прояви людської діяльності, на великі події і великих людей, але необхідно зображати швидкі і повільні рухи економічних умов та соціальних установ, що становлять справді неперехідну частину людського розвитку і впливають на роль особистостей у розвитку суспільства, діалектику об'єктивних умов та індивідуальних особливостей у діяльності видатної історичної особистості.