Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

Словник термінів та понять теми

Автохтон, абориген – корінний житель країни чи місцевості, який мешкає в ній з давнини.

Автохтонність (від гр. аутос – сам, хтонес – земля) – належний за походженням до даної території, місцевий.

Андрій Первозванний – перший поширювач у придніпровських кра ях християнської віри. За легендою, апостол Андрій, про повідуючи християнство, дійшов до місця, де тепер Київ, і по ставив тут на одній із гір, де тепер Андріївська церква, хреста.

Археологія (від гр. архатос – стародавній, логос – слово) – наука, яка вивчає історію людського суспільства на основі вивчення пам’яток кам’яного, мідного (бронзового), залізного і почасти пізніших віків. До пам’яток, що називаються археологічними, належать: стоянки, поселення, поховання, різні типи знарядь праці, зброї, посуду, прикрас, предмети побуту, мистецтва. Т.Шевченко називав археологію «матір’ю історії».

Велес – бог худоби, чередників та музик у слов’янській міфології. Дайбожичі – від язичницького Дайбог або Дажбог.

Зернь – виріб з узорів із найменших зернят металу.

Ідол – в язичницьких релігіях – об’єкт культу, предмет, який начеб то містить у собі божество або є ним.

Лада – богиня шлюбу, мати любові та добра у слов’янській міфо логії.

Масляна – свято наступаючої весни.

Мокош – богиня родючості, мистецтва і води, заступниця вагітних та породіль у слов’янській міфології.

Нявка – лісова русалка.

Орнамент – оздоблювальний візерунок, побудований на ритмічно му повторенні геометричних, рослинних та ін. елементів (жи вописний, графічний, скульптурний), розташованих симетрич но один до одного.

Перун – головний бог у язичників.

Поганство (від лат. раqus – село) – стара дохристиянська язичниць ка віра.

286

Лекція 12. Витоки української культури

Політеїзм – віра в багатьох богів.

Протомісто (від гр. рroto — перший, первісний) – зародок міста.

Скань (від давньорус. cкать – сукати, звивати) – художні вироби з тонкого золотого, срібного або мідного дроту.

Таліон (від лат. таліо – відплата, рівна за силою злочину) – принцип покарання, в основі якого було відшкодування заподіяного зла відповідно до вчиненого, нанесення винуватцю такої ж шкоди, яку вчинив він, відплата, рівна злочину («око за око», «зуб за зуб»).

Требище – жертовник, місце принесення язичниками жертви богу. Ужиткове мистецтво – металеві та ювелірні вироби.

Чернь – темно сірі або чорні зображення на срібних і золотих виро бах, один з видів ужиткового мистецтва.

Язичництво – система первісних дохристиянських релігійних віру вань, поглядів і обрядів. У східних слов’ян набуло форми обо жнення сил природи, тварин та рослин, а також людино подібних істот: русалок, берегинь, породіль.

Питання до самоконтролю

1.Яке значення культурної спадковості, культурного генофонду у формуванні та розвитку культури?

2.Яке походження трипільської культури?

3.Який був рівень соціально економічного розвитку племен три пільської культури?

4.Які характерні особливості скіфської культури і культури на родів Північного Причорномор’я та Криму?

5.Звідки бере свій початок писемний період української історії?

6.Що складало основу язичницької релігії?

7.Що таке антропотеокосмізм?

8.В чому суть першої релігійної реформи Володимира і її зна чення?

9.Що збереглось від язичницької культури до наших днів?

10.В чому проявляється дуальність українського характеру?

287

Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

Завдання для тестової перевірки знань студентів

1. Грецький історик, який писав про населення стародавньої України:

4.На місті Херсонеса стоїть сучасне місто: а) Керч; б) Севастополь;

в) Феодосія.

5.На місті Пантікапея знаходиться сучасне місто: а) Керч; б) Севастополь;

в) Євпаторія.

Теми рефератів

1.Трипільська культура.

2.Культура античних міст держав та колоній – Пантікапей, Хер сонес, Фанагорія, Ольвія.

3.Скіфська культура та її особливості.

4.Ранні форми культури на східнослов’янських землях.

5.Язичницька культура та її значення для формування і розвит ку культури України.

6.Міфологія східних слов’ян, обряди і свята.

7.Складники української культури.

8.Велесова книга.

288