- •1. Предмет і завдання курсу “історія української культури”.
- •2. Періодизаціяісторико-культурногопроцесувукраїні
- •3. Первісне мистецтво на території україни.
- •4.Трипільська культура в історії україни.
- •5. Характеристика скіфського мистецтва: пам’ятки з курганів чортомлик, куль-оба, солоха, товста могила.
- •6. Матеріальна та духовна культура античного суспільства в північному причорномор’ї.
- •7.Язичницька релігія, міфологія і мистецтво давніх слов’ян.
- •8.Значення прийняття християнства для розвитку української культури.
- •9.Архітектура та будівництво в середньовічній русі.
- •10. Образотворче мистецтво середньовічної русі.
- •11. Музичне мистецтво в середньовічній русі.
- •12. Освіта та наукові знання в середньовічній русі.
- •13. Писемність та давньоруські літописи в середньовічній русі.
- •14. Осередки культурного життя в середньовічній русі.
- •15. Особливості розвитку культури галицько-волинського князівства.
- •16. Архітектура галицько-волинського князівства.
- •17. Пам`ятки української культури XII–XIV ст.: “молєніє данила заточника”, київський і галицько-волинський літописи.
- •18. Монголо-татарська навала та її наслідки для культурного розвитку Русі.
- •19. Становище українcької культури в Литовській державі.
- •20. Українські народні думи та пісні XV–XVII ст., їх тематика та особливості.
- •21. Оборонна архітектура XIV – XVI ст. Луцький, Кам’янець-Подільський, Хотинський замки, Білгород-Дністровська фортеця.
- •22. Каплиця кампіанів і каплиця боїмів у львові – шедеври скульптурного різьблення.
- •23. Реформація та контрреформація в європі та їхній вплив на культуру українства.
- •24. Могилянська доба і києво-могилянська академія.
- •25. Історія українського друкарства.
- •26. Полемічна література кінця XVI – початку xviі ст.: причини появи, проблематика, видатні автори.
- •27. Роль братств та братських шкіл в розвитку української культури.
- •28. Рід острозьких у піднесенні культури україни.
- •29. Військове мистецтво козаків. Козацькій міф в українській культурі.
- •30. Українська барокова література.
- •31.Українське барокове музичне мистецтво.
- •32.Український бароковий театр
- •33. Українське барокове образотворче мистецтво
- •34.Українська барокова архітектура.
- •35. Львівський університет (1661) та його роль у розвитку освіти і науки в галичині
- •36. Просвітницька діяльність мазепи.
- •37.Ораторсько-проповідницька проза, мемуарно-історичні твори, козацькі літописи самовидця, г. Граб’янки, с. Величка.
- •38. Вплив української культури ранньомодерного часу на розвиток культурних процесів у росії: стефан яворський, феофан прокопович.
- •39. Григорій сковорода — просвітитель, філософ і поет.
- •40. Іван котляревський і початки «українського відродження».
- •41. Роль харківського університету у відродженецькому процесі хіх ст.
- •42.Початки галицького відродження. Творчість маркіяна шашкевича. «руська трійця», «русалка дністровая».
- •43. Епоха просвітництва в україні: ідеологічні особливості й визначні представники.
- •44. Класицизм в образотворчому мистецтві та архітектурі в україні.
- •45. Творчість композиторів д.Бортнянського, м.Березовського, а.Веделя
- •46. Живопис в. Боровиковського та а. Лосенка.
- •47. Творчість т. Шевченка
- •48. Перший професійний історик україни микола костомаров та його культурна діяльність.
- •49. Життя і творчість пантелеймона куліша.
- •50. Валуївський циркуляр та емський указ 1876 р. Та їх наслідки на розвиток української культури.
- •51. Український романтизм: література, музика, театр, історіографія, етнографія.
- •52.Українська реалістична література другої половини хіх ст. Як історико-культурне явище.
- •53. Народницький період на західноукраїнських землях. Культурне зростання галичини в 40-80-х pp.
- •54. Художня творчість м.Пимоненка, с.Васильківського, м.Самокиша, і. Їжакевича, і.Труша.
- •55.Творчість о. Мурашка, м. Бурачека в контексті української та європейської культури.
- •56. Г. Нарбут і його мистецька школа.
- •57. Шкільництво і освіта в другій половині XIX ст. Наукове товариство ім. Т.Шевченка, його видавнича діяльність.
- •58.Український авангард і європейська художня культура кінця XIX - початку XX
- •59. Творчість українських митців — зачинателів нових течій у світовому мистецтві (о. Архипенко, к. Малевич, о. Богомазов, в. Пальмов, м. Бойчук).
- •60.Модерна українська література. І. Франко. Неоромантики. Український літературний експресіонізм.
- •61.М.Грушевський і його роль у розвитку української національної культури.
- •62. Укр. Музична культура в 2 пол 19 ст. Микола лисенко.
- •63.Особливості культурного розвитку галичини у першій половині хх ст.
- •64. Культурне життя в україні доби революції 1917-1921 рр.
- •65.Культурний рух періоду центральної ради.
- •66. Становлення української культури в період гетьманату п.Скоропадського (1918 р.)
- •67. Створення української академії наук, наукові досягнення вернадського, багалія, кащенка, фоміна
- •68.Філософська та суспільно-політична думка (в. Винниченко, в. Зеньковський, д.Донцов, в. Липинський).
- •69. Українізація та її значення для культурного процесу в 20-х рр. Хх ст.
- •70. Література і театр в умовах радянського мистецького життя.
- •71.Пам'ятники т.Шевченкові 1920-1930-х рр.. В україні – причини і передумови встановлення
- •72. Мистецькі спілки 1920-1930-х років в україні та їхній вплив на розвиток українського мистецтва.
- •73.Літературні процеси в україні. Діяльність літературних об'єднань "плуг", "гарт", "ваплліте", "молодняк" та ін.
- •74. Творчість українських композиторів: л.Ревуцького, б.Лятошинського, в.Косенка, м.Вериковського, г.Хоткевича, к.Богуславського та ін.
- •75. Досягнення в театральному мистецтві та кіно (лесь курбас, о.Довженко), театр «березіль».
- •76.Український мистецький авангард та його доля в 30-ті роки.
- •77. Львів - центр культурного життя західної україни в міжвоєнний період. Стрілецький епос.
- •78. Літературні групи галичини та їх представники в міжвоєнний період.
- •79. Українське образотворче мистецтво галичини: іван трупі, олекса новаківський, петро холодний.
- •80. Наука та освіта, преса і радіо, театр і кіно, образотворче мистецтво під час другої світової війни
- •81.“Шістдесятники” та їхній внесок у розвиток культури.
- •82. Тоталітаризм і українська культура 50-80-х років хх ст.
- •83. Поетичне кіно”: с. Параджанов, ю. Іллєнко.
- •84.Розквіт музично-естрадного мистецтва (івасюк, яремчук, ротару, зінкевич)
- •85 Культурно-суспільне життя діаспори
- •86.Українська державна символіка, її джерела
- •87. Релігійна ситуація в незалежній україні.
- •88. Основні етапи розвитку освіти та науки в україні.
- •89.Сучасна академічна музика в україні: сильвестров, скорик, карабиць, грабовський.
- •90. Театральне мистецтво в сучасній україні.
54. Художня творчість м.Пимоненка, с.Васильківського, м.Самокиша, і. Їжакевича, і.Труша.
Мико́ла Корни́лійович Пимоне́нко— український художник-живописець, академік живопису Петербурзької Академії мистецтв, Член Паризької інтернаціональної спілки мистецтв і літератури, автор багатьох картин на сільську та міську тематику. У 90-х роках ХІХ століття брав участь у розписах Володимирського собору в Києві. Виконав образи Святої Анни і Миколи Мірлкійського та деякі образи на фронтоні. У 1897 році за ці розписи отримав орден Святої Анни ІІІ ступеня. У 1891 році отримав звання почесного вільного общника Академії мистецтв. З 1899 року і до кінця життя — дійсний член Товариства пересувних художніх виставок. Член Товариства мюнхенських художників і Паризького інтернаціонального союзу мистецтв та літератури. У 1904 році Рада Імператорської Академії мистецтв «за известность на художественном поприще» присвоїла Миколі Пимоненку звання академіка живопису. Всього ж малярська спадщина Пимоненка налічує понад тисячу робіт, серед яких кілька сотень закінчених живописних полотен. Видатний український художник-жанрист. Зробив значний внесок у створення національної школи реалістичного мистецтва. Найвідоміші картини – «Весілля в Київській губернії» (1891 р.), «Свати» (1893 р.), «Ворожіння» (1893 р.), «Біля колодязя (Парубки)» (1894 р.), «Київська квіткарка» (варіанти 1897 і 1908 рр.), «На ярмарку» (1898 р.), «Жертва фанатизму» (1899 р.), «Сінокіс» (1900 р.), «Брід» (1901 р.), «Вихід з церкви в Страсний четвер» (1907 р.), «Зустріч з земляком» (1908 р.), «Гуси, додому!», «Суперниці. Біля колодязя» (1909 р.), «Гопак» (1909 р.) і багато інших. Відомий також як портретист – портрети художника М.Мурашка (1888 р.), І.Мацієва (1895 р.), дружини Олександри та дітей.
Сергі́й Іва́нович Василькі́вський — український живописець, пейзажист. Молодий Сергій часто подорожував Україною і створив низку відомих пейзажів «Весна в Україні», «Влітку», «Кам'яна балка», «На околиці», що дозволили йому взяти участь у конкурсі на золоту медаль та всеросійській академічній виставці. За пейзажні етюди, в яких художник передавав мальовничість української природи, він отримав 5 срібних і одну малу золоту медаль, а за картину «На Дінці»— велику золоту і право на зарубіжну поїздку для фахового вдосконалення.У березні 1886 року Васильківський виїхав за кордон. Перебування за кордоном укріпило рішення майстра спрямувати свій талант на розвиток пейзажного жанру в українському мистецтві. Починаючи з академічного періоду, Васильківського приваблювали мотиви сутичок козаків з татарами. Типовий сюжет Васильківського — озброєний козак-вершник в степу або група козаків на сторожі, в кінному поході чи на відпочинку «Козачий пікет». Васильківський — автор відомого портрета Шевченка з авторським підписом (1910—11), на якому поет зображений на повний зріст, сидячи, на тлі віддаленої широкої панорами степу з низьким горизонтом та високим небом. Перед смертю він заповів Музею Слобідської України понад 1340 своїх творів та значну суму грошей, які, за його бажанням, мали піти на створення у Харкові великого національного художнього музею. Художник Васильківський залишив після себе гідний набуток для українського мистецтва — майже 3000 робіт, в останні дні життя півтори тисячі з них передав Харківському художньому музею; зараз в музеях і приватних збірках нараховують близько 500 його творів.
Мико́ла Семе́нович Само́киш—український художник-баталіст, майстер анімалістичного жанру і графік. Під час студій у Петербурзькій Академії Мистецтв (1879 — 1885) належав до українського гуртка митців (С. Васильківський, П. Мартинович, О. Сластьом), що ставив собі за мету відтворити історичні події і національні особливості з життя й побуту українського народу. 1890 за картину «Табун на водопої» здобув звання академіка. Як баталіст, Самокиш двічі виїздив на театр воєнних дій: під час російсько-японської війни («Война 1904-05. Из дневника художника», 1908) і разом зі студентами 1915 на західний і кавказький фронти («Великая война в образах и картинах», 1915), а також намалював кілька картин на теми громадянської війни: «Атака Будьоннівської кавалерії» (1923), «Перехід Червоної Армії через Сиваш» (1935) та інші. Самокиш ніколи не поривав контактів з Україною. У спадщині Самокиша лишилися численні графічні роботи, з яких значна частина на батальні сюжети, виконані аквареллю, тушшю і олівцем; С. виконав кілька тисяч книжкових ілюстрацій, застосовуючи в них малярські засоби, зокрема ілюстрував -і укр. кн.: оп. Марка Вовчка, повість «Микола Джеря» І. Нечуя-Левицького, «Думу про Джуру», «Тарас Бульба» М. Гоголя та ін. Ілюстрації С. були розміщені у різних журн., найбільше в рос. «Нива» (1910, 1912, 1914-45, 1917), «Солнце России» (1914 — 16), в укр. «Мисливець та рибалка» (1928). Для творів Самокиша властива багатофігурність і динамічність композиції; його мистецька спадщина (понад 10 000 малюнків і графіки) зберігається в музеях України, Росії й у приватних колекціонерів. Про Самокиша створено фільм (1966).
Іва́н Си́дорович Їжаке́вич— український живописець, письменник, графік, народний художник УРСР (1951). Працював у галузі станкового й монументального живопису, книжкової ілюстрації.
Автор ряду картин на теми української історії: «Кий, Щек, Хорив і сестра їхня Либідь», «Тарас Шевченко — пастух», «Битва козаків з шляхтою», «Гайдамаки під Уманню», «Повстання селян у Галичині»,
Автор ілюстрацій до творів Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Котляревського, Івана Франка, Григорія Квітки-Основ'яненка, Михайла Коцюбинського, Івана Ле, Миколи Гоголя, Василя Стефаника та численних малюнків на теми народного життя.Брав участь у відновленні фресок Кирилівської церкви в Києві, розписував Церкву Всіх Святих над Економічною брамою Києво-Печерської лаври та зовнішній іконостас
Георгіївського собору монастиря на «Козацьких Могилах» (1914 р., с. Пляшева, Рівненська область). 1917 року з вірою у національне відродження художник повернувся до Києва. Працював у різних стилях: книжковій графіці, монументальному живописі (розписав Борисоглібську церкву, Успенський собор Києво-Печерської лаври), писав портретии та пейзажі. Продовжував створювати ілюстрації до «Кобзаря», написав ряд робіт, присвячених життю Тараса Шевченка.
Іва́н Іва́нович Труш — український живописець-імпресіоніст, майстер пейзажу і портретист, мистецький критик і організатор мистецького життя в Галичині. Іван Труш — це один з визначніших українських мистців-імпресіоністів, вельми своєрідний кольорист. Своєю творчістю він розпочав відродження галицького малярства. Труш насамперед інтимний маляр-лірик. В численній мистецькій спадщині Труша (понад 6 000) до пейзажних шедеврів належать: «Захід сонця в лісі» (1904), «Самітна сосна», «Полукіпки під лісом» (1919), «В обіймах снігу» (1925), «Копиці сіна», «Місячна ніч над морем» (1925), цикли «Життя пнів» (1929), «Луки і поля», «Квіти», «Сосни», «Хмари», «Дніпро під Києвом» (1910); краєвиди Криму, Венеції, Єгипту, Палестини. Труш малював також пейзажі з архітектурними мотивами («Михайлівський собор», «Андріївська церква» в Києві, «Могила Т. Шевченка», «Єгипетський храм» тощо). Мазок картин Труша соковитий, кольорит спершу живий, у пізніших картинах стонований. Труш дав також чимало жанрових картин («Гагілки», «Гуцулка з дитиною», «Трембітарі», «Прачки», «Гуцулки біля церкви», «Араби в дорозі», «Арабські жінки»), які відзначаються лаконізмом мистецької мови і простотою композиції. Крізь усю творчість митця пройшов мотив самітньї сосни посеред степу (створив декілька цих одноіменних пейзажів), широкої, розлогої, обшарпаної вітрами, паленої сонцем, проте усе ж таки вільної і прекрасної… Цей образ вважають символом самого автора. Труш створив ґалерію психологічних, академічних за типом, портретів (Аріядни з Драгоманових, дружини мистця, кардинала С. Сембратовича, І. Франка, В. Стефаника, Лесі Українки, П. Житецького, М. Драгоманова, М. Лисенка, автопортрет та ін.). Цикли картин: «Квіти», «Луги і поля», «Жидівські цвинтарі», «В обіймах снігу», «Про самоту», «З життя пнів».