22. Інститути громадянського суспільства
Біла книга урядування ЄС дає таке визначення: «ГС об'єднує переважно організації самоутворені або утворені під керівництвом, організації неурядові, професійні асоціації, харитативні, ініціативні, організації, які заохочують до соціально активного життя на рівні району і міста, часом з внеском місцевої церкви і її громади».
Приклади інституцій громадянського суспільства:
недержавна організація(англ.NGO)
приватна добровільна організація(англ.PVO)
народна організація
громада
Посередницька організація волонтерів та позабюджетні
громадська фундація
клуби місцевої громади
профспілка
об'єднання громадян за культурною, статевою і релігійною ознаками
харитативна організація
соціальні або спортивні клуби
кооператив
природоохоронна організація
професійна асоціація
академія
приватний бізнес
правничі інституції
організації споживачів
засоби масової інформації
добровільна дружина
релігійні організації
клуби за інтересами
Чи всі з наведених організацій є складовою громадянського суспільства є питанням дискусійним. Наприклад Неера Чандок, науковець з Індії, вважає, що лише критично налаштовані до уряду організації можуть вважатися інституціями ГС. Але в суспільствах, які розвиваються, нових демократіях, будь-яка організація, що може позитивно для суспільства впливати на уряд може розглядатися, як складова ГС, що зароджується.
Проте більшість дослідників громадянського суспільства погоджуються (точніше, доходять консенсусу), що воно має своє ядро інститутів:
1. добровільні асоціації поза межами держави й економіки, церква, культурницькі об’єднання, спортивні клуби і дискусійні спільноти, академії, товариства громадян, організації за ґендером, статтю, расою, професією, профспілки та політичні партії (під час здійснення влади політичні партії залишаються зв’язковою ланкою між владними інститутами і громадянським суспільством);
2. незалежні ЗМІ, що обслуговують громадські потреби і інтереси, формують і оприлюднюють громадську думку; громадська думка як соціальний інститут;
3. вибори та референдуми як засоби формування і волевиявлення громадської думки та захисту групових інтересів;
4. Складові судової і правоохоронної системи, залежні від громадськості (суди присяжних, народна дружина тощо) [1, с.453 - 455].
Їхнє завдання – підтримка та щоденне уточнення межі громадянського суспільства з державою шляхом двох процесів: розширення соціальної рівності та свободи, реструктуризації і демократизації інститутів держави.
23. Політичний режим — це форма організації і функціонування політичної системи, яка визначає конкретні процедури і способи організації установ влади, відносини між громадянами і державою, стиль ухвалення рішень тощо. По суті, це поняття означає, як уряд і той, хто його очолює, користуються владою, контролюють і управляють соціальними процесами.
Політичні режими розрізняють за такими критеріями:
1) спосіб формування органів влади;
2) співвідношення між центральною і регіональною владою;
3) становище і роль політичних партій, громадських організацій у суспільному житті;
4) правовий статус особистості; б) політична культура;
6) характер реалізації силових функцій держави;
7) спосіб формування органів влади.
В політичній науці розрізняють 3 основні види політичних режимів: тоталітарний, авторитарний та демократичний.
ДЛЯ ТОГО КОМУ НУЖНО БОЛЕЕ РАСКРІТО: